Справа № 143/150/23
Іменем України
24.03.2023 року м. Погребище
Суддя Погребищенського районного суду Вінницької області Сич С. М., розглянувши матеріали, які надійшли від Сектору поліцейської діяльності № 2 ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Встановив:
До Погребищенського районного суду Вінницької області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 325706 від 04.02.2023 року та додані матеріали, в яких зазначено, 04 лютого 2023 року о 00 год. 02 хв. на вулиці Богуна в м. Погребище Вінницького району Вінницької області ОСОБА_2 , перебуваючи з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, передав керування транспортним засобом ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_1 , водієві ОСОБА_3 з ознаками алкогольного сп'яніння, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, запах алкоголю з порожнини рота. Водій від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився. На місці правопорушення, як зазначено в протоколі, велася відеофіксація.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, за ч.1 ст. 130 КУпАП, тобто передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, суддя встановив наступне.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, суд не може самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином суд перебере на себе функцію обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
З огляду на наведене суддя звертає увагу на гарантії статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка за своєю структурою встановлює загальні принципи та постулати щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов'язаного з правами та обов'язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення.
Вирішуючи питання про розповсюдження гарантій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на розгляд даної справи, суд виходить з прецедентної практики ЄСПЛ, яка зводиться до того, що хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, однак по суті їй пред'явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (пункт 51 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти Російської Федерації»).
Наведені обставини свідчать, що адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, може бути віднесено до «кримінального обвинувачення» в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод із розповсюдженням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду.
Одним із основоположних базисних засад кримінального судочинства є забезпечення доведеності вини особи поза розумним сумнівом на підставі встановлених відповідним державним органом фактичних обставин та наданих ним доказів на їх підтвердження.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинене і особа є винною у вчиненні цього правопорушення. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим звинуваченням.
Відтак, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Надаючи оцінку достатності доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя виходить із наступного.
Так, диспозицією ч. 1ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, для настання відповідальності за ч. 1ст. 130 КУпАП необхідна наявність у сукупності всіх елементів складу адміністративного правопорушення: перебування особи, якій передано керування транспортним засобом, у стані алкогольного сп'яніння; усвідомлення особою, яка передає керування транспортним засобом, того, що ця особа перебуває у стані алкогольного сп'яніння; добровільне, з власної волі передання керування транспортним засобом.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» відповідальність за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції (ч. 1 ст. 130 КпАП), настає за умови, що тому, хто це робить, відомо про такий стан.
В матеріалах справи відсутні будь - які докази, які б підтверджували факт обізнаності ОСОБА_1 про перебування ОСОБА_3 в стані алкогольного сп'яніння при передачі йому для керування транспортного засобу, що виключає наявність в його діянні суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у формі умислу. Також матеріали справи не містять повне ім'я та по батькові особи, якій за версією поліцейського було передано керування транспортним засобом.
Крім того, суд звертає увагу на те, що обставини правопорушення, які відображені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №325706 від 04.02.2023 року, не підтверджуються зібраними доказами у справі.
Зокрема, у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано, в який спосіб ОСОБА_1 було вчинено адміністративне правопорушення та яким чином було передано транспортний засіб особі, яка керувала ним у стані алкогольного сп'яніння, не надано доказів, що ОСОБА_1 є власником даного транспортного засобу.
Також матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 під час керування транспортним засобом перебував у стані алкогольного сп'яніння.
У вищевказаному протоколі зазначено, що на місці правопорушення велася відеофіксація, проте в порушення вимог ч.2 ст.266 КУпАП матеріали відеозапису до протоколу долучені не були.
Таким чином, суд дійшов висновку, що не можуть бути визнані належними та допустимими доказами, відомості, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов висновку, що справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП слід закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 247, 266, 276, 278, 284 КУпАП, суддя, -
Постановив:
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з часу її винесення через Погребищенський районний суд Вінницької області.
Суддя