Справа № 699/309/23
Номер провадження № 1-кс/699/93/23
про відмову у задоволенні скарги
27.03.2023 м. Корсунь-Шевченківський
Слідчий суддя Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність службових осіб Відділення поліції № 1 Черкаського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
23.03.2023 до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області порядку ст. 303 КПК України найшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність службових осіб Відділення поліції № 1 Черкаського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Зі скарги вбачається, що ОСОБА_3 , знайомий з ОСОБА_4 тривалий час, між ними склалися довірливі відносини. 23.01.2020 між ними було укладено договір позики, за яким ОСОБА_4 отримав від заявника 4000,00 дол. США в позику.
До сьогоднішнього дня гроші йому не повернуті. З метою захисту своїх прав ОСОБА_3 звернувся до суду. Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 20.10.2022 у справі № 699/166/22 позов ОСОБА_3 задоволено та стягнуто з ОСОБА_4 113822,00 грн. що еквівалентно 4000,00 грн. дол. США станом на 01.02.2022. На виконання вказаного рішення суду отримано виконавчий лист і подано до Корсунь-Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області та відкрито виконавче провадження.
Скаржник зазначає, що на даний час у вказаному відділі ДВС на виконанні перебуває 23 виконавчі провадження, у яких ОСОБА_4 є боржником. На думку автора скарги ці дані свідчать про те, що ОСОБА_4 має непокриті боргові зобов'язання. ОСОБА_3 вказує, що системність дій та умисел ОСОБА_4 на заволодіння коштами з метою їх неповернення свідчать, що останній вчиняє дії, спрямовані на заволодіння коштами.
Скаржник стверджує, що ОСОБА_4 скористався його довірою та ввів його в оману щодо подальшого повернення коштів, а тому вважає, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене статтею 190 КК України. Також ОСОБА_5 вважає, що вчинення ОСОБА_4 аналогічних дій свідчить по отримання ним коштів від інших осіб.
На думку скаржника дії ОСОБА_4 відповідають ознакам кримінального правопорушення, передбаченого в ч. 2 ст. 190 КК України, у звязку з чим він 15.03.2023 звернувся з заявою про вказані події до ВП № 1 ЧРУП ГУНП в Черкаській області (повідомлення № 1121).
Однак всупереч положенням ст. 214 КПК України станом на дату подачі скарги заявник не отримав від правоохоронного органу повідомлення про внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
За змістом прохальної частини скарги ОСОБА_3 просить зобов'язати уповноважену особу ВП № 1 ЧРУП ГУНП в Черкаській області внести відомості до ЄРДР на підставі його заяви та видати йому копії витягу з ЄРДР.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 23.03.2023 указану скаргу передано на розгляд слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 .
Ухвалою від 23.03.2023 відкрито провадження з розгляду даної скарги, її розгляд призначено на 27.03.2023 та зобов'язано начальника ВП № 1 ЧРУП ГУНП в Черкаській області надати суду до початку судового засідання всі наявні документи, які стосуються зазначеної скарги (за заявою від 15.03.2023, зареєстрованою в ЄО за № 1121).
У встановлений слідчим суддею строк відділення поліції надало наявні документи.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
У судове засідання були викликані скаржник та представник відділення поліції, проте до суду вони не з'явилися.
ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою, у якій скаргу підтримав та просить її розгляд здійснювати без його участі.
Представник ВП № 1 ЧРУП ГУНП в Черкаській області в судове засідання не з'явився, просив відмовити у задоволенні скарги через відсутність події кримінального правопорушення.
У зв'язку з неприбуттям в судове засідання осіб, які беруть участь у судовому провадженні, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося.
Перевіривши надані матеріали скарги, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Положеннями ч. 1 ст. 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового провадження.
Зокрема, у вказаному порядку може бути оскаржено бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
При цьому, положеннями КПК України не визначена територіальна підсудність скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування, оскарження яких регламентоване главою 26 цього Кодексу.
Однак, виходячи зі змісту положень п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 6 ст. 9, ч. 2 ст. 132 КПК України, скарги в порядку ст. 303 КПК України подаються до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування кримінального провадження, якого стосується скарга.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається, згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
За приписами ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Відповідно до статей 22, 26 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, передбачених цим кодексом.
У порядку, визначеному ч. 1 ст. 303 КПК України, може бути оскаржено бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення
Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
При цьому, виходячи зі змісту ст. 214 КПК України, повноваженнями щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомлених потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, прокурор.
Приписи ст.ст. 214, 303 КПК України свідчать про те, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні.
Внесенню до ЄРДР підлягає не будь-яка заява, а лише заява, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, яка містити достатні дані про наявність ознак кримінально-караного діяння.
Оцінивши обставини справи, слідчий суддя дійшов висновку, що заява ОСОБА_3 не містить відомостей, які б вказували на вчинення конкретного кримінального правопорушення за вказаних ОСОБА_3 обставин. Заява не містить фактичних обставин вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та достатніх даних на підтвердження вчинення неправомірних дій, а містить лише оціночні судження скаржника щодо певних обставин.
Указане підтверджується тим, що положеннями ч. 2 ст. 190 КК України передбачено відповідальність за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому.
Особливістю предмета шахрайства є те, що ним може бути як чуже майно, так і право на таке майно. Право на майно може бути закріплене у різних документах, наприклад цінних паперам, довіреностях на право розпорядження майном, боргових зобов'язаннях, заповітах тощо.
Об'єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов'язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності.
За ознакою безпосередньої участі потерпілого у процесі незаконного вилучення майна шахрайство схоже з вимаганням, яке також передбачає передачу майна чи права на нього винній особі самим потерпілим. Однак, якщо при вимаганні потерпілий робить це вимушено, то при шахрайстві потерпілий переконаний у тому, що він розпоряджається майном за власною волею, у своїх інтересах або принаймні не на шкоду цим інтересам. Така його переконаність є результатом впливу на нього шахрая, а саме, введенням потерпілого в оману щодо правомірності передачі ним винному майна чи надання йому права на майно.
Добровільність при шахрайстві має уявний характер, оскільки вона обумовлена обманом.
Способами вчинення шахрайства є: 1) обман; 2) зловживання довірою.
Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. Таким чином, обман може мати як активний (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей про певні факти, обставини, події), так і пасивний (умисне замовчування юридичне значимої інформації) характер. У другому випадку для наявності шахрайства необхідно встановити, що бездіяльність винного призвела до помилки потерпілого щодо обов'язковості або вигідності передачі майна (права на майно) шахраєві, була причиною добровільної передачі потерпілим майнових благ. Якщо особа заволодіває чужим майном, свідомо скориставшись чужою помилкою, виникненню якої вона не сприяла, вчинене не може визнаватися шахрайством.
Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого: для заволодіння чужим майном чи правом на нього винний використовує особливі довірчі стосунки, які склалися між ним та власником чи володільцем майна. Такі стосунки можуть виникати внаслідок особистого знайомства, родинних або дружніх зв'язків, рекомендацій інших осіб, зовнішньої обстановки, цивільно-правових або трудових відносин, соціального статусу винного чи інших осіб тощо. Як шахрайство, вчинене шляхом зловживання довірою, слід розглядати отримання кредиту, попередньої оплати за товари чи виконання робіт (авансу), укладення договору позики, укладення договору прокату тощо без наміру повернути отримані кошти чи інші матеріальні цінності, виконати відповідну роботу, повернути борг чи отримані у користування речі.
Таким чином отримання майна під умовою виконання якого-небудь зобов'язання може кваліфікуватися як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала мету його присвоїти, а зобов'язання - не виконувати.
Зі скарги ОСОБА_3 не вбачається, у чому саме полягала протиправність дій ОСОБА_4 , щодо яких слід розпочати досудове розслідування.
Після надходження заяви ОСОБА_3 працівниками поліції відібрано пояснення у ОСОБА_4 , який не заперечував необхідності повернення боргу.
До заяви про вчинення кримінального правопорушення скаржником додано роздруківку із реєстру боржників, за змістом якого у Корсунь-Шевченківському ВДВС у Черкаському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) перебуває на виконанні 23 відкриті виконавчі провадження, боржником за якими є ОСОБА_4 . Разом з тим, лише 8 із них про стягнення коштів на корить фізичних чи юридичних осіб за судовим рішенням. Інші про стягнення адміністративних штрафів, санкцій накладених податковою службою, витрат виконавчого провадження та ін.
Проведеною перевіркою встановлено відсутність ознак адміністративного чи кримінального правопорушення в діях ОСОБА_4 .
Внесення відомостей до ЄРДР також врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженим наказом Генерального прокурора України № 298 від 30.06.2020, згідно з пунктом 2 глави 1 розділу ІІ «Порядок формування та ведення Реєстру» якого, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Разом з тим, зміст ч. 1 ст. 214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Вищезазначені положення закону дають підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР і це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлені з іншого джерела (п.4 ч.5ст.214 КПК України).
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про кримінальне правопорушення є наявність в них об'єктивних фактичних даних, які б дійсно свідчили про наявність фактів та обставин, які у своїй сукупності вказують на ознаки вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Разом з цим, у разі невнесення відомостей (бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР ) заявник має право оскаржити таку відмову до слідчого судді.
Так, відповідно до висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 в справі № 818/15/18 зауважила, що у межах процедури за правилами п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР, а тому, у розрізі такої думки Великої Палати Верховного Суду, слідчий суддя повинен з'ясувати наведені обставини судом касаційної інстанції, як такі, що підлягають установленню, у обсязі наявних та поданих до суду доказів, на час розгляду скарги.
Зважаючи на викладене, скарга ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 38, 303-307, 309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність службових осіб Відділення поліції № 1 Черкаського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - відмовити.
Копію ухвали невідкладно направити скаржнику та Відділенню поліції № 1 Черкаського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, установленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1