Справа № 189/1860/22
2/189/50/23
іменем України
28.03.2023 року смт. Покровське
Покровський районний суд Дніпропетровської області
в складі головуючого судді Лукінової К.С.
при секретарі Копиці С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання фізичних осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -
встановив:
Позивачка, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання фізичних осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням. Позов мотивований тим, що позивачці на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 17.05.2005 року, зареєстрованого в реєстрі за №1575 та на підставі витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14224476 від 12.04.2007 року, на праві приватної власності належить будинок АДРЕСА_1 .
Згідно довідки про склад сім'ї, виданої виконавчим комітетом Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області від 09.11.2022 року №4185 в будинку АДРЕСА_2 окрім позивачки зареєстровані наступні члени сім'ї: син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дружина сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , онук - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Однак, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з 2001 року не проживають в будинку АДРЕСА_2 , не сплачують комунальні платежі, в утриманні житла участі не беруть, особистих речей в будинку не мають і взагалі будинком не цікавляться. Перешкод в користуванні жилим приміщенням позивачка не чинила.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, надала суду письмову заяву, в якій просила проводити розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відзиву на позовну заяву не надали, тому суд вважає за можливе розглянути справу відповідно правил ст. ст. 280,287,288 ЦПК України - заочно. Позивачка не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.05.2005 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1575 та на підставі витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14224476 від 12.04.2007 року, на праві приватної власності належить будинок АДРЕСА_1 (а. с. 4-5).
Згідно довідки про склад сім'ї, виданої виконавчим комітетом Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області від 09.11.2022 року №4185 в будинку АДРЕСА_2 окрім позивачки зареєстровані наступні члени сім'ї: син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дружина сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , онук - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 6).
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 18.10.2022 року, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з 2001 року не проживають в будинку АДРЕСА_2 (а. с. 7).
За правилами ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності, якщо він не порушує норм закону, моральних засад суспільства, екологічної ситуації та інтересів інших осіб.
Положеннями ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Положеннями ч. 1 ст. 383 ЦК України закріплено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 156 ЖК УРСР, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 64 ЖК УРСР до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їхні діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в ч. 2 цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ст. 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Серед іншого, норми статей 15, 16, 386 ЦК України гарантують власникові майна можливість усунення порушень його права незалежно від того, чи вони вже фактично відбулися чи є підстави передбачати можливість такого порушення його права в майбутньому.
У відповідності до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Судом встановлено, що квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на праві приватної власності належить позивачці ОСОБА_1 . Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 без поважних причин, тривалий час, а саме, більше двадцяти років, в даному будинку не проживають, не несуть витрат по утриманню зазначеного будинку та не сплачують кошти за комунальні послуги.
Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, є підставою для зняття її з реєстрації за цим приміщенням відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем вимога про відшкодування судових витрат не заявлялася, вони покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 319, 321, 391, 383, 406 ЦК України, ст.ст.71,72 ЖК України, ст. ст. 12,13,76,77,78,81,259, 263,264,265,268 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання фізичних осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити в повному обсязі.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: К.С. Лукінова
28.03.2023