28 лютого 2023 року Справа № 160/20930/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Жукової Є.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
28.12.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094), в якій позивач просить суд визнати бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021 року протиправною; зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 р. провадження у справі було відкрито, та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.
За період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року він не отримував належні нарахування та виплати суми перерахунку пенсії. Заборгованість по пенсії, яка утворилася внаслідок перерахунку пенсії, відповідач виплатив йому в квітні 2018 року. Таким чином, посилаючись на правові нормиЗакону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати"та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. На підставі викладеного, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Суд зазначає, що копію ухвали суду від 29.12.2022 р. у справі №160/20930/22 разом з позовною заявою та доданими до неї документами направлено на адресу відповідача, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи.
На підставі викладеного вище, суд зазначає, що останній вжив заходи, щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, у порядку визначеним КАС України.
20.01.2023 р., на адресу суду, представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в тексті якого зазначено, що Позивач, відповідно до Порядку передачі органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року № 1522, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію призначену відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати нараховується відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 21 лютого 2001 року № 159. Статтею 55 Закону № 2262-ХІІ визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів. Таким чином, виходячи з вищенаведеного, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 Закону України № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», ст. 55 Закону № 2262 та Порядком № 159 є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Оскільки доплату перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року позивачу виплачено за нормами Постанови №103, підстави для нарахування та виплати компенсації відсутні. З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного вище, суд розглянув справу відповідно до ст. 262 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, враховуючи строк розгляду справи, передбачений ст.258 КАС України.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом, копія якого міститься в матеріалах справи.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію, призначену відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», що підтверджується відомостями, які містяться в матеріалах справи.
Відповідачем на виконання постанови Кабінету Міністрів України №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» було проведено перерахунок пенсії позивача.
Доплата за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року виплачувалася позивачу за нормами Постанови № 103.
Станом на 01.07.2021 року доплата відповідно до Постанови № 1088 за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року виплачена позивачу у повному обсязі.
15.09.2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про нарахування та виплату компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
Однак, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.10.2022 року позивачу було повідомлено, що доплату перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року виплачено за нормами Постанови № 103, підстави для нарахування та виплати компенсації відсутні.
Не погоджуючись із відмовою відповідача у здійсненні нарахування та виплати компенсації за втрату частини доходу, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Суд зазначає, що питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульованіЗаконом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ від 19.10.2000 року(далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, який затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001року (далі також - Порядок №159).
Відповідно достатті 1 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Стаття 2 даного Закону передбачає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьомуЗаконіслід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).
Згідно зі ст.3 цього Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно достатті 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Стаття 6 Закону №2050-ІІІ передбачає, що компенсацію виплачують за рахунок, зокрема: коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
При цьому, згідно дост. 7 Закону №2050-ІІІ, відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.
Згідно з п.1 Порядку №159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (п.2 Порядку).
Згідно з п. 3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, як, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).
Відповідно до п.4 вищевказаного Порядку, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Згідно з п.5 цього Порядку, сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Отже, з системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 року у справі № 21-518а14, від 11.07.2017 року у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року у справі № 522/5664/17, від 21.06.2018 року у справі № 523/1124/17, від 03.07.2018 року у справі № 521/940/17, від 05.10.2018 року у справі № 127/829/17, від 12.02.2019 року у справі № 814/1428/18, від 08.08.2019 року у справі № 638/19990/16-а.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.ст.1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 01.07.2021 року відкладена виплата заборгованості виплачена в повному обсязі.
Оскільки несвоєчасне нарахування суми пенсії відбулось у зв'язку з неправомірним нарахуванням пенсії пенсійним органом, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Таким чином, відмова відповідача щодо нарахування і виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії є протиправною.
Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд приходить до висновку, що належним способом захисту права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021 року.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, тому судові витрати в розмірі 992,40 грн. підлягають стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 72, 77,242-246,250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021 року протиправною.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 р. по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021 р.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві), 40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили відповідно дост.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.О. Жукова