Справа № 2а-4221/10/1070
14 липня 2010 року Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Спиридонової В.О.,
за участю секретаря судового засідання Касянчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Переяслав-Хмельницького міськрайонного центру зайнятості до відкритого акціонерного товариства «Завод «Точмаш» про стягнення заборгованості,
29.03.2010 року Переяслав-Хмельницький районний центр зайнятості-робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі-позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства «Інженерна компанія «Досвід» (далі-відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в сумі 8733,88 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є платником страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і відповідно до п. 2 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п. 5.6 Інструкції про порядок обчислення та плати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходжень до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, зобов'язаний сплачувати своєчасно та в повному розмірі страхові внески. Всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не сплатив самостійно визначену суму страхових внесків за І півріччя 2003 року, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість (недоїмка) за цим обов'язковим платежем. Центри зайнятості в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, а також стягнення заборгованості за страховими внесками. Відповідач у добровільному порядку заборгованість не сплатив, тому позивач звернувся до суду.
25.08.2009 року проведено державну реєстрацію зміни найменування відповідача з відкритого акціонерного товарсива «Інженерна компанія «Досвід» на відкрите акціонерне товариство «Завод «Точмаш», що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 414326 та копією повідомлення про взяття на облік платника страхових внесків від 20.10.2009 року в Переяслав-Хмельницькому міському центрі зайнятості.
У судовому засіданні 25.05.2010 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду, за згодою сторін, на підставі ст. 52 КАС України допущено заміну первинного відповідача на належного відповідача - ВАТ «Завод «Точмаш».
В судовому засіданні 14.07.2010 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях та зазначив, що при закритті відділення точного машинобудування ВАТ «Інженерна компанія «Досвід» рішення про стягнення прострочених страхових внесків позивачем не приймалось, тому відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а також, що при зверненні до суду позивачем пропущений строк позовної давності, що в силу ст. 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови в позові. Крім того, відповідач вважає, що заявлені вимоги про стягнення 8733,88 грн. є погашеними в силу ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платспроможності боржника або визнання його банкрутом», що підтверджується рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Відповідач - відкрите акціонерне товариство «Інженерна компанія «Досвід» зареєстровано, як платника страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у Переяслав-Хмельницькому міськрайонному центрі зайнятості за № 106803776, відповідно до довідки № 713/01-57 від 19.03.2010 року, наданої Переяслав-Хмельницьким МРЦЗ.
До 01.03.2006 року ВАТ «Інженерна компанія «Досвід» мала відокремлений підрозділ ВАТ «Інженерна компанія «Досвід» за яким рахується заборгованість зі сплати страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в сумі 8328,39 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією розрахункової відомості про нарахування та перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за І квартал 2003 року.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, вказану заборгованість відокремленим підрозділом ВАТ «Інженерна компанія «Досвід» сплачено не було.
З приводу наведеного суд зауважує наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-III.
Згідно з п. 2 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», суб'єкти страхування на випадок безробіття - застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.
Відповідно до п. 4 ст. 1 вказаного Закону страхувальники - роботодавці, застраховані особи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних осіб), які використовують працю фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески.
Згідно з п. 5.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.2000 року № 339 (далі - Інструкції), страхувальники - роботодавці, застраховані особи, фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних осіб), які використовують працю фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру, які відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сплачують страхові внески.
Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Інструкції, платниками страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) є роботодавці.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» розмір страхових внесків щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців та застрахованих осіб одночасно із затвердженням Державного бюджету України на поточний рік. Частиною третьою вказаної статті передбачено, що роботодавці та застраховані особи сплачують страхові внески один раз на місяць в день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці.
Частиною 1 ст. 19 вказаного Закону передбачено, що для роботодавців розміри страхових внесків установлюються на календарний рік у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.
При цьому, страхові внески нараховуються на зазначені у цій статті фактичні виплати (доходи), що не перевищують максимальної величини фактичних витрат страхувальника на оплату праці найманих працівників і доходу фізичних осіб, з якої справляються внески до Фонду, що встановлюється щороку на рівні п'ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески.
Частиною 6 ст. 17 вказаного Закону встановлено, страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На порядок сплати цих внесків не поширюється податкове законодавство.
