Справа № 127/2-1861/2010
Провадження № 4-с/127/3/23
28 березня 2023 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,
за участю: секретаря Жигарової Д.О.,
представника заявника ОСОБА_1 ,
приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці скаргу ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука Володимира Вікторовича, -
ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука Володимира Вікторовича мотивуючи її тим, що останнім здійснюється примусове виконання виконавчого листа №2-1861-2010, боржником за яким є вона. Заявник зазначає, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази про направлення/отримання: постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, стягувачем, боржником та ТОВ «Експертсервіс.юа»; боржником - вимоги приватного виконавця про надання нею доступу до квартири; боржником - постанови про опис та арешт майна від 26.11.2020 року; боржником - виклику державного виконавця.
Приватним виконавцем Тимощуком В.В. на адресу: АДРЕСА_1 ) направлено висновок зі звіту про експертну грошову оцінку цієї ж двокімнатної квартири за виконавчим провадженням №63928253, хоча боржник проживає за іншою адресою. В результаті цього, ОСОБА_2 звіт не отримувала. Разом з тим, у звіті не вказано чи включено ПДВ у ринкову вартість об'єкта оцінки. Також заява на реалізацію майна не містить переліку документів, що направляються разом з нею, зокрема і фотографії квартири.
25.01.2023 року адвокатом боржника було отримано рецензію на звіт про оцінку квартири, відповідно до якого звіт кваліфіковано як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та непрофесійним і не може бути використаний. Таким чином, ринкова вартість об'єкта оцінки, що отримана виконавцем, є недостовірною. Аналіз ринку подібних квартир свідчить про значне заниження ринкової ціни.
Отже приватний виконавець Тимощук В.В. під час здійснення опису та арешту майна, отримання оцінки вартості майна, передачі його на примусову реалізацію порушив вимоги Закону України «Про виконавче провадження», що в подальшому вплинуло на законність проведення процедури реалізації арештованого майна та порушення прав та законних інтересів як боржника, так і стягувача. Враховуючи викладене, ОСОБА_2 звернулася до суду з цією скаргою.
В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 вимоги скарги підтримала та просила суд їх задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених у скарзі, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.
Приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Тимощук В.В. в судовому засіданні заперечив щодо задоволення скарги, з підстав викладених у відзиві на скаргу та пояснив, що боржницею було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження, тому їй було відомо про наявність арешту коштів. Також у відкритому доступі існує Єдиний реєстр боржників, де кожна особа може перевірити наявність відкритих щодо неї проваджень. А постанова про відкриття виконавчого провадження, яку боржник отримала, містить ідентифікатор доступу, через який сторони можуть в мережі Інтернет ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження. Та обставина, що він здійснив опис та арешт квартири боржника без проникнення до приміщення, не є підставою для скасування постанови, оскільки це вчинено в результаті недбалої поведінки боржника, яка не отримувала надісланих документів виконавчого провадження та тривалий час фактично ухилялася від виконання рішення суду. Разом з тим, боржниці також було надіслано вимогу від 30.09.2020 року про надання приватному виконавцю доступу до квартири для її опису, та примусової реалізації. Цією ж вимогою боржника було зобов'язано надати інформацію щодо зареєстрованих у квартирі осіб та копію технічної документації. ОСОБА_2 отримала вимогу та проігнорувала її. Таким чином, виконавець діяв в межах своїх повноважень, як то визначено Законом України «Про виконавче провадження». З приводу залучення суб'єкта оціночної діяльності, то виконавець не наділений повноваженням ставити під сумнів об'єктивність проведеної оцінки. Звіт про оцінку майна був складений після винесення постанови про арешт такого майна, що повністю відповідає вимогам ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження». Щодо посилання боржника на те, що вартість предмета іпотеки у Звіті є заниженою, недостовірною та не відповідає ринковій вартості, то ці доводи не підтвердженні жодними належними та допустимими доказами. Рецензент підтверджує, що оцінка майна проводилася особою, яка має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача, свідоцтво про включення інформації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності. Звернув увагу, що рецензією підтверджується задовільна якість оформлення звіту та відповідність звіту меті оцінки. Висновок рецензента про недостовірність оцінки не означає, що й результат оцінки є недостовірним. Долучений до скарги Звіт про ретроспективну оцінку ринкової вартості квартири є неналежним доказом, оскільки дата його завершення відрізняється від дати оскаржуваної оцінки. Результати двох оцінок не можна співставити з метою отримання висновку про достовірність результату однієї з них. Крім того, звіт про ретроспективну оцінку також складався за відсутності інформації про внутрішнє оздоблення квартири, без фото інтер'єру внутрішніх приміщень на дату складання попереднього звіту оцінювачем в межах виконавчого провадження. Тому, на думку виконавця, жодний результат ретроспективної оцінки не є більш достовірним ніж результат первісної оцінки, а навпаки - менш достовірний, оскільки відсутня вся інформація, яка була доступною при проведенні попередньої оцінки. Також додав, що предмет іпотеки був реалізований лише на других торгах за ціною 910350,00 грн. Приватний виконавець вважає, що ним вчинялися дії виключно у межах Закону України «Про виконавче провадження», не вчинено жодної протиправної дії, а тому вчинені дії та винесені процесуальні документи не є протиправними. Просив відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі.
