Справа № 2-702/10
06 серпня 2010 року Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Благодатної О.Ю.,
при секретарі Вишнякової К.С. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно,
ЗАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно, яке зазначено в договорі застави №ДЗ-061-07М від 28.12. 2007 року. Позовні вимоги позивачем уточнювалися.
Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ЗАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним з підстав недодержання при укладанні кредитного договору вимог ст.ст. 192, 215, 524,533 ЦК України та зміни курсу валют. Просв визнати кредитний договір №061-07 М від 28.12.2007 року, укладений між Приватбанком та кічинським О.В. недійсним.
Позовні вимоги позивача за первісним позовом мотивовані тим, що відповідно до укладеного договору № 061-07 М від . 28.12.2007 року, 29.12.2007 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 10 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16% на рік з кінцевим терміном повернення 28.09.2010 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 був укладений договір застави №ДЗ-061-07М, відповідно до умов якого відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 надав в заставу належне йому майно, яке зазначено в договорі застави.
Позивач за первісним позовом посилається на невиконання відповідачем умов кредитного договору та вимог сталей 526,527,530 ЦК України, в зв'язку з чим станом на 31 травня 2010 року уклалась заборгованість 8373,42 доларів США, що за курсом Національного банку України складає 66359,35 грн, яка складається з 6 702,98 доларів США, що за курсом Національного банку України складає 53121,12 грн. - заборгованість за кредитом, 1163,37 доларів США, що за курсом Національного банку України складає 9219,70 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 507,07 доларів США, що за курсом Національного банку України складає 4018,52 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором. В зв'язку з чим позивач просить суд стягнути заборгованість та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на майно відповідача по справі ОСОБА_2, яке зазначено в договорі застави та стягнути витрати, понесені позивачем при зверненні з позовом до суду.
У судове засідання представник позивача за первісним позовом не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи сповіщалась належним чином, від представника позивача за первісним позовом надійшла заява, у якої вона просить справу слухати без їх участі, уточнені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти постановлення заочного рішення по справі.
Відповідачі за первісним позовом ОСОБА_1, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, про причини відсутності суду не повідомили.
Суд вважає можливим проведення заочного розгляду справи у відсутності відповідачів та відповідно до ст. 224 ЦПК України винести по справі заочне рішення, оскільки в матеріалах справи достатньо даних про права та обов'язки сторін.
Суд, вивчивши матеріали справі, вважає, що позовні вимоги за первісним позовом засновані на законі, та підлягають задоволенню
Відповідно до укладеного договору № 061-07 М від . 28.12.2007 року, 29.12.2007 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 10 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16% на рік з кінцевим терміном повернення 28.09.2010 року. Відповідачка ОСОБА_1 зобов'язувалася погашати кредит та сплачувати відсотки за його користування щомісячно 05 числа кожного поточного місяця з дати підписання договору згідно графіку.
Відповідно до пункту 6.1 кредитного договору при порушенні позичальником будь-якого з зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом. Передбачених графіком погашення, строків повернення кредиту позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0.044% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
Відповідачка ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, з 06.05.2009 року від виконання зобов'язань відмовилася, в зв'язку з чим у неї станом на 31 травня 2010 року уклалась заборгованість 8373,42 доларів США, що за курсом Національного банку України складає 66359,35 грн, яка складається з 6 702,98 доларів США, що за курсом Національного банку України складає 53121,12 грн. - заборгованість за кредитом, 1163,37 доларів США, що за курсом Національного банку України складає 9219,70 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 507,07 доларів США, що за курсом Національного банку України складає 4018,52 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором. Дані обставини підтверджені розрахунком заборгованості, наданим позивачем та відповідачами не спростовані.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір застави №ДЗ-061-07М, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_2 надав в заставу належне йому майно, яке зазначено в договорі застави.
Згідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Згідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором передбачений обов'язок боржника повернути суму позики (кредиту) частинами (з розстрочкою), у разі прострочення повернення чергової частини боргу, кредитор має право вимагати дострокового повернення частини позики кредиту, яка залишилася та сплати процентів.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду,якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. Статтею ст.20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.
