Справа №295/14140/17
6-а/295/5/23
Іменем України
27.03.2023 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі головуючого судді Чішман Л.М., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про здійснення судового контролю за виконанням рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить за невиконання ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 06.06.20252 року та не подання звіту на виконання ухвали суду накласти на керівника Головного управління ПФУ в Житомирській області штраф згідно вимог ч. 2 ст. 267 КАС України, встановити ГУ ПФУ в Житомирській області новий строк подання звіту про виконання судового рішення.
В обґрунтування заяви вказано, що 06.06.2022 року Богунським районним судом м. Житомира винесено ухвалу, якою визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Житомирській області в частині суми перерахованої основної пенсії та зобов'язано управління на виконання постанови суду від 04.01.2018 року №295/14140/17 здійснити виплату ОСОБА_1 боргу в сумі 24194, 88 грн та подати у десятиденний строк з моменту набрання законної сили вказаної ухвали звіт про виконання постанови, однак, ухвала суду від 06.06.2022 року залишена без виконання, звіт управлінням не подано.
Ухвалою суду від 06.03.2023 року відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , розгляд заяви постановлено проводити в порядку письмового провадження, встановлено відповідачу строк 7 днів з дня отримання копії даної ухвали, на подання відзиву на заяву.
На підставі ч. 4 ст. 382 та п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України розгляд заяви проведено в порядку письмового провадження, без повідомлення сторін.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень, являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до приписів ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для виконання.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.
У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
У Рішенні від 30.06.2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, регламентований ст.383 КАС України.
Статтею 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 04.01.2018 року в справі № 295/14140/17 визнано протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до грошового забезпечення, визначеного у довідці ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області від 28.04.2017 року за №85/964 та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», у розмірі 90 % грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2016 року (а.с. 30-32).
З матеріалів справи встановлено, що згідно розрахунку пенсії за вислугу років (а.с. 13) ОСОБА_1 була нарахована пенсія, загальний розмір якої з 01.01.2011 року становив 7282,37 грн., що також підтверджується довідкою від 29.01.2018 року № 405 (а.с. 64 на звороті). При цьому основний розмір пенсії, який мав становити 90% грошового забезпечення визначено у розмір 5984,40 грн.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 04.01.2018 року в справі № 295/14140/17 провело перерахунок пенсії та вірно визначило основний розмір пенсії 8844,36 грн. та загальний 9153,17 грн. (а.с. 65) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Проте при проведенні виплат належних позивачеві сум, відповідачем проведено виплату суми основного розміру пенсії не в повному обсязі, а саме до суми основного розміру пенсії додано надбавки, доплати, підвищення, які нараховуються та виплачуються відповідно до інших норм права, та є змінними відповідно до певних чинників (розміру мінімальної пенсії, прожиткового мінімуму, які можуть змінюватись в розмірі залежно від періоду їх нарахування) та включено надбавки, доплати, підвищення, які можуть змінюватись з внесенням змін до певних норм права, а саме включено:
- підвищення в розмірі 25% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність ( мінімальна пенсія) відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 268,50 грн., яка згідно довідки (а.с. 64 на звороті) до проведення перерахунку становила 363,00 грн.
- цільову грошову допомогу на прожиття в розмірі 40,00 грн відповідно до Закону України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни»;
- надбавки і підвищення відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - позивач має 3 категорію ЧАЕС
- підвищення відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;
Натомість не враховано:
- підвищення відповідно Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та відповідно до Постанови КМУ 2012 р.№ 355 - 35 відсотків, що становило 781,09 грн. У зв'язку з чим розмір основної пенсії значно занижено.
Частинами 2, 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містить КАС України, зокрема, нормами статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 06.06.2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Постановлено окрему ухвалу суду в порядку, передбаченому статтею 249 КАС України, для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли не належному виконанню постанови Богунського районного суду м. Житомира від 04.01.2018 року №295/14140/17. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в частині виплати суми перерахованої основної пенсії за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 з обмеженням. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на виконання постанови Богунського районного суду м. Житомира від 04.01.2018 року №295/14140/17 здійснити виплату ОСОБА_1 боргу в сумі 24194,88 грн. за основною пенсією. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відповідно до 382 КАС України подати у десятиденний строк з моменту набрання законної сили вказаної ухвали звіт про виконання постанови Богунського районного суду м. Житомира від 06.06.2022 року в справі №295/14140/17 (а.с. 79-81).
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2022 року ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 06.06.2022 року залишено без змін (а.с. 136).
10.03.2023 року від відповідача надійшли заперечення на клопотання, якими ГУ ПФУ в Житомирській області просить відмовити у задоволенні заяви за безпідставністю. В обґрунтування заперечень зазначено, що на виконання ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 06.06.2022 року здійснено перерахунок та нарахування виплати боргу в сумі 24194, 88 грн за основною пенсією за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року. Так, на підставі Постанови КМУ від 16.12.2020 року №1279 «Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги» внесені зміни до Порядку виплати пенсій та, у зв'язку з чим з 01.04.2021 року функції з фінансування виплати пенсій покладені на Пенсійних фонд України. З метою повного виконання судових рішень ГУ ПФУ в Житомирській області неодноразово направляло звернення до Пенсійного фонду України про виділення додаткових коштів для погашення заборгованості за судовими рішеннями, на які отримало відповідь про те, що виплата коштів за рішеннями суду, на виконання яких нарахована заборгованість, що фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, здійснюється в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. На даний час бюджет Пенсійного фонду України на 2023 рік не затверджено. Виплата коштів за рішеннями суду, на виконання яких нарахована заборгованість, що фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, здійснюється в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. Сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду буде визначена у бюджеті Пенсійного Фонду України на 2023 рік після його затвердження. Відповідачем 14.06.2022 року на виконання вимог ухвали суду від 06.06.2022 року був направлений звіт. Таким чином, відповідач вважає, що виконав всі залежні від нього дії для повного виконання рішення у даній справі, рішення суду не було виконано з причин, що не залежали від волевиявлення та дій відповідача.
Частиною 1 ст. 249 КАС України передбачено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 13.06.2022 року №0600-0307-7/41019, не свідчить про виконання ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 06.06.2022 року у справі №295/14140/17, оскільки на час подання відповідного звіту повного відновлення порушеного права позивача не відбулося, тобто завдання адміністративного судочинства не реалізовано, пенсія в належному рзмірі не виплачена. Посилання відповідача на відсутність коштів для виплат за рішеннями суду, на виконання яких нарахована заборгованість, що фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України є необгрунтованою.
Таким чином, згадуваний звіт від 13.06.2022 року №0600-0307-7/41019 не є звітом суб'єкта владних повноважень про повне виконання постанови суду в розумінні ст. 382 КАС України, а тому не підлягає прийняттю.
За таких умов та керуючись приписами ч. 2 ст. 382 КАС України суд вважає за необхідне встановити відповідачу новий строк для подання звіту.
Вирішуючи порушене ОСОБА_1 питання щодо накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, суд враховує, що Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 р. №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15.03.2022 р. №2119-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18.04.2022 р. №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 18.04.2022 р. №2212-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 р. №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 22.05.2022 р. №2263-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12.08.2022 р. №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15.08.2022 р. №2500-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 р. №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 22.05.2022 р. №2263-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 07.11.2022 р. №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 17.11.2022 р. №2738-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06.02.2023 р. №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 07.02.2023 р. №2915-ІХ продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Суд вважає, що застосування штрафу у порядку статті 382 КАС України у період дії воєнного стану в Україні не сприятиме досягненню завдань судового контролю та може мати деструктивні наслідки.
Таким чином, заява підлягає частковому задоволенню, в частині встановлення ГУ ПФУ в Житомирській області нового строку подання звіту про виконання судового рішення.
Керуючись ст. 382Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів в зв'язку з порушенням строків їх виплати", суд, -
Заяву ОСОБА_1 про здійснення судового контролю за виконанням рішення задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відповідно до 382 КАС України подати у десятиденний строк з моменту набрання законної сили вказаної ухвали звіт про виконання постанови Богунського районного суду м. Житомира від 06.06.2022 року в справі №295/14140/17.
В решті вимог заяви - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду, протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлено 27 березня 2023 року.
Суддя Л.М. Чішман