Справа № 2а-3531/10/1070
8 липня 2010 року Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Спиридонової В.О.,
за участю секретаря судового засідання Касянчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Спецтехніка» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання нечинними рішень,
У лютому 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Спецтехніка» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо встановлення фактів недійсності договірних зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Спецтехніка» та визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Броварської ОДПІ від 11.02.2010 року № 0000242301/0 та № 0000222301/0.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при винесенні спірних рішень не дотримано вимог чинного податкового законодавства, що призвело до прийняття невірних висновків при перевірці позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 03.11.2005 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 03.11.2005 року по 30.09.2009 року, а тому зазначені рішення є нечинними .
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях та зазначив, що оскаржувані рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства та просив відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом, на підставі направлень від 29.12.2009 року № 1640, від 20.01.2010 року № 66, виданих Броварською ОДПІ працівниками відповідача у відповідності з ч. 1 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та плану - графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведено планову виїзну перевірку TOB «ТД Спецтехніка» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 03.11.2005 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 03.11.2005 року по 30.09.2009 року відповідно до затвердженого плану перевірки.
В процесі проведення зазначеної перевірки відповідачем виявлено розбіжності між доходами від продажу товарів (робіт, послуг) (р. 01.1.) в деклараціях з податку на прибуток підприємств та обсягами операцій на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів (p. 1 кол. А), декларацій з податку на додану вартість, що призвели до порушення TOB «ТД Спецтехніка» п. 4.1.1, п. 4.1, пп. 11.3.1, п. 11.3, ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 9229,00 грн. у 3 кварталі 2008 року та п. 4.1. ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 67626,00 грн., в тому числі за червень 2007 року в сумі 896,00 грн., вересні 2007 року в сумі 907,00 грн., грудні 2007 року в сумі 17723,00 грн., червні 2008 року в сумі 29479,00 грн., грудні 2008 року в сумі 18621,00 грн.; згідно даних бухгалтерського обліку по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» та даними перевірки TOB «ТД Спецтехніка» обсяг поставок за 3 квартал становить 9 838 655,00 грн. (у тому числі за липень 2008 року - 4 278 314,00 грн., серпень 2008 року - 2 995 262,00 грн., вересень 2008 року - 2 565 079,00 грн.). В податкових деклараціях по податку на прибуток підприємств доходи від продажу товарів (робіт, послуг) (р.01.1.) за 3 квартал 2008 року становлять 9 801 742,00 грн. В деклараціях по ПДВ обсяг за 3 квартал становить 9 838 655,00 грн., розбіжність становить 36 913,00 грн.
Як зазначено відповідачем, поясненням посадових осіб TOB «ТД Спецтехніка» на запити Броварської ОДПІ стосовного вищенаведеного порушення щодо включення TOB «ТД Спецтехніка» до рядка 01.1 «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» суму приросту балансової вартості запасів минулого звітного (передуючого періоду), та згідно з додатком К 1/1 до декларації з податку на прибуток за півріччя 2008 року № 47694 від 11.08.2008 року сума приросту становила 51 375,00 грн., відповідно до відображеної у рядку 01.2 вищенаведеної декларації не є дійсним.
Крім того, виявлено однотипні порушення при визначенні податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а саме: задекларовані в деклараціях з податку на додану вартість (р. 1 кол. А) «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів» обсяги поставки (без ПДВ), не відповідають даним, наданим до перевірки оборотно-сальдовим відомостям бухгалтерському рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», згідно з якими задекларовано обсяги поставки товарів (робіт, послуг) (р. 01.1.) декларацій з податку на прибуток підприємств, поданих до Броварської ОДПІ. Сума розбіжностей становить 338 136,00 грн.
Також зроблено висновок про нікчемність укладених договорів (через не спричинення настання реальних наслідків), а саме: договорів купівлі-продажу № 4532/А1 від 24.12.2007 року, № 4532/А1 доп.1 від 24.12.2007 року, № 4532/А2 від 26.05.2008 року, № 4533/А2 доп.2 від 26.05.2008 року TOB «ТД Спецтехніка» з TOB «АТЛАНТ-СЕРВІС ГРУП» щодо придбання запасних частин та договору купівлі-продажу № 02/07-СТ від 02.07.2007 року TOB «ТД Спецтехніка» з TOB «САНТРІС» щодо придбання запасних частин.
За результатами вказаної перевірки складено акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства № 39/232/33847218 від 29.01.2010 року, в якому зафіксовані порушення пп. 4.1.1 п. 4.1., пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4., пп. 11.3.1 п. 11. 3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму у розмірі 10 667,00 грн.; п. 4.1. ст. 4 та пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 68 799,00 грн.
Крім того, на виправлення неточностей, які виникли при складанні акту № 39/232/33847218 від 29.01.2010 року відповідачем винесено доповнення до акту № 39/232/33847218 від 29.01.2010 року про результати планової виїзної перевірки TOB «ТД Спецтехніка» № 48/232/33847218 від 30.01.2010 року.
Заперечуючи проти складеного акту № 39/232/33847218, позивачем було подано пояснення на вказаний акт. Однак, відповідачем не прийняло до уваги викладені в поясненні відомості.
На підставі акту про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства № 39/232/33847218 від 29.01.2010 року відповідачем прийнято: податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 11.02.2010 року № 0000242301/0, яким за порушення п. 4.1. ст. 4 та пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» згідно з пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 3, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 103 198,50 грн. у тому числі 68 799,00 грн. за основним платежем та 34 399,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення від 11.02.2010 року № 0000222301/0, яким за порушення пп. 4.1.1 п. 4.1., пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4., пп. 11.3.1 п. 11. 3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» згідно з пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 3, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 16 000,50 грн. у тому числі 10 667,00 грн. за основним платежем та 5 333,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при оформленні акту, працівниками відповідача вимог наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205 (надалі - Порядок № 327) щодо визначення документів, на підстав яких було зроблено висновок про наявність порушень вимог чинного законодавства, не було дотримано в повній мірі.
Позивач зазначає, що Порядком № 327 визначено: акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства; за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства; факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Проте відповідачем зазначених вимог Порядку не дотримано.
Так, перевіркою «повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 03.11.2005 року по 30.09.2009 року встановлено його заниження за 1 квартал 2008 року в сумі 5751,00 грн.». Позивачем даний факт не заперечується, оскільки дійсно така обставина мала місце.
Зокрема, на виконання вимог чинного законодавства, працівниками відповідача у пп. 2) п. 3.1.1 «Валовий дохід», Розділу 3.1. «Податок на прибуток» акту зазначено, який документ під час перевірки було виявлено, однак останній не був включений в сукупний оподатковуваний дохід.
В той же час, при виявленні порушень на суму 36 916,00 грн., відповідного розшифрування не було надано. Хоча, як визначено у пп. 2.3.2 розділу II Порядку № 327, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства, зокрема, необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; зазначити перелік документів, що не були надані у ході здійснення перевірки. Відповідачем вказаного обов'язку не виконано.
В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що, дійсно, при проведенні перевірки позивача первинні документи не досліджувалися.
Щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 11.02.2010 року № 0000222301/0 позивач зазначив, що при винесенні вказаного рішення відповідачем не було належним чином проаналізовано зміст акту перевірки, не встановлено допущені порушення, не усунуто їх та не взято до уваги пояснення позивача, в результаті чого було винесено необґрунтоване рішення.
Так, відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV податковий облік ґрунтується на підставі даних бухгалтерського обліку, що здійснюється виключно на підставі первинних документів. Тому лише наявність відповідного документу (не врахованого чи врахованого неналежним чином) є підставою для нарахування відповідного податку та збору. Відсутність такого неврахованого (неналежним чином врахованого) документу і є підставою для нарахування податку та відповідних штрафних санкцій. Оскільки відповідачем таких документів не виявлено, підстав для нарахування сум податку та штрафних санкцій за їх несплату у відповідача не було.
З приводу наведеного суд зауважує наступне.
У відповідності до ч. 2 п. 2.5 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 110 від 17 березня 2001 року, податкове повідомлення-рішення - це рішення керівника органу державної податкової служби щодо сплатити суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій (у тому числі пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності) за порушення податкового законодавства та інших нормативно-правових актів. Таке рішення приймається за результатами перевірок платника податків.
Згідно з п. 1.3 Порядку № 327 за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт.
Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Таким чином, законом визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається за результатами проведення перевірки. Носієм доказової інформації про виявлені під час перевірки порушення є акт. Прийняття податкового повідомлення-рішення з інших підстав - не передбачено.
За таких обставин суд приходить до висновку, що підставою для визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Броварської ОДПІ Київської області від 11.02.2010 року № 0000242301/0 та № 0000222301/0 може бути визнання акту № 39/232/33847218 від 29.01.2010 року таким, що не відповідає вимогам закону.
У відповідності до положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.
Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 цього Закону на, зокрема, суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону, суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Як зазначено вище, податковий облік ґрунтується на підставі даних бухгалтерського обліку, що здійснюється виключно на підставі первинних документів.
Відповідно до п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Як вже зазначено судом, відповідач не заперечує не дослідження первинних документів при проведенні перевірки позивача.
Також не було належним чином оформлено і результати перевірки, що стосуються визначення суми податку на додану вартість.
Абзацом 1 п. 3.2.1. «Податкові зобов'язання» розділу 3.2. «Податок на додану вартість» визначено, що «встановлено їх (податкових зобов'язань) заниження в загальній сумі 67626,00 грн. в тому числі за червень 2007 року в сумі 896,00 грн., вересня 2007 року в сумі 907,00 грн., грудні 207 року в сумі 17 723,00 грн., червні 2008 року в сумі 29 479,00 грн., грудні 2008 року в сумі 18 621,00 грн.»
З роз'яснень вказаних порушень неможливо встановити, які саме документи були виявлені працівникам відповідача, що послугували підставами для нарахування податкових зобов'язань на суму 67 626,00 грн. Таким чином, посилаючись на бухгалтерський облік, невід'ємною частиною якого є первинна документація, працівники Броварської ОДПІ не здійснили перевірку первинної документації та не встановили, не відобразили в акті перевірки первинні документи.
Таким чином, як і у випадку з визначенням податкових зобов'язань при нарахування податку на прибуток, відповідач не забезпечив належного оформлення та фіксації порушень на підставі виявлених первинних документів. Вказане дає підстави вважати необґрунтованими висновки відповідача по відношенню до фактичних обставин справи.
При цьому у відповідності до положень Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закону про ПДВ) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.
Підставою для встановлення наявності (виникнення) податкового зобов'язання є вчинення (здійснення) платником податків операцій, що є об'єктами оподаткування. При цьому відповідним відображенням таких операцій є первинні документи. Працівники відповідача визначених вимог не виконали. Таким чином, обставини викладені в акті перевірки щодо зазначеного не вважаються судом обґрунтованим.
Щодо завищення податкового кредиту позивачем, суд не погоджується з висновками відповідача, викладеними у акті перевірки, виходячи з наступного.
В пп. 2 п. 3.2.2. акту «Податковий кредит» розділу 3.2. «Податок на додану вартість» відповідач описав, що підставою для встановлення факту завищення податкового відшкодування є операція щодо безоплатного придбання товару у ТОВ «Ордонатком» (Молдова). При цьому, як зазначає відповідач, відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Оскільки при безоплатному отриманні імпортних товарів відсутній факт придбання товарів, як це передбачено пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ й було завищено податковий кредит.
Однак, дана обставина не відповідає змісту закону, оскільки відповідач прирівнює поставку до придбання товарів до передачі права власності на об'єкт.
Відповідачем не враховано положення пп. 7.2.7 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яка вказує, що у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.
Отже, вимоги щодо виключення зі складу податкового кредиту суми в розмірі 1 173,00 грн. не відповідають вимогам законодавства.
Як випливає зі змісту акта перевірки, висновок Броварської ОДПІ про нікчемність договорів купівлі-продажу № 4532/А1 від 24.12.2007 року, № 4532/А1 доп.1 від 24.12.2007 року, № 4532/А2 від 26.05.2008 року, № 4533/А2 доп.2 від 26.05.2008 року TOB «ТД Спецтехніка» з TOB «АТЛАНТ-СЕРВІС ГРУП» та договору купівлі-продажу № 02/07-СТ від 02.07.2007 року TOB «ТД Спецтехніка» з TOB «САНТРІС» ґрунтується на тому, що угоди щодо придбання запасних частин не були спрямовані на настання реальних правових наслідків.
Суд, беручи до уваги фактичні обставини справи та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказаний висновок відповідача помилковим та безпідставним.
Частина 1 ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Також відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Таким чином, підстави, з яких відповідач вважає укладені угоди недійсними підпадають під поняття «фіктивний правочин». А фіктивний правочин визнається недійсним судом (ч. 2 ст. 234 ЦК України).
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча відповідно до ч.2 ст. 71 КАСУ він як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність своїх рішень.
Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про це не підкріплена належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.
Також суд зазначає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договорів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
За таких обставин суд не може погодитися з висновком відповідача, викладеним у акті перевірки від 29.01.2010 року відносно нікчемності укладених спірних правочинів, оскільки в силу ст. 204 ЦКУ правочин є провомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на порушення наведених норм права та з перевищенням повноважень, передбачених ст. 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», в акті перевірки визначено нікчемними правочини, вчинений між позивачем та «АТЛАНТ-СЕРВІС ГРУП», TOB «САНТРІС».
Оскільки акт документальної перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, згідно висновків суду є таким, що втратив значимість як носій доказової інформації - спірні податкові повідомлення-рішення слід визнати нечинними.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкових повідомлень-рішень від 11.02.2010 року № 0000242301/0 та № 0000222301/0 на підставі акту перевірки № 39/232/33847218 від 29.01.2010 року та не спростовано доводи адміністративного позову, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159 - 163, 254 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області щодо встановлення фактів недійсності договірних зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Спецтехніка».
Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 11 лютого 2010 року №0000242301/0 та №0000222301/0.
Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Спецтехніка» судовий збір у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, протягом десяти днів з дня її складання у повному обсязі шляхом подання через Київський окружний адміністративний суд заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.О. Спиридонова
Постанову складено у повному обсязі 12.07.2010 року.