В судове засідання представник стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» не з'явився, хоча був повідомлений судом належним чином про час, дату і місце розгляду скарги, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Заслухавши пояснення представника заявника, представника суб'єкта оскарження, дослідивши матеріали скарги, матеріали цивільної справи №2-1861/10 та матеріали виконавчого провадження №63171523, суд дійшов висновку, що скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 16.06.2010 року, у справі № 2-1861/10 позов ПАТ «Райффайзен банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції заборгованість по кредиту у сумі 52199,35 дол. США (в еквіваленті станом на 16.06.2010 року за курсом НБУ - 413116,10 грн.), заборгованість по відсотках за користування кредитом у сумі 8181,90 дол. США (в еквіваленті станом на 16.06.2010 року за курсом НБУ - 64753,19 грн.), пеня за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 652,58 дол. США (в еквіваленті станом на 16.06.2010 року за курсом НБУ - 5164,65 грн.), а всього на суму 61033,83 дол. США (в еквіваленті станом на 16.06.2010 року за курсом НБУ - 483033,94 грн.), а також стягнуто судовий збір в сумі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.
За вказаним вище судовим рішенням, Ленінським районним судом м. Вінниці 03.08.2010 року було видано виконавчий лист № 2-1861-2010 (а.с. 135).
Зі змісту довідки ВНМУ ім. Пирогова від 16.01.2023 року ОСОБА_2 дійсно проживала у період часу з 2015 по 2022 рік за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 36).
На підставі вказаного вище виконавчого листа та заяви стягувача приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Тимощуком В.В. 30.09.2020 року було винесено постанову про відкриття виконавчих проваджень ВП № 63171523 (а.с. 131, 132-134). Вказана постанова була направлена та отримана « ОСОБА_3 », що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 129).
30.09.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Тимощуком В.В. у ВП № 63171523 винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження 67137,21 дол. США та 2652,00 грн. (а.с. 121). Факт виконання вказаної постанови підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру обтяжень (а.с. 122-123).
В цей же день, приватним виконавцем було надіслано боржнику на адресу: АДРЕСА_3 , вимогу якою зобов'язано її негайно, з моменту отримання, надати приватному виконавцю доступ до цієї квартири для її опису та подальшої примусової реалізації з метою погашення заборгованості, а також інформацію про зареєстрованих, копію технічної документації та інших правовстановлюючих документів на квартиру (а.с. 119). Однак, жодних доказів про отримання цієї вимоги боржником, матеріали виконавчого провадження не містять. Також зміст вимоги не містить дату, коли саме буде здійснюватися вихід за вказаною адресою.
Слід відзначити, що боржнику на праві власності належить квартира АДРЕСА_4 та яка перебуває під обтяженням у вигляді іпотеки (а.с. 88-89, 91, 93-94, 116-117). Іншого майна у боржника виявлено не було.
В ході здійснення виконавчих дій, приватним виконавцем було з'ясовано коло осіб, які зареєстровані за вказаною вище квартирою, зокрема і боржник по теперішній час (станом на 23.09.2021 року) (а.с. 63-69, 99-108).
26.11.2020 року приватним виконавцем було складено акт, згідно з яким з метою перевірки майнового стану боржника було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_3 , та встановлено, що на стук у калітку ніхто не відчинив, потрапити у квартиру боржника не виявилося можливим (а.с. 84).
