Березівський районний суд Одеської області
16.03.2023
Справа № 494/1208/22
Провадження № 2/494/94/23
(з а о ч н е)
16 березня 2023 р. м. Березівка
Березівський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого - судді Лебединського С.Й.,
за участю секретаря судових засідань Авдєєвої С.В.,
розглянувши цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості», -
Позивач звернувшись до суду із даним позовом просив:
стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь АТ «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд.54/19, заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Монобанк» від 14 лютого 2020 р. у розмірі 49 811, 09 гривень станом на 23 березня 2022 р., та судовий збір по справі у розмірі 2 481 гривню.
На обґрунтування поданого позову позивач посилався на те, що запущено новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення. 14 лютого 2020 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Положеннями Анкети-заяви визначено, що Анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники вказаних документів у мобільному додатку, які складають Договір та зобов'язується виконувати його умови. Усе листування щодо цього договору відповідач просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору. На підставі укладеного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 30 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_2 . Відповідно до п.16 Умов і правил обслуговування фізичних осіб у разі порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за кредитом вважається простроченою. На залишок простроченої заборгованості банк нараховує, а клієнт сплачує штраф у розмірі згідно із тарифами, але не більше 50% від суми, одержаної клієнтом кредиту. При цьому діє відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 0,00001% річних.
Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, в той час як відповідач взятих на себе зобов'язань по договору не виконав, своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами не надав, на прохання погасити заборгованість не реагував.
У зв'язку з цим станом на 23 березня 2022 р. утворилася заборгованість у розмірі 49 811, 09 гривень, яка є загальним залишком заборгованості за наданим кредитом.
Виходячи з вищевикладеного позивач просив суд задовольнити позов.
Представник позивача надав заяву, відповідно до якої просив провести розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач повідомлялася належним чином неодноразово, проте до суду не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, заяву на розгляд справи за її відсутності та відзив не подавала.
За таких обставин та враховуючи позицію позивача суд вважає за можливе розглянути справу із винесенням заочного рішення, відповідно до положень ст.ст.280-282 ЦПК України.
Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явились, враховуючи положення ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1046 цього кодексу договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що 14 лютого 2020 року між сторонами був укладений кредитний договір шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг.
Пунктом 6 Анкети-заяви відповідач просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкрити в Банку; засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його даних згідно з Договором. Визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях.
Крім того, підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного цифрового підпису.
Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст.205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
За змістом ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»).
З урахуванням цього Анкета-заява від 14 лютого 2020 року разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту на думку позивача складають договір надання банківських послуг.
Відповідно до ч.2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Як свідчить з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк», на які посилається позивач у позові і які додані до матеріалів справи, вони були затверджені Протоколом Правління №46 від 24 листопада 2021 р. і набувають чинності з 27 листопада 2021 р..
Однак, правові відносини, що склалися між позивачем і відповідачем виникли раніше, а саме 14 лютого 2020 р..
Таким чином приймаючи рішення по справі судом не враховуються посилання позивача у позові на Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк», і які були додані до матеріалів справи.
Суд вважає, що роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що неодноразово було підтверджено у чисельних постановах Верховного Суду і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11.07.2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у своїй чисельній практиці неодноразово зауважував, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
З урахуванням цього суд вважає, що при укладенні договору з відповідачем банк не дотримався вимог Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципам справедливості, добросовісності, розумності і уможливив би покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.
Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.
З урахуванням викладеного вище, суд вважає, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Надані позивачем документи, що містяться в матеріалах справи, не є достатніми доказами, а в матеріалах справи відсутні будь-які інші належні, допустимі та достовірні докази, які підтверджують надання відповідачу кредиту шляхом встановлення кредитного ліміту на видану останньому платіжну картку Monobank, суму кредитного ліміту та видачу кредитної картки.
Суд також вважає, що саме лише підписання відповідачем Анкети-заяви без належних доказів видачі кредитної картки та встановлення кредитного ліміту не може свідчити як про її видачу, так і встановлення кредитного ліміту.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 27 березня 2020 року в справі № 703/3063/18, в зв'язку з ненаданням банком доказів видачі кредитної картки та розміру кредиту, суд позбавлений можливості перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу.
Судом також встановлено, що згідно до доводів позивача відповідач не виконував належним чином умови кредитного договору в частині своєчасної сплати кредитних коштів.
Однак, станом на 23 березня 2022 р., згідно наданого позивачем розрахунку в розділі заборгованість за поточним тілом кредиту складає 0, 00 грн.. При цьому сума заборгованості у розмірі 49 811,09 гривень, яку позивач просить стягнуті примусово, зазначена у розділі сума простроченої заборгованості за наданим кредитом.
Тіло кредиту - це сума, яку позичальник фактично отримує на руки. У неї входить тільки основний борг.
Прострочене тіло кредиту є сумою яку позичальник не повернув.
У заяві позичальника плата за прострочене тіло кредиту не визначена, крім того, в матеріалах справи відсутні докази можливості його нарахування.
Разом з тим, банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, як свідчить з наданого розрахунку просив стягнути з відповідача лише прострочене тіло кредиту.
Отже, суд зауважує про безпідставність вимог про стягнення простроченого тіла кредиту через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті в заяві від 14 лютого 2020 року, оскільки тіло кредиту і прострочене тіло кредиту не є тотожними поняттями.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 190/1419/19-ц (провадження № 61-10096св20), від 04 листопада 2020 року у справі № 720/1394/19 (провадження № 61-8855св20).
Отже, за таких умов, позовні вимоги банку про стягнення простроченого тіла кредиту в сумі є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Виходячи з цього та викладеного вище, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача.
Керуючись ст.ст.10-13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Акціонерному товариству «Універсал Банк» у задоволенні позову до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя:____________________________________________ -