Справа № 127/2-1861/2010
Провадження № 4-с/127/3/23
27 березня 2023 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,
за участю: секретаря Жигарової Д.О.,
представника заявника ОСОБА_1 ,
приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці клопотання приватного виконавця про залишення без розгляду скаргу ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука Володимира Вікторовича, -
30 січня 2023 року до Вінницького районного суду Вінницької області надійшла скарга ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука Володимира Вікторовича.
Вказана скарга датована 30.01.2023 року та отримана судом в цей же день.
Скарга мотивована тим, що приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Тимощуком В.В. здійснюється примусове виконання виконавчого листа №2-1861-2010, боржником якого є ОСОБА_2 . Заявник зазначає, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази про направлення/отримання: постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, стягувачем, боржником та ТОВ «Експертсервіс.юа»; боржником вимоги приватного виконавця про надання нею доступу до квартири; боржником постанови про опис та арешт майна від 26.11.2020 року; боржником виклику державного виконавця. Приватним виконавцем Тимощуком В.В. на адресу: АДРЕСА_1 ) направлено висновок зі звіту про експертну грошову оцінку цієї ж двокімнатної квартири за виконавчим провадженням №63928253, хоча боржник проживає за іншою адресою. В результаті цього, ОСОБА_2 звіт не отримувала. Отже, приватний виконавець Тимощук В.В. під час здійснення опису та арешту майна, отримання оцінки вартості майна, передачі його на примусову реалізацію порушив вимоги Закону України «Про виконавче провадження», що в подальшому вплинуло на законність проведення процедури реалізації арештованого майна та порушення прав та законних інтересів як боржника, так і стягувача.
Про порушення прав боржника адвокат дізналася 19.01.2022 року коли отримувала копію всіх матеріалів виконавчого провадження №63171523.
До початку розгляду скарги по суті від приватного виконавця Тимощука В.В. надійшло клопотання про залишення скарги без розгляду, в зв'язку з пропуском строку на оскарження дій приватного виконавця. Клопотання мотивоване тим, що представник скаржника - адвокат Кашпрук О.В. ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження 17.01.2023 року, тому процесуальний строк слід рахувати з 18.01.2023 року. Однак, скарга ОСОБА_2 датована 30.01.2023 року, що з 18.01.2023 року становить 13-й день, тобто з пропущенням строків, визначених ст. 449 ЦПК України.
В судовому засіданні приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Тимощук В.В. підтримав своє клопотання про залишення скарги без розгляду.
Представник заявника ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечила щодо клопотання приватного виконавця, оскільки вона дійсно ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження 17.01.2023 року, проте копій не отримувала. У зв'язку з великою кількістю аркушів ВП вона не здійснювала фотографування матеріалів, а особисто їх перерахувала та попросила надати швидше їх копії для детального ознайомлення. Під час ознайомлення матеріали виконавчого провадження не були пронумеровані та не прошиті, а їх кількість становила 131 арк. Копії матеріалів виконавчого провадження нею були отримані 19.01.2023 року у кількості 133 арк. Таким чином, лише при отримані 19.01.2023 року всіх матеріалів виконавчого провадження, в тому числі оскаржуваної постанови та оцінки вартості майна, представник боржника взнав про порушення її прав при примусовому виконанні виконавчого листа №2-1861-2010 в частині опису та арешту майна, оцінки вартості майна та передачі майна на реалізацію. Отже, скарга подана в межах десятиденного строку на оскарження дій приватного виконавця. Просила клопотання повернути заявнику без розгляду.
В судове засідання представник заінтересованої особи АТ «Райффайзен Банк Аваль» не з'явився, хоча був повідомлений судом належним чином про час, дату і місце розгляду скарги, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Заслухавши пояснення представника заявника, суб'єкта оскарження,дослідивши матеріали скарги та виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За змістом ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Статтею 120 ЦПК України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 122, 123 ЦПК України).
Статтями 126, 127 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року в справі № 466/948/19 (провадження № 61-16974св19) вказано, що «строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові».
Аналіз наведених правових норм та практики Верховного Суду дає підстави для висновку, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст.126 ЦПК України).
З матеріалів справи та виконавчого провадження судом встановлено, що 17.01.2023 року представник скаржника - адвокат Кашпрук О.В. ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження (а.с. 164), тобто саме з цієї дати їй стало відомо про порушенняправ боржниці при примусовому виконанні виконавчого листа №2-1861-2010. Отже, враховуючи положення ст. 123 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня, тобто з 18.01.2023 року. Таким чином, останнім днем строку є 27.01.2023 року (п'ятниця). Разом з тим, скарга на дії приватного виконавця подана до суду в понеділок 30.01.2023 року, тобто з незначним порушенням терміну.
Щодо твердження представника заявника, що про порушення прав боржника вона дізналася саме 19.01.2023 року коли отримала всі матеріали виконавчого провадження, то суд не приймає його до уваги, оскільки саме під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження їй стало відомо про порушення прав боржника, а правом на отримання копій документів вона могла скористатись і в той же день шляхом здійснення фотографування.
З огляду на викладене, скарга ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В.В. подана з незначним порушенням строку встановленого п. 1 ч. 1 ст. 449 ЦПК України.
ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»).
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, враховуючи на зазначені обставини і вимоги закону, зберігаючи об'єктивність і неупередженість під час сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, суд вважає, що слід відмовити в задоволенні клопотання приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука Володимира Вікторовича про залишення скарги без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 120, 122, 123, 126, 127, 447, 449, 258, 260, 353, 354 ЦПК України, -
Відмовити в задоволенні клопотання приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука Володимира Вікторовича про залишення скарги без розгляду.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду складений 29.03.2023 року.
Суддя: