м. Вінниця
23 березня 2023 р. Справа № 120/72/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара Павла Анатолійовича, розглянувши в порядку письмового провадження заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання в справі
за позовом: Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія"
до: ОСОБА_1
про: відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі.
Рішенням суду від 12.10.2021, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021, адміністративний позов задоволений повністю.
05.11.2021 судом видано виконавчий лист, де встановлено строк виконання рішення до 13.01.2022.
До суду із заявою про поновлення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа звернувся представник Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія". Заяву мотивовано тим, що 09.09.2022 позивачем отримано постанову Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 26.08.2022 про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку із тим, що у боржника відсутнє майно на яке може бути звернуто стягнення.
Однак, на переконання представника заявника, відсутність майна на даний час, на яке може бути звернуто стягнення, не означає, що його не буде в подальшому та таким чином рішення суду може бути виконано в подальшому.
Враховуючи те, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання сплив 13.01.2022, командування Інституту позбавлене можливості звернутися до органів ДВС з метою примусового виконання рішення суду.
Ухвалою суду 05.10.2022 заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 12.01.2023 о 10:30 год.
Справу 12.01.2023 знято з розгляду у зв'язку із відсутністю електропостачання. Наступне судове засідання призначено на 26.01.2023 о 11:00 год.
29.01.2023 справу знято з розгляду у зв'язку із оголошенням на території Вінницької області повітряної тривоги. Наступне судове засідання призначено на 08.02.2023.
30.01.2023 представник заявника подав заяву про розгляд заяви про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання без його участі у порядку письмового провадження. Додатково зазначив, що наполягає на задоволенні заяви.
Станом на дату засідання, 08.02.2023, докази належного повідомлення відповідача про розгляд заяви про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання у суду були відсутні. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, з метою повідомлення відповідача про судовий розгляд справи та отримання доказів такого повідомлення, провести розгляд справи у порядку письмового провадження.
Судом неодноразово вживалися дії щодо належного повідомлення відповідача про час, дату та місце судового розгляду питання про поновлення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання. Однак, на адресу суду поверталися конверти із зазначенням відділенням поштового зв'язку причин не вручення судової кореспонденції: "за закінченням терміну зберігання".
Згідно з ч. 11 ст. 126 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Визначаючись щодо наявності підстав для поновлення строку пред¦9явлення виконавчого листа від 05.11.2021, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:
1) пред'явлення виконавчого документа до виконання;
2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Рішення у справі набрало законної сили 12.10.2021 р., отже, строк пред'явлення виконавчого листа до виконання розпочався 12.10.2021 р. та сплив ще 13.01.2022 р.
Судом встановлено, що 26.08.2022 року виконавчий лист був повернутий стягувачу згідно п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
При цьому частиною 5 статті 37 зазначеного Закону встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Частина 5 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Згідно з частиною 9 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави стверджувати, що право на поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання мають стягувачі, які пропустили такий строк з поважних причин.
Заява не містить жодних поважних причин, які б могли перешкодити повторному пред'явленню до виконання вказаного виконавчого листа 26.08.2022 (дата з якою розпочався строк пред'явлення виконавчого листа до виконання після його переривання).
В свою чергу, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Заявник вказує, що під час проведення виконавчих дій кошти з боржника стягнуті не були, у зв'язку із відсутністю майна, на яке можливо було звернути стягнення.
Заявник не надає доказів, щодо оскаржень дії державного виконавця під час виконавчого провадження, або інших дій, вчинених суб'єктом владних повноважень для виконання рішення суду.
Правова визначеність є універсальним правовим інститутом, дія якого поширюється на такі важливі сфери правовідносин між державою та особою, як реалізація і забезпечення прав і свобод людини і громадянина, встановлення юридичної відповідальності, підстав та порядку притягнення до такої відповідальності, неприпустимість дій і бездіяльності органів влади, спрямованих на необґрунтоване обмеження прав і свобод людини.
Зокрема, у п. 570 рішення у справі «ВАТ «Нафтова компанія Юкос» проти Росії» Європейський Суд з прав людини визначив термін давності, як передбачене законом право порушника не піддаватися попередженню або суду після закінчення певного терміну після здійснення правопорушення. Як зазначив ЄСПЛ, строки давності, які характерні для національних правових систем Держав-учасниць, відповідають декільком цілям, в числі яких забезпечення правової визначеності та остаточності.
Зміст принципу правової визначеності розкрито у Рішенні від 29 червня 2010 року №17-рп/2010, так Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
На підставі аналізу сформульованих цим судом позицій правова визначеність та принцип верховенства права є взаємопов'язаними, оскільки правова визначеність спрямована на чіткість та передбачуваність правового статусу особи, дій органів державної влади, їх посадових та службових осіб, недопущення безпідставного порушення чи обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.
Отже, не заперечуючи наявності дискреційних повноважень у національних судів щодо вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду, ЄСПЛ підкреслює, що останні повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження строків втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує межі розсуду суду ні в тривалості, ні в підставах для визначеності подовжених строків (справа «Безруков проти Росії», п. 34).
Позивачем по справі та відповідно стягувачем у виконавчому провадженні є суб'єкт владних повноважень.
Заявником не надано належних та допустимих доказів щодо наявності поважних причин, які не залежали від його волі як стягувача, а наведені заявником причини свідчать про відсутність об'єктивних обставин, що унеможливлювали пред'явлення виконавчого листа до примусового стягнення з дати переривання такого строку. Вказане свідчить про неналежну реалізацію позивачем свого права на пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 20.01.2012 року «Рисовський проти України» зазначив, що ризик будь - якої помилки державного органу, у тому числі тої, причиною якої є їх власна недбалість, повинен покладатись на саму державу та її органи.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Це є «гарантією стабільності суспільних відносин», яка породжує у громадян впевненість у тому, що їх існуюче правове становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, тому саме на державний орган покладається обов'язок виправити свої помилки.
З урахуванням встановлених по справі обстави, суд дійшов висновку, що пропущений стягувачем строк для пред'явлення до виконання вказаного виконавчого листа не підлягає поновленню у відповідності до вимог ч.1 ст.376 КАС України, а отже відсутні підстави для заміни сторони виконавчого провадження.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 376 КАС України, -
Відмовити у задоволенні заяви Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Комар Павло Анатолійович