Відповідно до ст.25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета застави із застосуванням процедур, передбачених ст.. 26 цього закону
В зв'язку з тим, що відповідачка ОСОБА_1 вчасно не виконувала зобов'язання за кредитним договором суд вважає за необхідне звернути стягнення на майно відповідача ОСОБА_2, яке є предметом договору застави №ДЗ-061-07 М від 28.12.2007 року:, а саме:
- плита газова 6-секційна,
- плита газова 4- секційна,
- льодогенератор s/n 25406,
- мясорубка електрична «Braun» s/n 4-195-357/01/111-06/M,
- кондиціонер «LG-18» s/n 3850A21283P,
- кондиціонер «LG-18» s/n 3850A21283M,
- кондиціонер «LG-18» s/n 3850A21283|N,
- кондиціонер «LG-18» s/n 3850A21263P,
- столи для залу виробництво Турція 20 шт.,
- стільці для залу виробництво Турція 40 шт.,
- супутниковий цифровий ТВ-тюнер «Globo» s/n А 1607070903237
- плазменний телевізор «LG» s/n 3840VA0064D
- домашній кінотеатр «Sony» s/n М/266123921
- домашній кінотеатр «Sony» s/n С/265393312
- камера морозильна «Privileg» s/n 0508412
- стабілізатор змінної напруги «Jonchn» s/n 83570PZ987
шляхом продажу позивачем з укладанням від імені відповідача ОСОБА_2 договорів купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, а також наданням ЗАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом не засновані на законі та не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 Цивільного кодексу України). За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов”язків ( ст. 11 Цивільного кодексу України). Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов”язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво -чи багатосторонніми ( договори) ( ст. 202 Цивільного кодексу України).
Заявляючи позов про визнання недійсним кредитного договору позивач за зустрічним позовом має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст. 204 Цивільного кодексу України). Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст.205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою ( ст. 207 Цивільного кодексу України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 “Позика” глави "Позика, кредит, банківський вклад", якщо інше не встановлено параграфом 2 “Кредит” і не випливає із суті кредитного договору. Викладене міститься у ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним ( ст.1055 Цивільного кодексу України).
Виходячи із редакції ч. 1 ст. 1046, ст. 1054 Цивільного кодексу УКраїни грошові кошти передаються кредитодавцем позичальнику у власність, однак останній зобов'язується їх повернути та сплатити проценти кредитодавцеві.
Згідно з ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 р. “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, що встановлено ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України.
Визначення терміну “іноземна валюта” як “валютної цінності” містить ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 р. “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, зокрема, ст. 1 Декрету визначає, що іноземна валюта -це іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.
Як встановлено ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”:
- Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом;
- генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання;
- індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції;
- порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.
За наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зазначеними у п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Національного банку України від № 275 від 17.07.2001 р., зокрема, операції з валютними цінностями:
неторговельні операції з валютними цінностями;
операції з готівковою іноземною валютою та чеками (купівля, продаж, обмін, прийняття на інкасо), що здійснюються в касах і пунктах обміну іноземної валюти банків;
операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;
ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;
ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті;
ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;
відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;
відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;
залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;
залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;
торгівля іноземною валютою на валютному ринку України (за винятком валютно-обмінних операцій);
торгівля іноземною валютою на міжнародних ринках;
операції з банківськими металами на валютному ринку України;
операції з банківськими металами на міжнародних ринках;
інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках;
інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.
Стаття 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність” відносить до кредитних операції, зазначені у пункті 3 частини першої та у пунктах 3 - 7 частини другої статті 47 цього Закону, зокрема, розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
Виходячи з викладеного, банк як фінансова установа може здійснювати кредитування як валютну операцію, при наявності банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України.
