Справа № 2а-839/10/1070
10 червня 2010 року Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Спиридонової В.О.,
за участю секретаря судового засідання Тандира Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до народного депутата України Мостіпан Уляни Миколаївни, апарату Верховної Ради України за участю третьої особи Державного казначейства України про визнання незаконним розпорядження про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
18.05.2009 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до народного депутата України Мостіпан У.М., Апарату Верховної Ради України та, з урахуванням зміни позовних вимог, просив суд визнати незаконною бездіяльність Апарату Верховної Ради України та народного депутата України Мостіпан У.М. щодо ненадання позивачу відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за його заявами до відповідачів від 09.10.2008 року; визнати незаконною бездіяльність народного депутата України Мостіпан У.М. щодо ненадання позивачу письмової відповіді на його заяву від 09.10.2008 року про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; визнати незаконним розпорядження керівника Апарату Верховної Ради України Зайчука В.О. № 9216 від 24.10.2008 року, яким позивача звільнено з посади помічника-консультанта народного депутата України Мостіпан У.М. за прогул без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП України) та поновити позивача на даній посаді; стягнути солідарно з Апарату Верховної Ради України та народного депутата України Мостіпан У.М. на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі, яка буде визначена на момент ухвалення судового рішення за період з 08.10.2008 року і по день ухвалення судового рішення по даній справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що народний депутат України Мостіпан У.М. та Апарат Верховної Ради України своїми діями та бездіяльністю порушили права позивача, закріплені у Конституції України, законах України «Про звернення громадян», «Про відпустки», Кодексі законів про працю України, тому позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представники відповідачів проти позову заперечили з підстав, викладених у письмових поясненнях від 12.03.2010 року та залучених до матеріалів справи, а також зазначили, що позовні вимоги є безпідставними та надуманими, а розпорядження від 24.10.2008 року за № 9216 про звільнення позивача, прийнятим у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Суд, заслухавши позивача, представників відповідачів, показання свідків, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що за поданням народного депутата України Мостіпан У.М. від 04.12.2007 року розпорядженням керівника Апарату Верховної Ради України від 14.12.2007 року № 9010 ОСОБА_1 було зараховано на посаду помічника-консультанта народного депутата України Мостіпан У.М. з 04.12.2007 року на час її депутатських повноважень з поширенням дії Закону України «Про державну службу» та присвоєно сьомий ранг державного службовця четвертої категорії.
Відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону України «Про статус народного депутата України» на чотирьох помічників-консультантів народного депутата поширюється дія Закону України «Про державну службу», при призначенні на вказану посаду позивача було прикріплено для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату Верховної Ради України.
На виконання вимог Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 04.12.2007 року було складено присягу державного службовця та підписані попередження про спеціальні обмеження, встановлені законами України «Про державну службу», «Про боротьбу з корупцією», щодо прийняття на державну службу та проходження державної служби. Також позивачем підписано, що із Загальними правилами поведінки державних службовців, затвердженими наказом Головдержслужби України № 58 від 23.10.2000 року і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.11.2000 року за № 783/5004, ознайомлений.
На підставі подань народного депутата України Мостіпан У.М. позивачу розпорядженням керівника Апарату Верховної Ради України від 25.02.2008 року № 2275 з 01.02.2008 року встановлено заробітну плату 2020 грн. на місяць, а розпорядження керівника Апарату Верховної Ради України від 08.04.2008 року № 3909 з 01.03.2008 року встановлено заробітну плату 2050 грн. на місяць.
За заявою ОСОБА_1 від 01.04.2010 року, погодженої народним депутатом України Мостіпан У.М., розпорядженням керівника Апарату Верховної Ради України від 14.04.2008 року № 4452 ОСОБА_1 надавалась оплачувана відпустка для участі у лабораторно-екзаменаційній сесії з 31.03.2008 року по 19.04.2008 року. Тобто на період вказаний у заяві ОСОБА_1 від 01.04.2008 року.
Таким чином, дослідивши наявні в особовій справі позивача документи, зокрема, розпорядження керівника Апарату Верховної Ради України про призначення позивача на посаду, встановлення йому заробітної плати та надання відпустки, суд встановив, що ці розпорядження завжди приймались на підставі подань народного депутата України Мостіпан У.М. та заяви позивача, погодженої народним депутатом України Мостіпан У.М., а дати їх прийняття є більш пізніми ніж дати, з яких виникали правовідносини.
Даний факт обґрунтовано тим, що згідно зі ст. 3.1. Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 379/95-ВР від 13.10.1995 року, (далі - Положення про помічника-консультанта) персональний підбір кандидатур на посаду помічника-консультанта, організацію їх роботи та розподіл місячного фонду плати праці здійснює особисто народний депутат України, який несе відповідальність щодо правомірності своїх рішень.
Розпорядженням керівника Апарату Верховної Ради України від 24.12.2008 року № 9216 на підставі подання народного депутата України Мостіпан У.М. від 21.10.2008 року позивача було звільнено із займаної посади за прогул без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП України).
Підставою для звільнення у вказаному розпорядженні зазначено подання народного депутата України Мостіпан У.М., акт від 20.10.2008 року, доповідна записка голови фракції БЮТ у Миронівській районній раді, доповідна записка помічника-консультанта народного депутата України Кічі Т.Г.
Зі змісту акту від 20.10.2008 року, складеного народним депутатом України Мостіпан У.М., помічниками-консультантами народного депутата України Кічею Т.Г. та Синявським О.С., вбачається, що він стосується телефонної розмови, яка відбулась 20.10.2008 року між Мостіпан У.М. та ОСОБА_1 та зафіксовано відмову останнього з'явитись на зустріч з указаних у його заяві від 09.10.2008 року причин. Позивач запрошувався для дачі пояснень щодо його відсутності на роботі з 08.10.2008 року і не повідомлення ним про невиконання обов'язків помічника-консультанта.
Позивач пояснив та підтвердив документально, що 09.10.2008 року направив поштою народному депутату України Мостіпан У.М. заяву про надання йому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Аналогічну заяву було направлено поштою керівнику Апарату Верховної Ради України 09.10.2008 року.
У своїх заявах від 09.10.2008 року позивач просив надати йому відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з дня отримання Мостіпан У.М. цієї заяви до 27.04.2011 року, або ж на інший максимально можливий термін.
Позивач зауважив, що телефонна розмова з Мостіпан У.М. дійсно мала місце, проте у даній телефонній розмові ніякої мови про те, що він відсутній на роботі із 08.10.2008 року не йшлось, а були пропозиції написати заяву про звільнення з роботи за власним бажанням, на що він відповів відмовою.
Доповідні записки, на підставі яких також прийнято розпорядження керівника Апарату Верховної Ради України від 24.12.2008 року № 9216 стосуються непроведення ОСОБА_1 прийому громадян у громадській приймальні народного депутата України Мостіпан У.М. та знаходження її у занедбаному стані.
В судовому засіданні позивач повідомив суду, що неодноразово звертався до Мостіпан У.М. з проханням виділити кошти на закупівлю меблів, техніки, тощо у її громадську приймальню, однак отримував відмову з пропозицією вишукувати кошти власноруч у підприємців.
Також із показань свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3 судом встановлено, що ОСОБА_1 виконував обов'язки помічника-консультанта народного депутата України Мостіпан У.М. щодо прийому громадян у приміщенні громадської приймальні Миронівської районної партійної організації ВО «Батьківщина».
Дане приміщення облаштовано депутатом Миронівської районної ради V скликання, помічником якого на громадських засадах є ОСОБА_1
Про знаходження ОСОБА_1 у вказаній громадській приймальні народному депутату України Мостіпан С.О. було відомо, що не заперечувалось її представником під час судового розгляду.
Свідок ОСОБА_2 також повідомив суду, що у приміщенні громадської приймальні, у якому мав працювати ОСОБА_1, як помічник-консультант народного депутата України, не було ні комп'ютера, ні техніки, ні телефону, ні інтернету, тощо. Також він був свідком розмов ОСОБА_1 з Мостіпан У.М. щодо надання позивачу хоча б комп'ютера, Мостіпан У.М. вказувала на необхідність отримання таких речей у підприємців.
