Справа № 2а-3520/10/1070
22 липня 2010 року Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Спиридонової В.О.,
за участю секретаря судового засідання Касянчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мевідіг» до Київської обласної митниці за участю прокуратури Київської області про скасування рішення,
У грудні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Мевідіг» (далі - позивач) звернулось до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної митної служби України про скасування рішення Київської обласної митниці про визнання митної вартості № 125000016/2009/101933/1 від 01.09.2009 року.
11 січня 2010 року позивачем подано до суду уточнений адміністративний позов, у якому відповідачем зазначено Київську обласну митницю.
25.02.2010 року вказана справа надійшла з окружного адміністративного суду м. Києва до Київського окружного адміністративного суду в порядку, передбаченому ст.ст. 19, 22 КАС України.
26.02.2010 року адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мевідіг» до Державної митної служби України про скасування рішення прийнята до провадження суддею Спиридоновою В.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2010 року у вказаній адміністративній справі на підставі ст. 52 КАС України допущено заміну неналежного відповідача - Державної митної служби України на належного - Київську обласну митницю.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Київською обласною митницею (далі - відповідач) при прийнятті спірного рішення порушено вимоги чинного законодавства, зокрема, норми постанов Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України» від 28.08.2003 року, «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» від 09.04.2008 року № 339 та Митного кодексу України, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити.
Представники відповідача проти позову заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях, та зазначили, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства і просили відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
01.09.2009 року на виконання умов зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу № UA1/02/2008 року від 25.01.2008 року директором ТОВ «Мевідіг» Дзюбою І.Г. до митного оформлення було подано ВМД № 125000001/9/115118 в режимі імпорт - 40 товар (арматура та кріплення для виробництва меблів) та документи необхідні для здійснення митного контролю.
З метою перевірки правильності визначення митної вартості товару заявленого декларантом до митного оформлення вантажу, посадовою особою відділу митного оформлення № 1 було направлено запит № 115118 від 01.09.2009 року до відділу контролю митної вартості Київської обласної митниці разом з наданими для митного оформлення документами.
У зв'язку з відсутністю достатньої інформації для визначення рівня митної вартості відділ контролю митної вартості запросив у декларанта наступні документи: калькуляцію транспортних витрат, що містить інформацію про маршрут перевезення, його протяжність, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 км маршруту; висновок експертної організації; прайси, каталоги виробника; калькуляцію фірми-виробника; копію ВМД країни відправника.
Як зазначено відповідачем, Дзюбою І.Г. 01.09.2009 року на зворотному боці декларації митної вартості № 125000001/9/115118 було вчинено запис про неможливість надати додаткові документи на даний час та отримання на руки митної оцінки.
Київською обласною митницею було прийнято рішення № 125000016/2009/101933/1 від 01.09.2009 року про визначення митної вартості товарів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на положення постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України» від 28.08.2003 року, відповідно до п. 14 якої, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, декларант подає: угоду (договір, контракт), на підставі якої здійснюється поставка товарів, і додатки до неї; рахунок-фактуру (інвойс) і банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено) або рахунок-проформу для умовно-вартісних угод (договорів, контрактів), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; угоду (договір, контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи; рахунок про сплату наданих транспортно-експедиційних послуг або офіційно завірену керівником і головним бухгалтером підприємства калькуляцію транспортних витрат у разі, коли транспортні витрати не були включені до рахунка-фактури (інвойсу); пакувальні листи; ліцензію на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню; сертифікат про походження товару, сертифікат якості, безпеки тощо.
З приводу наведеного суд зауважує, що вказана постанова втратила чинність з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» від 20.12.2006 року № 1766.
Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України» від 28.08.2003 року № 1375 втратила чинність до виникнення спірних правовідносин, а тому застосуванню не підлягає.
Щодо самого порядку визначення митної вартості товару суд зазначає наступне.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до змісту ст. 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Як зазначено відповідачем, під час здійснення контролю за правильністю визначення ТОВ «Мевідіг» митної вартості товару, який переміщувався позивачем через митний кордон України на підставі ВМД № 125000001/9/115118, а саме арматури та кріплення для виробництва меблів, у посадових осіб Київської обласної митниці виникли обґрунтовані сумніви стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, оскільки митна вартість товарів, заявлена позивачем до митного контролю, значною мірою відрізнялась від середньо контрактної вартості, що була визначена митницею під час митного оформлення ідентичних та подібних товарів, ввезених на територію України за іншими угодами та суперечила даним, які містяться у інформаційно-аналітичній базі даних Державної митної служби України.
