Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Справа № 357/3296/23
Провадження № 2-з/357/27/23
29 березня 2023 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Бебешко М. М. розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні суду в м. Біла Церква заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська», про забезпечення позову,-
27.03.2023 року директор ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» Шавшин С.О. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом:
1) заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації, припинення, зміни права оренди, права суборенди, іншого речового права щодо земельної ділянки кадастровий номер 3220489500:01:023:0041.
2) заборони ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД-2000» (ЄДРПОУ: 36445855) здійснювати користування земельною ділянкою та вчиняти будь-які дії, які перешкоджатимуть Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» користуватися земельною ділянкою кадастровий номер 3220489500:01:023:0041.
Обґрунтовуючи причини необхідності вжиття заходів для забезпечення позову заявник зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» подано позов до ОСОБА_1 , Державного реєстратора Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Тетяни Олександрівни, ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000» про поновлення запису про інше речове право за договором оренди земельної ділянки кадастровий номер 3220489500:01:023:0041, укладеним між ТОВ Агрофірма «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» та ОСОБА_1 та скасування права оренди за договором оренди земельної ділянки кадастровий номер 3220489500:01:023:0041, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000.
Між ОСОБА_1 та ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000» було укладено до договір оренди землі, який передбачає передачу земельної ділянки в користування новому орендарю протягом 5 днів з дати реєстрації договору, що унеможливить позивачу на час вирішення спору використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору і перешкоджатиме здійсненню ним підприємницької діяльності, як юридичної особи, з якою Відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки На даний час на земельній ділянці знаходяться посіви озимої пшениці, які були здійснені ТОВ Агрофірма «Білоцерківська». Реєстрація речових прав щодо земельної ділянки з третьою особою ускладнить використання земельної ділянки та виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог ТОВ Агрофірма «Білоцерківська».
Згідно вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
На підставі ч. 13 ст. 7 ЦПК України заява про забезпечення позову розглянута судом в порядку письмового провадження, оскільки повідомлення учасників справи при розгляді заяви не є обов'язковим.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне частково задовольнити заяву про забезпечення позову, виходячи з наступного.
27 березня 2023 року директор ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» Шавшин С.О. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Держаного реєстратора Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Тетяни Олександрівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД - 2000» про поновлення запису про інше речове право та визнання договору оренди недійсним.
Разом з позовною заявою подано вищевказану заяву про забезпечення позову.
Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).
Положеннями пунктів 1, 2, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії або забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Разом з цим, у певних немайнових спорах має також досліджуватися питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень.
Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.08.2018 року, справа № 910/1040/18.
Таким чином, суд вважає, що існує обґрунтований ризик, що відповідачі можуть здійснити інші реєстраційні дії щодо земельної ділянки, право користування якої є предметом позовних вимог, що в свою чергу, у разі задоволення позову може унеможливити чи утруднити ефективний захист, чи поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Крім того, забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій інших осіб, які за час розгляду справи можуть передати майно в користування іншим особам, знищити чи знецінити майно, поділити спірну земельну ділянку утворивши нові об'єкти цивільного права тощо.
Враховуючи вищевикладене, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, враховуючи наслідки невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про необхідність забезпечення позову немайнового характеру шляхом заборони суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки.
Слід звернути увагу, що забезпечення позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії в державному реєстрі речових прав забезпечить чинність відповідного запису на момент прийняття рішення суду і не завдасть шкоди відповідачам, оскільки не несе заборони щодо використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення. При цьому спосіб забезпечення позову у виді заборони вчиняти будь-які дії, обраний позивачем, відповідає змісту прав та інтересам, за захистом яких він звернувся, є співмірним з позовними вимогами, а також відповідає положенням статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Вирішуючи вимогу заяви про заборону ОСОБА_1 та Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД-2000» здійснювати користування земельною ділянкою та вчиняти будь-які дії, які перешкоджатимуть Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» користуватися земельною ділянкою кадастровий номер 3220489500:01:023:0041 як заходу забезпечення позову заява в цій частині не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ( далі - Конвенція) в статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об'єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність.
У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Тлумачення та застосування національного законодавства - прерогатива національних судів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ.
У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу», враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб'єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення
Також, слід відмітити, що Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» у заяві не обґрунтовано, яким чином невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони користуватися нею може зашкодити виконанню рішення суду у справі, предметом якої є поновлення запису про інше речове право та визнання договору оренди недійсним.
Зі змісту заяви вбачається, що заявник шляхом вжиття заходів забезпечення позову фактично намагається позбавити ТОВ «АГРОТРЕЙД - 2000» можливості здійснити обробіток та засівання спірної земельної ділянки, та має намір здійснити такий обробіток земельної ділянки самостійно з метою отримання прибутку.
При цьому, сам заявник зазначає, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка наразі перебуває у зареєстрованому користуванні ТОВ "АГРОТРЕЙД -2000", а договір оренди земельної ділянки станом на дату подання не розірвано.
Згідно постанови Верховного суду від 06 травня 2020 року в справі № 700/720/17 заборона користування земельною ділянкою не тільки позбавляє підприємство на весь час вирішення спору використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору, але й перешкоджає здійсненню ним підприємницької діяльності, як юридичної особи, з якою позивачка уклала договір оренди земельної ділянки, який на даний час є чинним і презумпція правомірності якого у встановленому законом порядку не спростована.
Тому задоволення такої вимоги порушить право відповідача на користування земельної ділянкою та надасть перевагу позиції позивача, ще до моменту вирішення справи по суті.
Таким чином, наслідки вжиття тих заходів, про які просить заявник, - позбавлення ТОВ " АГРОТРЕЙД -2000" можливості використовувати земельну ділянку у господарській діяльності - будуть ідентичними наслідкам, які б настали у разі вирішення судом спору на користь заявника.
З огляду на викладене, запропонований заявником захід забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_1 та Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД-2000» здійснювати користування земельною ділянкою та вчиняти будь-які дії, які перешкоджатимуть Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» користуватися земельною ділянкою кадастровий номер 3220489500:01:023:0041 не є співмірними із предметом спору, який у даному випадку виник між сторонами, і за своїм змістом і способом порушує право власності ОСОБА_1 , є втручанням у господарську діяльність ТОВ «АГРОТРЕЙД -2000» та фактично є вирішенням спору по суті, що відповідно до наведеної норми ч. 10 ст. 150 ЦПК України є неприпустимим.
Керуючись ст. 150, 153, 260 ЦПК України, суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» про забезпечення позову, - задовольнити частково.
Заборонити суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації, припинення, зміни права оренди, права суборенди, іншого речового права щодо земельної ділянки площею 1,4627 га, кадастровий номер 3220489500:01:023:0041, що розташована у межах території Білоцерківської МТГ.
У задоволенні інших вимог заяви, - відмовити.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя М. М. Бебешко