В судовому засіданні представник відповідача Мостіпан У.М. не заперечував неналежне для роботи облаштування приміщення громадської приймальні. Ці данні також підтверджуються вказаними вище доповідними записками.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо неналежного облаштування приміщення громадської приймальні народного депутата України Мостіпан У.М. для роботи ОСОБА_1, тобто останньому не були створені належні умови праці та ОСОБА_1 не було фактично визначено робочого місця.
Стосовно позовних вимог про визнання незаконним розпорядження Керівника Апарату Верховної Ради України Зайчука В.О. від 24.10.2008 року за № 9216, яким позивача було звільнено з посади помічника-консультанта народного депутата України Мостіпан У.М. за прогул без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП України) представник відповідача - Апарату Верховної Ради України - зауважив, що відповідно до Положення про Апарат Верховної Ради України, затвердженого розпорядженням голови Верховної Ради України № 217 від 14.03.2006 року, Апарат Верховної Ради України є органом, який здійснює правове, наукове, організаційне, документальне, інформаційне, кадрове, фінансово-господарське, матеріально-технічне, соціально-побутове та інше забезпечення діяльності Верховної Ради України, народних депутатів України (пункт 1). Із постанови Верховної Ради України «Про структуру Апарату Верховної Ради України» № 1678-ІІІ від 20.04.2000 року вбачається, що до складу структури Апарату Верховної Ради України посади помічників-консультантів народних депутатів України не належать, а тому Апарат Верховної Ради України не є роботодавцем для позивача. А отже, позивач не перебував у трудових відносинах з Апаратом Верховної Ради України, оскільки фактичним роботодавцем по відношенню до ОСОБА_1 була народний депутат України Мостіпан У.М. До Апарату Верховної Ради України позивач прикріплювався тільки для кадрового та фінансового обслуговування. Тому, видаючи розпорядження від 24.10.2008 року за № 9216 про звільнення ОСОБА_1 - помічника-консультанта народного депутата України, відповідач по справі - Апарат Верховної Ради України -діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Крім того, представник Апарату Верховної Ради України зазначив, що керівником Апарату Верховної Ради України Зайчуком В.О. було видане розпорядження від 24.10.2008 року за № 9216 про звільнення ОСОБА_1 - помічника-консультанта народного депутата України, керуючись ст. 4.5. Положення про помічника-консультанта.
Суд дійшов висновку щодо правомірності дій керівника Апарату Верховної Ради України Зайчука В.О. при прийнятті спірного розпорядження в частині звільнення ОСОБА_1 на підставі письмового подання народного депутата України Мостіпан У.М. від 21.10.2008 року, виходячи з наступних підстав.
Як вже зазначалось вище, позивач був зарахований на посаду помічника-консультанта народного депутата України Мостіпан У.М., статус якого визначається, зокрема ст. 34 Закону України «Про статус народного депутата України» та Положенням про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 379/95-ВР від 13.10.1995 року.
Так, абзац 3 ч. 3 ст. 34 Закону України «Про статус народного депутата України» та ч. 5 ст. 1.1. Положення про помічника-консультанта народного депутата України встановлюють, що лише на чотирьох помічників-консультантів народного депутата України поширюється дія Закону України «Про державну службу України», їм і присвоюється не вище ніж сьомий ранг державного службовця четвертої категорії, вони прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату Верховної Ради України або до виконавчих Апаратів органів місцевого самоврядування.
Положення абзацу 6 ч. 3 ст. 34 вказаного Закону передбачають, що народний депутат України самостійно визначає кількість помічників-консультантів, які працюють за строковим трудовим договором на постійній основі, за сумісництвом і на громадських засадах у межах загального фонду, який встановлюється йому для оплати праці помічників-консультантів Постановою Верховної Ради України, здійснює їх підбір, розподіляє обов'язки між ними та здійснює особисто розподіл місячного фонду заробітної плати помічників-консультантів.
Таким чином, враховуючи вимоги ст. 34 Закону України «Про статус народного депутата України», Положення про помічника-консультанта та Постанова Верховної Ради України «Про структуру Апарату Верховної Ради України», видаючи розпорядження від 24.10.2008 року за № 9216 про звільнення ОСОБА_1 -помічника-консультанта народного депутата України відповідач у справі - Апарат Верховної Ради України діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Проте, ОСОБА_1 був звільнений з посади помічника-консультанта народного депутата України Мостіпан У.М. за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).
Пунктом 4 ст. 40 КЗпП встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Пленум Верховного Суду України у п.24 постанови № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначив, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Оскільки у позивача було відсутнє конкретне робоче місце, а головним його обов'язком було ведення прийому громадян, суд дійшов висновку щодо недоведеності факту прогулу ОСОБА_1 без поважних причин у розумінні КЗпП.
Крім того, представник відповідача Мостіпан У.М. в судовому засіданні 12.03.2010 року зазначив, що факт прогулу ОСОБА_1 без поважних причин 08.10.2008 року було встановлено із тексту поданої ним заяви про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку від 09.10.2008 року, а саме: із абзацу сьомого цієї заяви, де містяться слова «оскільки моя дружина вийшла на роботу, я фактично доглядаю за нашою дитиною».
Суд вважає, що слова зазначені у заяві не можуть свідчити про факт прогулу позивачем без поважних причин.
Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомили суду, що ОСОБА_1 знаходився, зокрема з 7 по 21 жовтня 2008 року на роботі та вів прийом громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачами під час судового розгляду не доведено правомірності своїх дій щодо звільнення ОСОБА_1 із займаної посади саме за прогул без поважних причин.
Водночас, підставами припинення роботи на посаді помічника-консультанта України, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України та Законом України «Про державну службу», є письмове подання народного депутата України Керівнику Апарату Верховної Ради України (п. 1 ч. 1 ст. 4.5. Положення про помічника-консультанта).
Таким чином, факт самого письмового подання народним депутатом України про звільнення його помічника-консультанта з посади є підставою для звільнення.
У зв'язку з чим, спірне розпорядження Керівника Апарату Верховної Ради України є правомірним щодо звільнення ОСОБА_1 з посади помічника-консультанта народного депутата України Мостіпан У.М. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 4.5. Положення про помічника-консультанта, а отже вимоги позивача щодо скасування даного розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення і по день ухвалення судового рішення по даній справі не підлягають задоволенню.
В той же час, згідно з другим реченням ч. 2 ст. 11 КАС суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
У п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.
Також у п. 3 цієї постанови Пленуму Верховного Суду України встановлено право суду змінити дату звільнення.
Так, судом встановлено, що подання про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади підписане Мостіпан У.М. 21.10.2008 року із зазначенням дати звільнення позивача з 08.10.2008 року. Спірним розпорядженням Керівника Апарату Верховної Ради України ОСОБА_1 звільнено з 07.10.2008 року.
Жодним нормативно-правовим актом України не передбачено право роботодавця звільнити працівника з займаної посади числом, що передує відповідному документу.
З огляду на викладене та, враховуючи, що народний депутат України є роботодавцем для своїх помічників-консультантів, суд дійшов висновку щодо необхідності виходу за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, шляхом зміни формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з «за прогул без поважних причин (п.4 ст. 20 КЗпП України)» на «у зв'язку з внесенням народним депутатом України Мостіпан Уляни Миколаївни письмового подання (п. 1 ч. 1 ст. 4.5. Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 13.10.1995 року № 379/95-ВР)» та зміни дати звільнення з 07.10.2008 року на 21.10.2008 року (дата підписання народним депутатом України Мостіпан У.М., яка є роботодавцем, подання про звільнення).
Тому, доводи позивача стосовно того, що у період з 22.10.2008 року по 25.10.2008 року позивач перебував на амбулаторному лікуванні в Миронівській центральній районній лікарні, що підтверджується листком непрацездатності серії АБЕ № 379824 від 22.10.2008 року, а отже його звільнення в період тимчасової непрацездатності є достатньою підставою для того щоб вважати розпорядження про звільнення від 24.10.2008 року незаконним, судом до уваги не беруться.
Вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає лише частковому задоволенню.
Згідно з показниками, зазначеними у довідці про середню заробітну плату, видану ОСОБА_1, від 05.05.2010 року № 9-1-15/573 середня заробітна плата позивача за два останні (повні) місяці складає 2 055,65 грн., середньоденна заробітна плата - 67,40 грн.
Оскільки судом змінюється дата звільнення з 7 на 21 жовтня 2008 року, час вимушеного прогулу складає 14 днів, а отже стягненню підлягає середній заробіток за ці дні, що складає 943,60 грн. Дана сума має бути стягнена з народного депутата України Мостіпан У.М., а не солідарно з Апарату Верховної Ради України та народного депутата України Мостіпан У.М., виходячи з наступного.
Статтею 4.7 Положення про помічника-консультанта встановлено, що канцелярські, поштові, телеграфні й телефонні витрати помічника-консультанта народного депутата України, пов'язані з виконанням покладених на нього обов'язків, оплачуються безпосередньо народним депутатом України за рахунок коштів, передбачених на виконання депутатських повноважень. Витрати Верховної Ради України, виконавчих органів, органів місцевого самоврядування, пов'язані з діяльністю помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі щодо оплати додаткової відпустки, входять до переліку витрат для забезпечення діяльності народного депутата України. Фінансування зазначених витрат провадиться Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими фінансовими управліннями шляхом перерахування ними коштів на рахунки відповідних органів з Державного бюджету України з наступним віднесенням на кошторис витрат Верховної Ради України. Перерахування проводиться на підставі письмового подання народного депутата України. Та, як зазначалось вище, помічник-консультант народного депутата України прикріплюється до Апарату Верховної Ради України саме для кадрового та фінансового обслуговування.
Таким чином, фінансове забезпечення праці помічника-консультанта несе відповідний народний депутат України.
Твердження представника відповідача - Мостіпан У.М. щодо необхідно врахування у разі стягнення на користь позивача суми за час вимушеного прогулу фактів надання ОСОБА_1 платних юридичних послуг громадянам, на підтвердження чого надані листи-відповіді Миронівського районного суду Київської області, судом до уваги не беруться.
Так, листами Миронівського районного суду Київської області від 18.05.2010 року, 22.10.2008 року повідомлено, що ОСОБА_1 представляв приватні інтереси громадян згідно з наданим списком на підставі довіреностей та усних заяв.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Таким чином, вказані листи Миронівського районного суду Київської області не свідчать про отримання позивачем коштів за надання юридичних послуг. Як пояснив позивач, оскільки він є також помічником депутата Миронівської районної ради V скликання ОСОБА_2 на громадських засадах діяльність щодо представництва інтересів в суді він здійснював в межах цієї діяльності та в підтвердження відсутності прибутку від здійснення підприємницької діяльності надав копії декларацій за період з ІV кварталу 2008 року по І квартал 2010 року.
Позовна вимога щодо визнання незаконною бездіяльності Апарату Верховної Ради України та народного депутата України Мостіпан У.М. щодо ненадання позивачу відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за його заявами до відповідачів від 09.10.2008 року не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Позивач вважає, що оскільки він прикріплений для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату Верховної Ради України, кадрові питання щодо прийняття на роботу, надання відпусток, звільнення, тощо вирішуються розпорядженням керівника Апарату за поданням народного депутата, а тому ненадання позивачу соціальної відпустки є незаконною бездіяльністю відповідачів по справі.
У заявах від 09.10.2008 року позивач просив надати йому відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з дня отримання Мостіпан У.М. цієї заяви до 27.04.2011 року, або ж на інший максимально можливий термін. Як на підставу надання йому такої відпуски посилався на ч. 7 ст. 179 КЗпП та ч. 3 ст. 18 Закону України «Про відпустки», згідно з якими відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.
Обидві заяви 09.10.2008 року були направлені позивачем поштою на адреси керівника Апарату Верховної Ради України та народного депутата України Мостіпан У.М., до яких додав: нотаріально засвідчену копію свідоцтва про шлюб; нотаріально засвідчену копію свідоцтва про народження доньки - ОСОБА_10; оригінал довідки Миронівської міської ради № 2655 від 07.10.2008 року; оригінал довідки СПД - фізичної особи ОСОБА_4 № 02/08 від 09.10.2008 року; довідку Управління праці та соціального захисту населення Миронівської райдержадміністрації № 204 від 08.10.2008 року; засвідчену копію трудового договору від 08.10.2008 року.
Обидві заяви вручені 10.10.2008 року уповноваженому на отримання пошти, що підтверджується зворотними поштовими повідомленням про вручення даних поштових відправлень.
Листом Апарату Верховної Ради України від 20.10.2008 року № 20-15/4443 за підписом Мартинюка В. позивача було повідомлено про те, що його заяву про надання відпустки отримано, проте для вирішення даного питання необхідно звернутись до народного депутата України, оскільки він є роботодавцем для своїх помічників-консультантів.
Позивач вже звертався з позовною заявою до Апарату Верховної Ради України з вимогою, зокрема, визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо ненадання йому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2009 року у справі № 18/52 позивачу було відмовлено у задоволені позову повністю.
Зазначеною постановою було встановлено, що підставою для надання відпустки позивачу є його письмова заява, погоджена з народним депутатом України Мостіпан У.М. Як зазначили в суді сторони, позивач подав відповідну письмову заяву про надання йому соціальної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, однак дана заява не була погоджена з народним депутатом України Мостіпан У.М. А тому дії відповідача щодо ненадання позивачу відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є правомірними, вчинені відповідно до вимог законодавства, що регламентує правовий статус, умови діяльності та особливості регулювання трудових відносин, оплату праці помічника-консультанта народного депутата.
Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Таким чином, враховуючи обставини, які були встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2009 року, а також положення ч. 1 ст. 72 і ч. 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Апарат Верховної Ради України не повинен знову доводити правомірність своєї відмови у надані позивачу відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки це судове рішення є обов'язковим для врахування в інших справах.
Позовна вимога про визнання незаконною бездіяльності народного депутата України Мостіпан У.М. щодо ненадання відпустки та письмової відповіді позивачу на його заяву від 09.10.2008 року про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку також не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
У заявах про надання відпустки ОСОБА_1 вказувався період відпустки: з наступного дня після отримання Мостіпан У.М. та керівником Апарату Верховної Ради України відповідної заяви до 27.04.2011 року, або ж на інший максимально можливий строк. У листі Апарату Верховної Ради України від 20.10.2008 року № 20-15/4443 за підписом Мартинюка В. позивача було повідомлено про необхідність вказати в заяві про відпустку конкретну дату, з якої необхідно оформити відпустку.
Однак, судом встановлено, що інших заяв із зазначенням конкретної дати, з якої позивач бажає оформити відпустку він не подавав ні народному депутату України Мостіпан У.М., ні керівнику Апарату Верховної Ради України.
Крім того, сама бездіяльність народного депутата України щодо ненадання позивачу відповіді на заяву від 09.10.2008 року про надання відпустки є на думку позивача незаконною.
Посилання позивача на порушення народним депутатом України Мостіпан У.М. вимог Закону України «Про звернення громадян» не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Так, у преамбулі Закону України «Про звернення громадян» визначено, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Таким чином, трудові відносини між працівником та роботодавцем, а відповідно і рух документів щодо цих правовідносин, не відноситься до сфери регулювання Закону України «Про звернення громадян». А отже, обов'язок роботодавця надавати письмову відповідь на заяву працівника про надання йому відпустки чинним законодавством України не передбачений, що свідчить про відсутність ознак протиправності у бездіяльності Мостіпан У.М. щодо ненаправлення своєму помічнику-консультанту письмової відповіді на таку заяву.
Враховуючи викладене, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1, зазначеної у розпорядженні керівника Апарату Верховної Ради України від 24.10.2008 року № 9216, «за прогул без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП України)» на «у зв'язку з внесенням народним депутатом України Мостіпан Уляною Миколаївною письмового подання (п. 1 ч. 1 ст. 4.5 Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 13.10.1995 року № 379/95-ВР)».
Змінити дату звільнення ОСОБА_1, зазначену у розпорядженні керівника Апарату Верховної Ради України від 24.10.2008 року № 9216, з 07.10.2008 року на 21.10.2008 року.
Стягнути з народного депутата України Мостіпан Уляни Миколаївни на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 943,60 грн. (дев'ятсот сорок три гривні шістдесят копійок).
В решті адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, протягом десяти днів з дня її складання у повному обсязі шляхом подання через Київський окружний адміністративний суд заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.О. Спиридонова
Постанову складено у повному обсязі 15.06.2010 року.