Відповідно до абзаців 1, 2 п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» (далі - Постанова КМУ № 1766) для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
За таких умов, на підставі ч. 2 ст. 265 Митного кодексу України, п. 11 Постанови КМУ №1766 Київською обласною митницею шляхом вчинення запису про необхідність подання додаткових документів на декларації митної вартості (зворотній бік) № 125000001/9/115118 від 01.09.2009 року було витребувано у ТОВ «Мевідіг» калькуляцію транспортних витрат, що містить інформацію про маршрут перевезення, його протяжність, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 км маршруту; висновок експертної організації; праси, каталоги виробника; калькуляцію фірми-виробника; копію ВМД країни відправника.
На порушення абзацу 1 п. 11 Постанови КМУ № 1766 позивач не надав всі витребувані документи, натомість вчинив напис про неможливість надати додаткові документи на даний час.
Відповідно до п. 13 Постанови КМУ № 1766 декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у п. 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставляння свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.
Згідно з п. 14 Постанови КМУ №1766, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
З приводу виконання позивачем вимог наказу Державної митної служби України від 17.03.2008 року № 230 «Про затвердження Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України» (далі - Наказ № 230) суд зазначає наступне.
Пунктом 1 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого Наказом № 230, встановлено, що цей Порядок визначає механізм реалізації права декларанта, що заявляє митну вартість, згідно з положеннями ст. 264 Митного кодексу України і п. 15 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою КМУ № 1766.
Відповідно до п. 2 вказаного Поряду випуск у вільний обіг товарів у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості таких товарів або незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, може бути здійснений на підставі письмового звернення декларанта до митного органу з відповідним проханням.
Згідно з п. 6 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України гарантійні зобов'язання надаються декларантом шляхом сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, або надання гарантії уповноваженого банку.
Як зазначено позивачем та не заперечується відповідачем, ТОВ «Мевідіг» надало гарантії зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до п. 13 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України декларант повинен подати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості та забезпечити можливість їх перевірки.
Пунктом 14 вказаного порядку встановлено, що митний орган перевіряє надані декларантом відомості, а в разі необхідності вживає додаткових форм контролю, передбачених законодавством. На підставі результатів такої перевірки, але не пізніше 10 днів до завершення строку дії гарантійних зобов'язань митний орган приймає рішення та повідомляє декларанта про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом.
З матеріалів справи, а саме з листа № 38 від 05.10.2009 року вбачається, що ТОВ «Мевідіг» повідомив Київську обласну митницю про неможливість надати в короткий термін додаткові документи в ВКМВ на товар згідно інвойсів № 9TS00011, № 9TX00011, № 9ТХ00012 від 27.08.2009 року та контракту № UA1/02/2008 від 25.01.2008 року, який був випущений у вільний обіг згідно з Наказом № 230 та просив розглянути отримані ТОВ «Мевідіг» додаткові документи та переглянути рішення № 125000001/9/115118 від 01.09.2009 року. У цьому ж листі міститься перелік додаткових документів наданих позивачем, а саме: сертифікат походження, підтвердження вивозу товару з Польської митниці, експертна оцінка Київської торгівельно-промислової палати № Ц-424 від 30.09.2009 року, інвойси № 9Т800011, № 9ТХ00011, № 9ТХ00012 від 27.08.2009 року, контракт № UA1/02/2008 від 25.01.2008 року, довідка про відсутність за межами України валютних цінностей, облікова карта, експортна митна декларація (Польща), СМR № 006401, ГТД 125000001/9/115170, декларація митної вартості № 125000001/9/115118, рішення про визначення митної вартості № 125000016/2009/101933/1.