26.11.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Тимощуком В.В. у ВП № 63171523 винесено оскаржувану постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описано та накладено арешт на майно боржника, а саме квартиру, що розташована на 1-му поверсі 3-х поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 (4). Опис проводився за даними технічної документації, у зв'язку з відсутністю доступу до квартири та ненаданням боржником можливості огляду майна. На описане майно накладено арешт та встановлено обмеження права користування ним: заборонено відчуджувати, псувати та розтрачати. ОСОБА_2 призначено відповідальним зберігачем. Слід відзначити що вказана постанова була винесена за відсутності боржника ОСОБА_2 (а.с. 82-83).
В матеріалах виконавчого провадження міститься супровідний лист про направлення вказаної вище постанови боржнику, проте докази її отримання боржником відсутні (а.с. 80, 81).
На підставі заяви стягувача, приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Тимощуком В.В. у ВП № 63171523 винесено 17.11.2021 року постанову, якою призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ТОВ «Експертсервіс.юа» та зобов'язано останнього надати письмовий висновок - звіт про оцінку майна з питань визначення вартості майна - квартири АДРЕСА_4 (а.с. 60, 61). Факт направлення та отримання вказаної постанови боржнику, матеріали виконавчого провадження не містять.
В зв'язку з цим, 23.11.2021 року ТОВ «Експертсервіс.юа» було підготовлено Звіт про визначення ринкової вартості трикімнатної квартири, відповідно до якого вона становить 1050000,00 грн. (а.с. 44-58).
23.11.2021 року приватним виконавцем підготовлено лист, згідно з яким він направляє боржнику для відома Висновок зі звіту про експертну грошову оцінку двокімнатної квартири за виконавчим провадженням №63928253. Також в листі вказано, що з метою погашення боргу за вказаним виконавчим провадженням зазначені земельні ділянки будуть передані для реалізації на публічних торгах через СЕТАМ за початковою ціною, вказаною у цьому висновку, а саме 1050000,00 грн. (а.с. 42, 43). Слід зазначити, що земельні ділянки не були предметом реалізації, тобто міститься описка в листі. Факт отримання зазначеного Висновку боржником, матеріалами справи не підтверджено.
Відповідно до пункту 20 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, у разі якщо оцінку майна проводив суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, виконавець надсилає сторонам повідомлення про оцінку майна не пізніше наступного робочого дня після отримання звіту про оцінку майна. При цьому під письмовим повідомленням необхідно розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеними особам у письмовому вигляді, а отримання цими особами відомостей, які мають бути їм повідомлені.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц (провадження № 14-356 цс18), а також у Постановах Верховного суду України від 17.12.2014 року № 143 цс 14, від 02.09.2015 за № 6-813 цс 15, від 18.11.2015 року №6-188 цс 15, від 22.02.2017 року 6-2677 цс 16.
Таким чином, всупереч вимогам законодавства України, приватний виконавець Тимощук В.В., не повідомив боржника про результати визначення вартості чи оцінки майна, але передав квартиру до ДП «Сетам», з метою її реалізації на електронних торгах.
Суд критично ставиться до копії конверта, що направлявся приватним виконавцем (а.с. 41), оскільки реєстр поштових відправлень та розрахунковий лист відсутні, в зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити особу та адрес одержувача, а також зміст листа.
Вподальшому, 24.11.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Тимощуком В.В. у ВП № 63171523 звернувся до ВФ ДП «СЕТАМ» із заявкою на реалізацію арештованого майна - вказаної вище квартири (а.с. 39-40).
Разом з тим, на підставі заяви адвоката Кашпрук О.В. ГО «Всеукраїнське об'єднання «Українське товариство оцінювачів» було проведено Рецензію на Звіт про оцінку квартири (а.с. 10-13), відповідно до якого Звіт про визначееня вартості трикімнатної квартири, що розташована на 1-му поверсі 3-х поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 (4), станом на 23.11.2021 року кваліфікується як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та непрофесійним і не може бути використаний.
При цьому, зі змісту Звіту про ретроспективну оцінку ринкової вартості трикімнатної квартири АДРЕСА_4 станом на дату ретроспективної оцінки 23.11.2021 року, з врахуванням її фактичного технічного стану та без врахування податку на додану вартість складає 2276058,00 грн. (а.с. 14-25).
