Справа № 305/574/23
Провадження по справі 2-а/305/6/23
27.03.2023 Рахівський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді Ємчука В.Е.
за участі секретаря судового засідання Шемоти М.І.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції №3 (м. Сколе) Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області про скасування постанови серії ЕАС №6640780 від 06.03.02023 про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Відділення поліції №3 (м. Сколе) Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області про скасування постанови серії ЕАС №6640780 від 06.03.02023 про адміністративне правопорушення, мотивуючи тим, що 06.03.2023 о 17.42 год старший інспектор лейтенант поліції ОСОБА_2 зупинив його за перетин суцільної смуги, провів огляд його автомобіля, помітив, що номерний знак на автомобілі забруднений й запропонував вибрати правопорушення, за яке він буде притягнутий до адміністративної відповідальності, після чого виніс постанову серії ЕАС №6640780, відповідно до якої наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 1190 грн. Вважає, що постанову щодо нього було винесено незаконно, він є невинуватий у вчиненні адміністративного правопорушення, тому просив скасувати зазначену вище постанову.
Ухвалою про відкриття провадження у справі від 16.03.2023 призначено судовий розгляд справи по суті, при цьому відповідачу повідомлено про його право до початку судового засідання подати суду відзив на позов та докази, у разі заперечення позовних вимог та роз'яснено норми ч. 4 ст. 159 та ч. 2 ст. 77 КАС України.
Відзиву відповідач не подав.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні. Вважає, що саме цей відповідач повинен відповідати за даними позовними вимогами.
Заслухавши позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов до такого висновку.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 2 від 06.03.2008 року).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою, другою ст. 2 КАС України, передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З постанови про накладення адміністративного стягнення серії АЕС №4040789 від 06.03.2023 вбачається, що інспектор відділення поліції №3 (м. Сколе) Стрийського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області - старший лейтенант поліції ОСОБА_2 визнав винуватим та притягнув до адміністративної відповідальності у виді штрафу за порушення п. 2.9 ПДР, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, громадянина ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом із забрудненим номерним знаком, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака на відстані 20 метрів.
Позивач вважає, що ця постанова не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, й винесена на підставі хибного висновку про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а тому просив постанову скасувати.
Відповідно до статті 13 Закону України про національну поліцію загальну систему поліції складають:
1) центральний орган управління поліції;
2) територіальні органи поліції.
Стаття 15 Закону України Про національну поліцію передбачає, що територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
На офіційному сайті Національної поліції містяться дані про структуру Національної поліції, де відділення поліції №3 (м. Сколе) Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівської області не належить до територіальних органів поліції.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.
Стаття 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Отже, оспорювана постанова ухвалена уповноваженою посадовою особою органу національної поліції в порядку та спосіб, встановлені законодавством.
Водночас суд вважає, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті здійснення державного контролю у сфері дотримання правил дорожнього руху, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, тобто орган національної поліції, яким може бути центральний орган управління поліції чи територіальні органи поліції.
Положення статті 48 КАС України передбачають, що суд першої інстанції, встановивши, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, а у випадку його незгоди - залучає як другого відповідача, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду є встановлення належності відповідачів, та їх заміна у разі необхідності.
Зі змісту наведених положень процесуального законодавства видно, що належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом.
Тобто у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.
Аналогічну правову позицію з питання неналежного відповідача у справі висловив Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2018 року в справі № 803/1252/17.
Також, Верховний Суд у Постанові від 02 вересня 2020 року у справі № 162/445/16-а, адміністративне провадження № К/9901/44444/18,зазначив, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду. Проте, суд першої інстанції вищенаведених вимог процесуального закону не дотримав, та, вирішуючи спір за позовом про скасування постанови від 07.05.2016 № 002298 по справі про адміністративне правопорушення, пред'явленим до головного державного інспектора Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Волинській області Токарчука С.В. не з'ясував, хто є належним відповідачем у справі та, за очевидної необхідності, не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача. Суд апеляційної інстанції переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, позбавлений можливості в межах наданої йому КАС України компетенції виправити вказаний процесуальний недолік суду першої інстанції та мав відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів того, що позов заявлено до неналежного позивача, оскільки частиною сьомою статті 48 вказаного Кодексу визначено, що заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, проте з мотивів викладених у цій постанові.
Під час розгляду даного позову суд роз'яснював позивачу про те, що відділення поліції №3 (м. Сколе) Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівської області не належить до територіальних органів поліції й за даним позовом має відповідати Головне управління національної поліції у Львівській області, яке входить до структури Національної поліції України - є його територіальним підрозділом, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення, проте позивач не надав згоду на залучення останнього до участі в даній справі як належного відповідача, за таких обставин відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено даний позов, тому підстави для задоволення такого позову відсутні.
З врахуванням відмови у задоволенні позову сплачений ОСОБА_1 судовий збір слід залишити за позивачем.
Керуючись статтями 9, 48, 139, 242-246, 286 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділення поліції №3 (м. Сколе) Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області про скасування постанови серії ЕАС №6640780 від 06.03.02023 про адміністративне правопорушення.
Судові витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: В.Е.Ємчук