Справа № 308/9509/22
Іменем України
16 березня 2023 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого - Джуги С.Д.
суддів - Кожух О.А., Мацунича М.В.
з участю секретаря судового засідання: Чичкало М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 липня 2022 року у складі судді Зарева Н.І., у справі за заявою ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_1 ,-
У липні 2022 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_1 .
Заява мотивована тим, що у період з 2019 року по серпень 2021 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у фактичних шлюбних відносинах та проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання у них народилась дитина - син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Починаючи з 2020 року ОСОБА_1 почав систематично проявляти стосовно неї та сина безпідставну агресію, цькувати, погрожувати, психологічно тиснути; виражатися нецензурною лайкою; вести аморальний спосіб життя, внаслідок чого між ними почали виникати численні сварки, що породжували як психологічне, так і фізичне домашнє насильство стосовно заявниці та малолітньої дитини, яка була постійним свідком сварок. Зокрема, ОСОБА_1 постійно погрожував забрати дитину та виїхати за кордон, хоча знав, що це є недопустимим для неї, та в такий спосіб викликав почуття страху за дитину.
Заявниця вказує, що у зв'язку з психологічним та фізичним насиллям, яке здійснював ОСОБА_1 по відношенню до неї та сина в серпні 2021 року фактичні шлюбні відносини між ними були припинені. Вона з дитиною змушені були переїхати у власне орендоване житло за адресою: АДРЕСА_1 . Не зважаючи на це, 30.12.2021, вночі, ОСОБА_1 під приводом термінової справи увірвався до орендованої квартири, вчинив сварку та завдав їй численні тілесні ушкодження шляхом удушення та перекриття повітря, внаслідок чого вона втратила свідомість та мала рясну кровотечу з носа. Окрім цього шарпав, боляче хапав за руки та ноги, тягнув по підлозі та кидав на підлогу, мордував, позбавив можливості виходу з квартири та здійснення зв'язку з близькими задля отримання допомоги.
За даним фактом було зареєстроване кримінальне провадження, в межах досудового розслідування якого 29 січня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 ККУ.
У заяві ОСОБА_3 також зазначила, що 21 січня 2022 року Шевченківським районним судом м. Львова було ухвалено рішення у справі № 466/180/22 про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким було тимчасово строком на 4 місяці обмежено його права щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказане рішення суду постановою Львівського апеляційного суду від 24 березня 2022 року у справі № 466/180/22 залишено без змін. Також, постановою Верховного Суду від 28.06.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 21.01.2022 та постанову Львівського апеляційного суду від 24.03.2022 залишено без змін.
Однак, обмежувальний припис завершив свою дію 24 травня 2022 року, а ОСОБА_1 не притягнутий до кримінальної відповідальності, і на далі застосовує психологічне насильство стосовно неї, що, задля її безпеки, зумовлює необхідність у видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» щодо неї, як постраждалої від домашнього насильства.
На підставі викладеного, заявниця просила суд видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 6 місяців, яким визначити такі заходи тимчасового обмеження: заборонити ОСОБА_1 наближатися ближче ніж на 300 метрів до місць фактичного проживання та реєстрації ОСОБА_3 за адресами: АДРЕСА_2 (місце реєстрації); АДРЕСА_3 (місце фактичного проживання); заборонити ОСОБА_1 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_3 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_1 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; а також заборонити ОСОБА_1 вести листування, телефонні переговори (в тому числі надсилати смс-повідомлення) із ОСОБА_3 , або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Крім того, 28 липня 2022 року ОСОБА_3 подала до суду заяву про розгляд одночасно з питанням про видачу обмежувального припису питання можливості проходження ОСОБА_1 корекційної програми для кривдників у встановленому законодавством порядку.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 липня 2022 року заяву задоволено частково.
Видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 6 (шість) місяців, яким визначено такі заходи тимчасового обмеження:
а) заборено ОСОБА_1 наближатися ближче ніж на 300 метрів до місць фактичного проживання та реєстрації ОСОБА_3 за адресами: АДРЕСА_2 (місце реєстрації); АДРЕСА_3 (місце фактичного проживання);
б) заборонено ОСОБА_1 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_3 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_1 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
в) заборонено ОСОБА_1 вести листування, телефонні переговори (в тому числі надсилати смс-повідомлення) із ОСОБА_3 , або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні поданої заяви. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду щодо наявності підстав видати відносно апелянта обмежувальний припис ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені належними та допустимими доказами.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість. Зокрема, заявниця вказує на те, що залишення в силі обмежувального примусу, виданого судом першої інстанції є єдиним способом її захисту, як потерпілої та жертви домашнього насилля, оскільки на цей період часу поки кримінальне провадження призупинено - місцезнаходження ОСОБА_1 є точно невідомим та залежить від дислокації військової бригади, він вільно приїздить до м. Ужгорода, достовірно точно знає її місце проживання та часті перебування. Крім того, ОСОБА_1 має у вільному доступі зброю через його перебування у військовій службі, що може завершитися тяжкими наслідкам для неї та дитини.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу, просить її задовольнити.
Заявниця ОСОБА_3 в судове засідання чергове не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
З приводу неявки в судове засідання заявниці слід зазначити наступне.
З матеріалів справи вбачається, що заявниця ОСОБА_3 в судове засідання жодного разу не з'явилася. 12 грудня 2022 року ОСОБА_3 надіслала суду клопотання про відкладення розгляду справи, який був призначений на 13 грудня 2022 року . 13 грудня 2022 року представник апелянта ОСОБА_2 також надіслала клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 09 лютого 2023 року.
08 лютого 2023 року ОСОБА_3 повторно подала клопотання про відкладення розгляду справи, який був призначений на 09 лютого 2023 року у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 16.03.2023 року.
16.03.2023 року ОСОБА_3 втретє подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою.
Згідно з ч.3 п.п.10,11 ст.ст.2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: розумність строків розгляду справи; неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Виходячи з наведеного, враховуючи, що апеляційне провадження у даній справі відкрито 10 жовтня 2022 року, розгляд справи вже два рази відкладався за клопотанням заявниці, після чого нею втретє надіслано клопотання про відкладення розгляду справи, а тому апеляційний суд відхиляє клопотання ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи, та відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу у її відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначає Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно п.п.3,4, 6,7,8,14,17 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» N 2229-VIII (далі - Закон N 2229-VIII) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Розділом IV глави 13 ЦПК України визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.
Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Метою включення Законодавцем норм про видачу і продовження обмежувального припису саме до Цивільного процесуального кодексу було формування окремого інституту заходів запобігання та протидії домашньому насильству, які базуються на Законі N 2229-VIII.
Враховуючи положення Закону N 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП України та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Частиною 2 ст. 3 Закону N 2229-VIII визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, (колишнє подружжя), батьки одного з подружжя (колишнього подружжя), інші родичі.
Частинами 2, 3, 4 ст. 26 Закону N 2229-VIII визначено заходи тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
Частиною 3 ст.26 Закону № 2229-VIII передбачено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Обмежувальний припис за своєю суттю є заходом тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на кривдника - не після притягнення кривдника до адміністративної чи кримінальної відповідальності (що є тривалим у часі), а одразу після вчинення домашнього насильства, для унеможливлення його продовження чи повторення.
Враховуючи особливості мети обмежувального припису, суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду. Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
У постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 753/23624/18 (провадження № 61-9012св19) вказано, що під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Судом встановлено, що у період з 2019 року і по серпень 2021 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у фактичних шлюбних відносинах та проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_4 , про що 21 листопада 2019 року Ужгородським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Південно - західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) складено відповідний актовий запис № 1276, та 23 вересня 2020 року повторно видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .
Згідно із вказаним вище свідоцтвом про народження ОСОБА_4 , його батьками є: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_3 .
Як зазначає заявниця у своїй заяві, починаючи з 2020 року ОСОБА_1 почав систематично проявляти стосовно неї та сина безпідставну агресію, цькувати, погрожувати, психологічно тиснути; виражатися нецензурною лайкою; вести аморальний спосіб життя, внаслідок чого між ними почали виникати численні сварки, що породжували як психологічне, так і фізичне домашнє насильство як стосовно заявниці та малолітньої дитини, яка була постійним свідком сварок. Зокрема, ОСОБА_1 постійно погрожував забрати дитину та виїхати за кордон, хоча знав, що це є недопустимим для неї, в такий спосіб викликаючи в неї почуття страху за дитину.
З серпня 2021 року, фактичні шлюбні відносини між заявницею та ОСОБА_1 були припинені. Заявниця з дитиною переїхали у власне орендоване житло за адресою: АДРЕСА_1 .
30 грудня 2021 року ОСОБА_3 звернулася в органи поліції із заявою, у якій вказувала, що вночі ОСОБА_1 під приводом термінової справи увірвався до орендованої квартири, вчинив сварку та завдав заявниці численні тілесні ушкодження шляхом удушення та перекриття повітря, внаслідок чого вона втратила свідомість та мала рясну кровотечу з носа. Окрім цього шарпав, боляче хапав за руки та ноги, тягнув по підлозі та кидав на підлогу, мордував, позбавив можливості виходу з квартири та здійснення зв'язку з близькими задля допомоги.
За даним фактом було зареєстроване кримінальне провадження в межах досудового розслідування якого 29 січня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 ККУ.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 21 січня 2022 року у справі № 466/180/22 видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 ВНПП НОМЕР_2 , фактично проживаючого АДРЕСА_4 , строком на 4 (чотири) місяці, яким тимчасово обмежено його права щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована АДРЕСА_2 , фактично проживає АДРЕСА_1 , за яким:
- заборонено ОСОБА_1 наближатися на відстань менше ніж 300 м. до місця фактичного проживання ОСОБА_3 - АДРЕСА_1 ;
- заборонено ОСОБА_1 наближатися на відстань менше ніж 300 м до місць частого відвідування ОСОБА_3 - місця роботи за адресою АДРЕСА_5 ; місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ;
- заборонено ОСОБА_1 особисто або через третіх осіб розшукувати ОСОБА_3 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому йому, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
- заборонено ОСОБА_1 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_3 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Постановою Львівського апеляційного суду від 24 березня 2022 у справі № 466/180/22 рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 21 січня 2022 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 28 червня 2022 у справі № 466/180/22 рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 21 січня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 березня 2022 року залишено без змін.
