Справа № 699/742/21
Номер провадження № 2/699/88/23
13.03.2023 м. Корсунь-Шевченківський
Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області у складі головуючого судді Літвінової Г.М., за участю секретаря судового засідання Сміян А.В., позивача, його представника та відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 ,
про встановлення порядку користування житловим будинком та усунення перешкод у користуванні власністю,
У провадженні Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим будинком та усунення перешкод у користуванні власністю, а саме житловим будинком з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.05.1988 по 31.08.2019. За час шлюбу ними було придбано житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу був укладений від імені ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що у його відсутність відповідач змінила замки, вивезла з будинку всі меблі та речі домашнього вжитку.
Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду від 08.06.2021 за позивачем було визнано право власності на частину спірного житлового будинку.
27.06.2021 позивач виявив, що вхідні двері у будинку заварені металевими пластинами, електропостачання до будинку відімкнене (відрізані електропроводи на опорі), газопостачання до будинку відрізане (вирізана труба від стояка до газового лічильника). У газовій службі повідомили, що від'єднання будинку відбулося за заявою ОСОБА_2 .
На думку позивача відповідачка чинить йому перешкоди у користуванні спірним житловим будинком, тому він звернувся до суду з даним позовом та просить:
1. встановити порядок користування житловим будинком з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ;
2. виділити ОСОБА_1 в користування окрему житлову кімнату площею 15,3 кв.м (№ 7 на плані будинку);
3. виділити ОСОБА_2 в користування дві окремі житлові кімнати площею 12,3 кв.м та 10 кв.м (№ 5 та № 6 на плані будинку);
4. усі підсобні приміщення (кухню, коридор, кладову, ванну) та надвірні споруди (літню кухню, сарай, гараж, вбиральню, погріб) залишити в спільному користуванні сторін;
5. зобов'язати ОСОБА_2 не чинити позивачу ОСОБА_1 перешкод у користуванні виділеною йому кімнатою та приміщеннями загального користування у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 ;
6. стягнути з відповідача понесені позивачем витрати.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до змісту відзиву на позов відповідачка позовні вимоги не визнала. Відповідачка вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту його прав. Також вважає недоведеним, що вона чинить позивачу перешкоди у користуванні вище вказаним житловим будинком. Відповідачка стверджує, що позивач створив жахливі умови для їх спільного проживання, змінив всі замки на дверях та одноособово користується спірним домоволодінням та земельною ділянкою з липня 2019 року. Відповідачка вказала, що у цьому будинку зареєстрована її мати ОСОБА_3 , яка через неприязні відносини між сторонами на даний час проживає у родичів. Таким чином, відповідачка жодних перешкод ОСОБА_1 у користуванні майном не чинить. Водночас, ураховуючи, що між колишнім подружжям вкрай негативні стосунки обраний позивачем спосіб захисту не вирішить спір по суті. ОСОБА_2 вважає, що у їхній ситуації необхідно здійснити реальний поділ домоволодіння та земельної ділянки або продати їх та розділити кошти навпіл.
Відповідачка вказала, що станом на дату подання позову позивач своє право власності на половину будинку не зареєстрував, тому всі витрати по його утриманню покладалися лише на неї, хоча вона не проживала у будинку і не мала до нього доступу, оскільки позивач самовільно змінив замки. Щоб позивач не привів будинок у непридатність, за заявою відповідачки газова служба дійсно здійснила відключення газопостачання. При цьому відповідачка зазначила, що у разі реєстрації позивачем свого права власності на частину домоволодіння, він не позбавлений можливості підключити усі необхідні йому мережі і отримати відповідні послуги.
З огляду на вказане, відповідач зазначає, що вона жодних перешкод позивачу у користуванні спірним домоволодінням не чинила і не чинить.
У подальшому ОСОБА_1 зареєстрував своє право власності на частину спірного домоволодіння та подав змінену позовну заяву, за змістом якої позовні вимоги викладені наступним чином:
1. встановити порядок користування житловим будинком з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ;
2. виділити ОСОБА_1 в користування окрему житлову кімнату площею 15,3 кв.м (№ 7 на плані будинку), сарай (літ. Б) та гараж (літ. Г);
3. виділити ОСОБА_2 в користування дві окремі житлові кімнати площею 12,3 кв.м та 10,0 кв.м (№ 5 та № 6 на плані будинку), сарай (літ. З) та гараж (літ. Ж);
4. усі підсобні приміщення (кухню, коридор, кладову, ванну) та надвірні споруди (літню кухню, сарай, гараж, вбиральню, погріб) залишити в спільному користуванні сторін;
5. зобов'язати ОСОБА_2 не чинити позивачу ОСОБА_1 перешкод у користуванні виділеною йому кімнатою та приміщеннями загального користування у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 ;
6. стягнути з відповідача понесені позивачем витрати.
Ураховуючи, що місце проживання матері відповідачки ОСОБА_3 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , ухвалою суду від 28.11.2022 її залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомленні належним чином.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Перебийніс С.В. у судовому засіданні позов у редакції від 23.11.2021 (а.с. 59-62) підтримали з підстав, викладених у ньому.
ОСОБА_1 у судовому засіданні додатково пояснив, що він має право власності на половину спірного домоволодіння у с. Виграїв, однак не може користуватися своїм майном, так як не має до нього вільного доступу. Також вказав, що він змінив замки в будинку. Ключі відповідачці не давав. При цьому на його думку вона чинить йому перешкоди у користуванні майном, оскільки заварила двері в будинку та за її ініціативою в ньому відрізані газо- та електропостачання. Зазначив, що бажає мати власну кімнату в будинку, яку він зможе заперти на ключ, а усі підсобні приміщення (кухню, коридор, кладову, ванну) та надвірні споруди (літню кухню, сарай, гараж, вбиральню, погріб) залишити в спільному користуванні сторін. Також вказав, що продавати будинок він не погоджується, бо іншого житла він не має.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала з викладених у відзиві підстав. Пояснила, що право власності на спірний будинок було набуте під час перебування сторін у шлюбі. Вони разом розбудовували його та робили у ньому ремонт. Зі сторонами також проживала мати відповідачки ОСОБА_3 . Однак через те що позивач регулярно зловживав спиртними напоями постійно виникали сварки та конфлікти, а спільне проживання стало неможливим, оскільки позивач висловлював погрози фізичного характеру. На підтвердження указаного відповідачка до матеріалів справи долучила роздруківку фото (а.с. 46). Через агресивну поведінку позивача відповідачка змушена була переїхала на тимчасове проживання до сина, а згодом орендувати квартиру в іншому населеному пункті. А мати відповідачки змушена була у похилому віці виїхати зі спірного будинку на проживання до іншої дочки.
Відповідачка стверджувала, що відносини між сторонами не дозволяють їм проживати у одному домоволодінні, а тим більше спільно користуватися будь-яким приміщенням чи майном. Тому на думку відповідачки вирішити спір можливо лише шляхом поділу домоволодіння, або шляхом його продажу. Повідомила, що вона пропонувала позивачу продати будинок, оскільки має пропозиції від потенційного покупця, однак позивач категорично відмовляється. Також указала, що вона не заперечує щодо призначення експертизи для визначення можливих варіантів поділу будинку. При цьому повідомила, що вона не зверталася з відповідними позовами до суду.
Відповідачка звертала увагу, що позивач самостійно проживає в будинку з 2019 року, однак комунальні послуги не сплачує. З метою захисту свого права власності відповідачка дійсно зверталася до газової служби з питання тимчасового від'єднання від мережі газопостачання, однак жодних перешкод для під'єднання до цих мереж у позивача немає. При цьому відповідачка стверджувала, що не знає причини від'єднання спірного домоволодіння від мережі електропостачання, жодних дій вона для цього не вчиняла.
З огляду на вказане просила відмовити в позові через його недоведеність та неналежний спосіб захисту. Стверджувала, що задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не вирішить спір по суті, а призведе до порушення її права власності, оскільки призведе до того, що позивач буде одноособово користуватися усім домоволодінням.
Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, звернулася до суду з телефонограмою, за змістом якої позов не визнає та просить справу розглядати без її участі.
Сторони не заперечували щодо здійснення розгляду справи без участі третьої особи.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
Сторони з 14.05.1988 перебували в зареєстрованому шлюбі (а.с. 6).
Шлюб між ними розірвано 31.08.2019, що вбачається зі свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 31.08.2019 Корсунь-Шевченківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (а.с. 7).
Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 08.06.2021 по справі № 699/279/21 визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину цього житлового будинку з надвірними спорудами. Указане рішення сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили 08.07.2021 (а.с. 8-9).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 03.11.2021 за № 282670427, позивач ОСОБА_1 29.10.2021 зареєстрував своє право власності на частку спірного домоволодіння (а.с. 63).
Матеріали справи містять копію технічного паспорта на вказане спірне домоволодіння станом на 31.03.2010, з якого вбачається що житловий будинок складається з трьох житлових кімнат (№ 5-12,3 кв. м; № 6 - 10,0 кв.м; № 7 - 15,3 кв.м). Також у будинку є два коридори, кладова, кухня та ванна. З цього технічного паспорта вбачається, що на території домоволодіння розташовано наступні господарські споруди: сарай літ «Б», літня кухня літ «В», гараж літ «Г», вбиральня літ «У», погріб літ «Д», огорожа № 1-6 (а.с. 10-14).
Указаний технічний паспорт не містить відомостей про наявність таких споруд як сарай (літ. «З») та гараж (літ. «Ж»), які позивач просить виділити у користування відповідачці ОСОБА_2 .
При цьому відповідачка подала роздруківку фото з зображеннями гаражів «Ж» та «Г» (а.с 85,86), з яких вбачається, що гараж «Г» є капітальною цегляною спорудою, а споруда, пойменована відповідачкою як гараж « ІНФОРМАЦІЯ_1 », є дерев'яною спорудою незрозумілої конструкції та призначення.
Позивач до матеріалів справи подав також копію технічного паспорта спірного домоволодіння, виконаного ПП «Фірма «Род» станом на 26.10.2021 (а.с. 64-79). При цьому лише перший аркуш з цієї (ймовірно) копії паспорта є завіреною копією, оскільки містить штамп «Згідно з оригіналом», дату завірення, прізвище, ініціали позивача та його підпис (а.с. 64). Інші сторінки не завірені, а сама копія не прошита та не пронумерована, тобто складається з окремих аркушів. Крім того, зміст цих копій в повній мірі не відтворює повний текст документа, з якого ці копії були зроблені, оскільки при копіюванні втрачено зміст верхніх та нижніх строк оригінала документа (а.с. 67-76).
Позивачем також до матеріалів справи подано копію додатку «Схема розташування будівель та споруд» та копію додатку «План будинку садибного типу «літера А,а» (а.с. 78,79). Ці додатки не пронумеровані та не містять вказівки на те, додатками до якого саме документа вони є. Позивач у судовому засіданні під час дослідження доказів вказав що також не знає відповіді на запитання додатками якого саме документа є ці не завірені копії.
У судовому засіданні позивача було попереджено про необхідність належного завірення копій документів, інакше вони можуть бути визнані недопустимими доказами та запропоновано надати оригінал документа для огляду.
У відповідь позивач повідомив, що він не знає з якого оригінала документа були зроблені подані ним копії, які містяться на аркушах справи 64-79, такого оригінала він взагалі не бачив та надати його суду для огляду не може.
Ураховуючи ненадання позивачем суду оригінала технічного паспорта спірного домоволодіння, виконаного ПП «Фірма «Род» станом на 26.10.2021, беручи до уваги пояснення позивача ОСОБА_1 про те, що він цей технічний паспорт взагалі не бачив, суд визнає копію технічного паспорта (а.с. 64-79) недопустимим доказом у справі.
Відповідно до змісту акта від 28.06.2021, складеного в присутності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в будинковолодінні за адресою: АДРЕСА_1 знадвору заварені вхідні двері, відрізана газова труба від стояка до лічильника, відрізаний кабель з опори електропостачання. Вказане підтверджено старостою ОСОБА_7 , про що 15.07.2021 поставлено підпис (а.с. 23).
На підтвердження вказаного позивач надав роздруківки фото (а.с. 15-21).
Сторони не заперечували факти, зафіксовані у цьому акті та на фото.
Також матеріали справи містять подане відповідачкою фото, на якому зображено, що у денний час доби в приміщенні кухні на підлозі лежить одягнутий чоловік (а.с. 46). Відповідачка вказала, що на фото зображений позивач, який перебуває у стані сп'яніння. Саме така регулярна поведінка позивача призводила до скандалів і конфліктів і унеможливлює спільне проживання і користування майном. Позивач не заперечив що на фото зображений саме він.
Дослідивши матеріали справи, урахувавши доводи сторін, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Положеннями ч. 1 ст. 355 ЦК України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Згідно з ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Колегія суддів Касаційного цивільного суду ВС у постанові від 28.07.2021 у справі № 310/7011/17 вказала, що спільна часткова власність є специфічною конструкцією оскільки, існує:
-множинність суб'єктів. Для права власності характерна наявність одного суб'єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб'єктів (наприклад, один будинок - два співвласники);
-єдність об'єкта. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
Однак позивач не ставить перед судом питання про виділення сторонам у користування часток в натурі, а суд з власної ініціативи не може вийти за межі позовних вимог.
Спір стосується виключно питання встановлення порядку користування житловими та нежитловими приміщеннями і спорудами домоволодіння.
Однак матеріали справи не містять доказів того, що позивач просить надати йому у володіння та користування ту частину майна, яка є пропорційною його частці у спільній частковій власності. При цьому під час підготовчого провадження позивач не виявив бажання подати клопотання про призначення відповідної судової експертизи.
Позивач просить встановити порядок користування спірними житловим будинком з надвірними спорудами, виділивши йому ( ОСОБА_1 ) в користування окрему житлову кімнату площею 15,3 кв.м (№ 7 на плані будинку), сарай (літ. Б) та гараж (літ. Г), а ОСОБА_2 виділити в користування дві окремі житлові кімнати площею 12,3 кв.м та 10,0 кв.м (№ 5 та № 6 на плані будинку), сарай (літ. З) та гараж (літ. Ж). Усі підсобні приміщення (кухню, коридор, кладову, ванну) та надвірні споруди (літню кухню, сарай, гараж, вбиральню, погріб) позивач пропонує залишити в спільному користуванні сторін.
Як вище було вказано судом, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження технічного стану та можливості користування сараєм літ. «З» та гаражем літ. «Ж», які позивач просить надати в користування відповідачці.
Верховний Суд неодноразово висловлював усталену правову позицію, відповідно до якої правовий режим спільної часткової власності має враховувати інтереси всіх її учасників і забороняти обмеження прав одних учасників за рахунок інших (постанова від 20.01.2021 по справі № 2-48/11; постанова від 04.09.2020 по справі № 607/9787/19, ін.).
Однак, запропонований позивачем порядок користування спірним будинком та прибудинниковими спорудами не враховує баланс інтересів кожного зі співвласників, а також взагалі не враховує інтересів третьої особи, яка є зареєстрованою у спірному домоволодінні, багато років там проживала та була вимушена його покинути виключно через поведінку позивача, що останній не заперечував.
При цьому суд враховує, що з 2019 року позивач одноосібно користується всіма приміщеннями та спорудами спірного домоволодіння, при цьому лише він має у своєму розпорядженні ключі від приміщень та споруд.
Крім того, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідачка ОСОБА_2 чинить позивачу перешкоди у користуванні спірним домоволодінням.
Само по собі звернення відповідачки до служби газового господарства з заявою про тимчасове припинення газопостачання до належного їй домоволодіння у зв'язку з відсутністю потреби у такій послузі є реалізацією відповідачкою свого права власності на спірне домоволодіння. Таке звернення не свідчить про порушення права власності позивача, оскільки позивач взагалі на той час не набув права власності на спірне домоволодіння. Право власності на частку домоволодіння позивач набув лише 29.10.2021, тобто після звернення з позовом до суду (а.с. 63).
Також позивач не довів що відповідачка причетна до від'єднання будинку від мережі електропостачання, а відповідачка це категорично заперечила.
Указаний висновок суду також підтверджується тим, що ОСОБА_1 як співвласник будинку може у будь який момент звернутися до відповідних служб та установ з заявою про відновлення газо- та електропостачання до спірного домоволодіння.
З огляду на викладене слід дійти висновку, що права позивача щодо володіння та користування спірним домоволодінням під сумнів ніким не ставляться та не порушуються, отже відсутні підстави для їх захисту, у тому числі шляхом встановлення права користування певними кімнатами, приміщеннями та спорудами.
З урахуванням особливостей цієї справи суд дійшов висновку, що запропонований позивачем спосіб користування житловими та нежитловими кімнатами, приміщеннями та спорудами не має на меті забезпечення обом співвласникам можливості у рівних частках вільно володіти своєю долею у спірному майні. Задоволення позову фактично призведе до легалізації одноосібного користування позивачем усім спірним домоволодінням, що безумовно буде порушенням права власності відповідачки.
Суд звертає увагу, що метою судового рішення є не лише вирішення певного спору через надання сторонам юридичної визначеності у їхніх правовідносинах, але часто також установлення судової практики, яка може попередити виникнення інших спорів та забезпечити суспільну гармонію.
Судове рішення повинно сприйматися сторонами та суспільством у цілому як таке, що стало результатом коректного застосування юридичних правил, справедливого процесу та правильної оцінки фактів, а також як таке, що може бути ефективно реалізованим (п.п. 7, 31 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень).
Суд також дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання ОСОБА_2 не чинити позивачу ОСОБА_1 перешкод у користуванні виділеною йому кімнатою та приміщеннями загального користування у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки такі приміщення фактично не виліченні та жодних перешкод щодо користування всім домоволодінням позивачу не завдається.
З урахуванням викладеного відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат слід провести відповідно до присів ст. 141 ЦПК України, а саме залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 2-13, 76-83, 141, 142, 258, 259, 274, 351-352 ЦПК України, ст. ст. 355, 356, 358 ЦК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про встановлення порядку користування житловим будинком та усунення перешкод у користуванні власністю - відмовити повністю.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , інші дані суду не відомі.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , інші дані суду не відомі.
Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , інші дані суду не відомі.
Повний текст рішення складено 23.03.2023.
СуддяЛітвінова Г.М.