27 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/21848/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022
у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго")
до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (далі - Керуюча компанія)
про стягнення заборгованості,
1. У грудні 2021 року КП "Київтеплоенерго" звернулося до суду з позовом до Керуючої компанії про стягнення заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії в загальному розмірі 75 405,66 грн, з яких: 61 521,52 грн - основний борг, 4 366,05 грн - 3% річних та 9 518,09 грн - інфляційні втрати.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є балансоутримувачем нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1, площею 57,00 кв. м, у якому надавалися послуги з теплопостачання. За твердженнями позивача, відповідач не вносив плату за отриману від Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до квітня 2018 року включно теплову енергію, в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 30 190,04 грн. Право вимоги за вказаним боргом позивач отримав на підставі договору цесії від 11.10.2018 №601-18. Також, у зв'язку з несплатою відповідачем за надані у період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року послуги з теплопостачання, в останнього виникла заборгованість у розмірі 31 331,48 грн. Оскільки законом встановлено обов'язок споживача оплачувати послуги з теплопостачання не дивлячись на відсутність договірних відносин, відповідач порушив свої зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії, внаслідок чого він також зобов'язаний відшкодувати 3% річних та інфляційні втрати.
3. Господарський суд міста Києва рішенням від 19.07.2022 у задоволенні позову відмовив повністю; стягнув з КП "Київтеплоенерго" на користь відповідача 5 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване, зокрема, тим, що позивач не надав жодних доказів стосовно того, що спірне нежитлове приміщення площею 57,00 кв. м за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1, знаходиться на балансі або в користуванні відповідача; суд встановив, що позивач включив спірну заборгованість у рахунок-фактуру без деталізації інформації щодо складових такої плати.
5. Північний апеляційний господарський суд постановою від 21.11.2022 рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове - про часткове задоволення позову. Стягнув з Керуючої компанії на користь КП "Київтеплоенерго" заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 46 022,29 грн, 3% річних у розмірі 2 968,64 грн та 6 797,90 грн інфляційних втрат.
6. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване, зокрема, таким:
- відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав; зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів спростування презумпції правомірності договору відступлення прав вимоги, позивач прийняв право вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості та додаткових грошових зобов'язань;
- суд першої інстанції дійшов помилкового, що спірне нежитлове приміщення не знаходиться на балансі або в користуванні відповідача, тоді як згідно розпоряджень Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації спірне нежитлове приміщення закріплено за відповідачем на праві господарського відання та прийнято і перебуває на балансі останнього;
- технічна можливість непоставлення теплової енергії відповідачу у позивача відсутня; нарахування за надані послуги теплопостачання здійснювалося на підставі відомостей споживання та діючих в період споживання тарифів;
- отримання відповідачем послуг теплопостачання підтверджується наявними в матеріалах справи доказами; позивач довів факт включення та відключення будинку в період опалювального сезону за спірні періоди та факт підключення / відключення до / від постачання теплової енергії всього будинку;
- відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладання договору на теплопостачання, від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію;
- відповідач не надав жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження відключення від теплопостачання будинку, а тому у відповідача існує обов'язок щодо відшкодування вартості спожитої ним теплової енергії; відповідач не спростував належними, допустимими та достовірними доказами відомості щодо обсягів отриманої теплової енергії, нарахування боргу, а також не надав доказів здійснення оплати останньої;
- надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог є більш вірогідними ніж докази, надані відповідачем в їх спростування;
- надані представником позивача розрахунки 3% річних та інфляційних втрат є правильними;
- позовна давність для вимог щодо стягнення суми основного боргу за період з листопада 2015 року по квітень 2018 року станом на день звернення з позовом до суду (30.12.2021) є такою, що сплинула у травні 2021 року; позовна давність щодо заборгованості, яка виникла за період з листопада 2015 року по лютий 2017 року, була пропущена ще до початку дії карантину; щодо заборгованості, яка виникла за спірний період з березня 2017 року по квітень 2018 року, то закінчення позовної давності щодо цих вимог припало на період дії карантину, а отже позовна давність продовжена та не сплинула на момент звернення до суду.
7. 06.01.2023 Керуюча компанія звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022, в якій просив її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Скаржник також заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
8. Верховний Суд ухвалою від 24.01.2023 касаційну скаргу залишив без руху на підставі ч.2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) як таку, що оформлена з порушенням вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК, а також на підставі ч.3 ст.292 ГПК. Верховний Суд визнав неповажними наведені скаржником причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження.
9. 14.02.2023 до Верховного Суду від скаржника надійшла подана 10.02.2023 заява про усунення недоліків касаційної скарги та нова редакція касаційної скарги. Скаржник повторно заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та навів обґрунтування поважності причин його пропуску.
10. Верховний Суд ухвалою від 02.03.2023 витребував матеріали справи та відклав розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Керуючої компанії до надходження до Верховного Суду матеріалів справи.
11. 13.03.2023 матеріали справи №910/21848/21 надійшли до Верховного Суду.
12. Перевіривши матеріали справи та касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаргу подано з дотриманням вимог статей 287, 290 ГПК.
13. Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтоване тим, що повний текст оскаржуваної постанови він отримав 08.02.2023 на підставі відповідної заяви.
14. Частиною 1 ст.288 ГПК визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
15. Відповідно до ч.2 ст.288 ГПК учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
16. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.4 ст.293 цього Кодексу (ч.3 ст.288 ГПК).
17. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 21.11.2022, повний текст складено та підписано у цей же день, а отже останнім днем касаційного оскарження вказаної постанови було 12.12.2022.
18. Касаційна скарга подана скаржником 06.01.2023, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження.
19. Як вбачається із матеріалів справи, оскаржувана постанова направлялася лише на адреси електронної пошти keryucha@ukr.net та energozbut@ukr.net (т.2, а.с.151); при цьому докази її отримання в матеріалах справи відсутні (зокрема відсутня довідка про доставку електронного листа).
20. Окрім цього, ухвала Північного апеляційного господарського суді від 14.09.2022 про відкриття апеляційного провадження також направлялася на вказані адреси електронної пошти (т.2, а.с.106-107), однак після цього представник відповідача адвокат Джумурат В.М. звернувся із заявою про ознайомлення з матеріалами справи (т.2, а.с.109) та у відзиві на апеляційну скаргу вказав, що 29.09.2022 у приміщенні суду апеляційної інстанції ознайомився з апеляційною скаргою та отримав копію ухвали про відкриття апеляційного провадження (т.2, а.с.111).
21. Вказані обставини не свідчать про ознайомлення відповідача із змістом судових рішень (як ухвали про відкриття апеляційного провадження, так й оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції) за наслідком їх направлення на адресу електронної пошти keryucha@ukr.net.
22. Таким чином, Верховний Суд визнає поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки скаржник звернувся із касаційною скаргою (06.01.2023) протягом 20 днів з моменту ознайомлення з текстом оскаржуваного рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень (19.12.2022) та до моменту його отримання (08.02.2023) на підставі відповідної заяви в приміщенні Північного апеляційного господарського суду (т.2, а.с.156), та поновлює строк на касаційне оскарження.
23. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК у новій редакції касаційної скарги як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункти 3, 4 ч.2 ст.287 цього Кодексу та зазначає, що необхідно вирішити ст.1, ст.19-1, ст.25 Закону "Про теплопостачання" чи ст.1, ч.2 ст.12, ч.3 ст.12, ст.13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" регулюють спірне договірне правовідношення; вирішення цього питання впливає на законодавчі вимоги щодо законності та обґрунтованості судових рішень в численних подібних спорах між позивачем та відповідачем.
24. Скаржник зазначає, зокрема, таке:
- ст.1, ч.2 ст.12, ч.3 ст.12, ст.13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" повинні застосовуватися до правовідношень між позивачем та відповідачем, об'єктом яких є теплова енергія, що поставляється до нежитлових приміщень переданих до сфери управління відповідача;
- суд першої інстанції, не встановивши правову природу договірного правовідношення як ключового питання для правильного розгляду справи, вирішив спір на основі норм Закону "Про житлово- комунальні послуги"; однак, якщо спір має бути врегульований цим Законом, то незрозуміло чому позивач направляє відповідачу проект договору на постачання теплової енергії, який передбачений Законом "Про теплопостачання";
- постанова суду апеляційної інстанції суперечить вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення, адже суд кваліфікує правовідношення за наслідками та не встановлює зміст правовідношення, тобто не визначає яким законом має бути врегульоване договірне правовідношення;
- від вирішення питання про те, який Закон врегульовує договірне правовідношення, залежить зміст цього правовідношення, істотні умови договору та законність судових рішень;
- оскільки суд апеляційної інстанції лише констатував у своїй постанові про те, що в матеріалах справи наявний проект договору на постачання теплової енергії від 20.01.2021 №8724004-01, але не надав йому правову оцінку, а також не дослідив ряд інших обставин справи, описаних у тексті касаційної скарги, наявні підстави для застосування п.1 ч.3 ст.310 ГПК.
25. Скаржник також вказує, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення за невірного застосування норм чинного законодавства, без урахування правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду (що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними). При цьому, скаржник не посилається на п.1 ч.2 ст.287 ГПК як на підставу касаційного оскарження.
26. Обґрунтовуючи наявність умов, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК, скаржник стверджує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (пп."а" п.2 ч.3 ст.287 ГПК).
27. Скаржник вказує, що в провадженні господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду перебуває 89 справ за позовом КП "Київтеплоенерго" до Керуючої компанії про стягнення заборгованості за теплопостачання; кількість таких позовів постійно збільшується; аналогічні спори виникають і в інших районах міста Києва; неврегульованість суспільних відносин призводить до того, що відсутня єдність судової практики і, як наслідок, суди ухвалюють протилежні рішення в аналогічних правовідносинах (справи, вирішені на користь відповідача: №910/21865/21, №910/3878/22, №910/4163/22, №910/2317/22, №910/9072/20; справи, вирішені на користь позивача: №910/6255/22, №910/22035/21, №910/21570/21, №910/3672/22).
28. Верховний Суд погоджується із наведеними доводами скаржника про наявність умов, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК, зокрема, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, про що свідчать наведені скаржником протилежні рішення судів щодо одного і того ж питання.
29. Таким чином, скаржник усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом.
30. Відповідно до ч.3 ст.174 ГПК, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст.176 цього кодексу.
31. Оскільки суд касаційної інстанції має застосовувати вказані вимоги до касаційних скарг, то з огляду на те, що скаржником усунуто недоліки касаційної скарги в строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання та є такою, що відповідає вимогам ст. 290 ГПК, у зв'язку з чим відповідно до правил ст.294 ГПК необхідно відкрити касаційне провадження у справі.
32. Згідно з ч. 4 ст. 301 ГПК перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.
33. Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
34. Скаржник у касаційній скарзі заявив клопотання про здійснення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
35. Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
36. Оскільки скаржник не навів жодних обґрунтувань щодо необхідності розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, Верховний Суд відповідне клопотання залишає без задоволення.
Керуючись статтями 8, 119, 234, 235, 287, 288, 290, 294, 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Поновити Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022.
2. Відкрити касаційне провадження у справі №910/21848/21 за касаційною скаргою Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва".
3. Призначити до розгляду справу №910/21848/21 за касаційною скаргою Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
4. Надати учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 14.04.2023.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
В. Студенець