Справа № 2а-4064/10/1070
15 липня 2010 року Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Спиридонової В.О.,
за участю секретаря судового засідання Касянчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до прокурора Києво-Святошинського району Київської області Федоренко В.В. про визнання дій і бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
17.03.2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 (далі - позивачі) звернулись до суду з адміністративним позовом до прокурора Києво-Святошинського району Київської області Федоренко В.В. (далі - відповідач) та, з урахуванням зміни позовних вимог, просили визнати дії прокурора Києво-Святошинського району Федоренка В.В. протиправними, у зв'язку з невиконанням обов'язку, передбаченого ст. 22 Закону України «Про звернення громадян», а саме: відмовою в особистому прийомі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 13.08.2007 pоку, 04.08.2008 pоку, 22.09.2008 pоку і 27.10.2008 pоку; визнати дії прокурора Федоренка В. В. на особистих прийомах 13 . 08.2007 року,04.08.2008 pоку, 22.09.2008 pоку і 27.10.2008 року ОСОБА_4 і ОСОБА_2 протиправними, у зв'язку з невиконанням обов'язків, передбачених Указу Президента України № 700/2002 від 13.08.2002 року, а саме: незабезпечення кваліфікованого, неупередженого, об'єктивного і своєчасного розгляду звернень громадян ОСОБА_6, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з метою оперативного вирішення порушених у них питань, задоволення законних вимог заявників, реального поновлення порушених конституційних прав, повною мірою реалізуючи при цьому визначені законодавством повноваження, незабезпечення ретельних перевірок усіх звернень громадян ОСОБА_6, ОСОБА_2 і ОСОБА_1, в яких йшлося про недоліки у роботі органів державної влади та органів місцевого самоврядування, оскаржуються рішення посадових осіб цих органів, невідкладного вжиття заходів для припинення неправомірних дій та скасування незаконних рішень; визнати дії прокурора Федоренка В.В. на особистих прийомах 13.08.2007 року, 04.08.2008 року, 22.09.2008 року і 27.10.2008 року ОСОБА_4 і ОСОБА_2 протиправними, у зв'язку з невиконанням обов'язків, передбачених Указу Президента України № 109/2008 від 07.02.2008 року, а саме: недопущення надання неоднозначних, необґрунтованих або неповних відповідей за зверненнями громадян, із порушенням строків, установлених законодавством, безпідставної передачі розгляду звернень іншим органам, створення умов для участі заявників у перевірці поданих ними заяв чи скарг, надання можливості знайомитися з матеріалами перевірок відповідних звернень; визнати дії прокурора Федоренка В.В. протиправними у зв'язку з порушенням ним права ОСОБА_2 і ОСОБА_1, передбаченого ст.18 Закону України «Про звернення громадян» на особистому прийомі 13.08.2007 року,04.08.2008 року, 22.09.2008 року, 27.10.2008 року; визнати дії прокурора Федоренка В.В. протиправними у зв'язку з порушенням ним на особистих прийомах ОСОБА_1, ОСОБА_6 і ОСОБА_2 13.08.2007 року,04.08.2008 року, 22.09.2008 року, 27.10.2008 року обов'язків, передбачених ст. 19 Закону України «Про звернення громадян»; визнати дії прокурора Києво-Святошинського району Федоренка В.В. протиправними, у зв'язку з невиконанням Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України; визнати дії прокурора Федоренка В.В. протиправними у зв'язку з порушенням ст. 212-3 КУпАП, а саме: неправомірною відмовою в наданні інформації, несвоєчасної та неповної інформації, наданні інформації, що не відповідає дійсності ОСОБА_1В і ОСОБА_2; визнати дії прокурора Федоренка В.В. протиправними у зв'язку з порушенням ним ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», а саме: відмовою фізичним особам в інформації, наданні недостовірної чи неповної інформації; визнати протиправною бездіяльність прокурора Києво-Святошинського району Федоренка В.В. у зв'язку з відмовою представляти інтереси 89-річної громадянки ОСОБА_7 в суді згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України; визнати протиправною бездіяльність прокурора Федоренка В.В. у зв'язку з недоведенням письмово до відома запитувачів ОСОБА_2 протягом десяти днів про те, що запит від 09.11.2009 року буде задоволений; визнати протиправною бездіяльність прокурора Федоренка В.В. у зв'язку з незадоволенням запиту ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 09.11.2009 року протягом установленого законом місячного строку; зобов'язати прокурора Києво-Святошинського району Федоренка В.В. надати письмову інформацію запитувачам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на інформаційний запит від 09.11.2009 року; зобов'язати прокурора Федоренка В.В. вирішити усі звернення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відповідно до Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при розгляді поданих позивачами скарг та заяв порушено вимоги законів України «Про звернення громадян», «Про інформацію», «Про прокуратуру», «Про боротьбу з корупцією», Указу Президента України «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування» № 109/2008 від 07.02.2008 року, Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення» № 700/2002 від 13.08.2002 року, Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 28.12.2005 року № 9гн, ст. 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», що призвело до порушення законних прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а тому позов підлягає задоволенню.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченням, та зазначив, що позивачами пропущено строк звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, а тому у задоволенні позову просив відмовити повністю.
Вислухавши позивачів та представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 02.04.2007 року ОСОБА_6 до прокуратури Києво-Святошинського району була подана заява про необхідність прокурорського втручання у вирішення її питання щодо порушення головою Бузівської сільської ради ст.14 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме позачергово виділення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва та городництва.
28.04.2007 року за № 849 вих. Прокуратурою Києво-Святошинського району ОСОБА_7 направлено відповідь на вказану заяву у якій повідомлено заявника про відсутність підстав для внесення актів прокурорського реагування, оскільки заявою Бузівської сільської ради подано клопотання до Києво-Святошинської райдержадміністрації про виділення земельної ділянки за межами сільської ради, а 25.04.2007 року на засіданні земельної комісії заява ОСОБА_7 була розглянута. Крім того, у вказаній відповіді міститься посилання на ст. 20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема зазначено, що при здійсненні державного контролю за діяльністю органів та посадових осіб місцевого самоврядування, контроль не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.
Позивачі вважають, що відповідь на вказану заяву не була надана оскільки не була надана з урахуванням вимог чинного законодавства, зокрема, не був проведений «кваліфікований, неупереджений, об'єктивний, своєчасний розгляд звернень громадян з метою оперативного вирішення порушених у них питань, задоволення законних вимог заявників», як того вимагав Указу Президента України № 700/2002 від 13.08.2002 року.
04.06.2007 року за вх. № 1425 до прокуратури Києво-Святошинського району була повторно подана заява з тими же вимогами, що були викладені в заяві від 02.04.2007 року.
27.06.2007 року за № 1535 вих. прокуратурою Києво-Святошинського району ОСОБА_7 направлено відповідь на вказану заяву, у якій повідомлено заявника про відсутність підстав для внесення актів прокурорського реагування, оскільки заявою Бузівської сільської ради подано клопотання до Києво-Святошинської райдержадміністрації про виділення земельної ділянки за межами сільської ради, а 25.04.2007 року на засіданні земельної комісії заява ОСОБА_7 була розглянута. Крім того, у вказаній відповіді міститься посилання на ст. 20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема зазначено, що при здійсненні державного контролю за діяльністю органів та посадових осіб місцевого самоврядування, контроль не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.
16.07.2007 року ОСОБА_7 до прокуратури Києво-Святошинського району подано заяву щодо представництва прокуратурою на підставі ст. 121 Конституції України, п. 3 ст. 60 КАС України та ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» її інтересів у Києво-Святошинському районному суді у справі за адміністративним позовом ОСОБА_7 до голови Києво-Святошинської РДА Пашинського М.В. про визнання протиправними дій та бездіяльності.
Листом прокуратури Києво-Святошинського району від 08.08.2007 року повідомлено ОСОБА_7, що її заява щодо представництва прокуратурою її інтересів у Києво-Святошинському районному суді у справі за адміністративним позовом ОСОБА_7 до голови Києво-Святошинської РДА Пашинського М.В. про визнання протиправними дій та бездіяльності розглянута, підстав для представництва інтересів не вбачається, оскільки інтереси заявника представляє ОСОБА_2
26.06.2007 року за вх. № 1633 прокурору Федоренку В.В. була направлена заява про адміністративне правопорушення головою Києво-Святошинської РДА Пашинського М.В., у якій зазначено, що останній 20.06.2007 року неправомірно відмовив ОСОБА_2 в наданні інформації, в ознайомленні з документами, які є доказами у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до райдержадміністрації у Києво-Святошинському районному суді, порушивши ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», статті 9, 10 Закону України «Про інформацію», ст. 40 Конституції України. ОСОБА_2 просила прокурора Федоренка В.В. скласти протокол про адміністративне правопорушення головою Києво-Святошинської РДА Пашинського М.В. та направити його до районного суду.
26.07.2007 року помічником прокурора Волковим О.Є. подано рапорт на ім'я прокурора Києво-Святошинського району Федоренка В.В. з проханням продовжити на 15 днів термін перевірки по зверненню ОСОБА_7, оскільки закінчити перевірку у місячний термін не виявилося можливим.
04.07.2007 року помічником прокурора Волковим О.Є. відібрано пояснення у ОСОБА_2 по заяві про адміністративне правопорушення від 26.06.2007 року.
31.07.2007 року за № 1906вих. прокуратурою Києво-Святошинського району ОСОБА_7 направлено відповідь на звернення від 26.06.2007 року, відповідно до якої прокуратурою повідомлено, що підстав для внесення актів прокурорського реагування не вбачається, оскільки відповідно до повідомлення першого заступника голови Києво-Святошинської РДА та наявних матеріалів звернення ОСОБА_7 до райдержадміністрації від 20.06.2007 року розглянуто та в цей же день працівниками сектору звернень громадян ОСОБА_2 надано копію письмової відповіді.
09.08.2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися на особистий прийом до помічника прокурора Волкова О.Є. для ознайомлення з результатами перевірки стосовно заяви від 26.06.2007 року. Позивачі зазначають, що перевірка по заяві від 26.06.2007 року прокуратурою не проводилась, протокол про адміністративне правопорушення головою РДА Пашинського М.В. не був складений. З урахуванням викладеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до ОСОБА_9 з вимогою провести особистий прийом відповідно до ст.ст. 18. 19 Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про інформацію», ст.ст. 4, 55 Конституції України.
Позивачами зазначено, що помічником прокурора Волковим О.Є. в особистому прийомі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відмовлено, у зв'язку з чим 09.08.2007 року позивачі звернулися із заявою до прокурора Федоренка В.В., в якій вимагали за неналежне виконання службових обов'язків, порушення законодавства, застосувати до ОСОБА_9 заходи дисциплінарного характеру.
15.08.2007 року помічником прокурора Волковим О.Є. подано рапорт на ім'я прокурора Києво-Святошинського району Федоренка В.В., в якому зазначено, що 09.08.2007 року ОСОБА_9 було прийнято на особистому прийомі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, повідомлено останніх про розгляд їх попередніх звернень та запропоновано написати заяву щодо надання для ознайомлення матеріалів перевірки, проте позивачі відмовилися.
13.08.2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до прокуратури Києво-Святошинського району скаргу щодо ненадання відповідей прокуратурою на попередні заяви та звернення, а також у вказаній скарзі позивачі вимагали прийняття рішень на особистому прийомі з урахуванням ст.ст. 18, 19 Закону України «Про звернення громадян».
Позивачами зазначено, що в особистому прийомі 13.08.2007 року заступник прокурора Кушнірук Г.С. відмовив. Для підтвердження протиправних дій Кушнірука Г.С. позивачами була викликана міліція, яка зафіксувала виклик, на що був виданий талон-повідомлення № 5917.
20.08.2007 року за № 2153вих. прокуратурою Києво-Святошинського району ОСОБА_2 направлено відповідь на звернення від 09.08.2007 року та 13.08.2007 року, відповідно до якої прокуратурою повідомлено, що в прокуратурі наявний графік особистого прийому громадян, 09.08.2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були на особистому прийомі у помічника прокурора Волкова О.Є. та виконуючого обов'язки прокурора, повідомлено скаржників, що вони можуть ознайомитися з матеріалами перевірок по їх зверненням в прокуратурі. Крім того, прокуратурою повідомлено, що на звернення від 04.06.2007 року, 26.06.2007 року та 16.07.2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прокуратурою направлені письмові відповіді, що підтверджується книгою вихідної кореспонденції, а також, що на особистому прийомі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, на їх усну вимогу, повідомлено про результат розгляду зазначених звернень.
10.10.2007 року за № 07/1-3644 вих. начальником відділу прокуратури Київської області Березоловою Т.В. прокурору Федоренку В.В. було надано доручення про необхідність проведення перевірки неправомірності дій службових осіб Києво-Святошинської РДА, про які повідомлено у зверненні ОСОБА_2Г та яке надійшло з Святошинського РУГУ МВС України в м. Києві.
Листом від 12.10.2007 року Федоренко В.В. повідомив ОСОБА_6 про те, що звернення, яке надійшло з Святошинського РУГУ МВС України в м. Києві, прокуратурою розглянуто та надано письмові відповіді на звернення від 04.06.2007 року, 26.06.2007 року, 16.07.2007 року та 13.08.2007 року. Крім того, 13.08.2007 року, згідно з графіком прийому громадян, заявник був на особистому прийомі у в.о. прокурора району Кушнірука Г.С., а на особистому прийомі 09.08.2007 року помічником прокурора Волковим О.Є. заявнику запропоновано написати письмове клопотання про надання матеріалів перевірки для ознайомлення, тому порушень прокуратурою законів України «Про звернення громадян» та «Про інформацію» не виявлено.
16.10.2007 листом за № 2787вих. прокурором Федоренком В.В. повідомлено начальника відділу прокуратури Київської області Березоловою Т.В. про виконання доручення прокуратури Київської області від 10.10.2007 року № 07/1-3644 вих., у якому зазначено, що при розгляді звернень громадян прокуратурою Києво-Святошинського району порушення законодавства не виявлені.
29.10.2007 року № 07/1-3848вих. начальником відділу прокуратури Київської області Березоловою Т.В. прокурору Федоренку В. В. було надано доручення про необхідність проведення додаткової перевірки щодо правомірності дій службових осіб Києво-Святошинської РДА та з інших питань.
Листом від 06.11.2007 року Федоренко В.В. повідомив ОСОБА_6 про те, що звернення щодо неналежного розгляду звернень Києво-Святошинською РДА прокуратурою розглянуто та встановлено, що Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів за дорученням Києво-Святошинської РДА розглянуті звернення заявника та надані відповіді за № 26890 від 28.12.2006 року, № 189 від 18.01.2007 року, № 3812 від 06.03.2007 року та № 14746 від 07.06.2007 року. Перевіркою доводів звернення заявника від 26.06.2007 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності службових осіб Києво-Святошинської РДА підстав для вжиття заходів прокурорського реагування не встановлено.
06.11.2007 листом за № 3021 прокурором Федоренком В.В. повідомлено начальника відділу прокуратури Київської області Березоловою Т.В. про виконання доручення прокуратури Київської області від 29.10.2007 року № 07/1-3848вих., у якому зазначено, що при розгляді звернення ОСОБА_7 щодо неналежного розгляду звернень Києво-Святошинською РДА, підстав для вжиття заходів прокурорського реагування не вбачається.
25.03.2008 року на ім'я Федоренко В.В. була подана заява ОСОБА_6, в якій були зазначені порушення головою Бузівської сільської ради ОСОБА_12 Конституції України, законів України «Про державну службу», «Про звернення громадян», Земельного кодексу України та поставлена вимога про проведення перевірки законності дій ОСОБА_12
Листом від 26.03.2008 року Федоренко В.В. повідомив ОСОБА_6 про те, що звернення щодо порушення службовими особами Бузівської сільської ради права на першочергове отримання земельної ділянки, законності рішень з цих питань прокуратурою району розглянуто та підстав для внесення актів прокурорського реагування не вбачається, а також роз'яснено положення ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачами зазначено, що неодноразово на особистих прийомах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимагали у Федоренко В.В. виконання припису, внесеного голові Києво-Святошинської РДА (припис (лист) прокуратури району від 14.03.2008 року № 948) не був виконаний, прокуратурою не були вжиті відповідні заходи.
28.03.2008 року до прокуратури Київської області ОСОБА_6 була направлена заява, в якій зазначалось, що зловживаючи владою та службовим становищем, Пашинського М.В., який умисно, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах використав службове становище всупереч інтересам служби, навмисно порушив соціальне право учасника ВВв, що закріплене у ст . 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ст . 121 Земельного кодексу України, заподіяв їй істотної шкоди.
Вказана заява 15.04.2008 року за № 0711-2626-07 прокуратурою Київської області направлена до прокуратури Києво-Святошинського району для проведення перевірки звернення ОСОБА_7 щодо правомірності дій Пашинського М.В., порушення земельних прав заявниці та з інших питань.
15.05.2008 прокурором Федоренком В.В. повідомлено заступника прокурора Київської області про розгляд заяви ОСОБА_7, яке надійшло з прокуратури Київської області щодо правомірності дій Пашинського М.В., порушення земельних прав заявниці та з інших питань. У вказаному листі прокурором Федоренком В.В. повідомлено про відмову 13.04.2008 року в порушенні кримінальної справи по факту зловживання, перевищення влади або службових обов'язків службовими особами Києво-Святошинської РДА.
