Справа № 447/1941/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/792/22 Доповідач: ОСОБА_2
22 березня 2023 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою представника потерпілого - адвоката ОСОБА_6 на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 20 липня 2022 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.296 КК України,
з участю: прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_6 ,
вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 20 липня 2022 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.296 ч.4 КК України та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю - 1 рік.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_7 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов ОСОБА_10 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 30000 гривень моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Скасовано ухвалу слідчого судді Миколаївського районного суду Львівської області від 03.03.2021року №447/525/21.
Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
Згідно оскаржуваного вироку суду, ОСОБА_7 27.02.2021року о 03:20 год., знаходячись у житловому будинку АДРЕСА_2 , за місцем проживання потерпілого ОСОБА_10 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, із хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства, існуючих правил поведінки у суспільстві й інших соціальних цінностей, що супроводжувалось особливою зухвалістю, з метою самовираження в очах потерпілого ОСОБА_10 та його дружини ОСОБА_11 , тримаючи у правій руці заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень предмет, а саме револьвер « НОМЕР_1 » призначений для стрільби патронами Флобера, кільцевого запалення калібру 4 мм., умисно двічі вистрелив із зазначеного револьвера по тілу потерпілого ОСОБА_10 , внаслідок чого останній відчув сильну фізичну біль та отримав тілесні ушкодження у вигляді вогнепального поранення передньої черевної стінки (непроникаючого), правого стегна та відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я .
Таким чином, ОСОБА_7 грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, спеціально пристосованого та заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.296 КК України.
На вказаний вирок суду представник потерпілого - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вирок у частині призначеного ОСОБА_7 покарання та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі. Також просить скасувати даний вирок у частині відмовленого цивільного позову та ухвалити у цій частині новий вирок, яким цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 задоволити.
Свої апеляційні вимоги представник потерпілого мотивує тим, що призначене ОСОБА_7 покарання за своїм видом та розміром є явно несправедливим через м'якість, не відповідає особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення. Вважає розгляд цивільного позову неповним. Покликається на необґрунтованість висновків суду про визнання ОСОБА_7 своєї вини та його щирого каяття. Вказує, що обвинувачений формально визнав свою вину лише під час судового розгляду, він жодного разу не висловив жалю, не вибачився за свої вчинки перед потерпілим, не пропонував відшкодувати завдану шкоду, заперечував частково цивільний позов, що не можна порівняти із щирим каяттям, яке вважається пом'якшуючою обставиною.
Стверджує, що висновки місцевого суду про звільнення обвинуваченого від покарання на підставі ст. 75 КК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки звільнення не сприяє меті покарання та є невиправдано м'яким заходом примусу, який не можна вважати справедливим, пропорційним і спів розмірним ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного.
Щодо вирішення місцевим судом цивільного позову потерпілого, яким визначено моральну шкоду у розмірі 100 000 гривень, апелянт зазначає, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого потерпілий перебував на стаціонарному лікуванні, під час якого здійснено хірургічну операцію під анестезією по видаленню стороннього тіла з шкіри та підшкірної тканими. При цьому інший патрон досі знаходиться у передній черевній стінці і згідно консультації хірурга для видалення вказаного патрону також необхідне хірургічне втручання.
При апеляційному розгляді представник потерпілого підтримав подану апеляційну скаргу, з наведених у ній мотивів та просив таку задоволити.
Обвинувачений та його захисник заперечили вимоги апеляційної скарги представника потерпілого, з огляду не безпідставність такої та просили залишити без змін оскаржуваний вирок.
Прокурор заперечив апеляційну скаргу представника потерпілого та просив залишити вирок суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення присутніх учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, за обставин, встановлених судом першої інстанції, та кваліфікація його дій в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
З приводу апеляційних доводів представника потерпілого щодо призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, колегія суддів враховує таке.
Відповідно до ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
В силу вимог ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
На переконання колегії суддів, при призначенні ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції у повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, вибачився перед потерпілим, а також наявність обставини, що пом'якшують покарання, а саме визнання вини та щире каяття, обставини, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння,
Щодо безпідставного, на думку представника потерпілого, визнання місцевим судом обставиною, яка пом'якшує покарання - щире каяття та визнання вини, колегія суддів враховує таке.
У судовому засіданні місцевого суду обвинувачений ОСОБА_7 винним себе визнав повністю, розкаявся у скоєному, заявлений цивільний позов визнав частково, на суму 20000 грн.
Наведені показання обвинувачений ОСОБА_7 підтримав і при розгляді справи в апеляційному порядку.
Обставин, які б вказували на те, що обвинувачений ОСОБА_7 визнав свою вину у скоєному формально, колегією суддів не встановлено.
Щодо щирого каяття, колегія суддів враховує, що щире каяття, характеризуючи суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого нею кримінального правопорушення, означає, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, демонструє готовність понести заслужене покарання.
Як зазначалось вище, у судовому засіданні місцевого суду обвинувачений визнав свою вину у вчиненому та підтвердив усі обставини, викладені в обвинувальному акті, і за згодою сторін судовий розгляд кримінального провадження здійснено у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. Також обвинувачений частково визнав цивільний позов потерпілого.
Наведені обставини, на переконання колегії суддів, у своїй сукупності свідчать про те, що місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у ОСОБА_7 щирого каяття, та обґрунтовано врахував як обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття обвинуваченого та визнання ним вини.
Санкцією ч. 4 ст. 296 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 296 КК України у виді 3 років позбавлення волі у повній мірі відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України,і таке, на переконання апеляційного суду, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Крім цього, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства та звільнення його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Так, відповідно до ч.1 ст.75 КК України,якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Колегіє суддів не встановлено обставин, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням із порушенням визначених загальних засад, та чи що покарання є м'яким.
З урахуванням вищенаведених та врахованих судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставин та даних, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що надалі досягнення мети виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень можливе без ізоляції ОСОБА_7 від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою впродовж встановленого однорічного іспитового строку.
На переконання колегії суддів вирішення судом першої інстанції цивільного позову потерпілого відбулось із дотриманням вимог чинного законодавства.
Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести в рішенні відповідні мотиви.
Відповідно до оскаржуваного вироку, приймаючи рішення щодо розміру відшкодування потерпілому ОСОБА_10 моральної шкоди у розмірі 30 000 гривень суд першої інстанції у достатній мірі врахував характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, який в результаті дій обвинуваченого отримав легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, що призвело до фізичного болю та душевних страждань, негативних переживань, тривоги, порушення нормального життєвого ритму, постійної нервової та психологічної напруги, негативних змін у житті, фізичних незручностей, а також можливість сплатити обвинуваченим визначену грошову суму, тобто його майновий стан.
З таким рішенням суду першої інстанції погоджується колегія суддів та вважає обґрунтованим висновок про те, що з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_10 підлягає стягненню заподіяна моральна шкода у розмірі 30 000 грн., оскільки така сума адекватно відображає ступінь страждань потерпілого, і такасудом першої інстанції визначена на засадах розумності, виваженості та справедливості. В оскаржуваному вирок наведено належні та достатні мотиви прийнятого судом першої інстанції рішення.
За наслідками апеляційного перегляду не встановлено неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також істотних порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування чи зміни оскаржуваного вироку суду, а отже така визнається судом апеляційної інстанції необґрунтованою та до задоволення не підлягає.
Керуючись ст.ст. 376 ч.2,404, 405, 407,419 КПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 20 липня 2022 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді: