Дата документу 29.03.2023 Справа № 337/1691/21
Єдиний унікальний № 337/1691/21
Провадження №22-ц/807/687/23
Головуючий в 1-й інстанції - Гнатик Г.Є.
29 березня 2023 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,
суддів:Бєлки В.Ю., Онищенка Е.А.,
секретарКниш С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2022 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 27 грудня 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, стягнення моральної шкоди,-
У березні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, стягнення моральної шкоди, який мотивувала тим, що вона мешкає у будинку АДРЕСА_1 та є співвласницею ОСББ «ГОРЛИЦЯ ДІАМАНТ», створеного за цією адресою. В період з 18.09.2017 року по 16.04.2019 року вона була керівником ОСББ, але за рішенням загальних зборів, її усунуто з посади. Вона не погодилася з рішенням загальних зборів учасників ОСББ та звернулася з позовом до Хортицького районного суду м. Запоріжжя. У період часу з 12-30 до 13-00 години, біля центрального входу до Хортицького районного суду м. Запоріжжя відповідачі, з метою здійснення тиску на неї та суд, під час слухання справи, розгорнули плакати з написами: (мовою оригіналу) « ОСОБА_8 обанкротить ОСББ» та « ОСОБА_9 ! Прекратите этот беспредел. Ганьба», демонструючи їх перехожим, мешканцям будинку, відвідувачам та співробітникам суду, а отже поширили інформацію про неї перед необмеженою кількістю людей. Позивач вважає вказані вислови такими, що унеможливлює їх оцінювання окремо від іншої частини інформації та мають стверджувальну форму. Крім того, інформація містить її прізвище, а отже вказівку на неї та осудження її дій. Вважає, що поширена інформація є відображенням ставлення групи ОСББ та поширена інформація є проявом агресії з подальшим залякуванням особистості, цькуванням та погрозами, моральним приниженням. Просила суд визнати поширену інформацію недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та порочить ділову репутацію, зобов'язати відповідачів спростувати недостовірну інформацію та стягнути з відповідачів у солідарному порядку 10000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
РішеннямХортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, стягнення моральної шкоди, залишено без задоволення.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) - 800 грн.; на користь ОСОБА_4 (проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) - 800 грн.; на користь ОСОБА_3 (проживає за адресою: АДРЕСА_5 ) - 800 грн.; на користь ОСОБА_7 (проживає за адресою: АДРЕСА_6 ) - 800 грн.; на користь ОСОБА_6 (проживає за адресою: АДРЕСА_7 ) - 800 грн.; на користь ОСОБА_2 (проживає за адресою: АДРЕСА_8 ) 4 800 (чотири тисячі вісімсот) грн. у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що оспорювана інформація містить висловлювання, що можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані. Позивачем у справі надано належні докази того, що інформація викладена на плакатах стосується саме її. Спосіб спростування інформації визначений у позові найбільш подібний до способу її поширення. Розмір моральної шкоди заявлений до стягнення співмірний із завданою шкодою, враховуючи відчуття сильного емоційного стресу, порушення нормального життя, докладання додаткових зусиль для відновлення порушених прав. Розмір витрат на правничу допомогу стягнутий за рішенням суду є необґрунтованим та не підтверджений належними доказами.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в особі представника - адвоката Сідельнікової Олени Леонідівни зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . У будинку створено ОСББ «ГОРЛИЦЯ ДІАМАНТ».
Шість осіб, які зазначено на фото (а.с. 10-11), у не встановлену судом дату, оскільки позивачка, звертаючись до суду з позовом, не надала жодного доказу що події, на які вона посилається, мали місце саме 31.03.2021 року, перебуваючи біля приміщення Хортицького районного суду м. Запоріжжя, тримали в руках плакати з написом (мовою оригіналу): « ОСОБА_8 обанкротить ОСББ» та « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Як пояснила у судовому засіданні ОСОБА_1 , перед судовим засіданням у Хортицькому районному суді м. Запоріжжя, в іншій цивільній справі за її позовом до ОСББ «ГОРЛИЦЯ ДІАМАНТ», 31.03.2021 року, відповідачі перебували біля приміщення суду з плакатами, які виставили публічно та надали їй характеристику, яка її образила та такі вислови є твердженням щодо неї - ОСОБА_1 .
Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач зазначила, що вона мешкає у будинку АДРЕСА_1 та є співвласницею ОСББ «ГОРЛИЦЯ ДІАМАНТ», створеного за цією адресою. В період з 18.09.2017 року по 16.04.2019 року вона була керівником СЮББ, але за рішенням загальних зборів, її усунуто з посади. Вона не погодилася з рішенням загальних зборів учасників ОСББ та звернулася з позовом до Хортицького районного суду м. Запоріжжя. У період часу з 12-30 до 13-00 години, біля центрального входу до Хортицького районного суду м. Запоріжжя відповідачі, з метою здійснення тиску на неї та суд, під час слухання справи, розгорнули плакати з написом: (мовою оригіналу) « ОСОБА_8 обанкротить ОСББ» та « ІНФОРМАЦІЯ_2 », демонструючи їх перехожим, мешканцям будинку, відвідувачам та співробітникам суду, а отже поширили інформацію про неї перед необмеженою кількістю людей. Вважає вказані вислови такими, що унеможливлює їх оцінювання окремо від іншої частини інформації та мають стверджувальну форму. Крім того, інформація містить її прізвище, а отже вказівку на неї та осудження її дій.
Як вбачається з долучених до позову копій фотознімків ( а.с.10,11), на яких зображено шість осіб з плакатами: (мовою оригіналу) « ОСОБА_8 обанкротить ОСББ» та « ІНФОРМАЦІЯ_2 », вказані копії фотознімків не містять дати та часу подій, які зображено на фото.
Крім того, на плакатах зазначено лише прізвище « ОСОБА_9 », без зазначення ім'я та по батькові особи, не зазначено будь-якої посади.
Як пояснила у судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 , вона проживає у квартирі разом з чоловіком та матір'ю, які також носять прізвище ОСОБА_9 .
Жодного доказу, що написи на плакатах стосуються саме позивача - ОСОБА_1 , суду не надано.
Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що стороною позивача, суду не надано належних доказів того, що зазначені на плакатах написи стосувалися саме позивача - ОСОБА_1 , а тому, доводи позивача та її представника - адвоката про те, що відносно ОСОБА_1 розповсюджено відповідачами негативну, неправдиву та недостовірну інформацію не підтверджені. Враховуючи зазначені обставини, у задоволенні позову у частині позовних вимог про захист честі, гідності, ділової репутації фізичної особи, спростування недостовірної інформації, необхідно відмовити. Зважаючи на те, що підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації фізичної особи, спростування недостовірної інформації, немає, суд вважав, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди та стягнення з відповідачів понесених нею судових витрат, не підлягають для задоволення, а отже позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі необхідно залишити без задоволення.
Стягуючи з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - у розмірі по 800 грн. кожному, ОСОБА_2 - 4800 грн., суд першої інстанції вважав такі витрати підтвердженими матеріалами справи, співмірними зі складністю справи та часом витраченим адвокатом на надання такої допомоги.
З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
За змістом частини першої статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.
Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Беручи до уваги положення статей 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Таким чином, згідно зі статтею 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.
Як зазначено в рішеннях ЄСПЛ (справи «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria), «Де Хаес і Гізельс проти Бельгії» (De Haes and Gijsels v Belgium), «Гудвін проти Сполученого Королівства» (Goodwin v. the United Kingdom), «Прагер та Обершлік проти Австрії» (Prager and Oberschlick v. Austria)) свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.
Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens, cited above, p. 28, пункт 46).
Суд враховує при цьому правову позицію Європейського суду з прав людини щодо різниці між поняттями «оціночне судження» та «фактів». Так, у пункті 39 рішення Європейського суду з прав людини від 28 березня 2013 року у справі «Нова Газета і Бородянський проти Росії» вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2001 року у справі «Фельдек проти Словаччини» суд зазначав, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності заявленого позову, зважуючи на те, що написи на плакатах: « ОСОБА_8 обанкротить ОСББ» та « ІНФОРМАЦІЯ_2 », жодним чином не констатують будь яких фактів, які можуть відповідно бути перевірені, підтверджені, або спростовані. Інформація на плакатах є оціночними судженнями, особистою думкою відповідачів, яка не має стверджувального характеру. Так напис, « ОСОБА_8 обанкротить ОСББ» за стилістичним викладом є припущенням подібних дій у майбутньому, а відповідно не є констатацію будь якого факту, який вже існує і може бути перевірений на достовірність. Напис: « ОСОБА_9 ! Прекратите этот беспредел. Ганьба» має емоціональний окличний контекст, вираження суб'єктивної думки і поглядів відповідачів, подібний вираз не можна перевірити на предмет його відповідності дійсності.
Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу необґрунтованого розподілу судових витрат, то слід зазначити наступне.
Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , направляючи до суду відзив на позов, який отримано судом 25.05.2021 року (т.1 а.с.38), заперечуючи проти задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі, просили стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу.
У судовому засіданні представник відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - адвокат Сідельникова О.Л. просила стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - у розмірі по 800 грн. кожному, ОСОБА_2 - 4800 грн.
Такі витрати підтверджено угодами про надання правничої допомоги укладеними між АО ОСОБА_10 та партнери в особі старшого партнера Балкового Р.Л. та відповідачами у справі від 21.05.2021 року (т.1 а.с.226-231, 234-239), а також квитанціями про сплату таких витрат (т.1 а.с.226, 228, 230зв, 234, 236, 238).
Згідно ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, за умовами укладених угод, які є аналогічними за змістом відповідно до п.5.2 відповідачі у справі зобов'язалися сплачувати грошові кошти за кожне судове засідання у розмірі 800,00 грн.
Відповідно до матеріалів справи адвокати відповідачів шість разів приймали участь у судових засіданнях у справі, а саме 19.08.2021р., 16.09.2021р., 25.10.2021р., 20.01.2022р., 05.09.2022р., 22.09.2022р.
Виходячи із викладеного, враховуючи умови укладеної угоди зокрема з ОСОБА_2 на його користь стягнуто 4800,00 грн. На користь інших позивачів стягнуто суму 800,00 грн. на кожного враховуючи їх вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
24 березня 2023 року адвокат відповідачів ОСОБА_11 звернулась до суду із заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 по 500 грн. кожному за надання правничої допомогу під час апеляційного провадження, а саме складання відзиву на апеляційну скаргу.
До заяви долучено копії договорів про надання правничої допомоги від 18.08.2021 року укладені окремо з кожним із відповідачів у справі та АБ «Станіслава Гришина», акти прийому-передачі наданих послуг від 21.03.2023 року на кожного відповідача, квитанції про сплату наданих послуг.
В матеріалах справи міститься відзив на апеляційну скаргу від 08 березня 2023 року.
Вирішуючи питання щодо відшкодування вказаних витрат, колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що адвокатом відповідачів надано належні підтвердження надання правничої допомоги відповідачам у справі під час апеляційного провадження. Між тим, вирішуючи питання щодо відшкодування вказаних витрат, колегія суддів зауважує, що відзив на апеляційну скаргу подано адвокатом Сідельніковою О.Л. від шести відповідачів. Таким чином, зміст одного відзиву стосується відповідно кожного із відповідачів у справі, у зв'язку із чим витрати на правничу допомогу у розмірі 500,00 грн. з кожного відповідача є неспівмірними із виконаною адвокатом роботою і підлягають зменшенню до 100,00 грн. на кожного із відповідачів, а саме ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 .
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2022 року у цій справі залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) - 100 грн.; на користь ОСОБА_4 (проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) - 100 грн.; на користь ОСОБА_7 (проживає за адресою: АДРЕСА_6 ) - 100 грн.; на користь ОСОБА_6 (проживає за адресою: АДРЕСА_7 ) - 100 грн.; на користь ОСОБА_2 (проживає за адресою: АДРЕСА_8 ) - 100,00 грн. у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 29 березня 2023 року.
Судді: С. В. Кухар
В.Ю. Бєлка
Е.А. Онищенко