Листом від 15.05.2008 року Федоренко В.В. повідомив ОСОБА_6 про те, що звернення останньої щодо правомірності дій Пашинського М.В., порушення земельних прав заявниці та з інших питань, яке надійшло з прокуратури Київської області, прокуратурою району розглянуто, 13.04.2008 року в порушенні кримінальної справи по факту зловживання, перевищення влади або службових обов'язків службовими особами Києво-Святошинської РДА відмовлено, а також роз'яснено положення ст.ст. 99-1, 236-1 КПК України.
07.04.2008 року ОСОБА_6 подала прокурору Федоренку В.В. заяву, в якій повідомила про неусунення у місячний строк Бузівською сільською радою порушень закону, відповідно до подання від 15.01.2008 року прокурора Києво-Святошинського району, а також просила прийняти участь у засіданні сесії Бузівської сільської ради.
У листі від 18.04.2008 року № 1596вих. на заяву від 07.04.2008 року прокурором Федоренком В.В. роз'яснено ОСОБА_7, що у ст. 20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема зазначено, що при здійсненні державного контролю за діяльністю органів та посадових осіб місцевого самоврядування, контроль не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.
06.06.2008 року Бузівському сільському голові ОСОБА_12 прокуратурою району було внесено подання «Про усунення порушених вимог законодавства про звернення громадян та земельного законодавства». Позивачі зауважують, що у поданні прокуратурою зазначено не всі порушення законодавства, вчинені ОСОБА_12, неодноразово на особистих прийомах ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вимагали у Федоренко В.В. виконання подання, внесеного Бузівській сільській раді.
Позивачі зазначили, що головою Бузівської сільської ради їм було відмовлено в ознайомленні з протоколами сесій Бузівської сільської ради.
07.07.2008 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 подали прокурору Федоренку В.В. заяву, в якій вимагали за порушення ст. 212-3 КУпАП скласти протокол про адміністративне правопорушення і терміново направити його до суду.
Листом від 10.07.2008 року Федоренко В.В. повідомив ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про те, що заява щодо порушення права на інформацію з боку службових осіб Бузівської сільської ради розглянута та пояснив, що заявники відповідно до ст. 2 КАС України мають право оскаржити до адміністративного суду будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єктів владних повноважень, зокрема, органів місцевого самоврядування.
04.08.2008 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подали до прокуратури Києво-Святошинського району скаргу, у якій вимагали, відповідно до статей 18, 19, 22 Закону України «Про звернення громадян», Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України та чинного законодавства, надати повні та обґрунтовані відповіді на 23 питання, що були додані до заяви.
Листом від 11.08.2008 року в.о. прокурора Олефіренко Р. повідомив ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про те, що по скарзі від 04.08.2008 року проведено перевірку, прокуратурою надано письмові ґрунтовні відповіді на всі попередні заяви, подані до прокуратури, та роз'яснено графік проведення особистих прийомів у прокуратурі Києво-Святошинського району.
27.10.2008 року позивачами на особистому прийомі у прокурора Федоренка В.В. повторно була подана заява з додатком. Заявники вимагали надати пояснення на питання, зазначені в заяві від 22.09.2008 року, і ознайомитись з виконавчим провадженням. Позивачами зазначено, що по причині відмови в особистому прийомі і неправомірної відмови в наданні інформації ними для припинення правопорушення передбаченого ст. 212-3 КУпАП була викликана міліція. Оскільки Федоренко В.В. не припинив правопорушення, до Святошинського РУГУ МВС України в. м. Києві була подана заява про правопорушення. Після реєстрації заяви в міліції і отримання талону-повідомлення № 18873 позивачі просили направити матеріали до прокуратури Київської області для складання протоколу і направлення протоколу до суду.
18.11.2008 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1В звернулися з заявою від 13.11.2008 року № К974 до начальника Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві.
Листом від 25.11.2008 року № 51/К-974о/п начальник Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві Школьник О.М. повідомив про те, що заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Святошинським РУ ГУМВС України в м. Києві була направлена в прокуратуру Київської області для прийняття рішення згідно з законом.
24.11.2008 року ОСОБА_1 до канцелярії прокуратури Києво-Святошинського району було подано звернення з питаннями зазначеними в попередніх зверненнях та скаргою на ненадання заявникам для ознайомлення на особистому прийомі наглядового провадження.
Листом від 03.12.2008 року прокурор Федоренко В.В. повідомив ОСОБА_1 про те, що заява щодо ненадання прокуратурою району для ознайомлення матеріалів перевірок за зверненнями заявника розглянута, повідомив про можливість заявника ознайомитись з вказаними матеріалами у будь-який зручний час в робочі дні тижня, а також зазначив, що факт відмови в особистому прийомі заступником прокурора Кушніруком Г.С. не підтвердився.
31.10.2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано заяву до канцелярії прокуратури Києво-Святошинського району, у якій викладено вимоги надати письмову інформацію щодо ненадання відповідей на листи та заяви від 04.06.2007 року, 26.06.2007 року, 04.07.2007 року, не застосовано санкції до ОСОБА_9 та Кушнірука Г.С. та з інших питань.
Листом від 25.11.2008 року прокурор Федоренко В.В. повідомив ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про те, що заява щодо надання необґрунтованих відповідей на попередні заяви, відмови в особистому прийомі та з інших питань прокуратурою району розглянуті, прокуратурою надано письмові ґрунтовні відповіді на всі попередні заяви, подані до прокуратури, та роз'яснено графік проведення особистих прийомів у прокуратурі Києво-Святошинського району.
09.11.2009 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 прокурору району був поданий інформаційний запит про надання письмової інформації.
Як зазначено позивачами, у визначений законом термін, запитувачам письмово не було доведено, що їх запит буде задоволено, інформаційний запит не був задоволений у встановлений законом місячний строк.
Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовують невиконанням прокуратурою Києво-Святошинського району м. Києва вимог законів України «Про звернення громадян», «Про інформацію», «Про прокуратуру», «Про боротьбу з корупцією», Указу Президента України № 700/2002 від 13.08.2002 року, Указу Президента України «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування» № 109/2008 від 07.02.2008 року, Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 28.12.2005 року № 9гн, яке виразилося у несвоєчасному інформуванні та ненаданні заявникам повних та обґрунтованих відповідей на порушені у зверненнях та скаргах питання.
З приводу вищенаведеного суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 Цивільного кодексу України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.
Статтею 9 Закону України «Про інформацію» передбачено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України.
Згідно із ст. 10 вказаного Закону право на інформацію забезпечується: обов'язком органів державної влади, а також органів місцевого і регіонального самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення; створенням у державних органах спеціальних інформаційних служб або систем, що забезпечували б у встановленому порядку доступ до інформації; вільним доступом суб'єктів інформаційних відносин до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доступу зумовлюються лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються законодавством; створенням механізму здійснення права на інформацію; здійсненням державного контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Згідно з ст. 4 вказаного Закону діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань: закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної системи, прав національних груп і територіальних утворень; гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина; основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення.
Статтею 12 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду. Прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами. Прокурор проводить особистий прийом громадян. Прийняте прокурором рішення може бути оскаржено вищестоящому прокурору або до суду. Після прийняття рішення по скарзі Генеральним прокурором України провадження по таких скаргах в органах прокуратури припиняється.
Порядок розгляду звернень громадян та проведення особистого прийому в органах прокуратури України регламентовано Інструкцією про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 28.12.2005 р. № 9гн.
Відповідно до п. 2.1 Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України (далі - Інструкція) положення Інструкції поширюються на звернення, отримані поштою або в письмовій, усній формі на особистому прийомі.
Вимоги до звернень викладені у п. 2.4 Інструкції, так, звернення може бути усним (записаним на особистому прийомі службовою особою) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідної прокуратури особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до вимог чинного законодавства (ст. 5 Закону України «Про звернення громадян», ст. 44 КПК України тощо). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення має бути підписано заявником (якщо колективне - заявниками) із зазначенням дати.
Пунктом 4.10 Інструкції передбачено, що при вирішенні звернень для перевірки їх доводів в обов'язковому порядку мають бути витребувані необхідні документи, пояснення службових та інших осіб, дії яких оскаржуються. За підсумками складається мотивована довідка, а якщо у зверненнях йдеться про вчинення злочину, то приймається рішення відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства (ст. 97 КПК України).
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовані положеннями Закону України «Про звернення громадян» 02.10.1996 року № 393/96-ВР. Вказана забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відповідно до абзацу 1 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Статтею 18 вказаного Закону передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Відповідно до ст. 19 Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи; об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову.
Вимоги щодо особистого прийому громадян визначені у ст. 22 Закону України «Про звернення громадян». Так, відповідно до вимог зазначеної статті керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян зобов'язані проводити особистий прийом громадян. Прийом проводиться регулярно у встановлені дні та години, у зручний для громадян час, за місцем їх роботи і проживання. Графіки прийому доводяться до відома громадян. Порядок прийому громадян в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, об'єднаннях громадян визначається їх керівниками. Усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються. Якщо вирішити порушені в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, воно розглядається у тому ж порядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина.
З метою забезпечення реалізації та гарантування закріплених Конституцією України права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, права громадян на участь в управлінні державними справами, а також підвищення ефективності роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування зі зверненнями громадян Указу Президента України «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування» від 07.02.2008 року № 109/2008 постановлено: Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування вжити невідкладних заходів щодо забезпечення реалізації конституційних прав громадян на письмове звернення та особистий прийом, обов'язкове одержання обґрунтованої відповіді, неухильного виконання норм Закону України «Про звернення громадян», упорядкування роботи зі зверненнями громадян, зокрема, щодо: недопущення надання неоднозначних, необґрунтованих або неповних відповідей за зверненнями громадян, із порушенням строків, установлених законодавством, безпідставної передачі розгляду звернень іншим органам; викоренення практики визнання заяв чи скарг необґрунтованими без роз'яснення заявникам порядку оскарження прийнятих за ними рішень; створення умов для участі заявників у перевірці поданих ними заяв чи скарг, надання можливості знайомитися з матеріалами перевірок відповідних звернень; узяття під особистий контроль керівниками відповідних органів розгляду звернень та забезпечення проведення першочергового особистого прийому жінок, яким присвоєно почесне звання України «Мати-героїня», інвалідів Великої Вітчизняної війни, Героїв Соціалістичної Праці, Героїв Радянського Союзу, Героїв України; приділення особливої уваги вирішенню проблем, з якими звертаються ветерани війни та праці, інваліди, громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, багатодітні сім'ї, одинокі матері та інші громадяни, які потребують соціального захисту та підтримки; запровадження постійного контролю за організацією роботи посадових та службових осіб зі зверненнями громадян; з'ясування причин, що породжують повторні звернення громадян, систематичного аналізу випадків безпідставної відмови в задоволенні законних вимог заявників, проявів упередженості, халатності та формалізму при розгляді звернень; вжиття заходів для поновлення прав і свобод громадян, порушених унаслідок недодержання вимог законодавства про звернення громадян, притягнення винних осіб у встановленому порядку до відповідальності, в тому числі до дисциплінарної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків щодо розгляду звернень громадян; забезпечення створення та функціонування гарячих ліній і телефонів довіри, проведення широкої роз'яснювальної роботи з питань реалізації громадянами права на звернення та особистий прийом.
Вказана нормами встановлено порядок та механізм розгляду скарг, заяв та звернень громадян, а також проведення особистого прийому громадян, зокрема, органами державної влади, у даному випадку прокуратурою.
З урахуванням наведеного прокуратура має надавати розгорнуті відповіді на звернення громадян, якщо у таких зверненнях містяться відповідні вимоги з посиланням на норми чинного законодавства.
Частиною 2 ст. 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З метою прийняття вмотивованого та обґрунтованого рішення, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2010 року було зобов'язано прокуратуру Києво-Святошинського району Київської області надати до суду завірені належним чином копії всіх звернень ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до прокуратури Києво-Святошинського району Київської області, всіх карток реєстрації особистих прийомів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 посадовими особами прокуратури Києво-Святошинського району Київської області, всіх відповідей на звернення ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з прокуратури Києво-Святошинського району Київської області, наглядового провадження стосовно ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_1
На виконання вказаної ухвали суду прокуратурою Києво-Святошинського району Київської області суду надано для ознайомлення лише наглядове провадження НП № 200-07 у 3-х томах.
Дослідивши надане відповідачем наглядове провадження, суд дійшов висновку, що на основі наявних у ньому документів не вбачається належне виконання прокуратурою Києво-Святошинського району Київської області покладених на неї обов'язків щодо розгляду та надання обґрунтованих відповідей на скарги, заяви та звернення позивачів, як це передбачено законами України «Про звернення громадян», «Про інформацію», «Про прокуратуру», «Про боротьбу з корупцією», Указу Президента України «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування» № 109/2008 від 07.02.2008 року, Інструкцією про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 28.12.2005 року № 9гн.
Натомість у наданому наглядовому провадженні містяться скарги та звернення позивачів, на які надано прокуратурою Києво-Святошинського району стислі відповіді з посиланням на законність та обґрунтованість прийнятих рішень, але не надано розгорнутих відповідей, як того вимагають подані звернення та норми чинного законодавства.
Суду не надано підтвердження проведення особистих прийомів прокурором Києво-Святошинського району Київської області Федоренко В.В., заступником прокурора Кушніруком Г.С. та помічником прокурора Волковим О.Є. у відповідності до вимог законів України «Про звернення громадян», «Про прокуратуру», Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 року № 348 та Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 28.12.2005 року № 9гн.
Так, відповідно до абзацу 2 п. 7.9 Інструкції на зверненнях, поданих на особистому прийомі, ставиться позначка «з особистого прийому». Реєстрація прийому ведеться за спеціальними картками або в книзі реєстрації звернень з особистого прийому, у якій відображається також зміст відповіді.
Абзацом 3 п. 7.8. Інструкції встановлено, що рішення за зверненням приймається і відповідь надається заступником прокурора, до компетенції якого, згідно з розподілом обов'язків, належить вирішення порушених у зверненні питань. Проект відповіді перед підписом має бути завізований заступником прокурора, який на особистому прийомі отримав звернення. У разі прийняття рішення безпосередньо прокурором відповідь попередньо візується обома заступниками.
Згідно з п. 7.10. Інструкції усі письмові звернення з особистого прийому після їх реєстрації направляються за належністю в порядку, визначеному Інструкцією з діловодства в органах прокуратури України.
Законом України «Про звернення громадян» передбачено, зокрема, що якщо вирішити порушені в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, воно розглядається у тому ж порядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина.
Прокуратурою Києво-Святошинського району Київської області не надано суду документів, які б свідчили про надання обґрунтованих відповідей прокурором на особистому прийомі, а також направлення письмової відповіді на поставлені запитання.
Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розглядаючи вказані звернення позивачів, прокуратура Києво-Святошинського району Київської області діяла не на підставі та з порушенням встановленого законами України порядку, використавши свої повноваження не з цією метою, з якою такі повноваження надані. Надані відповіді відповідача є необґрунтованими та приймались без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття. Позивачі були позбавлені права на участь у процесі прийняття рішень за їх зверненнями.
Порушення хоча б одного із зазначених у ч. 3 ст. 2 КАС України критеріїв оцінки дії або бездіяльності суб'єкта владних повноважень є підставою для визнання їх протиправними.
За таких обставин, з урахуванням наданих прокуратурою Києво-Святошинського району матеріалів наглядового провадження, суд приходить до висновку про недоведення прокуратурою виконання вимог законів в частині повного та об'єктивного розгляду звернень позивачів, а також проведення особистих прийомів позивачів у порядку, передбаченому Законом.
Проте, у письмових запереченнях відповідач наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог на підставі пропуску позивачами строку звернення до адміністративного суду, передбаченого ст. 99 КАС України.
Частиною 1 ст. 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивачами не доведено поважність причин, через які цей строк було пропущено.
Судом встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо визнання дій прокурора Києво-Святошинського району Федоренка В.В. протиправними у зв'язку з невиконанням обов'язку, передбаченого ст. 22 Закону України «Про звернення громадян», а саме: відмови в особистому прийомі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 13.08.2007 pоку, 04.08.2008 pоку, 22.09.2008 pоку і 27.10.2008 pоку; визнання дій прокурора Федоренка В.В. на особистих прийомах 13 . 08.2007 року,04.08.2008 pоку, 22.09.2008 pоку і 27.10.2008 року ОСОБА_4 і ОСОБА_2 протиправними, у зв'язку з невиконанням обов'язків, передбачених Указу Президента України № 700/2002 від 13.08.2002 року, а саме: незабезпечення кваліфікованого, неупередженого, об'єктивного і своєчасного розгляду звернень громадян ОСОБА_6, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з метою оперативного вирішення порушених у них питань, задоволення законних вимог заявників, реального поновлення порушених конституційних прав, повною мірою реалізуючи при цьому визначені законодавством повноваження, незабезпечення ретельних перевірок усіх звернень громадян ОСОБА_6, ОСОБА_2 і ОСОБА_1, в яких йшлося про недоліки у роботі органів державної влади та органів місцевого самоврядування, оскаржуються рішення посадових осіб цих органів, невідкладного вжиття заходів для припинення неправомірних дій та скасування незаконних рішень; визнання дій прокурора Федоренка В.В. на особистих прийомах 13.08.2007 року, 04.08.2008 року, 22.09.2008 року і 27.10.2008 року ОСОБА_4 і ОСОБА_2 протиправними, у зв'язку з невиконанням обов'язків, передбачених Указу Президента України № 109/2008 від 07.02.2008 року, а саме: недопущення надання неоднозначних, необгрунтованих або неповних відповідей за зверненнями громадян, із порушенням строків, установлених законодавством, безпідставної передачі розгляду звернень іншим органам,створення умов для участі заявників у перевірці поданих ними заяв чи скарг, надання можливості знайомитися з матеріалами перевірок відповідних звернень; визнання дій прокурора Федоренка В.В. протиправними у зв'язку з порушенням ним права ОСОБА_2 і ОСОБА_1, передбаченого ст.18 Закону України «Про звернення громадян» на особистому прийомі 13.08.2007 року, 04.08.2008 року, 22.09.2008 року, 27.10.2008 року; визнання дій прокурора Федоренка В. В. протиправними у зв'язку з порушенням ним на особистих прийомах ОСОБА_1, ОСОБА_6 і ОСОБА_2 13.08.2007 року, 04.08.2008 року, 22.09.2008 року, 27.10.2008 року обов'язків, передбачених ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», стосуються заяв та звернень від 13.08.2007 року, 04.08.2008 року, 22.09.2008 року, 27.10.2008 року. При цьому адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано до суду 17.03.2010 року, тобто з порушенням річного строку, встановленого ст. 99 КАС України.
За таких підстав, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову в даній частині позовних вимог, а відповідно і позовної вимоги щодо зобов'язання прокурора Федоренка В.В. вирішити усі звернення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відповідно до Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України.
Крім того, суд також зауважує на тому, що позовні вимоги щодо визнання дій прокурора Києво-Святошинського району Федоренка В.В. протиправними, у зв'язку з невиконанням обов'язку, передбаченого ст. 22 Закону України «Про звернення громадян», а саме: відмови в особистому прийомі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 13.08.2007 pоку, 04.08.2008 pоку, 22.09.2008 pоку і 27.10.2008 pоку також не підлягають задоволенню і через те, що позивачами не заперечується факт проведення особистих прийомів 13.08.2007 pоку, 04.08.2008 pоку, 22.09.2008 pоку і 27.10.2008 pоку, а лише зазначається на проведенні таких прийомів з порушенням норм чинного законодавства. Тому твердження позивачів щодо відмови в проведенні особистих прийомів 13.08.2007 pоку, 04.08.2008 pоку, 22.09.2008 pоку і 27.10.2008 pоку співробітниками прокуратури Києво-Святошинського району не підтверджено доказами у справі, зворотнє зазначається самими позивачами, а тому суд не бере до уваги таке твердження і, відповідно, позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що на інформаційний запит від 09.11.2009 року, 20.11.2009 року прокуратурою Києво-Святошинського району відправлено лист за № 200-07, яким повідомлено заявників, що прокуратурою розглянуто аналогічний запит від 31.10.2008 року, на який надано вичерпну відповідь листом від 25.11.2008 року за № 200с-07, а тому на підставі ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» прокуратура не вбачає підстав для реагування на запит від 09.11.2009 року, та роз'яснено порядок оскарження даної відповіді вищестоящому прокурору.
З приводу наведеного суд зауважує, що у судовому засіданні 25.06.2010 року відповідачу було запропоновано надати суду підтвердження направлення позивачам відповіді на запит від 09.11.2009 року. Проте, докази на підтвердження направлення відповіді на запит позивачів від 09.11.2009 року суду не надані.
Крім того, у матеріалах наглядового провадження НП № 200-07 відсутній запит від 09.11.2009 року і відповідь на нього, хоча останній документ наглядового провадження датований 15.12.2009 року.
Як вбачається з матеріалів справи, заявники посилаються на обов'язок прокуратури повідомити заявника у десятиденний термін про задоволення інформаційного запиту.
Такий обов'язок передбачений ст. 33 Закону України «Про інформацію», зокрема, статтею встановлено, що термін вивчення запиту на предмет можливості його задоволення не повинен перевищувати десяти календарних днів. Протягом вказаного терміну державна установа письмово доводить до відома запитувача, що його запит буде задоволено або що запитуваний документ не підлягає наданню для ознайомлення. Але зазначений термін стосується виконання інформаційного запиту щодо доступу до офіційних документів і запиту щодо надання письмової або усної інформації.
Під інформаційним запитом щодо доступу до офіційних документів у цьому Законі, відповідно до положень ст. 32 розуміється звернення з вимогою про надання можливості ознайомлення з офіційними документами.
Під запитом щодо надання письмової або усної інформації у цьому Законі розуміється звернення з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадових осіб з окремих питань.
У інформаційному запиті від 09.11.2009 року позивачі вимагають надати однозначні та обґрунтовані відповіді на питання щодо ненадання відповіді на лист від 04.06.2007 року, нескладання протоколу по заяві від 26.06.2007 року, непроведення перевірки по заяві ОСОБА_2 від 04.07.2007 року, незастосування санкцій проти ОСОБА_9 та Кушнірука Г.С. за відмову в особистому прийомі 09.08.2007 року і 13.08.2007 року, недостовірного інформування Березоловою Т.В. листами прокуратури Києво-Святошинського району від 12.10.2007 року та 29.10.2007 року, ненадання достовірної інформації на заяву від 19.10.2007 року, тощо. Тобто зазначений запит не підпадає під визначення ст. 32 Закону України «Про інформацію», а отже і термін розгляду запиту встановлюється не зазначеним Законом, а відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
За таких обставин суд вважає, що позовна вимога в частині визнання протиправною бездіяльність прокурора Києво-Святошинського району Київської області Федоренко В.В., яка виразилася у недоведенні письмово до запитувачів протягом десяти днів про те, що інформаційний запит від 09.11.2009 року буде задоволений необґрунтованими та такими, що не підлягає задоволенню.
Позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність прокурора Федоренка В.В. у зв'язку з незадоволенням запиту ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 09.11.2009 року протягом установленого законом місячного строку та зобов'язання прокурора Києво-Святошинського району Федоренка В.В. надати письмову інформацію запитувачам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на інформаційний запит від 09.11.2009 року також не підлягають задоволенню. Оскільки, як зазначалося вище, листом від 20.11.2009 року відповідь надано.
Судом встановлено, що інформаційний запит від 09.11.2009 року аналогічний за змістом інформаційному запиту від 31.10.2008 року, відповідь на який надано прокуратурою Києво-Святошинського району листом від 25.11.2008 року за № 200с-07.
Своєчасність надання відповіді прокуратурою Києво-Святошинського району на інформаційний запит від 31.10.2008 року досліджувалась в іншій адміністративній справі № 2а-1473/10/1070 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до прокурора Києво-Святошинського району Київської області Федоренко В.В. про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.01.2010 року у даній справі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Частиною 2 ст. 11 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Як вже зазначалося вище, відповідачем не доведено факту відправлення відповіді позивачам, а тому суд не може взяти до уваги твердження відповідача про надання відповіді ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки останні таку відповідь, як зазначено у позові та наголошено у судовому засіданні, не отримували, а зворотнє відповідачем не доведено. Таким чином, підлягає визнанню протиправною бездіяльність прокурора Києво-Святошинського району Київської області Федоренко В.В. у зв'язку з ненаправленням відповіді на запит ОСОБА_2 від 09.11.2009 року протягом установленого Законом України «Про звернення громадян» місячного строку та прокурора Києво-Святошинського району Київської області Федоренко В.В. має бути зобов'язано направити відповідь заявникам на інформаційний запит від 09.11.2009 року.
Також, позивачі просять визнати дії прокурора Федоренка В.В. протиправними у зв'язку з порушенням ст. 212-3 КУпАП, а саме: неправомірною відмовою в наданні інформації, несвоєчасної та неповної інформації, наданні інформації, що не відповідає дійсності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та визнати дії прокурора Федоренка В.В. протиправними у зв'язку з порушенням ним ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», а саме відмовою фізичним особам в інформації, наданні недостовірної чи неповної інформації.
З цього приводу суд зауважує на такому.
Зі змісту заявлених позовних вимог у вказаній частині вбачається, що позивачі просять визнати дії прокурора Києво-Святошинського району протиправними у зв'язку з порушенням останнім ст. 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», тобто фактично встановити наявність в діях прокурора складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до положень ст. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо. Положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу.
Поняття адміністративного правопорушення викладено у ст. 9 КУпАП. Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Статтею 212-3 КУпАП передбачено таке правопорушення, як неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до законів України «Про інформацію», «Про звернення громадян» та «Про доступ до судових рішень». Згідно з приміткою в цій статті посадові особи, на яких поширюється дія Закону України «Про боротьбу з корупцією», притягаються до відповідальності за такі діяння відповідно до Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Пунктом «г» ч. 1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» передбачено заборону державним службовцям та іншим особам, уповноваженим на виконання функцій держави, відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію.
Вирішуючи питання щодо винності особи в ненаданні, затриманні або наданні недостовірної чи неповної інформації (п. «г» ч. 1 ст. 5 Закону), суди мають керуватися вимогами Закону України від 02.10.1992 року «Про інформацію», а також відповідними правовими актами, які регулюють інформаційні відносини в державі.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Із системного аналізу норм КУпАП вбачається, що питання про встановлення наявності складу адміністративного правопорушення в діях особи являє собою процес виявлення адміністративного правопорушення, його фіксація уповноваженими на те органами, доведення наявності складу адміністративного правопорушення і обов'язкове притягнення до відповідальності винної особи. При цьому відповідальність в таких випадках визначається стягненнями, передбаченими Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень.
Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання дій прокурора Києво-Святошинського району протиправними у зв'язку з порушенням ст. 212-3 КУпАП та ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» підлягає закриттю у зв'язку з непідсудністю адміністративному суду.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність прокурора Києво-Святошинського району Федоренка В.В. у зв'язку з відмовою представляти інтереси 89-річної громадянки ОСОБА_7 в суді, згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України суд зазначає таке.
Пунктом 2 ст. 121 Конституції України встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються, зокрема, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 36-1 вказаного Закону підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Статтею 60 КАС України встановлено, що у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах. Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.
Як вбачається з матеріалів справи, інтереси ОСОБА_7 на момент подачі заяви про представництво інтересів громадянина у суді представляли ОСОБА_1 та ОСОБА_2, тобто підстав для представництва інтересів ОСОБА_7 у суді ще й прокуратурою не встановлено, оскільки вищевказаними нормами закону не передбачено представництво інтересів громадянина одночасно і прокуратурою і законними представниками, представниками за довіреністю.
Таким чином, виходячи з викладеного, прокуратурою Києво-Святошинського району не допущено протиправної бездіяльності при відмові ОСОБА_7 у представництві її інтересів у суді, оскільки інтереси заявника представляли ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
З урахуванням часткової недоведеності прокуратурою Києво-Святошинського району Київської області правомірності своїх дій та бездіяльності, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (ч.1 ст. 94 КАС України).
Керуючись ст.ст. 11, 14, 70- 72, 86, 94, 159 - 163, 254 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Провадження у адміністративній справі в частині позовних вимог щодо визнання дій прокурора Києво-Святошинського району Київської області Федоренко В.В. протиправними у зв'язку з порушенням ст. 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» закрити.
Визнати протиправною бездіяльність прокурора Києво-Святошинського району Київської області Федоренко В.В. у зв'язку з ненаправленням відповіді на запит ОСОБА_2 від 9 листопада 2009 року протягом установленого Законом України «Про звернення громадян» місячного строку.
Зобов'язати прокурора Києво-Святошинського району Київської області Федоренко В.В. направити відповідь заявникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на інформаційний запит від 9 листопада 2009 року.
В решті адміністративного позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, протягом десяти днів з дня її складання у повному обсязі шляхом подання через Київський окружний адміністративний суд заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження .
Суддя В.О. Спиридонова
Постанову складено у повному обсязі 20.07.2010 року.