С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А
вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 249-79-26, факс:249-79-28;
вул. Полковника Шутова, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 456-51-65; факс: 456-93-08
e-mail:inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua
Код ЄДРПОУ: 02896762
Провадження 2/760/1647/22
В справі 760/28250/20
І . Вступна частина
06 грудня 2022 року в місті Києві
Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Коробенка С.В.
за участю секретаря Семененко А.Д.
розглянув у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави в особі Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним діями співробітників поліції.
ІI. Описова частина
В грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з цивільним позовом, в якому просив стягнути з держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету на свою користь 44500,00 гривень моральної шкоди, завданої незаконним діями та бездіяльністю співробітників Департаменту патрульної поліції.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва Коробенка С.В. від 28 грудня 2020 року відкрите спрощене провадження у справі.
Свої вимоги Позивач мотивує наступним.
Вказує, що у березні 2017 року він загуби своє водійське посвідчення № НОМЕР_1 , про що у встановленому порядку повідомив органи МВС. За цим фактом 02 березня 2017 року посвідчення було внесене до Реєстру загублених/викрадених документів, і того ж дня Позивачу видане нове посвідчення водія.
20 грудня 2019 року Позивач дізнався про блокування його рахунків. Як виявилося, рахунки були заблоковані на підставі постанови державного виконавця про арешт коштів боржника від 20.12.20219 в рамках виконавчого провадження НОМЕР_4, яке було відкрито на підставі постанови інспектора Управління патрульної поліції м. Києва Гаракуші М.М. від 18.09.2019 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Таким чином, невідома особа заволоділа його загубленим водійським посвідченням і використала його при встановленні працівником поліції особи правопорушника.
Позивач зазначає також, що 30 вересня 2019 року та 13 невідома особа знову скористалася його водійським посвідченням при оформленні матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності, а тому тричі відносно нього порушувались провадження про притягнення до адміністративної відповідальності, за порушення які він не вчиняв. При цьому, як зазначає Позивач, постановами Дніпровського районного суду м. Києва від 13.11.2019 та Дарницького районного суду м. Києва від 19.11.2019 його було двічі притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 КпАП України у вигляді штрафів в розмірі 10200 гривень. Лише суд апеляційної інстанції ухвалив рішення про закриття проваджень у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що працівники патрульної поліції не виконали своїх обов'язків, проявили неуважність та не перевірили під час оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення дійсності водійського посвідчення, яке було пред'явлене невідомою особою, яку зупинено у зв'язку з порушенням правил дорожнього руху, його було тричі безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності, в тому числі двічі - за начебто керування транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння.
ОСОБА_1 зазначає, що недбальство і неуважність представників правоохоронних органів стали підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, що негативно вплинуло на авторитет на активне соціальне життя, призвело до душевних хвилювань.
Внаслідок таких дій поліцейських за короткий період часу на нього було накладено три адміністративні стягнення на загальну суму 21530,30 гривень. Під час виконавчого провадження були заблоковані його рахунки, у зв'язку з чим він не мав можливості розпоряджатися своїми коштами.
Компенсацію за свої моральні переживання Позивач оцінює в суму 44406 гривень, а тому просить стягнути вказану суму з держави за рахунок коштів Державного казначейства України.
01 березня 2021 року Відповідач-1 (Департамент патрульної поліції) подав письмовий відзив на адміністративний позов, в якому проти задоволення позову заперечував, наполягаючи на тому, що жодним судовим рішенням не було встановлено незаконності дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Відповідач-1 стверджує, що закриття справ провадження у справах про адміністративні правопорушення свідчить про завдання Позивачу будь-якої моральної шкоди.
09 березня 2021 року ОСОБА_1 подав відповідь на відзив Відповідача-1.
13 вересня 2021 року до суду надійшов відзив Державної казначейської служби України, в якому Відповідач-2 проти позову заперечував. Зазначив, що Казначейство жодних прав та інтересів Позивача не порушувало, не вступало з ним у правовідносини і не завдало жодної шкоди. Відтак, не може нести відповідальності за шкоду, завдану діями інших суб'єктів. Крім того, Позивач, на думку Відповідача-2 не надав належних доказів наявності моральної шкоди та її розміру.
04 жовтня 2021 року до суду надійшла відповідь Позивача на відзив Державної казначейської служби України, в якому ОСОБА_1 виклав свої заперечення проти аргументів Відповідача-2.
У судове засідання Позивач не з'явився, від його представника надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.
Відповідачі представників у судове засідання не направили.
Суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність сторін із постановленням рішення на підставі наявних у справі матеріалів.
ІІІ. Мотивувальна частина
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Встановлено що відповідно до наявних облікових даних Єдиного державного реєстру МВС (НАІС МВС) на ім'я ОСОБА_1 02 березня 2017 року було видане водійське посвідчення серії НОМЕР_2 категорії «В» (отримання посвідчення водія замість втраченого посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 10.11.2016). 02 березня 2017 року за заявою громадянина ОСОБА_1 посвідчення водія внесено до реєстру «Загублених/викрадених документів». ( а.с. 36)
З матеріалів справи вбачається, що не зважаючи на наявність в Департаменті патрульної поліції інформації про втрату посвідчення водія НОМЕР_1 від 10.11.2016 та видачу замість нього нового, вказане посвідчення водія було враховане працівниками патрульної поліції під час ідентифікації особи, в діях якої були виявлені ознаки порушення правил дорожнього руху:
-18.09.2019 при притягненні невідомої особи, яка назвалася ОСОБА_1 та підтвердила ідентифікацію його водійським посвідченням, до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КпАП України;
-18.09.2019 при оформленні протоколу про притягнення невідомої особи, яка назвалася ОСОБА_1 та підтвердила ідентифікацію його водійським посвідченням, до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП України;
-30.09.2019 при оформленні протоколу про притягнення невідомої особи, яка назвалася ОСОБА_1 та підтвердила ідентифікацію тимчасовим водійським посвідченням, виданим замість вилученого 18.09.2019, до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Встановлено, що рішеннями судів провадження у вказаних адміністративних справах було закрите у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень:
-рішенням Солом'янського районного суду міста Києва у справі №760/2475/20 від 25.08.2020 постанову ЕАК №1532232 від 18.09.2019 про притягнення Позивача до відповідальності за ч.2 ст.122 КпАП України було скасовано, на підставі чого від 08.09.2020 було припинено виконавче провадження НОМЕР_4 та знято арешт з майна та рахунків Позивача;
-Постановою Київського апеляційного суду від 31 січня 2020 року у справі №755/16213/19 було скасовано Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 13 листопада 2019 року, якою було притягнуто ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст. 130 КпАП України (епізод за 18.09.2019);
-Постановою Київського апеляційного суду від 27 січня 2020 року у справі №753/19297/19 було скасовано постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року, якою було притягнуто ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст. 130 КпАП України (епізод за 30.09.2019).
У вказаних рішеннях суди звернули увагу на те, що працівниками патрульної поліції не було належним чином встановлено особу правопорушника, що потягло за собою безпідставне притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття справи про адміністративне правопорушення.
Статтею 3 вказаного Закону визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне -за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, були закриті три провадження в справах про адміністративне правопорушення, наявні передбачені законом підстави для відшкодування моральної шкоди заданої Позивачу діями працівників поліції, які полягали у безпідставному винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КпАП України та складенні двох протоколів про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Відповідно до ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Враховуючи наявні у справі матеріали, суд визнає факт заподіяння Позивачу моральної шкоди діями працівниками патрульної поліції, спрямованими на безпідставне притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення проступків, передбачених ст. ст. 122, 130 КпАП України.
Враховуючи характер протиправних дій, глибину фізичних та душевних страждань Позивача, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, вважає розмір позовних вимог Позивача щодо стягнення моральної шкоди завищеними.
Так, Позивачу були спричинені моральні страждання, які є наслідком притягнення його до відповідальності, вимушеного відшукання засобів правового захисту, відстоювання своєї позиції в суді, а тому керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, вважає за необхідним стягнути з держави компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн, що є достатньою та адекватною компенсацією за три аналогічні випадки безпідставного притягнення його до відповідальності.
Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Згідно з підпунктом 1 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Зазначені рішення передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання.
Відповідно до пункту 23-1 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України єдиний казначейський рахунок - це рахунок, відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (далі - Казначейство України), у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (далі - Положення), Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 Положення).
Згідно із пунктом 9 Положення Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до підпункту 14 пункту 4 Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 жовтня 2011 року № 1280, Головне управління Казначейства відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.
Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Із системного аналізу наведених нормативно-правових актів вбачається, що Державна казначейська служба України, діючи від імені держави в цілому, здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Правовий статус цього органу визначається функціями з обслуговування єдиного казначейського рахунку держави, пов'язаними з консолідацією та обслуговуванням Державного бюджету України, зокрема й з безспірним списанням коштів державного бюджету.
Таким чином, належним відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі, зокрема є відповідний орган Казначейської служби (який відповідно до законодавства є органом, який здійснює списання коштів з державного бюджету) та орган, дії якого призвели до завдання позивачу шкоди.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 359/11706/15-ц, провадження № 61-13907св18 та від 10 січня 2019 року у справі № 532/1243/16-ц, провадження № 61-34251св18.
IV. Резолютивна частина
Керуючись статтями 23, 1167, 1174, 1176 ЦК України ст. 12, 141, 81, 263, 264, 273 ЦПК України, суд вирішив:
1.Позов задовольнити частково.
Стягнути з держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 компенсацію за спричинену моральну шкоду, завдану незаконним діями співробітників Департаменту патрульної поліції в розмірі 10000 гривень.
В іншій частині позову відмовити.
2.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
3.Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;
Відповідач-1: Департамент патрульної поліції, адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3; Ідентифікаційний номер юридичної особи 40108646;
Відповідач-2: Державна казначейська служба України, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, Ідентифікаційний номер юридичної особи: 37567646.
Суддя: