вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" березня 2023 р. Справа № 911/691/22
За позовом Приватного підприємства "Артембуд", 89411, Закарпатська область, Ужгородський район, село Кам'яниця, вулиця Ужанська, будинок 104-А
до Виробничого кооператива "Кооператив "Асфальтобетонщик", 08292, Київська область, місто Буча, вулиця Промислова,будинок 5
про стягнення 1 206 019,14 грн
суддя Н.Г. Шевчук
секретар судового засідання М.Г. Байдрелова
за участю представників сторін:
від позивача: Тютюнік О.О. (посв. № 10654/10 від 20.06.2022, ордер серії АІ № 1263527 від 10.08.2022);
від відповідача: Ярмольчук В.С. (свідоцтво № 597 від 31.01.2008, ордер серії ВК № 1014789 від 03.11.2022).
Суть спору: Приватне підприємство "Артембуд" (далі - ПП "Артембуд") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Кооперативу "Асфальтобетонщик" (змінив найменування на Виробничий кооператив "Кооператив "Асфальтобетонщик"), в якому в редакції заяви про усунення недоліків позовної заяви просить стягнути з відповідача 1 206 019,14 грн, з яких: заборгованість 943 637,50грн та нараховані на цю суму інфляційне збільшення 212 465,27 грн за період з серпня 2020 року по березень 2022 року і 49 916,37 грн штрафні санкції (3% річних).
В обґрунтування позовних вимог позивач з посиланням на статті 525, 526, 610, 1212 Цивільного кодексу України зазначає, що 02.04.2020 між ПП "Артембуд" та Кооперативом "Асфальтобетонщик" укладено договір оренди асфальтного заводу № 1-02042020/Ор, згідно умов якого відповідач зобов'язався передати за актом приймання-передачі в строкове користування завод, який розташований за адресою: 08292, Київська обл., м. Буча, вул. Промислова, 5, однак останній ухилявся від виконання зазначеної умови договору та вимагав авансування оренди за увесь строк його дії. Позивачу вдалось використовувати асфальтний завод у своїй господарській діяльності лише два місяці у період з 02.06.2020 по 31.07.2020, проте сукупна величина грошових коштів, що були перераховані відповідачу по договору складає 1 043 637,50 грн, що перевищує вартість оренди за вказаний період на 943 637,50грн. Заявлені до стягнення 943 637,50грн безпідставно утримуються відповідачем.
Відповідач проти позову заперечує, вважає вимоги безпідставними, стверджує, що позивач користувався орендованим майном, договір у встановленому порядку не був розірваний, позивач з повідомленням про намір розірвати договір та повернути грошові кошти до відповідача не звертався.
В процесі розгляду справи позивачем було заявлено клопотання від 09.02.2023 про витребування у відповідача угоди про надання професійної правничої/правової допомоги №б/н від 11.08.2022, укладеної відповідачем із адвокатом Ярмольником Віталієм Сергійовичем, з метою встановлення обставин щодо наявності в останнього повноважень представляти в суді інтереси відповідача. Клопотання залишене судом без задоволення, оскільки воно не стосується предмету спору.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кооперативом "Асфальтобетонщик" (орендодавець) та ПП "Артембуд" (орендар) 02.04.2020 укладений договір №1-02042020/Ор оренди асфальтного заводу (далі - Договір оренди), згідно якого орендодавець зобов'язується передати орендареві у строкове платне користування, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування нежилий об'єкт оренди площею 0 кв.м, земельну ділянку площею 1га та асфальтний завод, які розташовані за адресою: 08292, Київська обл., місто Буча, вулиця Промислова, будинок 5 (надалі об'єкт оренди), та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.
Стан на момент передачі в оренду: потребує поточного та капітального ремонту (пункт 4 Договору оренди).
Згідно пункту 5 цього договору об'єкт оренди передається орендареві для ведення господарської діяльності , а саме: функціонування виробництва асфальтного заводу.
Об'єкт оренди надається в оренду строком на два роки з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкту оренди (пункт 6).
Відповідно до пункту 8 Договору оренди орендар зобов'язується щомісячно до 5 числа поточного місяця за поточний місяць сплачувати орендодавцю орендну плату.
Нарахування орендної плати починається з моменту передачі у користування орендарю, а саме підписання акту прийому-передачі об'єкту оренди (пункт 9).
Пунктом 10 Договору оренди визначено, що розмір орендної плати, яку орендар буде сплачувати орендодавцю, складатиме 50 000,00 гривень з ПДВ. До вартості орендної плати входить податок на землю і податок на нерухомість. Розмір орендної плати індексується із застосуванням коефіцієнту: 1.
Оплата у вигляді компенсації за комунальні послуги орендодавцю здійснюється орендарем додатково на підставі виставлених орендодавцем рахунків (показників лічильника та діючого тарифу), які сплачуються орендарем протягом 7 (семи) робочих днів після отримання рахунку від орендодавця (пункт 11).
Згідно пункту 15 цього договору орендодавець передає у тимчасове платне користування об'єкт оренди орендарю в момент підписання акту прийому-передачі, що є невід'ємною частиною договору, із зазначенням технічного стану об'єкта оренди, наявного обладнання, інвентаря та іншого майна, що належить орендодавцю і передається разом з об'єктом оренди. Акт підписується повноважними представниками сторін.
Передача об'єкту оренди та підписання акту приймання-передачі відбувається сторонами не пізніше 02 квітня 2020 року (пункт 16 договору).
Пунктом 17 Договору оренди сторони визначили, що орендар повертає об'єкт оренди в момент підписання відповідного акту прийому-передачі об'єкта оренди. Орендар повинен повернути об'єкт оренди у такому ж стані, що існував на день його передачі орендарю, з урахуванням нормального зносу та зроблених орендарем невід'ємних поліпшень та ремонту.
Згідно пункту 60 цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє два роки.
Цей договір може бути змінений, доповнений або достроково припинений за письмовою згодою сторін. Усі зміни та доповнення до цього договору укладаються у письмовій формі, оформляються додатковими угодами та стають з моменту підписання сторонами невід'ємною частиною цього договору (пункт 61).
Договір припиняє свою дію у наступних випадках: за взаємною згодою сторін (шляхом укладання додаткової угоди до цього договору); за рішенням суду, яке набрало законної сили (пункти 63-65).
Пунктом 66 Договору оренди передбачено, що орендар має право в односторонньому порядку, повідомивши про це орендодавця за 10 днів до дати розірвання договору. У цьому разі договір є розірваним через 10 днів з дати одержання орендодавцем повідомлення про розірвання, а орендодавець зобов'язаний прийняти об'єкт оренди протягом 3 (трьох) робочих днів після настання дати розірвання. Право орендаря на розірвання цього договору не є односторонньою зміною умов договору.
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частина друга статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Згідно статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно статей 759, 765, 766 Цивільного кодексу України (в редакції станом на момент укладення Договору оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. Якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: 1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; 2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.
Згідно статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Пунктом 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
За правилами Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 Кодексу).
За змістом частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд встановив, що передбачена Договором оренди як обов'язкова дія і як необхідна умова для нарахування орендної плати об'єкта оренди від орендодавця до орендодавця по акту приймання-передачі не була вчинена, акт приймання-передачі не складався.
Про невчинення такої дії стверджує позивач і підтверджує відповідач.
Позивач стверджує, що ним по Договору оренди було сплачено відповідачу 1 043 637,50грн, однак він використовував асфальтний завод у своїй діяльності лише два місяці у період з 02.06.2020 по 31.07.2020, оплата за які становить 100 000,00 грн.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що по Договору №1-02042020/Ор від 02.04.2020 позивач перерахував на рахунок відповідача 990 000,00 грн, що підтверджується наданими до матеріалів справи фільтрованою випискою АТ КБ "Приватбанк" за період з 01.01.2020 по 10.05.2022, платіжними дорученнями (в тому числі і №1741 від 03.09.2020, №1776 від 15.09.2020, №1817 від 22.09.2020, які не зазначені у цій виписці, але включені до складеного відповідачем акту звірення розрахунків по цьому Договору оренди).
Суд не враховує як оплату по Договору оренди перераховані позивачем відповідачу платіжним дорученням №1182 від 06.04.2020 грошові кошти у сумі 53 637,50грн, оскільки вказане у ньому призначення платежу "Оплата за асфальт згідно Договору №2-06042020/Асф від 06.04.2020р…" не стосується Договору оренди.
Відповідач стверджує, що позивач користувався об'єктом оренди протягом всього періоду дії Договору оренди.
Однак, за відсутності акту приймання-передачі об'єкту оренди від орендодавця орендарю, складання якого згідно Договору оренди є обов'язковим, належні докази передачі об'єкту оренди у користування орендарю відсутні.
Надані відповідачем три аркуші рукописних записів (найменування документу не вказане, в переліку додатків до відзиву на позов зазначено "записи з журналу"), які на думку відповідача є фіксацією привезення позивачем на територію асфальтного заводу вантажу (відсів, щебінь) і вивезення асфальту, не містять інформації про передачу об'єкту оренди орендарю або користування ним.
Частиною другою статті 87 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.
А тому суд не погоджується з відповідачем і не приймає в якості доказу користування позивачем об'єктом оренди нотаріально посвідчену заява свідка ОСОБА_1 .
Відсутність акту приймання-передачі повернення об'єкту оренди, про що зазначає відповідач, також не підтверджує користування об'єктом оренди.
Суд також не погоджується з доводами відповідача і не вважає доказом користування позивачем об'єктом оренди перерахування ним на рахунок відповідача орендних платежів по Договору оренди після 31.07.2020.
Враховуючи, що докази передачі відповідачем позивачу предмету оренди відсутні, що позивачем відповідачу по Договору оренди було перераховано 990 000,00грн, суд приходить до висновку, що ці грошові кошти утримуються відповідачем без достатньої правової підстави, що вимоги позивача є обґрунтованими.
Визначення ціни позову є виключним правом позивача.
Оскільки 100 000,00грн позивач визначив як оплата за використання асфальтного заводу у період з 02.06.2020 по 31.07.2020, то стягненню з відповідача підлягає 890 000,00грн.
Щодо позовних вимог про стягнення інфляційного збільшення 212 465,27 грн за період з серпня 2020 року по березень 2022 року і 49 916,37 грн штрафних санкцій (3% річних) суд не вбачає підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.
Договором оренди не передбачено обов'язок орендодавця повернути отримані по цьому договору грошові кошти чи їх частину.
Докази звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів відсутні.
Наданий позивачем до матеріалів справи адресований відповідачу лист від 24.07.2020 з повідомленням про намір розірвати Договір оренди та з вимогою повернути зайво сплачені грошові кошти суд не приймає в якості такого доказу, оскільки належні докази його направлення (вручення) відповідачу відсутні.
Рукописний напис на цьому листі "Отримала ОСОБА_2 , підпис" за відсутності доказів наявності у цієї особи повноважень на вчинення такої дії від імені Кооперативу "Асфальтобетонщик" не підтверджує отримання останнім такої вимоги.
За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів у сумі 890 000,00 грн. В іншій частині вимог підстави для задоволення відсутні.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Виробничого кооперативу "Кооператив "Асфальтобетонщик" (08292, Київська область, місто Буча, вулиця Промислова, будинок 5, код ЄДРПОУ 19413928) на користь Приватного підприємства "Артембуд" (89411, Закарпатська область, Ужгородський район, село Кам'яниця, вулиця Ужанська, будинок 104-А, код ЄДРПОУ 36856010) грошові кошти у сумі 890 000 (вісімсот дев'яносто тисяч) грн 00 коп. та судовий збір у сумі 13 350 (тринадцять тисяч триста п'ятдесят) грн 00 коп.
3. В іншій частині вимог у позові відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись із змістом судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя Н.Г. Шевчук
Повний текст рішення складено та підписано: 27.03.2023