Суд не приймає до уваги, додані до скарги, заяву ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення та талон-повідомлення єдиного обліку, оскільки вони не стосуються предмета спору.
Слід відзначити, що 28.01.2022 року відбулися електронні торги з продажу спірної квартири та предмет іпотеки було реалізовано за 910350,00 грн., переможцем є ОСОБА_4 (а.с. 161).
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За змістом ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно із ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»).
За змістом ч. 1 ст. 18 вказаного вище Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Так, відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 5 ст. 56 вказаного вище Закону (в редакції чинній на час винесення оспорюваної постанови) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Про проведення опису майно (кошти) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У постанові про опис та арешт майно (кошти) боржника обов'язково зазначаються якщо опису підлягає будівля, споруда, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.
Крім того, в оскаржуваній постанові зазначено, що опис проводився за даними технічної документації, у зв'язку з відсутністю доступу до квартири та ненаданням боржником можливості огляду майна.
Слід зазначити, що ОСОБА_2 не була обізнана з датою та часом проведення опису майна, в результаті чого вона не була присутня під час вчинення даної дії та не скористалась своїм правом на надання приватному виконавцю копії технічної документації на квартиру. Саме відсутність оновленої документації на квартиру і стало однією з причин подальшої невірної оцінки ринкової вартості житла. Матеріали виконавчого провадження не містять доказів на підтвердження факту вчинення боржником перешкод приватному виконавцю у доступі до квартири для її опису.
З наявних в матеріалах виконавчого провадження документів вбачається, що опис майна боржника (квартири) було здійснено на підставі застарілих даних, а саме: копії експлікації внутрішніх площ до плану житлового будинку літ. «А» по вул. 9-го січня №15-17 станом на 08.04.2003 року; копії плану-поверху на будівлю літ. «Б» (поверх І) по вул. 9-го січня №15-17 станом на 08.04.2003 року; копії плану поверху на будівлю літ. «Б» (підвал) по вул. 9-го січня №15-17 станом на 08.04.2003 року (а.с. 87, 90).
Таким чином, суд приходить висновку, що постанова приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука Володимира Вікторовича про опис та арешт майна (коштів) боржника від 26.11.2020 року у ВП №63171523 є неправомірною та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про визнання протиправною оцінки майна, то слід зазначити таке.
Статтею 20 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час винесення постанови) визначено, що для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання. Експерт або спеціаліст зобов'язаний надати письмовий висновок, а суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем.
За змістом ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час винесення постанови) копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документу стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Разом з тим, матеріали справи не містять даних про надіслання боржнику постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.
Зі змісту Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що виконавець не наділений повноваженням ставити під сумнів об'єктивність проведеної оцінки, або проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд, а зобов'язаний лише залучити експерта до участі у виконавчому провадженні та повідомити сторонам результати визначення вартості майна.
Отже, визначення вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.
Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 у справі № 821/197/18/4440/16, від 12.06.2019 у справі № 308/12150/16-ц.
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені у Законі України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Згідно із ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлено у ст. 12 цього Закону.
Підставою для проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
У ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
За змістом ст. 3 зазначеного Закону оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Згідно із ч. 6 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10.09.2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт № 1) є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому стандарті, використовуються в інших національних стандартах.
Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 1442 (далі - Національний стандарт № 2), також є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.
Отже, оцінка нерухомого майна має здійснюватись відповідно до Національного стандарту № 2 з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади процедури оцінювання.
Згідно з положеннями пункту 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об'єктом оцінки.
Відповідно до пункту 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).
Згідно з пунктами 15, 16 Національного стандарту № 1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки.
Відповідно до пункту 52 Національного стандарту № 1 оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.
Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства (пункт 54 Національного стандарту № 1).
За змістом пункту 56 Національного стандарту № 1 звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об'єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.
Виходячи з наведених норм, підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.
Відповідно до пункту 15 Національного стандарту № 1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.
Судом встановлено, що експертна оцінка спірного нерухомого майна була проведена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки суб'єкт оціночної діяльності не здійснював повного огляду нерухомого майна, зокрема його внутрішнього огляду, що могло вплинути на визначення вартості оцінюваного майна та, відповідно, призвести до реалізації описаного та арештованого нерухомого майна за заниженою ціною. У матеріалах справи немає доказів того, що виконавець чи оцінювач зверталися до боржника з вимогою забезпечити доступ оцінювача до об'єкта для його об'єктивної оцінки.