Як вбачається з наведеного списку додаткових документів, наданих ТОВ «Мевідіг», позивач надав лише частину визначених Київською обласною митницею 01.09.2009 року документів для встановлення митної вартості. Так, позивачу було наголошено на необхідності надати митному органу: калькуляцію транспортних витрат, що містить інформацію про маршрут перевезення, його протяжність, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 км маршруту; висновок експертної організації; прайси, каталоги виробника; калькуляцію фірми-виробника; копію ВМД країни відправника. Проте, позивачем всіх вказаних документів відповідачу надано не було, фактично позивач у листі № 38 від 05.10.2009 року просив Київську обласну митницю переглянути рішення № 125000001/9/115118 від 01.09.2009 року на основі наданих 01.09.2009 року та 05.10.2009 року документів.
Листом № 1-40/06-4752 від 12.10.2009 року Київська обласна митниця повідомила позивача про те, що у зв'язку з відсутністю достатньої інформації для визначення митної вартості, при розгляді запиту відділом контролю митної вартості було проаналізовано інформацію, що містилася у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення, цінову інформацію ЄАІС Державної митної служби України на товари, що ввозились на митну територію України у період заявлення товару до митного оформлення. Також відповідачем було роз'яснено ТОВ «Мевідіг», що додаткові документи надані позивачем для підтвердження митної вартості товару не в повному обсязі і не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Таким чином, у зв'язку з невиконанням позивачем вимог відповідача щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості у повному обсязі, суд вважає правомірною відмову відповідача застосувати заявлену позивачем у ВМД № 125000001/2009/115118 від 01.09.2009 року митну вартість товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Згідно з ч. 4 ст. 266 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
З матеріалів справи вбачається, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), передбачений п. 1 ч. 1 ст. 266, ст. 267 Митного кодексу України, не міг бути застосований, оскільки у посадової особи відділу контролю митної вартості Київської обласної митниці виникли сумніви стосовно заявленої декларантом митної вартості товару у зв'язку з тим, що заявлена митна вартість товару значною мірою відрізнялась від середньо контрактної вартості, що була визначена митницею під час митного оформлення ідентичних та подібних товарів, ввезених на територію України за іншими угодами та суперечила даним Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, використання якої передбачено наказом Державної митної служби України № 257 від 17.05.2002 року «Про затвердження структури, джерел та критеріїв формування бази середньо контрактних цін».
Відповідно до ч. 2 ст. 268 Митного кодексу України при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна походження; 4) виробник.
Згідно з ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 269 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 267 та 268 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки: 1) якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; 2) країна походження; 3) виробник.
Враховуючи відсутність товарів, які б відповідали вимогам, що ставляться ч. 2 ст. 268, ч. 3 ст. 269 Митного кодексу України до ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митна вартість арматури та кріплення для виробництва меблів не могла бути встановлена Київською обласною митницею з використанням вказаних методів визначення митної вартості.
Використання методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості, передбаченого ст. 271 Митного кодексу України, було неможливим, оскільки ТОВ «Мевідіг» не надало документи щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України у час, максимально наближений до часу ввезення, а також з огляду на відсутність документів, які б відображали витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбавки на прибуток та загальні витрати у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду, звичайні витрати, понесені в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування.
Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості, передбачений ст. 272 Митного кодексу України, не був використаний в зв'язку з тим, що ТОВ «Мевідіг» не були надані документи, на основі яких можна було б застосувати даний метод, а саме: щодо вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до митного кордону України, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну.
Таким чином, враховуючи неможливість визначення митної вартості товарів на основі методів, передбачених ст.ст. 267-269, 271, 272 Митного кодексу України, митна вартість імпортованого паперу крейдованого була правомірно встановлена Київською регіональною митницею з використанням резервного методу визначення митної вартості, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 266, ст. 273 Митного кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 273 Митного кодексу України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень ст. 272 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірне рішення № 125000016/2009/101933/1 від 01.09.2009 про визначення митної вартості арматури та кріплення для виробництва меблів, імпортованого ТОВ «Мевідіг», в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправним та скасування вказаного рішення Київської обласної митниці.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.
За таких обставин, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, суд вважає доведеною правомірність прийняття оскаржуваного рішення, а тому позов задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Мевідіг» до Київської обласної митниці за участю прокуратури Київської області про скасування рішення відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, протягом десяти днів з дня її складання у повному обсязі шляхом подання через Київський окружний адміністративний суд заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.О. Спиридонова
Постанову складено у повному обсязі 27.07.2010 року.