28 березня 2023 року Справа № 160/16639/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Відповідача-3: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -
Обставини справи: 24.10.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 - протиправною;
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 - протиправною;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №046050013381 від 15.07.2022 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області № 046050013381 від 09.09.2022 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та зарахувати до страхового стажу наступні періоди роботи: з 10.12.1991 по 23.07.1992 на посаді санітарки-прибиральниці (палатної) інфекційного відділення, період роботи з 01.09.2003 по 31.12. 2003, період роботи за 2004 рік, період роботи за 2005 рік, період роботи за 2006 рік, період роботи за 2007 рік, на посаді ізолювальником та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з дати першого звернення, тобто з 08.07.2022, відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 08.07.2022 звернулась до органів пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. За результатами розгляду звернення позивача про призначення пенсії від 08.07.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняло рішення від 15.07.2022 №046050013381 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. У рішенні зазначено, що до пільгового стажу не зараховано період роботи з 01.09.2003 по 12.10.2007 згідно з довідкою від 30.06.2022 №235, яка видана ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», оскільки посада у пільговій довідці не відповідає Списку №2 затвердженому постановою КМУ №36 від 16.01.2003. Також орган пенсійного фонду вказав, що пільгова довідка направлена на перевірку, а для зарахування в подвійному розмірі періоду з 10.12.1991 по 23.07.1992 необхідно надати довідку про те, чи перебувала позивач у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років або у відпустці без збереження заробітної плати. 02.09.2022 позивач повторно звернулась з заявою та відповідними документами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Звернення позивача про призначення пенсії від 02.09.2022 було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та прийнято рішення від 09.09.2022 №046050013381 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через те, що заявниця не досягла пенсійного віку 54 роки; та з у зв'язку з відсутністю необхідного стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. У рішенні від 09.09.2022 також зазначено, що до стажу роботи за Списком №2 не зараховано періоди роботи відповідно до уточнюючих довідок: №2309 від 02.09.2022 - нормативний акт, на який посилаються в довідці щодо наявності права на пільгове пенсійне забезпечення, не є чинним на період роботи особи, що є порушенням положень Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою правління ПФУ №18-1 від 10.11.2006, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2006; №235 від 30.06.2022, оскільки назва посади (щодо характеру виконуваних робіт) зазначена в цій довідці, а також в записах трудової книжки заявниці та в переліку робочих місць, працівникам за якими підтверджено право пільгового пенсійного забезпечення за результатами атестації робочих місць, не відповідає назві посади, працівникам за якою передбачено право пільгового пенсійного забезпечення за Списком №2. Тобто, даний період можливо зарахувати до пільгового стажу, в разі підтвердження факту зайнятості на роботах із сирою мікастрічкою, скломікастрічкою, скловолокном, синтетичною стрічкою епоксидними смолами за результатами зустрічної перевірки первинних документів. Також в додатку №1 до наказу № 319 від 30.03.1999 «Про затвердження результатів атестації робочих місць», який доданий до документів звернення, відсутні робочі місця дільниці з ремонту електричних машин (на якій працювала заявниця), тому визначити, чи підтверджено за результатами атестації право працівників за посадою, за якою працювала заявниця, на призначення пенсії за Списком №2 - неможливо. Позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII. У резолютивній частині рішення (п.п. «б» п.3) Конституційний Суд України зазначив, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. З огляду на наведене рішення Конституційного Суду України, позивач указує, що досягла необхідного віку, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, а також має необхідний загальний і пільговий страховий стаж. Позивач уважає рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах протиправними, у зв'язку з чим, звернулась до суду з цим позовом.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/16639/22 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою суду від 31.10.2022 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі; призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.
15.11.2022 на електронну адресу суду від відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким, відповідач-2 вважає позовні вимоги необгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач-2 зазначає, що позивач 08.07.2022 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.07.2022 №046050013381 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії через недосягнення пенсійного віку та відсутність необхідного пільгового стажу. 02.09.2022 позивач знову звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2. Ця заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке прийняло рішення від 09.09.2022 про відмову у призначенні пенсії, оскільки позивач не досягла необхідного віку - 54 роки та у неї відсутній необхідний стаж на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці. Відповідач-2 вважає, що предметом розгляду у цій справі має бути лише рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, а визначення предметом спору у цій справі і рішення від 15.07.2022 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснено позивачем з метою призначення пенсії з більш ранньої дати, а саме від дати первісного звернення до органів Пенсійного фонду. Відповідач-2 вказує на пріоритетність Закону України №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» над положеннями інших Законів України, які регулюють подібні правовідносини, у тому числі і Закону України №1788 «Про пенсійне забезпечення», а також на те, що прийняття рішень про поновлення виплати пенсії, про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії відноситься виключно до компетенції органів Пенсійного фонду. Також відповідач-2 зауважує, що зазначені рішення прийняті з дотриманням норм чинного законодавства та з обґрунтуванням підстав відмови у призначенні пенсії.
21.11.2022 через систему «Електронний суд» та 23.12.2022 засобами поштового зв'язку від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1) надійшли відзиви на позовну заяву однакові за змістом. В обґрунтування відзиву відповідач-1 зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято рішення від 15.07.2022 №046050013381 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, оскільки на дату звернення у позивача був відсутній пільговий стаж і позивач не досягла пенсійного віку 55 років, який є необхідним для призначення цього виду пенсії. Відповідач-1 зауважує, що позивач до заяви про призначення пенсії не надала належним чином оформлених документів, що визначають право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2, а саме поданими документами не підтверджено характер виконуваної роботи, зайнятість на роботах повний робочий день, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається період роботи, проведення атестації робочих місць. Відповідач-1 посилається на Закон України №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким передбачено його пріоритет над іншими Законами України та іншими нормативно-правовими актами у сфері пенсійного страхування, а також визначено сферу, в якій Закон України №1788 «Про пенсійне забезпечення» продовжує діяти одночасно з цим Законом. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.10.2017 №2148 повністю передано в сферу дії Закону України №1058 регулювання правовідносин щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугою років та одночасно припинено в цій частині застосування Закону України №1788. Крім цього, відповідач-1 зазначає, що прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів для призначення пенсії є дискреційними повноваженнями відповідача, втручання до яких з боку суду є неприпустимим. З огляду на викладене, відповідач-1 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 27.02.2023 залучено до участі в адміністративній справі №160/16639/22 третього відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, встановлено відповідачу-3 строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача-3.
17.03.2023 на електронну пошту суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (відповідач-3), відповідно до якого, відповідач-1 вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач-3 зазначає, що станом на момент звернення позивача за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах, позивач не досягла віку, що визначений п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 - 54 роки, тому Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято обґрунтоване та правомірне рішення від 09.09.2022 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 у зв'язку з недосягненням позивачем пенсійного віку.
10.03.2023 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив зі змістом, аналогічним відзиву, який поданий до суду 15.11.2022.
Ухвалою суду від 31.10.2022 витребувано у відповідачів копію пенсійної справи позивача.
Витребувані судом документи були надані до суду 08.11.2022 відповідачем-2 та 21.11.2022 відповідачем-1 разом з відзивом на позовну заяву.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
При цьому, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
08.07.2022 ОСОБА_1 (позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
За результатами розгляду звернення позивача про призначення пенсії від 08.07.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняло рішення від 15.07.2022 №046050013381 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
У рішенні також зазначено про таке.
Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 08.07.2022.
Пенсійний вік визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить 54 роки.
Вік заявника 53 роки.
Необхідний страховий стаж визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить 25 років.
Страховий стаж особи становить 30 років 11 місяців 29 днів.
Необхідний пільговий стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком №2, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить 10 років.
Пільговий стаж особи становить 09 років 04 місяці 09 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди.
До пільгового стажу не зараховано період роботи з 01.09.2003 по 12.10.2007 згідно довідки від 30.06.2022 №235, яка видана ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», оскільки посада у пільговій довідці не відповідає Списку №2 затвердженого постановою КМУ №36 від 16.01.2003.
Працює.
Додатковий коментар: пільгова довідка направлена на перевірку від 08.07.2022 №52229/01-16. Для зарахування в подвійному розмірі періоду з 10.12.1991 по 23.07.1992 необхідно надати довідку чи перебували у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років або у відпустці без збереження заробітної плати.
Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату 20.03.2025.
На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
02.09.2022 позивач повторно звернулась з заявою та відповідними документами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Звернення позивача про призначення пенсії від 02.09.2022 було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області та прийнято рішення від 09.09.2022 №046050013381 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
У рішенні також зазначається про таке.
Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 02.09.2022.
Пенсійний вік, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2), становить 54 роки (для жінок, які народилися з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року).
Вік заявниці - 53 роки 5 місяців.
Необхідний страховий стаж, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2), становить 24 роки.
Згідно поданих документів та за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу з бази даних реєстру застрахованих осіб, страховий стаж заявника складає 31 рік 2 місяці 29 днів.
Необхідний стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2), становить 10 років.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи.
Стаж заявниці, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення - 9 років 4 місяці 9 днів.
До стажу роботи за Списком №2 не зараховано періоди роботи відповідно до уточнюючих довідок:
- №2309 від 02.09.2022 - нормативний акт, на який посилаються в довідці щодо наявності права на пільгове пенсійне забезпечення, не є чинним на період роботи особи, що є порушенням положень Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою правління ПФУ №18-1 від 10.11.2006, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2006;
- №235 від 30.06.2022, оскільки назва посади (щодо характеру виконуваних робіт) зазначена в цій довідці; а також в записах трудової книжки заявниці та в переліку робочих місць, працівникам за якими підтверджено право пільгового пенсійного забезпечення за результатами атестації робочих місць, не відповідає назві посади, працівникам за якою передбачено право пільгового пенсійного забезпечення за Списком №2. Тобто, даний період можливо зарахувати до пільгового стажу, в разі підтвердження факту зайнятості на роботах із сирою мікастрічкою, скломікастрічкою, скловолокном, синтетичною стрічкою епоксидними смолами за результатами зустрічної перевірки первинних документів. Також в додатку №1 до наказу № 319 від 30.03.1999 «Про затвердження результатів атестації робочих місць», який доданий до документів звернення, відсутні робочі місця дільниці з ремонту електричних машин (на якій працювала заявниця), тому визначити, чи підтверджено за результатами атестації право працівників за посадою, за якою працювала заявниця, на призначення пенсії за Списком №2 - неможливо.
Висновок: відмовити в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки заявниця не досягла пенсійного віку 54 роки; та з у зв'язку з відсутністю необхідного стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.
Працює.
На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
Позивач не погоджується з такими рішеннями органів пенсійного фонду, вважає, що нею дотримані всі вимоги щодо віку, страхового і пільгового стажу, які необхідні ля призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, тому й звернулась з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною 1 статті 24 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
При цьому, згідно з частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону (частина 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
02 березня 2015 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII, яким пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено в такій редакції, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
В свою чергу, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною). Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.
Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: п. б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам».
Отже, у статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII було встановлено пенсійний вік - досягнення жінкою 50 років, а також, страховий стаж роботи для жінок не менше 20 років, з них не менше 10 років пільговий стаж.
Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, перевіряючи статтю 13, частину 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.
Згідно зі статтею 13, частиною 2 статті 14, пунктами «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону №213-VIII змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.
Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та права на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Отже, особи, які належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII. Зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином стаття 13, частина 2 статті 14, пункт «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 дійшла висновку, що застосуванню підлягають норми Закону №1788-XI з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, а не Закону №1058-IV.
Окрім цього, суд зазначає, що у справах «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та «Серков проти України» (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що: національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
За вказаних обставин, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України.
Таке застосування судом вказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Судом у становлено, що на час звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 досягла 53-річного віку.
За розрахунками Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, наведеними в оскаржуваному рішенні від 15.07.2022, страховий стаж позивача становить 30 років 11 місяців 29 днів, пільговий - 09 років 04 місяці 09 днів.
За розрахунками Головного управління Пенсійного фонду України у вінницькій області, наведеним в оскаржуваному рішенні від 09.09.2022, страховий стаж позивача становить 31 рік 2 місяці 29 днів, пільговий стаж - 9 років 4 місяці 9 днів.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому, згідно з ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Отже, виходячи з наведених вище законодавчих актів, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Однак, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії, зокрема, на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки.
В оскаржуваному рішенні від 15.07.2022 №046050013381 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зазначено про те, що до пільгового стажу не зараховано період роботи позивача з 01.09.2003 по 12.10.2007 згідно з довідкою від 30.06.2022 №235, яка видана ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», оскільки посада у пільговій довідці не відповідає Списку №2 затвердженого постановою КМУ №36 від 16.01.2003. Також зазначено, що пільгова довідка направлена на перевірку від 08.07.2022 №52229/01-16. Для зарахування в подвійному розмірі періоду з 10.12.1991 по 23.07.1992 необхідно надати довідку чи перебували у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років або у відпустці без збереження заробітної плати.
У рішенні від 09.09.2022 №046050013381 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначено, що до стажу роботи за Списком №2 не зараховано періоди роботи відповідно до уточнюючих довідок: №2309 від 02.09.2022 - нормативний акт, на який посилаються в довідці щодо наявності права на пільгове пенсійне забезпечення, не є чинним на період роботи особи, що є порушенням положень Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою правління ПФУ №18-1 від 10.11.2006, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2006; №235 від 30.06.2022, оскільки назва посади (щодо характеру виконуваних робіт) зазначена в цій довідці, а також в записах трудової книжки заявниці та в переліку робочих місць, працівникам за якими підтверджено право пільгового пенсійного забезпечення за результатами атестації робочих місць, не відповідає назві посади, працівникам за якою передбачено право пільгового пенсійного забезпечення за Списком №2. Тобто, даний період можливо зарахувати до пільгового стажу, в разі підтвердження факту зайнятості на роботах із сирою мікастрічкою, скломікастрічкою, скловолокном, синтетичною стрічкою епоксидними смолами за результатами зустрічної перевірки первинних документів. Також в додатку №1 до наказу №319 від 30.03.1999 «Про затвердження результатів атестації робочих місць», який доданий до документів звернення, відсутні робочі місця дільниці з ремонту електричних машин (на якій працювала заявниця), тому визначити, чи підтверджено за результатами атестації право працівників за посадою, за якою працювала заявниця, на призначення пенсії за Списком №2, - неможливо.
Суд зазначає, що трудова книжка позивача Серії НОМЕР_1 , яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, містить, серед інших такі записи про періоди роботи позивача (мовою трудової книжки):
7ая гор.больница г.Кривого рога
7) 10.12.1991 - зачислена санитаркой-уборщицей (палатной) инфекционного отделения;
8) 23.07.1992 - уволена по ст.38 КЗОТ Украины (собственное желание).
Як свідчать матеріали пенсійної справи позивача, до органів пенсійного фонду надавався примірник довідки від 02.09.2022 №2309 Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №7» Криворізької міської ради, яка уточнює особливий характер роботи і підтверджує постійну зайнятість на роботах з шкідливими умовами праці. Довідка видана ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка працювала в 7-ій міській лікарні м. Кривого Рогу: з 10.12.1991 - зарахована санітаркою-прибиральницею (палатною) інфекційного відділення, тимчасово на період хвороби та декретної відпустки ОСОБА_3 (наказ №129-К від 10.12.1991); 23.07.1992 - звільнена за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України (наказ №60-к п.2 від 21.07.1992). У довідці також зазначено, що весь час працювала з повним робочим днем. У відпустці без збереження заробітної плати була з 13.07.1992 по 23.07.1992 (наказ №113 п.10 від 11.07.1992). Період роботи з 10.12.1991 по 23.07.1992 на посаді санітарки - прибиральниці (палатної) інфекційного відділення віднесено до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою КМ України: №1173 від 22.08.1956 Список 2. Відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №111-ІV від 10.07.2003 період роботи з 10.12.1991 по 23.07.1992 зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі. Довідка містить інформацію про зміну назви медичного закладу, в якому працювала позивач.
Вказана довідка не була предметом розгляду під час прийняття оскаржуваного рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
Довідка була долучена до заяви позивача від 02.09.2022 про призначення пенсії, яка була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке в оскаржуваному рішенні від 09.09.2022 зазначило, що нормативний акт, на який посилаються в довідці щодо наявності права на пільгове пенсійне забезпечення, не є чинним на період роботи особи, що є порушенням положень Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою правління ПФУ №18-1 від 10.11.2006, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2006. При цьому, заперечень щодо наявності/відсутності інформації про перебування позивача у цей період роботи у відпустці по догляду за дитиною до трьох років або у відпустці без збереження заробітної плати Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області в оскаржуваному рішенні не наведено.
Суд зазначає, що згідно з постановою Ради міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 «Об утверждении списков производств, цехов, профессий и должностей, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах», робота «Младший медицинский персонал, работающий в лепрозориях, психиатрических и психоневрологических учреждениях (непосредственно обслуживающий психических больных), туберкулезных и инфекционных учреждениях (непосредственно обслуживающий больных), прозекторских и моргах» віднесено до «Списка №2 производств, цехов, профессий и должностей с тяжелыми условиями труда, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах (Раздел XXVI. Учреждения здравоохранения)».
До того ж, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Згідно з розрахунком стажу позивача (Форма РС-Право), проведеного за зверненням позивача від 02.09.2022, період роботи позивача з 10.12.1991 по 23.07.1992 зарахований до її страхового стажу.
Поряд з цим, відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Посилання на статтю 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно з якою, робота в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, містить і довідка від 02.09.2022 №2309.
Таким чином, період роботи позивача з 10.12.1991 по 23.07.1992 підлягає зарахуванню до її стажу з урахуванням ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Суд зауважує, що критично ставиться до наданої позивачем до матеріалів справи копії довідки від 02.09.2022 №2309 Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №7» Криворізької міської ради, оскільки вказана довідка містить інформацію щодо того, що позивач відпусткою по догляду за дитиною до 3-х років не користувалась, а також інформацію про Постанову КМ України №383 від 26.01.1992р Список 2. Натомість така ж сама довідка під тим самим номером і датована такою ж датою, яка надана до органів пенсійного фонду, такої інформації не містить.
Окрім зазначеного вище періоду роботи позивача, органами пенсійного фонду визначено як спірний, період роботи позивача з 01.09.2003 по 12.10.2007.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області в оскаржуваному рішенні від 15.07.2022 зазначило, що до пільгового стажу не зараховано період роботи позивача з 01.09.2003 по 12.10.2007 згідно з довідкою від 30.06.2022 №235, яка видана ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», оскільки посада у пільговій довідці не відповідає Списку №2 затвердженого постановою КМУ №36 від 16.01.2003.
У свою чергу Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зазначило, що назва посади (щодо характеру виконуваних робіт) зазначена в цій довідці, а також в записах трудової книжки заявниці та в переліку робочих місць, працівникам за якими підтверджено право пільгового пенсійного забезпечення за результатами атестації робочих місць, не відповідає назві посади, працівникам за якою передбачено право пільгового пенсійного забезпечення за Списком №2. Тобто, даний період можливо зарахувати до пільгового стажу, в разі підтвердження факту зайнятості на роботах із сирою мікастрічкою, скломікастрічкою, скловолокном, синтетичною стрічкою епоксидними смолами за результатами зустрічної перевірки первинних документів. Також в додатку №1 до наказу № 319 від 30.03.1999 «Про затвердження результатів атестації робочих місць», який доданий до документів звернення, відсутні робочі місця дільниці з ремонту електричних машин (на якій працювала заявниця), тому визначити, чи підтверджено за результатами атестації право працівників за посадою, за якою працювала заявниця, на призначення пенсії за Списком №2, - неможливо.
Суд зазначає, що трудова книжка позивача Серії НОМЕР_1 , яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, містить, серед інших такі записи про періоди роботи позивача (мовою трудової книжки):
Відкрите акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»
16) 01.09.2003 - прийнята ізолювальником 2 розряду на дільницю з ремонту електричних машин в цех з ремонту енергетичного обладнання;
17) за результатами планової атестації робочих місць по даній професії підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2, Наказ №553 від 25.03.2005р.;
18) 17.11.2005 - переведена изолировщиком 3 разряда на участок по ремонту электрических машин в цех по ремонту энергетического оборудования по списку №2;
19) 17.04.2007 - переведено ізолювальником 4 розряду на дільницю №2 з ремонту електричних машин цеху з ремонту енергетичного обладнання з правом пільгового пенсійного забезпечення за списком №2;
20) 12.10.2007 звільнено з роботи за власним бажанням ст.38 КЗпП України.
Отже, трудова книжка позивача підтверджує те, що у період з 01.09.2003 по 12.10.2007 позивач працювала у відкритому акціонерному товаристві «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» ізолювальником на дільниці з ремонту електричних машин в цеху з ремонту енергетичного обладнання. При цьому, зазначені записи трудової книжки містять інформацію про атестацію робочого місця за вказаною професією, а також про право позивача на пільгове забезпечення за Списком №2.
Як до заяви про призначення пенсії від 08.07.2022, так і до заяви про призначення пенсії від 02.09.2022 позивачем була надана довідка від 30.06.2022 №235 Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з примірником цієї довідки, яка міститься в матеріалах пенсійної справи, вона видана ОСОБА_1 про те, що зазначена особа працювала повний робочий день на Криворізькому державному Центральному гірничо-збагачувальному комбінаті (перетворений у відкрите акціонерне товариство наказом ФДМ України №89 від 26.12.1996, перейменований з 01.04.2011 у публічне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на підставі рішення загальних зборів акціонерів, протокол №1 від 25.03.2011, перейменований з 05.06.2016 в Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на підставі рішення загальних зборів акціонерів, протокол №1 від 27.04.2016) у виробництві: виробництво та ремонт електричних машин та апаратури, що передбачено Списком №2, розділ ХV, п.15а затвердженого постановою КМУ №36 від 16.01.2003, з 01.09. 2003 по 16.04.2007 - ізолювальником дільниці з ремонту електричних машин цеху з ремонту енергетичного обладнання, з 17.04.2007 по 12.10.2007 - ізолювальником дільниці №2 з ремонту електричних машин цеху з ремонту енергетичного обладнання. За період роботи з 01.09.2003 по 31.12.2003 стаж пільгової роботи за Списком №2 складає: 4 місяці. За даними обліку робочого часу пільговий стаж за Списком №2 становить: за 2004 рік - 12 місяців, за 2005 рік - 12 місяців, за 2006 рік - 12 місяців, за 2007 рік - 09 місяців 12 днів. Підстава: особова картка, особові рахунки, атестація робочих місць з умов праці наказ №319 від 30.03.1999, лист на продовження терміну дії наказу про атестацію робочих місць №003/07-1-13 від 19.01.2004, наказ №553 від 25.03.2005, технологічний процес роботи цеху, довідка цеху.
Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16 січня 2003 року, містить розділ XV «Виробництво та ремонт електричних машин та апаратури», в якому є пункт 15а, який передбачає професії: ізолювальників жил кабелю, зайняті на роботах із застосуванням скловолокна і лаків, ізолювальники проводів, зайняті на роботах із застосуванням скловолокна і лаків, ізолювальники, зайняті на роботах із сирою мікастрічкою, скломікастрічкою, скловолокном, синтетичною стрічкою та епоксидними смолами.
Трудова книжка позивача та довідка від 30.06.2022 №235, яка надана позивачем до матеріалів пенсійної справи, свідчать про те, що позивач у період з 01.09.2003 по 12.10.2007 працювала ізолювальником дільниць з ремонту електричних машин цеху з ремонту енергетичного обладнання.
Процедура застосування Списків №1 і №2 визначена Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок №383).
Відповідно до пункту 3 Порядку №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Згідно з пунктом 4.2 Порядку №383, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (далі - Порядок №442), пенсії за віком на пільгових умовах за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.
Атестація робочих місць за умовами (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку №442, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Таким чином, атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.
Як до матеріалів адміністративної справи, так і до матеріалів пенсійної справи була надана копія наказу від 30.03.1999 №319 Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» «О результатах аттестации рабочих мест по условиям труда для определения права работников на льготное пенсионное обеспечение по вспомогательным цехам».
Цим наказом був затверджений «Перечень рабочих мест, производств, работ, профессий и должностей, работникам которых подтверждено право на льготное пенсионное обеспечение по Списку №2 по вспомогательным цехам ОАО «Центральный горно-обогатительный комбинат» по состоянию на 01.03.1999 г.
Суд зазначає, що цей перелік дійсно не містить професії ізолювальника дільниці з ремонту електричних машин цеху з ремонту енергетичного обладнання, за якою працювала позивач у період з 01.09.2003 по 12.10.2007.
Поряд з цим, відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
На працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі №376/1528/17.
До того ж, як зазначено вище, трудова книжка позивача містить запис про атестацію (згідно з наказом №553 від 25.03.2005) робочого місця по професії, за якою працювала позивач, і про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2. Записи №18 та №19 про переведення на посади ізолювальником містять інформацію про право на пільгове забезпечення за Списком №2.
Таким чином, період роботи позивача з 01.09.2003 по 12.10.2007 підлягає зарахуванню до стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Згідно з розрахунком стажу позивача (Форма РС-Право), здійсненого за зверненням позивача від 02.09.2022, та розрахунком стажу (Форма РС-Право), здійсненого за зверненням позивача від 08.07.2022, період роботи позивача з 01.09.2003 по 12.10.2007 був зарахований до страхового стажу позивача.
При цьому, суд критично ставиться до копії довідки від 30.06.2022 №235, яка надана позивачем до матеріалів адміністративної справи, через те, що вона містить інформацію такого змісту: «Повний робочий день була зайнята із сирою мікастрічкою, скломікастрічкою, скловоловолкном, синтетичною стрічкою та епоксидними смолами». Тоді як у довідці від 30.06.2022 №235, яка надавалась до звернень про призначення пенсії, така інформація відсутня.
Суд зазначає, що рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.07.2022 та Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.09.2022 нарахований пільговий стаж позивача 09 років 04 місяці 09 днів.
Також, розрахунками стажу позивача (Форма РС-Право) підтверджено наявність необхідного страхового стажу позивача.
Крім того, як зазначено вище, станом на час звернення за призначенням пенсії, позивач досягла необхідного віку для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Відповідно до частин 1, 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.
За викладених обставин справи, наведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення органів пенсійного фонду не відповідають пунктам 1, 3 ч.2 ст.2 КАС України, оскільки прийняті без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому є протиправними і такими, що підлягають скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, суд зазначає, що оцінка правомірності відмови у призначенні пенсії досліджується в межах прийняття самого рішення і саме через такий спосіб захисту як визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, права позивача будуть відновлені.
Водночас, суд зазначає, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч.1 ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Згідно з п.п.3 п.4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
З аналізу наведеного вбачається, що на цей час органи Пенсійного фонду України, відповідно до покладених на них завдань, зокрема, призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч.2 ст.9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Поряд з цим, відповідно до п.1.1 розділу І постанови Пенсійного фонду України від 25.11.2002 №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», серед інших заяв, заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію (п.4.1. Порядку №22-1).
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (4.2. Порядку №22-1).
Згідно з п.4.10. Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Таким чином, заява про призначення пенсії подається особою до територіального органу Пенсійного фонду України (органу, що призначає пенсію), після сканування якої та сканування копій доданих до неї документів (формування електронної пенсійної справи), за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.
Отже, заява про призначення пенсії може бути розглянута як територіальним органом Пенсійного фонду, до якого заява була подана, так і іншим територіальним органом Пенсійного фонду.
А вже після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №046050013381 від 15.07.2022 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №046050013381 від 09.09.2022 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції, яка була чинною до внесення змін Законом №213-VІІ від 02.03.2015, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року №2-р/2020 та з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
Крім цього, суд зазначає, що наведений вище спосіб захисту буде сприяти позивачу в ефективному виконанні судового рішення саме за зареєстрованим місцем проживання позивача.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, позовні вимоги у цій справі підлягають частковому задоволенню.
Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 грн.
Розміри ставок судового збору визначені у ст.4 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, за подачу у 2022 році фізичною особою позову з однією вимогою немайнового характеру, судовий збір складає 992,40 грн (2481,00 х 0,4=992,40 грн).
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру про визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.07.2022 та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 09.09.2022 та пов'язану з ними вимогу зобов'язального характеру.
Таким чином, під час звернення до суду позивач мала сплатити судовий збір у сумі 1984,80 грн.
Водночас, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь Державного бюджету України судового збору у розмірі 992,40 грн.
Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладені норми, часткове задоволення позовних вимог, а також те, що права позивача на пенсійні виплати були порушені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, суд зазначає про стягнення на користь позивача судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у розмірі 496,20 грн і Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - у розмірі 496,20 грн (всього 992,40 грн).
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 10, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №046050013381 від 15.07.2022 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №046050013381 від 09.09.2022 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції, яка була чинною до внесення змін Законом №213-VІІ від 02.03.2015, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року №2-р/2020 та з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн 20 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 10, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427).
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 10, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).
Відповідач-3: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403).
Суддя Н.В. Кучугурна