Ухвалою господарського суду Київської області від 18.02.2009 року у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Інженерна компанія «Досвід» затверджено звіт керуючого санацією у зв'язку з виконанням плану санації та відновленням платоспроможності ВАТ «Інженерна компанія «Досвід», припинено повноваження керуючого санацією, провадження у справі припинено.
Зі змісту наведеної ухвали вбачається, що позивач не являвся кредитором відповідача та до реєстру вимог кредиторів включений не був.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Абзацом 6 ст. 1 вказаного Закону встановлено, що кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
З наведеного випливає, що Переяслав-Хмельницький районний центр зайнятості-робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття не можна віднести до конкурсних кредиторів, оскільки вимоги останнього виникли вже після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Крім того, сам відповідач зазначив, що 12.06.2002 року ухвалою господарського суду Київської області закінчено попереднє засідання, затверджено реєстр вимог кредиторів на суму 1720936,45 грн., призначено збори кредиторів на 22.06.2002 року.
Водночас, у п. 8.12 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» для господарських судів, на які посилається відповідач, зазначено, що згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
При цьому Президія зауважує, що погашення вимог кредиторів щодо цивільно-правових зобов'язань, що відбувається внаслідок застосування ч. 2 ст. 14 вказаного Закону, слід вважати припиненням цих зобов'язань відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, а стосовно зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) - погашенням податкового зобов'язання у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
З урахуванням ч. 6 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» вбачається, що до спірних правовідносин не може бути застосовано ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки зобов'язання відповідача не є податковим зобов'язанням у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Щодо твердження відповідача про пропущення при зверненні до суду позивачем строку позовної давності, що в силу ст. 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови в позові, суд наголошує на такому.
Як вже зазначалося, правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Абзацом 2 ч. 2 ст. 38 вказаного Закону встановлено, що строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені, та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.
Таким чином, підстав для відмови у позові в зв'язку з пропущенням строку позовної давності позивачем при зверненні до суду немає.
Згідно з ст. 14 Основ Законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 року № 16/98-ВР страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, проводять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття покладається на центр зайнятості Автономної республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районі у містах центри зайнятості. Частина друга вказаної статті відносить до компетенції - робочих органів Фонду, зокрема, проведення збору страхових внесків, контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, представництво інтересів у судових та інших органах тощо.
Наявність у відповідача заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття підтверджується копією розрахункової відомості про нарахування та перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за І квартал 2003 року.
З вказаної розрахункової відомості вбачається, що відповідач має заборгованість зі сплати страхових внесків у сумі 8328,39 грн., проте позовні вимоги заявлені щодо стягнення з відповідача заборгованості по сплаті страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в сумі 8733,88 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Докази, що підтверджують наявність у відповідача заборгованості у сумі 8328,39 грн. позивачем надані суду, їх копії містяться у матеріалах справи. Разом з цим, доказів які б підтверджували наявність у відповідача заборгованості у сумі 8733,88 грн. (заявлено до стягнення 8733,88 грн., підтверджено наданими доказами 8328,39 грн., залишок складає 405,49 грн.) позивачем суду не надано, тому суд вважає, що в цій частині позов не підлягає задоволенню.
Щодо твердження відповідача про сплату заборгованості по страхових внесках за І квартал 2004 року у сумі 597,39 грн., суд не бере до уваги таке твердження, оскільки позовні вимоги заявлені лише за І квартал 2003 року і сплата відповідачем заборгованості за І квартал 2004 року не є предметом позову у даній справі. Повноважень і підстав вийти за межі заявлених позовних вимог, у даному випадку, у суду немає.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, суд приходить до висновку щодо часткового обґрунтування заявлених позовних вимог і вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 11, 14, 70- 72, 86, 159 - 163, 254 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Завод «Точмаш» на користь Переяслав-Хмельницького міськрайонного центру зайнятості-робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття заборгованість по сплаті страхових внесків у сумі 8328,39 грн. (вісім тисяч триста двадцять вісім гривень тридцять дев'ять копійок).
В решті адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, протягом десяти днів з дня її складання у повному обсязі шляхом подання через Київський окружний адміністративний суд заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.О. Спиридонова
Постанову складено у повному обсязі 15.07.2010 року.