Отже, суд дійшов висновку, що під час проведення оцінки майна в межах виконавчого провадження приватним виконавцем було порушено положення Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту № 2 з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, що є підставою для визнання такої оцінки майна недійсною.
Факт невідповідності вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна під час складання Звіту також підтверджується Рецензією на звіт. Так, в Рецензії вказано, що не було враховано наявність нежитлових приміщень (котельня та підвал), що не входять до складу загальної площі квартири. Таким чином, загальна площа квартири становить 82,9 кв.м., а не 103,4 кв.м. Тобто ринкову вартість нежитлових приміщень необхідно було розраховувати окремо від приміщень квартири. Вартість цих приміщень визначена виходячи з помилкового припущення, що вартість 1 кв.м. площ така ж як вартість 1 кв.м. загальної площі квартири.
При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до наявних у справі двох копій Звітів про ринкову вартість нерухомого майна, щодо якого виник спір, така вартість суттєво вища ніж та, яка зазначена експертом в оскаржуваному звіті про оцінку майна. Отже, допущення реалізації описаного й арештованого майна за заниженою ціною, що може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику - у вигляді передачі майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартості. Таким чином, оцінка майна згідно Звіту про визначення ринкової вартості квартири є неправомірною.
Вимоги заявника про визнання протиправними дії приватного виконавця щодо передачі ДП «СЕТАМ» на реалізацію майна слід задовольнити з таких підстав.
Пунктом 2 Розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2831/5, передбачено, що передача майна на реалізацію здійснюється за відповідною заявою приватного виконавця, яка в тому числі повинна містити фото- та/або відеоматеріали такого майна.
Абзацом 10 пункту 5 Розділу ІІ вказаного Порядку визначено, що фотозйомку арештованого майна у всіх випадках забезпечує приватний виконавець, а матеріали зйомки обов'язково додаються до опису лота у Системі.
У заявці на реалізацію житлової нерухомості відсутні відомості про надання ДП «СЕТАМ» фотоматеріалів об'єкту реалізації. Разом з тим, на сайті ДП «СЕТАМ» наявні лише зображення будинку, де квартира знаходиться та її вхідні двері, тобто відсутні фотоматеріали, які б відображали дійсний стан квартири. В зв'язку з цим, приватним виконавцем було допущено неповноту змісту оголошення про проведення електронних торгів щодо характеристик майна, чим порушені норми чинного законодавства.
Також заявка на реалізацію арештованого майна містить занижену вартість майна та без зазначення щодо включення або невключення до ринкової вартості об'єкта оцінки ПДВ.
Також, відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
За правилами частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід'ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.
У розумінні практики Європейського суду, частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
Таким чином, суд вважає неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука Володимира Вікторовича у виконавчому провадженні ВП №63171523 за виконавчим листом №2-1861-2010, виданим 03.08.2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці щодо опису та арешту майна боржника, передачі на реалізацію арештованого майна. Враховуючи викладене вище, суд вважає, що права, свободи та інтереси ОСОБА_2 приватним виконавцем Тимощуком В.В. при вчиненні виконавчих дій порушено, а тому скарга є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 18, 20, 28, 56, 74 Закону України «Про виконавче провадження», п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», ст.ст. 447-451 ЦПК, суд, -
Скаргу ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука Володимира Вікторовича - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука Володимира Вікторовича про опис та арешт майна (коштів) боржника від 26.11.2020 року у ВП №63171523.
Визнати протиправною оцінку майна згідно «Звіту про визначення ринкової вартості трикімнатної квартири, що розташована на 1-му поверсі 3-ох поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 (4) «Товариства з обмеженою відповідальністю «Еспертсервіс.юа» від 23.11.2021 року щодо визначення вартості квартири за адресою: АДРЕСА_3 (4) у розмірі 10050000,00 грн.
Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука Володимира Вікторовича щодо передачі Державному підприємству «СЕТАМ» на реалізацію майна, а саме: трикімнатної квартири, що розташована на першому поверсі 3-ох поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 (4) у виконавчому провадженні №63171523 за стартовою ціною реалізації, визначеною у Звіті про оцінку майна від 23.11.2021 року в розмірі 1050000,00 грн., без урахування ПДВ.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали суду складений 29.03.2023 року.
Суддя: