Копія
29 березня 2023 року Справа 160/3717/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Златіна С.В.
за участі секретаря судового засідання - Дивнич Д.І,
представника позивача - Клименко Ю.Ю.
представника відповідача - Борисенко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання позивача про поновлення строку звернення з позовом до суду та клопотання відповідача про продовження строку надання відзиву на позовну заяву разом із доказами у справі № 160/3717/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить
визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 19.01.2023 року № 105к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності помічника чергового чергової частини відділення поліції № 2 Нікопольського районного управління поліції ОСОБА_1 »;
визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 23.01.2023 року № 27 о/с «По особовому складу» про звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , чергового чергової частини відділення поліції № 2 Нікопольського районного управління поліції зі служби в поліції з 23.01.2023 року;
поновити старшого сержанта поліції ОСОБА_1 на посаді помічника чергового чергової частини відділення поліції № 2 Нікопольського районного управління поліції з 24.01.2023 року;
стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.01.2023 року до дати винесення рішення суду у справі.
До позовної заяви позивач додав клопотання про поновлення строку звернення з позовом до суду. Клопотання обгрунтовано тим, що з оскаржуваними наказами позивач ознайомився 23.01.2023 року. Через стан здоров'я позивача останній не зміг вчасно подати позовну заяву до суду: у період з 24.01.2023 року по 10.02.2023 року позивач перебував на амбулаторному лікуванні.
Ухвалою суду від 03.03.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідач заперечував проти клопотання позивач про поновлення строку звернення з позовом до суду, оскільки позивач був ознайомлений з оскаржуваними наказами 20.01.2023 року та 23.01.2023 року під розпис та не був позбавлений можливості вчасно подати позовну заяву до суду.
Суд в ухвалі про відкриття провадження у справі не вирішував питання стосовно строку звернення позивача до суду.
Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку звернення з позовом до суду, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Згідно вимог ч.5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, чинне законодавство України, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлено досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17рп/2011 визнано, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційний прав на судовий захист і доступ до правосуддя.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що “стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права”.
Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Іліан проти Туреччини”, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Також практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).
Відповідно до ст. 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції, яка регулює оскарження дисциплінарного стягнення, застосованого у період дії воєнного стану, у разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення..
Позивач звернувся з позовом до суду 24.02.2023 року.
Отже, позивач пропустив строк звернення з позовом до суду.
Згідно копії довідки КП «Центральна міська лікарня Покровської міської ради Дніпропетровської області» від 10.02.2023 року, яка міститься у матеріалах справи, позивач у період з 24.01.2023 року по 10.02.2023 року знаходився на лікуванні амбулаторно із звільненням від праці з 24.01.2023 року по 10.02.2023 року.
Окрім того, суд зазначає, що з 24.02.2022 року на всій території України запроваджено воєнний стан на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, що також є поважною причиною пропуску строку звернення з позовом до суду.
Враховуючи право на звернення до суду, передбачене ч.1 ст. 5 КАС України, застосовуючи правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, суд вважає за необхідне визнати поважною причину пропуску позивачем строку звернення з позовом до суду та необхідність його поновлення.
Від відповідача надійшло клопотання про продовження процесуальних строків для надання відзиву на позовну заяву разом із доказами. Клопотання обгрунтовано тим, що відповідач через велику кількість документів потребував більшого часу для підготовки відзиву на позовну заяву. Окрім того, відповідач просить суд врахувати запроваджений на території України воєнний стан.
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 23.03.2023 року.
Позивач у судовому засіданні заперечував стосовно клопотання відповідача, оскільки відповідач не надав суду доказів того, що у встановлений КАС України строк не зміг підготувати відзив на позовну заяву.
У відповідності до частини 4 статті 162 КАС України суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
Згідно частини 2 статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Для надання можливості відповідачу підготувати на надати суду відзив на позовну заяву разом із доказами, що підтверджують заперечення проти позову, суд вважає за можливе продовжити встановлений відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву до 23.03.2023 року включно.
Керуючись ст. 121, 256 КАС України, суд
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення з позовом до суду - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення з позовом до суду з даним позовом.
Продовжити Головному управлінню Національної поліції у Дніпропетровській області строк для надання відзиву на позовну заяву разом із доказами до 23.03.2023 року включно.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Суддя (підпис) С.В. Златін
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя С.В. Златін