Дата документу 29.03.2023 Справа № 336/4307/20
Єдиний унікальний № 336/4307/20
Провадження №22-ц/807/350/23
Головуючий в 1-й інстанції - Щаслива О.В.
29 березня 2023 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,
суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Буділки Павла Всеволодовича на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2021 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати спожитих послуг,-
У серпні 2020 р. ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» звернулося до суду з позовною заявою, в якій зазначило, що 06.09.2017 р. між співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 («Замовник») та ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» («Управитель») було укладено договір № К-566 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Даний договір було укладено на виконання Рішення Запорізької міської ради від 01.09.2017 р. № 520 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Запоріжжя», яким ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» призначено управителем багатоквартирних будинків у м. Запоріжжі за об'єктом конкурсу (група будинків) № 1. У відповідності до п. 7 Рішення, інформацію про Управителя було доведено до відома співвласників будинку шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Запорізької міської ради та на інформаційному стенді будинку. Згідно п. 18 цього ж Договору, він набрав чинності з моменту його підписання і діє до 05.09.2018 р. Надання послуг в рамках дії договору було розпочато з 01.11.2017 р. В силу приписів ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», а саме п. 6 ст. 11 договір вважається продовженим на наступний однорічний строк, якщо за один місяць до закінчення строку дії жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про відмову від договору. Тож, на теперішній час договір є чинним. Згідно умов вказаного договору Управитель - ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» зобов'язалося надавати Замовнику послуги з управління будинком та об'єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях для забезпечення їх сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження їх споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників (співвласників, орендарів, наймачів) окремих житлових і нежитлових приміщень у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості, а Замовник, в свою чергу, надав право Управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов'язані з управлінням об'єктом. При цьому, сторони договору погодили тариф за управління будинком у розмірі 6,28 грн. на місяць за 1 кв.м. загальної площі житлового (або нежитлового) приміщення у Об'єкті, яке перебуває у власності або користуванні кожного зі співвласників. Відповідач є співвласником нежилого приміщення першого та підвального поверху літ.А-5 та літ. А по АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 105,2 кв.м. Таким чином розмір оплати за послуги з управління багатоквартирним будинком, яку відповідач зобов'язана сплачувати щомісяця, становить 660,66 грн. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати отриманих послуг, за період з 01 листопада 2017 р. по червень 2020 р. включно, утворилась заборгованість в розмірі 21801,78 грн., яку позивач просив стягнути на свою користь з відповідача.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2021 року, позов товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати спожитих послуг - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» (м. Запоріжжя, вул. Полякова, 13-в, ЄДРПОУ 40413159) заборгованість з оплати спожитих послуг в сумі 21801,78 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» судовий збір в сумі 2102 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2022 року, заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Буділки Павла Всеволодовича подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та провадження у справі закрити.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що справа не підсудна Шевченківському районному суду м. Запоріжжя, оскільки справи з приводу користування нерухомим майном розглядаються за місцезнаходженням такого майна, в даному випадку майно розташовано у Комунарському районі м. Запоріжжя. Відповідач зареєстрований у Вільнянському районі, тому навіть за правилами альтернативної підсудності справа не підсудна Шевченківському районному суду м. Запоріжжя. Також слід врахувати порушення юрисдикційної підсудності, оскільки спір виник, щодо заборгованості за спожиті послуги отримані у зв'язку із обслуговуванням нежитлового приміщення, власником якого є ФОП.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія», зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2023 року це 268400,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2684,00 грн. (2684,00 грн. Х 100 = 268 400 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 06.09.2017 року ТОВ «КК «Мрія» надає послуги з управління будинком співвласникам багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .
Згідно умов Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком замовник має сплачувати за надані управителем послуги щомісяця, тобто днем розрахунку за надані послуги вважається останній день місяця.
Згідно умов вказаного вище договору управитель - ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» зобов'язалося надавати Замовнику послуги з управління будинком та об'єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях для забезпечення їх сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження їх споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників (співвласників, орендарів, наймачів) окремих житлових і нежитлових приміщень у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості, а Замовник, в свою чергу, надав право управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов'язані з управлінням об'єктом.
При цьому, сторони договору погодили тариф за управління будинком у розмірі 6,28 грн. на місяць за 1 кв.м. загальної площі житлового (або нежитлового) приміщення у Об'єкті, яке перебуває у власності або користуванні кожного зі співвласників.
Відповідачка є співвласником нежилого приміщення першого та підвального поверху літ.А-5 та літ. А по АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 105,2 кв.м. (а.с.4-5).
Таким чином, розмір оплати за послуги з управління багатоквартирним будинком, яку відповідач зобов'язана сплачувати щомісяця, становить 660,66 грн.
Співвласникам багатоквартирного будинку було надано послугу з управління будинком у період з 01 листопада 2017 року по червень 2020 року включно, але на момент звернення із позовом до суду, відповідач оплату за надані послуги не здійснила, внаслідок чого виникла заборгованість за вказаний період у розмірі 21801,78 грн.
На підтвердження вказаного розміру заборгованості позивачем надано розрахунок.
Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності, а також з того, що відповідач, як власник нежитлового приміщення, у відповідності до ч.4 ст.319, ст.322 ЦК України, зобов'язана утримувати належне їй майно та нести витрати, необхідні для збереження майна, та вживати всіх заходів, пов'язаних із забезпеченням належного стану майна. Вказані норми встановлюють презумпцію обов'язку власника нести всі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому як абсолютному володарю правомочностей володіння, користування та розпорядження майном.
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
На підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № К-566 від 06.09.2017 року ТОВ "Керуюча компанія "Мрія" надає послуги з управління будинком співвласникам багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Згідно п. 12 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до умов Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком замовник має сплачувати за надані управителем послуги щомісяця, тобто днем розрахунку за надані послуги вважався останній день місяця.
У частині першій статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Згідно умов вказаного вище договору управитель - ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» зобов'язалося надавати Замовнику послуги з управління будинком та об'єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях для забезпечення їх сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження їх споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників (співвласників, орендарів, наймачів) окремих житлових і нежитлових приміщень у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості, а Замовник, в свою чергу, надав право управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов'язані з управлінням об'єктом.
При цьому, сторони договору погодили тариф за управління будинком у розмірі 6,28 грн. на місяць за 1 кв.м. загальної площі житлового (або нежитлового) приміщення у Об'єкті, яке перебуває у власності або користуванні кожного зі співвласників.
Відповідачка є співвласником нежилого приміщення першого та підвального поверху літ.А-5 та літ. А по АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 105,2 кв.м, що підтверджується договором купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності від 15.10.2004 року, витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів, Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.63-67).
Таким чином, розмір оплати за послуги з управління багатоквартирним будинком, яку відповідач зобов'язана сплачувати щомісяця, становить 660,66 грн.
ТОВ "Керуюча компанія "Мрія" надано послугу з управління будинком у період з 01 листопада 2017 року по червень 2020 року включно, відповідач оплату за надані послуги у зазначений період не здійснювала, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 21801,78 грн.гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Відповідач, як власник нежитлового приміщення, у відповідності до ч.4 ст.319, ст.322 ЦК України зобов'язаний утримувати належне йому майно та нести витрати, необхідні для збереження майна, вживати всіх заходів, пов'язаних із забезпеченням належного стану майна. Вказані норми встановлюють презумпцію обов'язку власника нести всі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому як абсолютному володарю правомочностей володіння, користування та розпорядження майном.
Враховуючи відсутність доводів апеляційної скарги з приводу ненадання послуг позивачем чи наявності заборгованості в іншому розмірі, слід констатувати, що ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу порушення територіальної підсудності при розгляді справи, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч.6 ст. 187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Після подання позову у цій справі судом було зроблено відповідний запит, згідно відповіді на який встановлено, що ОСОБА_1 з 05.05.2001р. по час надання відповіді на запит зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Шевченківського району м. Запоріжжя.
Враховуючи викладене у суду були відсутні підстави для передачі справи до іншого суду.
Посилання в апеляційній скарзі на ч.1 ст. 30 ЦПК України, є недоречними оскільки спір виник з приводу заборгованості за комунальні послуги, а не з приводу нерухомого майна.
Що стосується порушення юрисдикції при розгляді справи, то слід зазначити наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Згідно до ч. 1 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу, а саме: юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Не дивлячись на те, що по договору від 15.10.2004 року купівлі-продажу об'єкта комунальної власності, а саме нежилого приміщення першого та підвального поверху по АДРЕСА_1 , покупець ОСОБА_1 діяла на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, в період виникнення заборгованості, яку просив стягнути позивач у справі з листопада 2017 року по липень 2020 року, ОСОБА_1 не була зареєстрована як ФОП, оскільки відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 19.07.2010 року припинила підприємницьку діяльність ФОП.
Враховуючи викладене жодних порушень юрисдикції при розгляді справи не встановлено.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Буділки Павла Всеволодовича залишити без задоволення.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2021 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова складена 29 березня 2023 року.
Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар
Судді: О.В. Крилова
О.З. Поляков