Відповідач за зустрічним позовом станом на час укладання кредитного договору, мав видані Національним банком України банківську ліцензію №22 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пп. 5 - 11 частини другої ст. 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, дозвіл №22-2 від 09.07.2003 р. на право здійснення операцій, визначених пп. 1 - 4 частини другої та частиною четвертою ст. 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність” із додатком до дозволу.
Банк мав та має право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема, вести рахунки клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті, вести кореспондентські рахунки банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті, залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України, залучати та розміщувати іноземну валюту на міжнародних ринках.
Отже, відповідач за зустрічним позовом мав право здійснювати операції з валютними цінностями із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто кредитування в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії та дозволу на здійснення відповідних операцій.
Крім того, ч.4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 встановлено, що індивідуальної ліцензії потребують операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак, до цього часу ці межі законодавчо не встановлені. Отже, будь-які операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті ( незалежно від строків та сум) отримання індивідуальної ліцензії не потребують.
Відповідно до п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 483 від 14.10.2004 р. використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями); у випадках, передбачених законами України. У всіх інших випадках використання іноземної валюти як засобу платежу можливе лише за наявності ліцензії. Таким чином, доводи позивача за зустрічним позовом не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Докази порушення відповідачем по зустрічному позову вимог ст..11 Закону України «Про захист прав споживачів» позивачем по зустрічному позову суду не надано.
Будь-яких доказів недодержання сторонами вимог частини 1 ст.203 ЦК України позивачем за зустрічним позовом також не надано.
Суд звертає увагу, що кредитний договір між Закритим акціонерним товариством КБ «ПриватБанк» № 061-07 М від . 28.12.2007 року та ОСОБА_2. вимогу про недійснення якого заявлено позивачем по зустрічному позову, взагалі укладений не був.
З огляду на вищевикладене, зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно з положеннями частини 1 статті 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати, понесені ЗАТ комерційним банком «Приватбанк» а саме : судовий збір у розмірі 565,51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді у розмірі 250 гривень, а також з відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір 98,08 грн.
На підставі ст.ст. 526,530,549-551, 553,554,590, 625, 1048, 1050, 1054-1055 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд
Позов Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1. ОСОБА_2 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 66359,35 грн, що за курсом Національного банку України складає 8373,42 доларів США., витрати по оплаті судового збору в сумі 565,51 грн., та витрати за інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розміру 250 грн., а всього 67174,86 грн (шістдесят сім тисяч сто сімдесят чотири гривні 86 копійок).
В рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на майно відповідача ОСОБА_2, а саме:
- плита газова 6-секційна,
- плита газова 4- секційна,
- льодогенератор s/n 25406,
- мясорубка електрична «Braun» s/n 4-195-357/01/111-06/M,
- кондиціонер «LG-18» s/n 3850A21283P,
- кондиціонер «LG-18» s/n 3850A21283M,
- кондиціонер «LG-18» s/n 3850A21283|N,
- кондиціонер «LG-18» s/n 3850A21263P,
- столи для залу виробництво Турція 20 шт.,
- стільці для залу виробництво Турція 40 шт.,
- супутниковий цифровий ТВ-тюнер «Globo» s/n А 1607070903237
- плазменний телевізор «LG» s/n 3840VA0064D
- домашній кінотеатр «Sony» s/n М/266123921
- домашній кінотеатр «Sony» s/n С/265393312
- камера морозильна «Privileg» s/n 0508412
- стабілізатор змінної напруги «Jonchn» s/n 83570PZ987
Загальною вартістю 65 650 гривень шляхом продажу Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» ( 49094, м.Дніпропетровськ, вул..Набережна перемоги 50 код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_2 договорів купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, а також наданням ЗАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» про визнання договору недійсним відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 у рівних долях на користь Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» витрати по оплаті судового збору в сумі 565,51 грн., та витрати за інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розміру 250 грн., разом 815,51 грн.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 у рівних долях на користь держави судовий збір 98,08 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду АРК через Центральний районний суд м. Сімферополя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя: