29 березня 2023 року Справа № 160/9026/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Прудника С.В.
за участі секретаря судового засідання Лінчук С.В.,
за участі: позивача: представника позивача: представника відповідача: не прибув Сидоренка В.В. Лукіної А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним наказу про звільнення, поновлення на службі в поліції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення додаткової винагороди,-
29.06.2022 року (24.06.2022 року направлено засобами поштового зв'язку) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, в якій позивач з урахуванням уточненого адміністративного позову (14.07.2022 року надійшов позов до суду) просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 817 о/с від 02.06.2022 року Департаменту патрульної поліції про звільнення поліцейського взводу № 1 роти № 4 батальйону № 2 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Педурця Філіпа Михайловича зі служби в поліції;
- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 4 батальйону № 2 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції з 10.06.2022 року;
- стягнути за рахунок державних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з моменту звільнення, а саме з 10.06.2022 року по день фактичного розрахунку;
- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі (службі) та виплати заробітної плати за один місяць;
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та виплати поліцейському взводу № 1 роти № 4 батальйону № 2 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. щомісячно починаючи з 01.05.2022 року до дня припинення та/або скасування воєнного стану в Україні;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити поліцейському взводу № 1 роти № 4 батальйону № 2 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн. щомісячно починаючи з 01.06.2022 року до дня припинення та/або скасування воєнного стану в Україні.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив службу на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 4 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області та 27.05.2022 року подав рапорт про звільнення, однак дату звільнення не вказав. Після чого, позивач вирішив відкликати рапорт про звільнення, що підтверджується рапортом від 09.06.2022 року. Листом від 10.06.2022 року за вих. № 4521/41/19/01-2022 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України повідомило, що позивача було звільнено зі служби в поліції та надало витяг з наказу. Згідно наказу Департаменту патрульної поліції від 02.06.2022 року № 817 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції. Підстава: рапорт від 27.05.2022 року. Однак позивач зазначає, що пунктом 68 Положення передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ в про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою. У зв'язку з чим, норми Положення не суперечать і нормам ЗУ «Про Національну поліцію», а в даному випадку встановлюють певні гарантії та порядок звільнення зі служби в поліції за власним бажанням. Цього порядку позивачем було додержано, шляхом подання рапорту на звільнення зі служби в поліції за власним бажанням і відкликання його в межах тримісячного строку, а відповідачем в порушення п. 68 Положення. 02.06.2022 року було видано наказ про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції. Тобто, згідно п. 68 Положення, до закінчення трьохмісячного строку позивач право відкликати свій рапорт від 27.05.2022 року а саме, в строк до 27.08.2022 року. Крім того позивач зазначає, що в період з 01.06.2022 року та до теперішнього часу йому не виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, яка передбачена п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генеральної прокуратури, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби). Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Тобто, зазначена додаткова винагорода не була позивачу виплачена починаючи з 01.06.2022 року. Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан на всій території України або окремих її місцевостях припиняється після закінчення строку, на який його було введено. До закінчення строку, на який було введено воєнний стан, та за умови усунення загрози нападу чи небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності Президент України може прийняти указ про скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях, про що має бути негайно оголошено через засоби масової інформації. У зв'язку з чим позивач вважає, що з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на його користь підлягає стягненню додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, починаючи з 01.06.2022 року.
Департаментом патрульної поліції до суду подано до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції зазначено наступне. Позивач проходив службу в управлінні патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на посаді інспектора взводу № 1 роти № 4 батальйону № 2, на час звільнення мав звання сержант поліції. 27.05.2022 року від позивача до управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції надійшов рапорт на ім'я начальника ДПП про звільнення за власним бажанням з 10.06.2022 року складений позивачем власноруч та зареєстрований відділом документального забезпечення Управління за № 3908вн/41/19/2022 від 27.05.2022 року. Також у вказаному рапорті міститься повідомлення про те, що від проходження військово-лікарської комісії позивач відмовляється, так як вважає себе здоровим, претензій щодо звільнення не має та наполягає на своєму звільненні. Наведений рапорт був погоджений з командиром батальйону № 2 Управління ОСОБА_2 та начальником Управління Калюжним А., та для подальшого розгляду й прийняття рішення по суті порушених позивачем питань рапорт було скеровано до Департаменту патрульної поліції, за результатами розгляду якого, враховуючи зазначену у рапорті про звільнення бажану дату звільнення, за підписом начальника ДПП було видано наказ від 02.06.2022 року № 817 о/с, яким позивача звільнено зі служби в поліції за власним бажанням відповідно до його рапорту з 10.06.2022 року. Згідно п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, крім іншого, за власним бажанням. Як то визначено ч. 2, 3 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби. Призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону (частина перша статті 48 Закону України «Про Національну поліцію»). Відповідно до розділу V Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції України від 06.11.2015 № 73, Департамент очолює начальник Департаменту, який призначає, приймає на службу (роботу, укладає контракт) і звільняє з посад (зі служби, роботи) поліцейських, державних службовців та працівників Департаменту. При цьому посилання позивача в його позові на певні правові позиції Верховного Суду є такими, що не спростовують законності оскаржуваного наказу про звільнення позивача зі служби в поліції, в тому числі в частині строків такого звільнення, оскільки згідно наведених правових позицій в межах передбаченого пунктом 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року за № 114, строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору вправі домовитися про звільнення у більш короткий строк. Такою домовленістю необхідно вважати зазначення в рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник має бажання звільнитись зі служби, та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін. Отже, до закінчення визначеного у статті 68 Положення № 114 строку служба в поліції за власним бажанням припиняється за умови, що між поліцейським та органом, уповноваженим приймати рішення про прийняття/звільнення зі служби в поліції, досягнуто згоди щодо конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник поліції має бажання звільнитись зі служби. Про дійсність наміру позивача на звільнення з 10.06.2022 року свідчить також той факт, що останній 27.05.2022 року у відділі кадрового забезпечення Управління ознайомився під особистий підпис із рекомендаціями щодо дотримання положень Закону України «Про запобігання корупції» при звільненні зі служби та зобов'язався подати відповідну декларацію в термін не пізніше 30 календарних днів з дня припинення діяльності, а саме до 10.07.2022 року. Отже, із врахуванням змісту рапорту позивача та зважаючи на введення на території України воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією росії (чим може бути викликана, наприклад, необхідність залишення території області у зв'язку з евакуацією населення, тощо), дата звільнення була погоджена начальником ДПП шляхом видання відповідного наказу на звільнення, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Рапорт, який датований 09.06.2022 року, надійшов до ДПП 13.06.2022 року за № 23961, тобто вже після видання наказу про звільнення позивача та погодженої сторонами дати звільнення. Із врахуванням цієї обставини, вказаний рапорт було скеровано до Управління й отримано останнім 16.06.2022 року за вх. № 3055еп, та за результатами його розгляду позивачу листом за вих. № 4965/41/19/01-2022 від 28.06.2022 року було надано відповідні роз'яснення.
При цьому 10.06.2022 року, тобто в день звільнення, позивачем у відділі кадрового забезпечення Управління було отримано обхідний лист, який, відповідно до його змісту, виданий у зв'язку зі звільненням, та за яким позивач здав службове посвідчення, спеціальний жетон, зброю та спеціальні засоби. Також 10.06.2022 року, тобто в день звільнення, позивачем у вказаному відділі було власноруч складено розписку, відповідно до якої він в день звільнення отримав обхідний лист, витяг з наказу про звільнення, довідку про отримані предмети однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, а трудову книжку просить направити за адресою його мешкання. При цьому у зазначеній розписці позивачем зазначено, що він претензій до звільнення не має. Додатково витяг з наказу про звільнення був направлений позивачу листом за вих. № 4521/41/19/01-2022 від 10.06.2022 року. В контексті доводів позовної заяви, що позивач починаючи з10.06.2022 року на службу не заступав, що підтверджується розстановками сил та засобів взводу № 1 роти № 4 батальйону № 2, у складі якого позивач займав посаду поліцейського (копії додаються), та будь-яких звернень з цього приводу до Управління, де він проходив службу, не надходило. Наведене свідчить про обізнаність позивача із фактом звільнення у зазначену в його рапорті дату та його згоду із таким звільненням. Таким чином, рапорт позивача про відкликання його рапорту на звільнення надійшов до відповідача вже після погодженого строку звільнення та за фактичної реалізації наказу про звільнення: здачі вогнепальної зброї, службового посвідчення, спеціального жетону, проведення повного розрахунку та відсутності на службі, починаючи з 10.06.2022 року (залишення роботи з наступного дня після звільнення), що в будь-якому випадку унеможливлює задоволення такого рапорту. Крім того, варто також зауважити, що в подальшому позивачем до Управління було надано скріншот електронного розрахункового документу, відповідно до якого позивачем сплачено вартість предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, згідно наказу на звільнення.
Не відповідають дійсності також твердження позивача щодо не виплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Відповідно до списку поліцейських, які виконують службові обов'язки та заслуговують на додаткову винагороду, складеного Управлінням за період з 25.05.2022 року по 23.06.2022 року та направленого до ДПП для здійснення подальшого нарахування та виплати такої додаткової винагороди, позивачу за наведений період враховано 17 днів служби, в тому числі дні служби з 01.06.2022 року по 10.06.2022 року включно. Відповідно до розрахункових листів позивача додаткова винагорода за вказаний період нарахована та виплачена останньому в повному обсязі по день звільнення відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 та Методичних рекомендацій.
Позивач подав до суду відповідь на відзив де зазначив, що відповідач не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими. Аргументи даної відповіді зводяться до того, що 27.05.2022 року позивачем було подано рапорт, яким просив його звільнити зі служби в поліції. Дату з якої просив позивача звільнити в рапорті не вказав. Рапорт було написано власноручно та передано до відділу кадрів Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, де проходив службу позивач. Після чого, позивачем було вирішено відкликати рапорт про звільнення, що ним було зроблено, що підтверджується рапортом від 09.06.2022 року. Листом від 10.06.2022 року за вих. № 4521/41/19/01-2022 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України повідомило, що позивача було звільнено зі служби в поліції та надало витяг з наказу. Отримавши відзив на позовну заяву, позиваечм встановлено, що в додатках до відзиву, міститься його рапорт про звільнення в якому проставлена дата з якої просить звільнити його зі служби, а саме: 10.06.2022 року. З цим погодитись позивач не може, оскільки як вже зазначав в рапорті на звільнення не вказував бажану дату звільнення, що підтверджується копіює рапорту, що додана до адміністративного позову, а виходить, що таку дату проставила інша особа. Щодо написання дати в рапорті з якої необхідно звільнити позивача зі служби в поліції, останній вважає, що це питання може вирішити відповідний експерт при проведенні почеркознавчої експертизи. Таким, чином, враховуючи, що в рапорті на звільнення не вказував бажану дату звільнення, позивач вважає свої вимоги повністю обґрунтованими.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2022 року зазначена вище справа розподілена та 30.06.2022 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2022 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.
У встановлений ухвалою суду від 04.07.2022 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Витребувано від Департаменту патрульної поліції у відповідності до вимог ст. 94 КАС України засвідчені належним чином: наказ про звільнення ОСОБА_1 ; довідку про розміри середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 станом на день звільнення за період з лютого 2022 року по травень 2022 року; рапорт про звільнення (докази надходження до Департаменту патрульної поліції); рапорт про відкликання рапорту про звільнення (докази надходження до Департаменту патрульної поліції); письмові вмотивовані пояснення щодо виплати або невиплати одноразової грошової допомоги з 01.06.2022 року (30 000 грн.). Витребувані судом докази слід було подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 25 серпня 2022 року. Судом попереджено Департамент патрульної поліції про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2022 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено. Витребувано та зобов'язано подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 12 жовтня 2022 року від ОСОБА_1 : документи із зразками його підписів, що достовірно вчинені ОСОБА_1 у період до відкриття провадження в даній адміністративній справі, і не пов'язаних з обставинами справи, пов'язаних з обставинами справи або виконані після відкриття провадження у справі та є як пов'язаними зі справою, так і не пов'язаними з її обставинами; від Департаменту патрульної поліції: оригінал рапорту Педурця Філіпа Михайловича від 27.05.2022 року, яким останній просив його звільнити зі служби в поліції; оригінал особової справи ОСОБА_1 а також інші оригінали документів, в яких міститься підпис ОСОБА_1 , що наявні у відповідача. Судом попереджено ОСОБА_1 та Департамент патрульної поліції про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2022 року клопотання ОСОБА_1 про призначення судової почеркознавчої експертизи задоволено. Призначено у справі № 160/9026/22 судову почеркознавчу експертизу документів, на вирішення якої поставити наступні питання: чи виконано написання календарної дати "з 10.06.22 р" на рапорті про звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах Національній поліції України за власним бажанням власноручно ОСОБА_1 ? Доручено проведення почеркознавчої експертизи документів Дніпропетровському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (адреса: тупик Будівельний, будинок 1, м. Дніпро, 49033). Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за статтями 384 та 385 Кримінального кодексу України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків відповідно до ч. 5 ст.103 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 4 Закону України "Про судову експертизу". Для проведення експертизи надано експерту 1) матеріали судової справи №160/9026/22 на 138 арк.; 2) оригінал рапорту від 27.05.22 року ОСОБА_1 про звільнення з 10.06.22р. (на 1-му арк.); 3) зразки підписів, що достовірно вчинені ОСОБА_1 у період до відкриття провадження в даній адміністративній справі, і не пов'язаних з обставинами справи, пов'язаних з обставинами справи або виконані після відкриття провадження у справі та є як пов'язаними зі справою для вирішення поставлених перед експертом питань (на 1-му арк.); 4) експериментальні зразки цифрових записів стоячи та сидячи (на 2-х арк.); 5) оригінал рапорту від 21.02.2021 ОСОБА_1 про надання щорічної основної оплачуваної відпустки за 2021 рік, оригінал рапорту від 10.03.2021 ОСОБА_1 про надання додаткової оплачуваної відпустки, оригінал рапорту від 21.08.2021 ОСОБА_1 про надання щорічної чергової основної оплачуваної відпустки, оригінал рапорту від 21.11.2021 ОСОБА_1 про надання додаткової оплачуваної відпустки, оригінал розписки від 10.06.2022 ОСОБА_1 (на 5-ти арк.). В ухвалі суду від 24.10.2022 року також зазначено, що після проведення експертизи матеріали справи разом із експертним висновком, калькуляцією витрат (із зазначенням складності експертизи та кількості експерто-годин) та актом виконаних робіт підлягають поверненню до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Зобов'язано ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; тел. моб. НОМЕР_2 ) провести попередню оплату витрат з проведення експертизи на підставі виставленого рахунку, докази чого разом із калькуляцією витрат, актом виконаних робіт та інформацією про складність експертизи надати до суду після проведення експертизи. Зобов'язано учасників процесу надати експерту всі необхідні документи для вирішення поставлених ним питань. Зобов'язано Дніпропетровський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України після проведення судової почеркознавчої експертизи невідкладно надіслати на адресу суду висновок експерта, матеріали експертизи та матеріали справи №160/9026/22. Висновок експерта виготовити у кількості відповідно до кількості учасників справи. Провадження у справі № 160/9026/22 зупинено до одержання результатів експертизи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 року поновлено провадження в адміністративній справі №160/9026/22 та продовжено розгляд справи зі стадії підготовчого провадження, на якій його було зупинено. Призначено підготовче засідання. Витребувано від ОСОБА_1 та зобов'язано подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 16.12.2022 року: вільні зразки почерку (цифрових записів) ОСОБА_1 максимально наближених за часом виконання до дати складання досліджуваного документа, а саме датованих 2022 роком, у оригіналах різних документів: за місцем роботи, за місцем проживання (заявах, медичних документах, договорах на комунальні послуги, прибутково-видаткових ордерах, квитанціях та ін.) - на 10-15 документах із рукописними записами (рукописні записи обов'язково повинні містити в собі цифрові записи “ 0”, “ 1”, “ 2”, “ 6”, “ 2022”); експериментальні зразки почерку (цифрових записів) ОСОБА_1 на 10-ти аркушах із рукописними записами (рукописні записи обов'язково повинні містити в собі цифрові записи “ 10.06.2022 р.”) - з нахилом вправо та у швидкому темпі. При цьому, в ухвалі суду від 08.12.2022 року судом було зазначено наступне. Примітка 1. Експериментальні зразки підпису та почерку певної особи повинні бути завірені належним чином. Примітка 2. Під час призначення почеркознавчої експертизи у розпорядження експерта повинні бути надані зразки почерку (цифрових записів) особи, які підлягають ідентифікації (вільні, умовно-вільні та експериментальні). Вільні зразки цифрових записів за можливістю слід надавати не менше ніж на 15 документах, експериментальні - не менше 5-8 аркушів, на кожному з яких повинно бути розміщено від 20 до 30 цифрових записів. При цьому вільні зразки повинні бути зіставленими за часом виконання (виконані в максимально наближений час з досліджуваними цифровими записами, за способом та умовами виконання).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 року призначено у справі № 160/9026/22 судову почеркознавчу експертизу документів, на вирішення якої поставити наступні питання: чи виконано написання календарної дати "з 10.06.22 р" на рапорті про звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах Національній поліції України за власним бажанням власноручно ОСОБА_1 ? Доручено проведення почеркознавчої експертизи документів Дніпропетровському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (адреса: тупик Будівельний, будинок 1, м. Дніпро, 49033). Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за статтями 384 та 385 Кримінального кодексу України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків відповідно до ч. 5 ст.103 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 4 Закону України "Про судову експертизу". Для проведення експертизи надано експерту 1) матеріали судової справи № 160/9026/22; 2) оригінал рапорту від 27.05.22 року ОСОБА_1 про звільнення з 10.06.22р. (на 1-му арк.); 3) зразки підписів, що достовірно вчинені ОСОБА_1 у період до відкриття провадження в даній адміністративній справі, і не пов'язаних з обставинами справи, пов'язаних з обставинами справи або виконані після відкриття провадження у справі та є як пов'язаними зі справою для вирішення поставлених перед експертом питань (на 1-му арк.); 4) експериментальні зразки цифрових записів стоячи та сидячи (на 2-х арк.); 5) оригінал рапорту від 21.02.2021 ОСОБА_1 про надання щорічної основної оплачуваної відпустки за 2021 рік, оригінал рапорту від 10.03.2021 ОСОБА_1 про надання додаткової оплачуваної відпустки, оригінал рапорту від 21.08.2021 ОСОБА_1 про надання щорічної чергової основної оплачуваної відпустки, оригінал рапорту від 21.11.2021 ОСОБА_1 про надання додаткової оплачуваної відпустки, оригінал розписки від 10.06.2022 ОСОБА_1 (на 5-ти арк.); 6) експериментальні зразки почерку (цифрових записів) ОСОБА_1 (на 9-ти арк.); 7) вільні зразки почерку (цифрових записів) ОСОБА_1 (на 18-ти арк.). Після проведення експертизи матеріали справи разом із експертним висновком, калькуляцією витрат (із зазначенням складності експертизи та кількості експерто-годин) та актом виконаних робіт слід було повернути до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Зобов'язано ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; тел. моб. НОМЕР_2 ) провести попередню оплату витрат з проведення експертизи на підставі виставленого рахунку, докази чого разом із калькуляцією витрат, актом виконаних робіт та інформацією про складність експертизи надати до суду після проведення експертизи. Зобов'язано учасників процесу надати експерту всі необхідні документи для вирішення поставлених ним питань. Зобов'язано Дніпропетровський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України після проведення судової почеркознавчої експертизи невідкладно надіслати на адресу суду висновок експерта, матеріали експертизи та матеріали справи №160/9026/22. Висновок експерта виготовити у кількості відповідно до кількості учасників справи. Провадження у справі № 160/9026/22 зупинено до одержання результатів експертизи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 року поновлено провадження в адміністративній справі №160/9026/22, продовжено розгляд справи зі стадії підготовчого провадження, на якій його було зупинено та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи відмовлено повністю.
У судове засідання 29.03.2023 року прибули представник позивача та представник відповідача.
Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Позивач та представник позивача позов підтримали та просили задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила у задоволенні позову відмовити, посилаючись на доводи, наведені у письмовому відзиві на позов.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до довідки управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції від 10.08.2022 року №6261/41/19-2022 позивач, сержант поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 09.10.2019 року по 10.06.2022 року проходив службу в Національній поліції України. 09.10.2019 року був призначений на посаду поліцейського взводу № 1 роти № 4 батальйону № 2 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП, наказ ДПП від 09.10.2019 року № 773 о/с та 10.06.2022 року був звільнений зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію», наказ ДПП від 02.06.2022 року №817 о/с.
27.05.2022 року від позивача до управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції надійшов рапорт на ім'я начальника ДПП про звільнення за власним бажанням з 10.06.2022 року складений позивачем власноруч та зареєстрований відділом документального забезпечення Управління за № 3908вн/41/19/2022 від 27.05.2022 року. Також у вказаному рапорті міститься повідомлення про те, що від проходження військово-лікарської комісії позивач відмовляється, так як вважає себе здоровим, претензій щодо звільнення не має та наполягає на своєму звільненні.
Наведений рапорт був погоджений з командиром батальйону № 2 Управління ОСОБА_2 та начальником Управління Калюжним А., та для подальшого розгляду й прийняття рішення по суті порушених позивачем питань рапорт було скеровано до Департаменту патрульної поліції, за результатами розгляду якого, враховуючи зазначену у рапорті про звільнення бажану дату звільнення, за підписом начальника ДПП було видано наказ від 02.06.2022 року № 817 о/с, яким позивача звільнено зі служби в поліції за власним бажанням відповідно до його рапорту з 10.06.2022 року.
Тож, 02.06.2022 року Департаментом патрульної поліції складено наказ №817 о/с «По особовому складу», яким відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено по управлінню патрульної поліції в Дніпропетровській області: сержанта поліції ОСОБА_1 (0177322), поліцейського взводу № 1 роти № 4 батальйону № 2, з 10.06.2022 року, з виплатою грошової компенсації за 13 діб невикористаної частини чергової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у календарному році, установивши премію за червень 2022 року в розмірі 149,214 відсотків. Станом на день звільнення стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки у календарному обчислені становить 02 роки 08 місяців 01 день. Сума відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, складає 3784,23 грн. Підстава: рапорт Ф. Педурця від 27.05.2022 року.
Відповідно до рекомендації для поліцейських, державних службовців та працівників поліції, які є суб'єктами декларування, про дотримання окремих обмежень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції» при звільненні зі служби/роботи ОСОБА_1 зобов'язано подати відповідну декларацію в термін не пізніше 30 календарних днів з дня припинення діяльності, тобто до 10.07.2022 року, про що свідчить особистий підпис позивача.
09.06.2022 року ОСОБА_1 на ім'я начальника Департаменту патрульної поліції Євгенія Жукова складено та направлено рапорт щодо відкликання його рапорту на звільнення від 27.05.2022 року у зв'язку із тим, що позивач виявив бажання продовжити службу в Національній поліції України.
Рапорт, який датований 09.06.2022 року, надійшов до Департаменту патрульної поліції 13.06.2022 року за № 23961, тобто вже після видання наказу про звільнення позивача.
Із врахуванням цієї обставини, вказаний рапорт було скеровано до управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції й отримано останнім 16.06.2022 року за вх. № 3055еп, та за результатами його розгляду позивачу листом за вих. № 4965/41/19/01-2022 від 28.06.2022 року було надано відповідні роз'яснення.
10.06.2022 року, тобто в день звільнення, позивачем у відділі кадрового забезпечення Управління було отримано обхідний лист, який, відповідно до його змісту, виданий у зв'язку зі звільненням, та за яким позивач здав службове посвідчення, спеціальний жетон, зброю та спеціальні засоби. Також 10.06.2022 року, тобто в день звільнення, позивачем у вказаному відділі було власноруч складено розписку, відповідно до якої він в день звільнення отримав обхідний лист, витяг з наказу про звільнення, довідку про отримані предмети однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, а трудову книжку просить направити за адресою його мешкання. При цьому у зазначеній розписці позивачем зазначено, що він претензій до звільнення не має. Додатково витяг з наказу про звільнення був направлений позивачу листом за вих. № 4521/41/19/01-2022 від 10.06.2022 року.
Листом від 28.06.2022 року за вих. № 4965/41/19/01-2022 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції повідомило позивачу про те, що позивач був звільнений зі служби в поліції відповідно до п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію України», з 10.06.2022 року.
Позивач, вважаючи наказ про звільнення незаконним та безпідставним, вважаючи що відповідач повинен йому нарахувати та виплатити додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень до дня припинення та/або скасування воєнного стану в Україні, звернувся до суду із даною позовною заявою.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон №580-VIII.
Відповідно до ч.1 ст.59 Закону №580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Згідно ч.2 ст.59 Закону №580-VIII, час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За змістом ч.1 ст.48 Закону №580-VIІI, призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.
Відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції (ст. 60 Закону №580-VIII).
Пунктом сьомим частини першої статті 77 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.
Відповідно до ч.2 ст.77 Закону №580-VIII, днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
Пунктом 4 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно п.п. «ж» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1992 (далі - Положення №114), особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Відповідно до п.68 Положення №114, особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Тлумачачи застосування пункту 68 Положення №114, Верховний Суд України у постанові від 24.06.2014 по справі №21-241а14 та Верховний Суд у постановах від 12.08.2019 по справі №810/3376/16, від 20.12.2019 по справі №826/375/17, від 15.02.2021 по справі №160/3607/19 зазначили, що така позиція законодавця, на відміну від загального правила про обов'язок попередити власника чи уповноважений ним орган про звільнення за власним бажанням за два тижні, обумовлена особливим правовим положенням працівника органу внутрішніх справ, що стосується, наприклад, виконання ним обов'язків по забезпеченню безпеки громадян та громадського порядку, здійснення оперативно-розшукових заходів тощо.
Проте у межах передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору вправі домовитися про звільнення у більш короткий строк.
Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення у рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник міліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.
Особливістю розглянутого правового регулювання є те, що до закінчення тримісячного строку попередження особа має право відкликати поданий рапорт, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк. У разі якщо сторони домовилися про звільнення у більш короткий строк, особа має право відкликати поданий рапорт про звільнення до спливу цього строку.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 09.08.2019 по справі №815/1490/16, від 22.11.2019 по справі №813/740/17, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.
Наведене свідчить, що правовідносини стосовно проходження служби ворганахполіції та звільнення з цієї служби за власним бажанням не є трудовими та врегульовані спеціальним законодавством, а тому відсутні підстави для застосування норм трудового законодавства при вирішенні цієї справи.
Таку ж позицію висловив Верховний Суд у постановах від 09.02.2021 по справі №826/10404/16, від 30.09.2020 по справі №826/16621/17.
Відтак, працівник органів поліції може бути звільнений до закінчення тримісячного строку в інший строк за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення у випадку зазначення ним конкретної дати звільнення.
При цьому, суд зазначає, що у відносинах звільнення за власним бажанням поліцейського діє правило за яким, звільнення у порядку п.68 Положення №114 є одностороннім волевиявленням працівника-поліцейського, який подав рапорт про звільнення за власним бажанням, він у будь-який момент до закінчення тримісячного строку з моменту подання рапорту може його відкликати і звільнення у такому випадку не проводиться, а також працівник не підлягає звільненню у випадку, коли цей строк закінчився, він не залишив місце роботи та не вимагає припинення трудових відносин. Інших строків щодо звільнення за власним бажанням у Положенні №114 не встановлено.
Як встановлено судом, позивача звільнено відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону №580-VIII на підставі його рапорту від 27.05.2022, у якому було ним зазначено звільнитися за власним бажанням з 10.06.2022.
Надаючи правову оцінку вказаному рапорту, суд зазначає, що висловлене позивачем бажання про звільнення зі служби в органах поліції із зазначенням : «з 10.06.2022» не вказує на те, що позивач мав чіткий та беззаперечний намір звільнися зі служби в поліції саме 10.06.2022, адже конкретної дати звільнення ним зазначено не було. Така дата, на думку суду є початковою.
На думку суду, висловлене позивачем бажання щодо його звільнення з органів поліції з 10.06.2022 року вказує, що позивач в установленому порядку за три місяці, як того вимагає п.68 Положення №114 попередив відповідача про наявність у нього наміру звільнитися зі служби за власним бажанням, що в свою чергою вказує на наявність у нього права до закінчення тримісячного строку відкликати поданий рапорт.
За наведених обставин справи, суд вважає, що подання позивачем рапорту про звільнення зі служби без зазначення саме чіткої дати звільнення, а не дати, з якої слід звільнити, не вказує на наявність у сторін домовленості про звільнення позивача до закінчення тримісячного строку.
При цьому, суд зазначає, що станом на дату прийняття оспорюваного наказу, тримісячний строк для можливості відкликання поданого позивачем рапорту не закінчився.
Суд враховує зміст положень п.п. «ж» п.64 та п.68Положення №114, згідно яких службовець може бути звільнений :
- за власним бажанням при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків, про що він зобов'язаний повідомити прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення;
- за взаємною домовленістю службовця із суб'єктом призначення (тобто за угодою сторін) до закінчення вказаного тримісячного строку, передбаченого пунктом 68Положення №114.
Як видно з матеріалів справи, вказаний рапорт містить прохання позивача звільнити його зі служби за власним бажанням, що в свою чергу відповідає п.п. «ж» п.64 Положення №114, який передбачає звільнення зі служби за власним бажанням при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків, про що він зобов'язаний повідомити прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення.
Більше того, суд враховує, що згідно п.п. «ж» п.64 Положення №114, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням виключно при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Натомість, як слідує зі змісту рапорту позивача від 27.05.2022, ним не зазначено жодних обґрунтованих поважних причин, які перешкоджали виконання ним службових обов'язків, наявність яких могло бути беззаперечною підставою для його звільнення.
При цьому, така підстава як зазначив позивач у рапорті від 27.05.2022 «незадовільний графік роботи» судом до уваги не приймається, оскільки визначальним у даній справі є те, що в порушення п.п. «ж» п.64 Положення №114, відповідачем не було з'ясовано обставин з приводу того, які саме наявні поважні причини перешкоджали ОСОБА_1 виконувати службові обов'язки та потребували його звільнення за власним бажанням.
Таким чином, суд вважає, що оспорюваний наказ про звільнення позивача зі служби 10.06.2022 до закінчення тримісячного строку з моменту подання ним рапорту був прийнятий передчасно та є таким, що направлений на позбавлення гарантованого права на відкликання раніше поданого рапорту на звільнення та продовження служби позивачем.
Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов до висновку про протиправність оспорюваного наказу та наявності підстав для його скасування.
З урахуванням таких висновків суду, підлягає також до задоволення похідна вимога про поновлення позивача з 11.06.2022 (10.06.2022 останній день служби позивача в поліції) на службі в поліції на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 4 батальйону № 2 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції та стягнення за рахунок державних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11.06.2022 (10.06.2022 останній день служби позивача в поліції) по дату прийняття судового рішення.
Вирішуючи питання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та періоду такого стягнення, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 було затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100), який застосовується у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати (п.п. «л» п.1 Порядку №100).
Відповідно до п.2 Порядку №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Абзацами першим, третім пункту 3 Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Відповідно до п.5 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абз.1 п.8 Порядку №100).
Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки про доходи №1341 від 09.08.2022, ОСОБА_1 працював у ДПП. При цьому, його середньоденна заробітна плата становить 482,65 грн.
Пленум Верховного Суду України у пункті 6 постанови №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз'яснив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до абз.1 п.8 Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Отже, розрахунок суми середнього заробітку, який підлягає стягненню за час вимушеного прогулу судом здійснено наступним чином : ОСОБА_1 звільнений з посади 10.06.2022. Останній день роботи є днем звільнення. Період вимушеного прогулу складає 201 робочих днів, за період з 11.06.2022 по 29.03.2023 (дата прийняття судом рішення). Середньоденна заробітна плата 482,65 грн/день х 201 день вимушеного прогулу = 97 012,65 грн.
З урахуванням висновків про протиправність оспорюваного наказу та наявності підстав для поновлення позивача на посаді, з якої його було звільнено, суд вважає за необхідне стягнути з ДПП на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11.06.2022 по день прийняття рішення у цій справі в розмірі 97 012,65 грн.
При цьому з вказаної суми відповідачем має бути відраховано податки та обов'язкові платежі.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.02.2019 у справі №826/6583/14, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника, як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Крім того, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, а суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
За наведених обставин підлягає задоволенню вимога в частині стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з моменту незаконного звільнення позивача і до дня винесення судом рішення про поновлення позивача на службі в розмірі 97 012,65 грн., з якої підлягають відрахуванню обов'язкові податки та збори.
Вказана правова позиція суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №810/2728/16, від 20.05.2020 у справі №804/868/16, від 30.09.2020 у справі №826/16621/17, від 09.02.2021 у справі №826/10404/16, від 11.08.2021 у справі №826/7075/16, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом під час вирішення наведеного спору.
У свою чергу пунктами 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України встановлено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Отже, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції та посаді і стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць слід допустити до негайного виконання.
Інші доводи та аргументи відповідача не спростовують висновків суду.
В той же час, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та виплати поліцейському взводу № 1 роти № 4 батальйону № 2 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. щомісячно починаючи з 01.05.2022 року до дня припинення та/або скасування воєнного стану в Україні; зобов'язання Департаменту патрульної поліції нарахувати та виплатити поліцейському взводу № 1 роти № 4 батальйону № 2 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн. щомісячно починаючи з 01.06.2022 року до дня припинення та/або скасування воєнного стану в Україні з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Суд звертає увагу на те, що Порядок виплати грошового забезпечення визначає виключно Міністр внутрішніх справ України.
Загальновідомим є факт введення воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні (продовженого указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 14.03.2022 № 7168, Указом Президента України від 19.04.2022 № 7300, затвердженого Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX, Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX, Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022, затвердженим Законом України 16.11.2022 № 2738-IX, Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX та продовжений до теперішнього часу).
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (наділа Постанова № 168)
Відповідно до п. 1 Постанови № 168, у редакції, чинній з 02.04.2022, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Аналіз вказаної норми, в контексті спірних правовідносин, свідчить, що на період дії воєнного стану поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до списку поліцейських, які виконують службові обов'язки та заслуговують на додаткову винагороду, складеного Управлінням за період з 25.05.2022 по 23.06.2022 та направленого до ДПП для здійснення подальшого нарахування та виплати такої додаткової винагороди, позивачу за наведений період враховано 17 днів служби, в тому числі дні служби з 01.06.2022 року по 10.06.2022 року включно.
Крім того, факт нарахування та виплати додаткової винагороди на підставі Постанови № 168 позивачу за період з 01.05.2022 року по 10.06.2022 року підтверджено розрахунковими листами.
Тобто, матеріали справи свідчать, що позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за спірні періоди з 01.05.2022 року по 10.06.2022 року включно.
Щодо посилання відповідача на необхідність застосовувати у спірних правовідносинах Методичні рекомендації, суд зазначає таке.
Постановою КМ № 793 від 07.07.2022, яка застосовується з 24 лютого 2022 року, Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Разом з цим, судом з приписів ч. 2 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" грошове забезпечення поліцейських має право врегульовувати своїми нормативно-правовими актами Міністр внутрішніх справ України.
Отже, суд вважає, що голова Національної поліції України не наділений повноваженнями визначати порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою.
На обґрунтування такої позиції, суд наводить такі доводи.
Статтею 117 Конституції України передбачено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.
Державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, які виступають суб'єктами нормотворення здійснюється відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731.
Відповідно до ст. 1 Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади" з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.
Статтею 3 вказаного Указу Президента України передбачено, що нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
Спеціальний порядок державної реєстрації нормативно-правових актів установлено Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 (далі-Положення).
Критерієм чинності таких актів та їх застосування є державна реєстрація нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України (далі-Мін'юст) та занесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, який запроваджений згідно з Указом Президента України від 27.06.96 № 468. Державна реєстрація полягає у тому, що такі нормативно-правові акти проходять правову експертизу на відповідність Конституції України, законам України та іншим актам законодавства.
Положенням установлено, що державній реєстрації в Мін'юсті підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше правових норм.
Отже, наведені Методичні рекомендації не є нормативно-правовим актом та ухвалений не уповноваженою на те особою, та, відповідно не може бути застосований до спірних правовідносинах.
На користь таких висновків суду свідчать такі нормативно правові акти:
- Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України 09 серпня 2022 року № 484, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2022 р. за № 940/38276;
- Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту під час дії воєнного стану, затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України 26 серпня 2022 року № 525, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29 вересня 2022 р. за № 1141/38477, тощо.
Факт звільнення позивача, на переконання суду, не має значення для вирішення питання про виплату позивачеві спірної винагороди.
Разом з цим суд зауважує, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" №44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
Враховуючи наведене, суд зауважує, що розповсюдження дії п. 2-1 Постанови № 168 (в частині надання встановлених законом суб'єктам видання нормативно-правових актів, які регулюють порядок та умови виплати додаткова винагорода, визначеної Постаново № 168) не може впливати на право позивача отримати додаткову винагороду у порядку та на умовах, чинних на момент саме виникнення такого права - за період з 01.05.2022 року по 10.06.2022 року.
При цьому суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Відтак, у період з 01.05.2022 року по 10.06.2022 року позивач мав право на виплату додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
В той же час, факт нарахування та виплати додаткової винагороди на підставі Постанови № 168 позивачу за період з 01.05.2022 року по 10.06.2022 року підтверджено розрахунковими листами, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.
Так само не підлягають до задоволення позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн. щомісячно починаючи з 01.05.2022 року та з 01.06.2022 року до дня припинення та/або скасування воєнного стану в Україні; оскільки за періоди з 01.05.2022 року по 10.06.2022 року включно позивачу нараховано та виплачено спірну додаткову винагороду, а починаючи з 10.06.2022 року відносини публічної служби ОСОБА_1 з відповідачем припинилися у зв'язку з реалізацією наказу № 817 о/с від 02.06.2022 "По особовому складу".
Слід також зазначити, що вимога в частині стягнення за рахунок державних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 додаткової винагороди до дня припинення та/або скасування воєнного стану в Україні спрямована на майбутнє, що також є підставою для відмови у її задоволенні, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним наказу про звільнення, поновлення на службі в поліції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення додаткової винагороди підлягають задоволенню частково.
Позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI.
Оскільки позивачем не надано доказів понесення ним інших судових витрат судові витрати присудженню не підлягають.
На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 29 березня 2023 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Виготовлення рішення у повному обсязі здійснено 29 березня 2023 року.
Керуючись ст. ст. 139, 242-243, 245-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним наказу про звільнення, поновлення на службі в поліції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення додаткової винагороди - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 02.06.2022 №817 о/с «По особовому складу» щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.
Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 4 батальйону № 2 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції з 11.06.2022 року.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста,3; ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 97 012 (дев'яносто сім тисяч дванадцять) грн. 65 коп. (з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів).
Допустити до негайного виконання судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 4 батальйону № 2 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, з відповідними відрахуваннями, встановлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складений 29 березня 2023 року.
Суддя С. В. Прудник