Обмежувальний припис завершив свою дію 24 травня 2022 року.
Згідно висновку експертизи №1492 від 30 грудня 2021 року КЗ ЛОР Львівського обласного бюро судово - медичної експертизи, який зроблений на підставі постанови дізнавача ВП №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУ Національної поліції у Львівській області вбачається, що ОСОБА_3 у грудні 2021 року перенесла тупу травму шиї у вигляді стиснення її. Вказана травма шиї утворилася від дії тупих предметів, могла виникнути 30 грудня 2021 року, як вказано у постанові слідчого внаслідок стиснення шиї пальцями рук, супроводжувалась небезпечними для життя явищами механічної асфікції та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження. Крім того, у ОСОБА_3 під час проведення експертизи були виявлені крововилив і садно на язику, синець на грудях, синці на руках та на лівій гомілці, які утворились від неодноразової дії тупого предмета та тупого предмета з обмеженою поверхнею. По давності виникнення вказані тілесні ушкодження відповідають періоду 30 грудня 2021 року кількість тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілої на обличчі, на язику на шиї, на грудях, на руках та лівій нозі свідчать, що на вказані анатомічні ділянки її тіла фізична сила діяла не менше 16 разів. Характер, кількість, розташування тілесних ушкоджень на різних анатомічних ділянках та поверхнях тіла громадянки ОСОБА_3 не дає підстав стверджувати про можливість їх виникнення внаслідок її падіння.
Витягом з ЄРДР, номер кримінального провадження № 12021142380000796, дата реєстрації 30.12.2021, підстава: заява ОСОБА_3 від 30.12.2021, за ст. 121 ч.1 ККУ за фактом заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ч. 1 ст.121 КК України, про що свідчить повідомлення від 29.01.2022 старшого слідчого СВ ВП №1 Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта Жмінка Р.М.
29.01.2022 року слідчий СВ ВП №1 Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області старший лейтенант Жмінка Р.М. подав клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 29.01.2022 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою.
Постановою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова Невойт П.С. від 31.01.2022 у справі № 466/665/22 до підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під - вартою строком на 60 днів з 31.01.2022 по 31.03.22 включно, без визначення розміру застави.
Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року у справі № 466/665/22 скаргу адвоката Манукян М.А. задоволено частково. Ухвалу слідчого судді від 31.01.2022 скасовано. Клопотання слідчого задоволено частково. До підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під - вартою строком на 60 днів, по 31.03.22 включно. На підставі ч. 3 ст. 183 КПКУ визначено розмір застави, у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198 480 грн. В разі внесення застави покладено обов'язки: прибувати до органу досудового розслідування та суду за першою вимогою, не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований та проживає - без дозволу органу досудового розслідування та суду, повідомляти орган досудового розслідування та суд про зміну місця свого проживання та роботи, а також здати на зберігання відповідному державному органу паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, не спілкуватися з потерпілою ОСОБА_3 .
Постановою слідчого СВ ВП №1 Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області від 28 лютого 2022 року досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021142380000796 від 30 грудня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.124 КК України - зупинено. ОСОБА_1 оголошено у розшук.
Постановою слідчого СВ ВП №1 Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області від 16.06.2022 року досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021142380000796 від 30.12.2021 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.124 КК України - зупинено. ОСОБА_1 проходить службу та приймає участь у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії.
Згідно заяви солдата ЗСУ ОСОБА_1 від 24.06.2022, яку він подав на ім'я міського голови Ужгородської міської ради слідує, що останній просив визначити спосіб його участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 .
З талону - повідомленням єдиного обліку № 10840 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 13.07.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 порушив умови ухвали Львівського апеляційного суду від 17.02.2022 року та постанови про зупинення досудового розслідування 16.06.2022 та з'явився в АДРЕСА_6 , покинувши військову частину - НОМЕР_4 без повідомлення органу досудового розслідування та прокуратури.
Згідно відповіді на адвокатський запит зареєстрований в Ужгородському РУП №11 З/о від 21.02.2022 року ОСОБА_5 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_7 , внесений та перебуває на обліку в єдиному державному реєстрі як «Кривдник».
З врахуванням вищенаведених обставин суд першої інстанції правильно встановив наявність ризиків щодо продовження та можливого повторного вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства щодо ОСОБА_3 і з метою попередження вчинення насильства і забезпечення першочергової безпеки постраждалій особі обґрунтовано видав обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 .
Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків не спростовують, а тому не заслуговують на увагу.
Виходячи з викладеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 374,375,382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 27 березня 2023 року.
Головуючий:
Судді: