16 березня 2023 року Справа № 160/16682/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОлійника В. М.
за участі секретаря судового засіданняВасіної Н.В.
за участі:
позивача представника відповідача-1 представника відповідача-2Янушкевич Т.В. Сивоконь А.І. Пономаренка В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, відповідача-2: Фонду державного майна України про стягнення середнього заробітку, -
25 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача-1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, відповідача-2: Фонду державного майна України, в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог від 14 листопада 2022 року, просить:
стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 20.10.2020 у розмірі 847 872,61 грн.;
стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській Запорізькій та Кіровоградській областях на користь ОСОБА_1 надбавку за ранг державного службовця за період з 01.05.2016 по 19.10.2020 у розмірі 27 071.43 грн.;
визнати протиправною бездіяльність Фонду державного майна України;
судові витрати покласти на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.
Обґрунтовуючи позовну заяву позивач зазначила, що 11 квітня 2016 року наказом Фонду державного майна України №48-р її було звільнено з посади начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області 11 квітня 2016 року у зв'язку з нез'явленням на роботу протягом більш чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, відповідно до пункту 5 статті 40 КЗпП України.
Не погоджуючись з вищевказаним наказом, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року по справі №804/2684/16, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Фонду державного майна України від 11.04.2016 року № 48-р та поновлено позивача на посаді начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області. Постанова суду в частині поновлення на посаді підлягала негайному виконанню.
У зв'язку з тривалим невиконанням рішення суду у справі № 804/2684/16, ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року та 10 вересня 2020 року встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов'язано Фонд державного майна України подати у 10-денний строк, з дати отримання ухвали, звіт про виконання судового рішення - постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року по адміністративній справі №804/2684/16.
На виконання вимог вищевказаних ухвал суду, наказом Фонду державного майна України від 08 жовтня 2020 № 364-р, ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області в Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях з 12 квітня 2016 року.
Згідно наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях від 16 жовтня 2020 року № 342-к, ОСОБА_1 вважається такою, що приступила до роботи на посаді начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області в Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях з 16 жовтня 2020 року.
16 жовтня 2020 року наказом Фонду державного майна України № 374-р ОСОБА_1 з 01 травня 2016 року присвоєно 6 ранг державного службовця. Зазначений наказ оголошено Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях наказом з особового складу від 19 жовтня 2020 року № 345-к.
19 жовтня 2020 року наказом Фонду державного майна України № 380-р ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області в Регіональному відділенні Фонду державного майна України в Дніпропетровській, Запорізькій і Кіровоградській областей в порядку переведення.
Позивач вважає, що при її звільненні, яке відбулось 19 жовтня 2020 року, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях не здійснило з нею повний розрахунок, а саме не виплатило надбавку за ранг державного службовця за період з 01.05.2016 по 19.10.2020 у розмірі 27 071,43 грн., у зв'язку чим вона має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 20.10.2020 у розмірі 847 872,61 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
28 листопада 2022 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну вх.№8860/22, в якому остання заперечувала проти позовних вимог, вважала їх не обґрунтованими та такими, що містять недостовірну інформацію з огляду на наступне.
Частиною першою статті 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Представник відповідача-1 зазначила, що Регіональним відділенням, враховуючи наявну заяву ОСОБА_1 , в якій остання не заперечувала проти виплати заробітної плати в строк до 28.10.2020, було здійснено виплату за фактично відпрацьований час відповідно до відомості розподілу витрат від 23.10.2020 № 201023СТ126245.
Згідно розрахункового листа виплата позивача за жовтень 2020 року складалась з: окладу, рангу, вислуги років за фактично відпрацьований час та була проведена банком 26.10.2020, що підтверджується відповідною випискою з печаткою банка.
У зв'язку з викладеним представник відповідача-1 вважає, що позовна вимога щодо стягнення середнього заробітку є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 фактично була обізнана про здійснення з нею повного розрахунку після отримання коштів на рахунок 26.10.2020, до теперішнього часу жодного разу не зверталась до Регіонального відділення із вимогами щодо проведення такого розрахунку, а зазначені факти вже були встановлені та досліджені судом під час розгляду справи №160/6545/21.
Щодо стягнення з Регіонального відділення надбавки за ранг державного службовця за період з 01.05.2016 по 19.10.2020 у розмірі 27071,43 грн., представник відповідача-1 зазначила, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306 ранг державним службовцям виплачують пропорційно фактично відпрацьованому часу.
Відповідно до листа Мінсоцполітики від 23.09.2016 № 1346/13/84-16 надбавка до посадового окладу за ранг державним службовцям встановлюється з дня його присвоєння, а виплачується одночасно з початком виплати посадового окладу. За період перебування держслужбовця у відпустці, на лікарняному тощо надбавка за ранг не виплачується.
Враховуючи те, що позивач перебувала на робочому місці лише 19.10.2020, Регіональним відділенням на виконання приписів чинного законодавства України було здійснено виплату за присвоєний ранг виключно за відпрацьований час.
Представник відповідача-1 також звернула увагу суду на те, що в Дніпропетровському окружному адміністративному суді розглядалась адміністративна справа № 160/6545/21, де ОСОБА_1 надавались розрахунки недоотриманої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду у період з 16.04.2016 по 16.10.2020, складовою якої, зокрема була і виплата рангу, що є предметом даного спору.
Таким чином, Регіональне відділення вважає, що позовна заява в частині стягнення на користь ОСОБА_1 надбавки за ранг державного службовця за період з 01.05.2016 по 19.10.2020 у розмірі 27071,43 грн. підлягає залишенню без розгляду з підстав визначених п. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України.
30 листопада 2022 року на адресу суду від представника відповідача-2 надійшла заява про залишення позовної заяви без руху вх.№85643/22 у зв'язку з несплатою позивачем судового збору в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року заяву представника відповідача-2 задоволено, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано час протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.
06 грудня 2022 року на адресу суду від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву вх.№87037/22, в якому останній вважає позовну заяву не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, посилаючись на наступне.
Відповідно до Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затверджене Наказом Фонду державного майна України від 15.05.2012 № 678, здійснення контролю за роботою територіальних органів в частині нарахування заробітної плати, встановлення надбавок за вислугу року, за ранг, за інтенсивність праці державних службовців регіонального відділення не належить до повноважень Фонду та його Департаменту управління персоналом.
Таким чином, зазначена інформація на погодження до Фонду не надходить, оскільки посади працівників регіональних відділень Фонду не належать до переліку посад, зазначених у штатному розписі Фонду. Натомість посада начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області в Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях належала до переліку посад, зазначених у штатному розписі Регіонального відділення.
Враховуючи вищевикладене, представник відповідача-2 вважає, що позивач помилково оскаржує бездіяльність Фонду державного майна України, оскільки питання нарахування та виплати працівникам регіональних відділень Фонду надбавки за ранг належить до компетенції керівників державної служби, а саме начальників відповідних регіональних відділень (у даному випадку - Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях).
Крім того, представник відповідача-2 зазначив, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 за наслідками розгляду касаційної скарги зробила наступний висновок щодо застосування норм трудового права: «На вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, не поширюється та застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним».
Таким чином, представник відповідача-2 звертає увагу на те, що ОСОБА_1 пропустила тримісячний строк звернення до суду з позовною заявою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 20.10.2020, оскільки остання про невиплату надбавки за ранг державного службовця дізналася або повинна була дізнатися саме в момент здійснення з нею розрахунків при звільненні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року продовжено розгляд адміністративної справи №160/16682/22 після залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року вирішено подальший розгляд адміністративної справи №160/16682/22 здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року задоволено заяву представника Фонду державного майна України Пономаренка Владислава Сергійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
16 лютого 2023 року на електронну пошту суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1 вх.№2617/23ел (аналогічна за змістом відповідь на відзив надійшла на адресу суду 23 лютого 2023 року вх.№14767/23), в якій позивач вважала відзив відповідача-1 необґрунтованим та таким, що містить недостовірні відомості, з огляду на наступне.
Відповідно до абзацу 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями», на який посилається відповідач-1, встановлено, що державному службовцю, який працює неповний робочий день (тиждень), надбавка за ранг виплачується пропорційно відпрацьованому часу.
Згідно частини 3 статті 56 Закону України «Про державну службу» за згодою керівника державної служби для державного службовця може встановлюватися неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та оплата праці в такому разі здійснюється пропорційно відпрацьованому часу.
Частиною 1 статті 56 Кодексу законів про працю України встановлено, що за угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
Позивач зазначила, що відповідачами ані під час прийняття її на роботу, ані під час поновлення на посаді на виконання судового рішення у справі № 804/2684/16 не встановлювався неповний робочий час або неповний робочий тиждень.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що такі обґрунтування відповідача-1 є безпідставними, оскільки відповідно до абзацу 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306 надбавка за ранг встановлюється з дня його присвоєння, тому відповідач-1 був зобов'язаний виплатити їй під час звільнення складову заробітної плати державного службовця - надбавку за ранг з дня його присвоєння, а саме за період з 1 травня 2016 року по 19 жовтня 2020 року.
Посилання відповідача-1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/6545/21, як на підставу застосування статті 240 КАС України, позивач вважає необґрунтованою, оскільки підставою її звернення до суду у справі № 160/6545/21 було тривале невиконання відповідачем-2 судового рішення у справі № 804/2684/16 про поновлення на посаді та стягнення грошових коштів (середнього заробітку за час тривалого невиконання судового рішення) із відповідача-2 із правовою підставою - статтею 236 Кодексу законів про працю України, а у справі № 160/16682/22 підставою для звернення з позовом є стаття 117 Кодексу законів про працю України та позовні вимоги про стягнення грошових коштів пред'явлені до відповідача-1.
02 березня 2023 року на електронну пошту суду від позивача надійшли додаткові пояснення вх.№3122/23ел, щодо предметів спору адміністративних справ №804/2684/16, №160/6545/21, 160/16682/22 та 160/659/23, в яких вона є позивачем, а відповідачами - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях Фонду державного майна України та Фонд державного майна України. Аналогічні за змістом пояснення надійшли на адресу суду засобами поштового зв'язку 09 березня 2023 року вх.№19142/23.
02 березня 2023 року на електронну пошту суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2 вх.№3123/23ел, в якій остання посилалась на аналогічну позицію щодо необхідності виплатити під час її звільнення складові заробітної плати державного службовця - надбавку за ранг саме з дня його присвоєння, відсутності підстав для застосування статті 240 КАС України та нової редакції статті 117 Кодексу законів про працю України, яка набула чинності з 19.07.2022 року, та додатково зазначила, що відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про Фонд державного майна України», Фонд державного майна України (відповідач-2) здійснює контроль за діяльністю регіональних відділень та представництв, однак в даному випадку був відсутній контроль за діяльністю відповідача-1, що і стало підставою для чергового її звернення до суду. Аналогічна за змістом відповідь на відзив відповідача-2 надійшла на адресу суду засобами поштового зв'язку 09 березня 2023 року вх.№19143/23.
02 березня 2023 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача-1 надійшла заява про залишення позову без розгляду вх.№3830/23.
В обґрунтування поданої заяви представник відповідача-1 зазначила, що на вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним. (Вказані правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) та Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 р. у справі № 204/3645/20 (провадження №61-2520св22).
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.06.2019 по справі № 761/9584/15-ц працівник у вказаних відносинах має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Конституційний Суд України своїм рішенням від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 розтлумачив положення статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу. Необхідність в офіційному тлумаченні вказаних положень Кодексу обґрунтована неоднозначним їх застосуванням судами загальної юрисдикції.
В аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Враховуючи вищевикладене, представник відповідача-1 вважає, що ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом із порушенням тримісячного строку у жовтні 2022 року, тобто зі впливом більш ніж двох років після звільнення з роботи, яке мало місце 19 жовтня 2020 року, що є грубим порушенням приписів Кодексу адміністративного судочинства України.
Даючи правову оцінку вказаній заяві, суд виходить з наступного.
За приписами частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частинами 3,4 статті 123 КАС України встановлено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно пункту 8 частини 1 статті 240 КАС суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, 19 липня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-ІХ (далі - Закон №2352-ІХ), яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.
Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Частини 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України викладені у наступній редакції:
- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (частина 1);
- із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Таким чином, з 19 липня 2022 року трудовим законодавством змінено правове регулювання строку звернення з позовом до суду в справах про стягнення належних працівникові сум, зокрема й заробітної плати, а саме - встановлено тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Проте, відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Враховуючи, що на час звернення позивача до суду діяв встановлений Кабінетом Міністрів України карантин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування наслідків пропуску позивачем строків визначених статтею 233 КЗпП України та, відповідно, відсутність підстав для залишення позову без розгляду у зв'язку з пропущенням строків звернення до суду.
02 березня 2023 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив відповідача-1 вх.№3834/23, в яких остання посилалась на аналогічну правову позицію викладену у відзиві на позовну заяву.
10 березня 2023 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача-1 надійшли додаткові пояснення вх.№4504/23, в яких остання зазначила, що на думку Регіонального відділення позовна заява в частині стягнення на користь ОСОБА_1 надбавки за ранг державного службовця за період з 01.05.2016 по 19.10.2020 у розмірі 27071,43 грн. підлягає залишенню без розгляду з підстав визначених п. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України, оскільки заявлена у цій справі вимога про виплату рангу була предметом судового розгляду у справі № 160/6545/21.
Даючи правову оцінку вказаному клопотанню, суд виходить з наступного.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 240 КАС суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, Фонду Державного майна України, в якій просила:
визнати протиправними дії Фонду державного майна України, які виразилися у безпідставній та тривалій затримці щодо виконання судового рішення про поновлення на роботі позивача відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2016 року по справі № 804/2684/16;
визнати протиправними дії Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській, Запорізькій і Кіровоградській областей, які виразилися у порушенні статей 49, 116 та 117 КЗпП України у вигляді не надання позивачу довідок про нараховані суми, належні працівникові в день звільнення станом на 11.04.2016 року та на 19.10.2020 року та не проведення повного та своєчасного розрахунку при звільненні;
стягнути солідарно з Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській, Запорізькій і Кіровоградській областей на користь позивача середній заробіток (середню заробітну плату) за час безпідставного невиконання судового рішення за період з 11.04.2016 року по 19.10.2020 року включно.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року по справі №160/6545/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково та вирішено:
Стягнути з Фонду державного майна України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 20.09.2016 року по 07.10.2020 року включно у розмірі 1418383,17 грн. (сума вказана без урахування податків і зборів).
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.
Стягнути з Фонду державного майна України на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 454 грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року по справі №160/6545/21 апеляційну скаргу Фонду державного майна України - задоволено частково та постановлено:
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2022 - скасувати в частині стягнення з Фонду державного майна України суми середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення та прийняти нову постанову в цій частині про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнути з Фонду державного майна України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 12.04.2016 року по 07.10.2020 року включно у розмірі 510070,60 грн. (сума вказана без урахування податків і зборів).
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.
В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2022 - залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року по справі №160/6545/21 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду державного майна України на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року у справі №160/6545/21 за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській, Запорізькій і Кіровоградській області про стягнення середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду.
Суд зазначає, що предметом позову у справі №160/6545/21 було тривале невиконання Фондом державного майна України судового рішення у справі №804/2684/16 про поновлення позивача на посаді та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Фонду державного майна України середнього заробітку за час тривалого невиконання судового рішення у період з 12.04.2016 року по 07.10.2020 року, а предметом позову у справі №160/16682/22 є стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській Запорізькій та Кіровоградській областях на користь ОСОБА_1 надбавки за ранг державного службовця за період з 01.05.2016 по 19.10.2020 та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні позивача з 20.10.2020.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування в даному випадку пункту 3 частини 1 статті 240 КАС України щодо позовних вимог в частині стягнення на користь ОСОБА_1 надбавки за ранг державного службовця за період з 01.05.2016 по 19.10.2020 у розмірі 27071,43 грн.
14 березня 2023 року через систему «Електронний суд» від позивача надійшли письмові пояснення вх.№4617/23, в яких остання просила суд задовольнити її позовні вимоги із урахуванням уточнення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на аналогічну правову позицію, викладену у відповідях на відзиви відповідачів.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, адміністративний позов просила задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідачів в судовому засіданні просили відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, підтримавши доводи викладені у відзивах на позовну заяву.
Заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
11 квітня 2016 року наказом Фонду державного майна України №48-р, враховуючи лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 29 березня 2016 року №01-15-01604, ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області 11 квітня 2016 р. у зв'язку з нез'явленням на роботу протягом більш чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, відповідно до пункту 5 статті 40 КЗпП України.
Не погоджуючись з вищевказаним наказом, ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом своїх прав.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року по справі №804/2684/16 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Фонду державного майна України №48-р від 11 квітня 2016 року, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області. В задоволенні інших вимог відмовлено. Постанова суду в частині поновлення на посаді підлягала негайному виконанню.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року апеляційну скаргу Фонду державного майна України залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року касаційні скарги Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року - без змін.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року частково задоволено заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення в адміністративній справі №804/2684/16 за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Встановлено судовий контроль за виконанням постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2016 року по адміністративній справі №804/2684/16. Зобов'язано суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення - Фонд державного майна України, подати у 10-денний строк, з дати отримання копії цієї ухвали, звіт про виконання судового рішення - постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2016 року по адміністративній справі №804/2684/16 щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області. В іншій частині вимог заяви відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року по справі № 804/2684/16 Фонду державного майна України встановлено новий строк на подання звіту про виконання рішення суду, а саме зобов'язано суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення - Фонд державного майна України, подати у 10-денний строк, з дати отримання копії цієї ухвали, звіт про виконання судового рішення - постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2016 року по адміністративній справі №804/2684/16 щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області; накладено штраф у сумі 42040,00 грн. на Голову Фонду державного майна України - ОСОБА_3 за невиконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2016 року по адміністративній справі №804/2684/16; половину штрафу у розмірі 21020,00 грн. стягнуто на користь позивача - ОСОБА_1 ; половину штрафу у розмірі 21020,00 грн. стягнуто на користь Державного бюджету України; роз'яснено Голові Фонду державного майна України, що з наступного дня, після набрання ухвалою законної сили, на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.
На виконання вимог вищевказаної ухвали суду, наказом Фонду державного майна України від 08 жовтня 2020 року № 364-р, «Про поновлення ОСОБА_1 », позивача поновлено на посаді начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області в Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях з 12 квітня 2016 року.
16 жовтня 2021 року наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській, Запорізькій і Кіровоградській областях № 342-к «Про вихід на роботу ОСОБА_1 », наказано вважати позивача такою, що приступила до роботи на посаді начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області в Регіональному відділенні Фонду державного майна України в Дніпропетровській, Запорізькій і Кіровоградській областей з 16 жовтня 2020 року.
16 жовтня 2020 року наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській, Запорізькій і Кіровоградській областях № 344-к «Про надання відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_1 », позивачу надано відпустку без збереження заробітної плати на один календарний день - 16 жовтня 2020 року, у зв'язку з участю у виборчому процесі.
16 жовтня 2020 року наказом Фонду державного майна України № 374-р «Про присвоєння рангу державного службовця ОСОБА_1 », позивачу з 01 травня 2016 року у межах відповідної категорії посад присвоєно найнижчий 6 ранг державного службовця. Зазначений наказ оголошено Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях наказом з особового складу від 19 жовтня 2020 року № 345-к.
19 жовтня 2020 року наказом Фонду державного майна України № 380-р «Про звільнення ОСОБА_1 », позивача звільнено з посади начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області в Регіональному відділенні Фонду державного майна України в Дніпропетровській, Запорізькій і Кіровоградській областей в порядку переведення для подальшої роботи в Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради на підставі листа Дніпровської міської ради від 13 жовтня 2020 року №6/8-655 та заяви ОСОБА_1 від 16 жовтня 2020 року. Зазначений наказ оголошено Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях наказом з особового складу від 19 жовтня 2020 року № 347-к.
19 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подала власноруч написану заяву начальнику Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областей Миргородській Г.Ю., в якій не заперечувала щодо виплати грошових коштів в строк до 28 жовтня 2020 року.
Відповідно до розрахункового листа за жовтень 2020 року (табельний №743) ОСОБА_1 всього нараховано 880,95 грн. (оклад - 571,43 грн., ранг - 23,81 грн., вислуга років - 285,71 грн.) з яких утримано 171,78 грн. (військовий збір - 13,21 грн., податок на доходи - 158,57 грн.). Перерахунок в банк - 709,17 грн.
Згідно відомостей розподілу виплат Регіонального відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, виданих АТ «КБ «Приват Банк» №201023СТ126245, заробітна плата ОСОБА_1 (табельний номер НОМЕР_1 ) у розмірі 709,17 грн. була проведена банком 26 жовтня 2020 року.
В липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, Фонду Державного майна України про визнання протиправними дій та стягнення середньої заробітної плати за час безпідставного не виконання рішення суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року по справі №160/6545/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, та вирішено:
Стягнути з Фонду державного майна України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 20.09.2016 року по 07.10.2020 року включно у розмірі 1418383,17 грн. (сума вказана без урахування податків і зборів).
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.
Стягнути з Фонду державного майна України на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 454 грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року по справі №160/6545/21 апеляційну скаргу Фонду державного майна України - задоволено частково та постановлено:
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2022 - скасувати в частині стягнення з Фонду державного майна України суми середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення та прийняти нову постанову в цій частині про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнути з Фонду державного майна України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 12.04.2016 року по 07.10.2020 року включно у розмірі 510070,60 грн. (сума вказана без урахування податків і зборів).
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.
В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2022 - залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року по справі №160/6545/21 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду державного майна України на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року у справі №160/6545/21 за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про стягнення середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду.
Позивач вважає, що при її звільненні, яке відбулось 19 жовтня 2020 року, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях не здійснило з нею повний розрахунок, а саме не виплатило надбавку за ранг державного службовця за період з 01.05.2016 по 19.10.2020 у розмірі 27 071,43 грн., у зв'язку з чим вона також має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 20.10.2020 у розмірі 847 872,61 грн.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII, який набув чинності з 1 травня 2016 року (далі - Закон №889-VIII), цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Згідно частини другої статті 1 Закону №889-VIII державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Відповідно до частин першої-третьої Закону №889-VIII, правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Пунктом 4 частини першої статті 7 Закону №889-VIII встановлено право державного службовця на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).
Відповідно до статті 50 Закону №889-VIII, заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет. Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень статті 39 Закону №889-VIII ранги державних службовців є видом спеціальних звань.
Встановлюється дев'ять рангів державних службовців.
Порядок присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями визначаються Кабінетом Міністрів України.
Співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями встановлюється для випадків призначення осіб, яким присвоєно такі спеціальні звання, на посади державних службовців, на яких може бути присвоєно нижчий ранг. У такому разі особі присвоюється ранг державного службовця на рівні рангу, який вона мала відповідно до спеціальних законів.
Присвоюються такі ранги:
державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «А», - 1, 2, 3 ранг;
державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «Б», - 3, 4, 5, 6 ранг;
державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «В», - 6, 7, 8, 9 ранг.
Ранги державним службовцям присвоює суб'єкт призначення, крім випадків, передбачених законом.
Ранги державних службовців присвоюються одночасно з призначенням на посаду державної служби, а в разі встановлення випробування - після закінчення його строку. Державному службовцю, який вперше призначається на посаду державної служби, присвоюється найнижчий ранг у межах відповідної категорії посад.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом Фонду державного майна України від 08 жовтня 2020 року № 364-р «Про поновлення ОСОБА_1 », позивача поновлено на посаді начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області в Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях з 12 квітня 2016 року.
16 жовтня 2021 року наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях № 342-к «Про вихід на роботу ОСОБА_1 », наказано вважати позивача такою, що приступила до роботи на посаді начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області в Регіональному відділенні Фонду державного майна України в Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областей з 16 жовтня 2020 року.
16 жовтня 2020 року наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях № 344-к «Про надання відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_1 », позивачу надано відпустку без збереження заробітної плати на один календарний день - 16 жовтня 2020 року, у зв'язку з участю у виборчому процесі.
16 жовтня 2020 року наказом Фонду державного майна України № 374-р «Про присвоєння рангу державного службовця ОСОБА_1 », позивачу з 01 травня 2016 року у межах відповідної категорії посад присвоєно найнижчий 6 ранг державного службовця. Зазначений наказ оголошено Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях наказом з особового складу від 19 жовтня 2020 року № 345-к.
19 жовтня 2020 року наказом Фонду державного майна України № 380-р «Про звільнення ОСОБА_1 », позивача звільнено з посади начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області в Регіональному відділенні Фонду державного майна України в Дніпропетровській, Запорізькій і Кіровоградській областей в порядку переведення для подальшої роботи в Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради на підставі листа Дніпровської міської ради від 13 жовтня 2020 року №6/8-655 та заяви ОСОБА_1 від 16 жовтня 2020 року. Зазначений наказ оголошено Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях наказом з особового складу від 19 жовтня 2020 року № 347-к.
Частиною першою статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Згідно з ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Як наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц: встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» встановлено, що надбавка за ранг встановлюється з дня його присвоєння; державному службовцю, який працює неповний робочий день (тиждень), надбавка за ранг виплачується пропорційно відпрацьованому часу; особі, яка призначена на посаду державної служби з випробуванням і має ранг, присвоєний за попереднім місцем роботи, надбавка за ранг у період випробування виплачується відповідно до такого рангу; особі, яка призначена на посаду державної служби з випробуванням і якій був присвоєний ранг відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII «Про державну службу», надбавка за ранг у період випробування виплачується відповідно до найнижчого рангу у межах категорії посад, до якої належить посада державної служби. У разі належності посади до категорії посад, в межах якої передбачено присвоєння рангу нижчого, ніж присвоєний державному службовцю згідно із зазначеним Законом, надбавка за ранг виплачується відповідно до раніше присвоєного рангу.
Таким чином, якщо згідно з табелем обліку використання робочого часу з різних обставин державним службовцем не повністю відпрацьований календарний місяць, за який нараховують заробітну плату, то надбавку за ранг виплачують пропорційно фактично відпрацьованому часу. До таких обставин належить, зокрема, час перебування працівника на лікарняному, у щорічній та інших видах відпусток, у разі встановлення за угодою сторін неповного робочого часу тощо (лист Мінсоцполітики від 23.09.2016 № 1346/13/84-16).
Враховуючи те, що ОСОБА_1 перебувала на робочому місці лише 19 жовтня 2020 року, та у цей день подала власноруч написану заяву начальнику Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях Миргородській Г.Ю., в якій не заперечувала щодо виплати грошових коштів в строк до 28 жовтня 2020 року, відповідачем-1 було здійснено виплату за присвоєний ранг виключно за відпрацьований час.
Відповідно до розрахункового листа за жовтень 2020 року (табельний №743) ОСОБА_1 всього нараховано 880,95 грн. (оклад - 571,43 грн., ранг - 23,81 грн., вислуга років - 285,71 грн.) з яких утримано 171,78 грн. (військовий збір - 13,21 грн., податок на доходи - 158,57 грн.). Перерахунок в банк становив - 709,17 грн.
Згідно відомостей розподілу виплат Регіонального відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, виданих АТ «КБ «Приват Банк» №201023СТ126245, заробітна плата ОСОБА_1 (табельний номер НОМЕР_1 ) у розмірі 709,17 грн. була проведена банком 26 жовтня 2020 року.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем-1: Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях було правомірно виплачено позивачу надбавку за ранг державного службовця пропорційно фактично відпрацьованому часу, тобто за 19 жовтня 2020 року, та проведено повний розрахунок при звільненні.
У зв'язку з цим суд не вбачає законних підстав для стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській Запорізькій та Кіровоградській областях на користь ОСОБА_1 надбавки за ранг державного службовця за період з 01.05.2016 по 19.10.2020 у розмірі 27 071.43 грн., та, відповідно, стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 20.10.2020 у розмірі 847 872,61 грн., і визнання протиправною бездіяльність Фонду державного майна України.
Приймаючи рішення в справі, суд також враховує, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року по справі №160/6545/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, Фонду Державного майна України про визнання протиправними дій та стягнення середньої заробітної плати за час безпідставного не виконання рішення суду було задоволено частково, та вирішено:
Стягнути з Фонду державного майна України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 20.09.2016 року по 07.10.2020 року включно у розмірі 1418383,17 грн. (сума вказана без урахування податків і зборів).
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.
Стягнути з Фонду державного майна України на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 454 грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року по справі №160/6545/21 апеляційну скаргу Фонду державного майна України - задоволено частково та постановлено:
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2022 - скасувати в частині стягнення з Фонду державного майна України суми середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення та прийняти нову постанову в цій частині про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнути з Фонду державного майна України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 12.04.2016 року по 07.10.2020 року включно у розмірі 510070,60 грн. (сума вказана без урахування податків і зборів).
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.
В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2022 - залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року по справі №160/6545/21 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду державного майна України на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року у справі №160/6545/21 за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про стягнення середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду.
Тобто, рішенням суду в справі №160/6545/21 вже стягнуто на користь позивача середній заробіток за період з 12.04.2016 року по 07.10.2020 року включно у розмірі 510070,60 грн. (сума вказана без урахування податків і зборів).
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача-1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, відповідача-2: Фонду державного майна України необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позову, понесені ним судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень - відповідачів.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача-1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, відповідача-2: Фонду державного майна України про стягнення середнього заробітку відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення суду складений 27 березня 2023 року.
Суддя В.М. Олійник