Справа № 146/89/23
"21" березня 2023 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Скаковської І.В.,
за участю секретаря судового засідання Райковської О.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Порхун Л.М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Томашпіль цивільну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Кугутюка Олександра Васильовича до Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області про встановлення факту проживання на території України, -
Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Кугутюк О.В. звернувся до суду з позовом про встановлення факту проживання на території України.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_3 народився в с.Вила Томашпільського (Тульчинського) району Вінницької області ІНФОРМАЦІЯ_1 . 1 листопада 1978 року він отримиав паспорт громадянина СРСР. Даний паспорт було втрачено. Після проходження військової служби у 1980 роках ОСОБА_3 проживав в АДРЕСА_1, а ІНФОРМАЦІЯ_2 повернувся в АДРЕСА_2. Позивач неодноразово звертався до міграційної служби з метою отримання паспорта громадянина України, однак йому в цьому було відмовлено. Зазначає, що встановлення факту необхідно для набуття громадянства України.
Ухвалою суду від 19 січня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
01 лютого 2023 року від управління міграційної служби України у Вінницькій області надійшов відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Заперечує проти задоволення позову, оскільки він є необгрунтованим. ОСОБА_3 не вжив ніяких заходів щодо вчинення дій по обміну паспорта громадянина СРСР та станом на сьогоднішній день, не надано доказів до суду про неможливість заміни паспорта колишнього громадянина СРСР, зразка 1974 року на паспорт нового зразка громадянина України, який розпочали видавати з 1994 року, коли розпочалась паспортизація в Україні, що підтверджує, що заявник фактично не проживав на території України.
13 лютого 2023 року ухвалою Томашпільського районного суду закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 суду пояснив, що він народився в с. Вила Томашпільського району. Після проходження військової служби проживав в АДРЕСА_1. У січні 1991 року повернувся в АДРЕСА_2 і почав там проживати, працював в колгоспі, іздив на заробітки. Вказав, що в нього був паспорт громадянина СРСР, якого він втратив.
Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Кугутюк О.В. суду пояснив, що ОСОБА_3 народився в с. Вила Томашпільського району. У січні 1991 року повернувся в АДРЕСА_2 і почав там проживати. Вказав, що в нього був паспорт громадянина СРСР, якого він втратив. Він неодноразово звертався до органів влади з метою отримання паспорта, однак йому було відмовлено. Просить встановити факт, що ОСОБА_3 постійно проживав на території України, а саме в АДРЕСА_2 станом на 24 серпня 1991 року.
В судовому засіданні представник управління Державної міграційної служби у Вінницькій області Порхун Л.М. суду пояснила, що немає жодного документа, який б підтверджував проживання ОСОБА_3 на території України, а саме в АДРЕСА_2 Вінницької області. ОСОБА_3 не вжив ніяких заходів щодо вчинення дій по обміну паспорта громадянина СРСР, не надав доказів про неможливсть заміни паспорта, не вчинив ніяких дій для того, щоб отримати паспорт громадянина України. Наголосила, що для заміни паспорта громадянина СРСР потрібно було проживати на території України та бути зареєстрованим.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до наступного.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 народився в АДРЕСА_2 ( а.с. 6).
Так, ОСОБА_3 зазначає, що 1 листопада 1978 року отримав паспорт громадянина СРСР НОМЕР_2 . Даний паспорт було втрачено та він неодноразово звертався до міграційної служби з метою отримання паспорта громадянина України, однак йому в цьому було відмовлено.
З листа управління міграційної служби України у Віницькій області видно, що внаслідок перевірок, проведених по фактам, викладених в неодноразових зверненнях ОСОБА_3 , інформація щодо його постійного проживання на території України, а саме у АДРЕСА_2 з січня 1991 року - не знайшла свого підтвердження, ОСОБА_3 не має жодного дійсного документа, який би посвідчував його особу (а.с.9).
На підтвердження факту постійного проживання на території України позивач надав підтвердження особи, військовий квиток, заяву про видачу паспорта, довідку про відсутність громадянства Російської федерації, листа Томашпільського РВ УМВС України у Вінницькій області від 11 квітня 2014 року, в якому зазначено, що була здійснена перевірка по факту втрати паспорта громадянина Російської федерації (зразка 1974 року) та вказано, що в даній заяві не вбачаються ознаки адміністративного та кримінального правопорушень та те, що паспорт втрачено з власної необережності ( а.с. 4, 5, 8, 11).
Разом з тим, представник управління Державної міграційної служби у Внницькій області надіслав на адресу суду відповідь на запит в.о. старости Вилянського старостинського округу Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області, з якої вбачається, що виконкомом Вилянської сільської ради на ім'я ОСОБА_3 була видана довідка № 706 від 16.12.2019 року, у якій було вказано, що згідно даних погосподарської книги він проживає без реєстрації на території Вилянської сільської ради після повернення з Російської Федерації з 29 січня 1991 року. Проте, рік повернення даного громадянина вказаний помилково невірно, оскільки фактична дата його повернення на територію Вилянської сільської ради є 29 січня 1994 року та на підтвердження надали копію сторінки погосподарської книги № 10- за 1991-1995 роки (а.с.27-29).
Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України "Про громадянство України" є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 ч.1 ст. 3 цього Закону.
Крім того, юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24.08.1991 року) або набрання чинності Законом України "Про громадянство України"(13.11.1991 року).
Вирішуючи питання встановлення належності до громадянства України, слід керуватися, крім Закону України "Про громадянство України", також Указом Президента України від 27.03.2001 № 215/2001 "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України", яким затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі Порядок).
Так, відповідно до положень Закону України "Про громадянство України" і Порядку заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження заявника на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.
Статтею 3 Закону України «Про громадянство України» регламентовані випадки належності до громадянства України.
Згідно з п. 1-3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24.08.1991 року) постійно проживали на території України, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зміст ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Позивачем не надано суду беззаперечних і достатніх доказів, які б доводили обґрунтування його позовних вимог до відповідача, тому з урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю.
Судові витрати понесені позивачем, згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, слід віднести за рахунок ОСОБА_3 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 264, 265 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Кугутюка Олександра Васильовича до Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області про встановлення факту проживання на території України - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Томашпільський районний суд Вінницької області.
В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Суддя: І. В. Скаковська
Повний текст рішення виготовлено 29 березня 2023 року.