Справа № 143/1139/22
Іменем України
29 березня 2023 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого - судді Сича С.М.,
з участю секретаря Левченко М.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Погребищенського районного суду Вінницької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,-
Встановив:
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Позов мотивовано тим, що 19.11.2022 року поліцейським РПП Сектору поліцейської діяльності № 2 відділення поліції № 4 Вінницького районного управління ГУНП у Вінницькій області Недошовенком І.С. винесено постанову серії БАВ № 180306 по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, якою накладено штраф в розмірі 1190 грн. 00 коп.
У вказаній постанові зазначено, що 19.11.2022 року об 11 год. 00 хв. в с. Ординці по вул. Центральній водій керував транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ 2109» із забрудненим номерним знаком, що не дає можливості чітко визначити символи або буквенно-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів.
Позивач вважає вказану постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки Правил дорожнього руху не порушував.
Вважає, що дії інспектора щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення і винесення постанови про накладення на нього адміністративного стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУаАП, є протиправними.
Із вказаною постановою позивач не погоджується, оскільки 19.11.2022 року об 11 год. 00 хв. в с. Ординці по вул. Центральній він взагалі не керував вищезгаданим транспортним засобом, а знаходився в автомобілі марки ВАЗ 2109 на передньому пасажирському сидінні, де чекав водія автомобіля. У цей час під'їхав патрульний екіпаж, серед якого знаходився поліцейський РПП СПД № 2 ВП № 4 ВРУП ГУНП у Вінницькій області Недошовенко І.С. , який почав вимагати, щоб він пред'явив посвідчення водія відповідної категорії та повідомив, чому в автомобіля забруднений номерний знак.
Пояснення позивача, що він даним автомобілем не керував, поліцейським не були взяті до уваги та була винесена у його відсутність постанова серії БАВ № 180306 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, тобто особою, що склала вказану постанову були порушені вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме ігнорування порядку, встановленого ст.ст. 278, 279 КУпАП, належним чином не роз'яснені йому права.
Про існування зазначеної постанови позивач дізнався лише 08.12.2022 року, отримавши її поштою листом без повідомлення про вручення.
Також зазначив, що лише сама по собі вказана постанова серії БАВ № 180306 від 19.11.2022 року не може свідчити про його винуватість, так як поліцейським жодних доказів, передбачених ч. 1 ст. 251 КУпАП, до постанови не додано.
Посилаючись на наведені обставини та положення ст.ст. 245, 247, 251, 255, 256, 258, 276, 280 КУпАП, ст.ст. 6, 17, 18, 19, 70, 71, 104, 158-163 КАС України, просить:
-поновити йому строк на оскарження постанови серії БАВ № 180306 від 19.11.2022 року в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 (одна тисяча сто дев'яносто) грн. 00 коп.;
-скасувати постанову серії БАВ № 180306 від 19.11.2022 року в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 1190 грн. 00 коп.;
-відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою судді 19.12.2022 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 12-14).
13.01.2023 року каналами електронної пошти до суду від представника відповідача Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Юлії Дмитрук надійшло клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 23-26).
20.02.2023 року ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача ГУНП у Вінницькій області Юлії Дмитрук від 13.01.2023 року про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву та продовжено строк для подання відзиву на позовну заяву до 15.03.2023 року, але не пізніше десяти днів дня отримання копії ухвали (а.с. 32, 33).
07.03.2023 року на адресу суду каналами електронної пошти від представника відповідача - старшого юрисконсульта відділу правового забезпечення ГУНП у Вінницькій області Юлії Дмитрук надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому вона просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування заперечення проти позову посилається на те, що стягнення, передбачене ч. 1 ст.121-3 КУпАП, накладено поліцейським у межах наданих йому повноважень і під час виконання службових обов'язків, та були здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства України, зафіксовані у постанові про накладення адміністративного стягнення.
Зауважує, що доказом того, що позивач скоїв адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких посадова особа, особисто спостерігаючи порушення ПДР, встановлює наявність адміністративного правопорушення.
ГУНП зазначає, що обставини вчинення правопорушення стверджуються складеною постановою у справі про адміністративне правопорушення, із змісту якої чітко вбачається час та місце вчинення правопорушення, а також особа, яку притягнуто до відповідальності.
Пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, визначено, що поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, а згідно з пунктом 1 розділу IV цієї Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення (а.с. 37-41).
Позивач в судове засідання не з'явився, проте 29.03.2023 року через канцелярію суду від його представника - адвоката Царківського О.Ю. надійшла заява, в якій він просить судовий розгляд провести без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримують, та просять їх задовольнити (а.с. 42, 43).
