Справа №295/3353/23
1-кс/295/1404/23
23.03.2023 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду міста Житомира ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про арешт майна,
подане прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,
у кримінальному провадженні №42023062020000058від 20.03.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,
Прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, яке обґрунтоване тим, що Житомирським районним управлінням поліції ГУНП в Житомирській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023062020000058 від 20.03.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що Житомирській міській раді, як власнику нерухомого майна, належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка є комунальною власністю територіальної громади.
Зазначена квартира приватизована не була, ордер на проживання видавався ОСОБА_4 , яка померла у 2018 році.
У подальшому, під час вирішення питання щодо забезпечення зазначеною житловою площею громадян було виявлено, що 09.02.2023 державним реєстратором Тетерівської сільської ради Житомирського району ОСОБА_5 було зареєстровано право власності за ОСОБА_6 на підставі договору дарування №1982 від 05.07.2005, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_7 .
На запит виконавчого комітету Житомирської міської ради приватний нотаріус ОСОБА_8 повідомила, що такий договір нею не посвідчувався.
Вищевказане підтверджує факт шахрайського заволодіння нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №325793371 від 15.03.2023 встановлено, що об'єкт нерухомого майна, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_6 .
Прокурором Житомирської окружної прокуратури винесено постанову про визнання речовими доказами квартири АДРЕСА_2 . Вищевказане майно є предметом кримінального правопорушення та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Прокурор вказує, що у зв'язку з вищевикладеним, виникла необхідність в накладенні арешту на квартиру АДРЕСА_2 , з метою збереження речових доказів, оскільки не накладення арешту призведе до знищення та втрати слідів, його пошкодженні, псуванні та знищенні або передачі, відчуженні третім особам, що не дасть можливість провести під час досудового розслідування відповідні судові експертизи та встановити обставини кримінального правопорушення.
Прокурор у клопотанні просить розгляд вказаного клопотання проводити в порядку ч. 2 ст. 172 КПК України, без виклику сторін в судове засідання.
Прокурор у судове засідання не з'явився, про розгляду клопотання повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд клопотання без участі прокурора, у якій також зазначено, що прокурор клопотання підтримує та просить задовольнити. Також у заяві вказано, що прокурор просить провести судове засідання без виклику власника майна ОСОБА_6 , що є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
У відповідності до приписів ч.1 ст.172 КПК України, неприбуття прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 172 УПК України, клопотання про арешт майна розглядається без повідомлення власника майна, з огляду на обґрунтування прокурором такої необхідності.
Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось, у зв'язку з неприбуттям учасників провадження.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя доходить наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частина перша ст. 170 КПК України визначає, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч.11 ст. 170 ЦПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою.
Слідчим суддею встановлено, що Житомирським районним управлінням поліції ГУНП в Житомирській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42023062020000058 від 20.03.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42023062020000058 від 20.03.2023 внесені за фактом неправомірного заволодіння житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_3 , що належить до комунальної власності територіальної громади м. Житомира.
Постановою прокурора Житомирської окружної прокуратури від 21.03.2023 квартиру АДРЕСА_2 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42023062020000058 від 20.03.2023.
Під час вирішення клопотання слідчий суддя враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, що вбачаються зі змісту наступних документів (копії яких додано до клопотання), зокрема: витягу з ЄРДР; рапорту прокурора від 20.03.2023 щодо наявності підстав для внесення відомостей до ЄРДР за фактом шахрайства; листа виконавчого комітету Житомирської міської ради №36/939 від 17.03.2023 щодо вжиття заходів для арешту квартири; листа Житомирської міської ради від 05.10.2022 про злочин; листа виконавчого комітету Житомирської міської ради №36/909 від 16.03.2023, який адресований приватному нотаріусу ОСОБА_9 щодо підтвердження посвідчення нею договору дарування квартири від 05.07.2005; листа приватного нотаріуса О. Слівінської від 16.03.2023, яким повідомлено про те, що договір дарування квартири від 05.07.2005 нею не посвідчувався; інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №325793371 від 15.03.2023; протоколу допиту представника потерпілого - Житомирської міської ради від 21.03.2023; постанови прокурора про визнання речей речовими доказами від 21.03.2023, та інших, які підтверджують, що зазначене у клопотанні майно може бути предметом кримінального правопорушення ознаками ч. 4 ст. 190 КК України та доказом його вчинення, може бути використане як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження; метою застосування даного виду забезпечення кримінального провадження є необхідність збереження речових доказів, недопущення їх втрати.
Враховуючи викладене, оскільки майно, на яке прокурор просить накласти арешт, є речовим доказом у кримінальному провадженні, з метою уникнення можливості його втрати, оцінивши розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя вважає за доцільне накласти арешт на зазначене у клопотанні нерухоме майно.
Разом з тим, вимоги клопотання про обмеження правомочності власника щодо користування майном, слідчий суддя вбачає необґрунтованим, оскільки прокурором не доведено, що без заборони користування зазначеною у клопотанні квартирою не можливо досягти мети даного арешту майна. Крім того, заборона використання майна призведе до порушення справедливого балансу між інтересами власника майна та завданнями цього кримінального провадження.
Керуючись статтями 170, 171, 172, 173 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2691604718040), яка відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №325793371 від 15.03.2023 належить ОСОБА_6 , та тимчасово позбавити власника і третіх осіб права її відчуження і розпорядження.
У задоволенні клопотання у частині позбавлення права користування - відмовити.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1