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив (а.с. 29).
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи із наступного.
Матеріали позовної заяви містять заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яке обґрунтовано тим, що оскаржувану постанову він отримав лише 08 грудня 2022 року листом без повідомлення про вручення та направив адміністративний позов до суду 16 грудня 2022 року, а тому вважає, що строк на оскарження постанови пропущений з поважних причин.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до реалізації своїх прав та виконання обов'язків.
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Згідно із ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Отже, законом встановлено десятиденний строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення з дня ухвалення відповідного рішення та протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови) щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі.
Оскільки предметом оскарження є постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, то застосуванню підлягає десятиденний строк звернення до суду з позовом з дня вручення відповідного рішення (постанови).
Як слідує з матеріалів справи, оскаржувану постанову винесено 19.11.2022 року, в якій зазначено, що ОСОБА_1 від отримання копії постанови відмовився та копію постанови надіслано рекомендованим листом 21.11.2022 року (а.с. 4).
Проте, згідно копії поштового конверту, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що позивачеві направлено оскаржувану постанову листом без повідомлення про вручення 29.11.2022 року (а.с. 8), якого, як стверджує останній, він отримав лише 08.12.2022 року (а.с. 7).
Вказаний факт відповідачем у відзиві не спростовано та не надано доказів про направлення позивачу ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та отримання її позивачем раніше, аніж 08.12.2022 року (а.с. 37-41).
Позов ОСОБА_1 направлено до суду 16.12.2022 року, тобто в межах встановленого чинним законодавством строку для оскарження даного виду рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Отже, підстав для поновлення позивачеві строку звернення до суду із цим позовом суд не вбачає.
Також судом встановлено, що 19.11.2022 року поліцейським з РПП СПД №2 ВП №4 Вінницького районного управління ГУНП у Вінницькій області Недошовенком Іваном Сергійовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАВ № 180306, якою притягнуто позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 (одна тисяча сто дев'яносто) грн.00 коп.
Згідно із цією постановою 19.11.2022 року об 11 год. 00 хв. в с. Ординці по вул. Центральній ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2109», із забрудненим номерним знаком, що не дає можливості чітко визначити символи або буквенно-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП (а.с. 4).
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог, суд виходить із того, що за приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно із п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно ч. 1 ст. 121-3 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом із забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно із п.1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 2 ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена також ч. 2 ст. 33 КУпАП, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. У Кодексі конкретизовано й інші конституційні принципи, зокрема принцип рівності громадян перед законом (ст. 248).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Одна тільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Відповідна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07.11.2015 р. (зі змінами та доповненнями) (далі - Інструкція) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно зі статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема і передбачених частинами першою і другою статті 121?.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та наявним у ній доказам, суд вважає, що оскаржувана постанова не містить посилань на докази вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121-3 КУпАП, а також доказів на спростування обставин, зазначених позивачем в обґрунтування адміністративного позову.
Суд наголошує, що суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121-3 КУпАП, є водій, який керує транспортним засобом на відповідній правовій підставі.
Суд зазначає, що обов'язковою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею адміністративного правопорушення, а факт вчинення особою правопорушення, в свою чергу, має бути підтверджений належними та допустимими доказами.
Суд погоджується з доводами позивача з приводу того, що до оскаржуваної постанови не додано жодного доказу, що підтверджують обставини зазначені в постанові серії БАВ № 180306 від 19.11.2022 року, а саме те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ 2109».
Інших будь-яких доказів, які б спростовували пояснення позивача, в тому числі відеозйомку з місця вчинення правопорушення, на якому було б зафіксовано вказане правопорушення, відповідачем на адресу суду не скеровано.
В матеріалах справи, як доказ, наявна лише постанова, яка є предметом оскарження, яка вочевидь, за відсутності інших належних та допустимих доказів, не є достатньою для висновку про винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
За змістом п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За такого правового регулювання та обставин справи суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 14.05.2020 року у справі №240/12/17.
Частиною 1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, за наслідками розгляду справи необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп.
Керуючись ст. ст.2, 9, 19, 20, 77, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд, -
Ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАВ № 180306 від 19.11.2022 року, винесену поліцейським з РПП СПД №2 ВП №4 Вінницького районного управління ГУНП у Вінницькій області сержантом поліції Недошовенком Іваном Сергійовичем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст.121-3 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1190 грн. 00 коп.
Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.121-3 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 коп.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 40108672, місце знаходження: вул. Театральна, 10, м. Вінниця, Вінницька область, 21050.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя