Справа № 147/369/23
Провадження № 3/147/207/23
27 березня 2023 року смт Тростянець
Суддя Тростянецького районного суду Вінницької області Борейко О. Г., розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли з Відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУ НП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, непрацюючого,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
27 березня 2023 року до Тростянецького районного суду Вінницької області надійшла справа про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №442000 від 21.03.2023, вбачається, що 21 березня 2023 року біля 19 години громадянин ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 вчинив психологічне домашнє насильство відносно колишньої дружини та її матері, а саме: ображав їх нецензурними словами на зауваження не реагував, чим вчинив правопорушення передбачене ч.2 ст.173-2 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, подав до суду письмові пояснення в яких зазначив, що 21 березня 2023 року увечері він прийшов у гості до дітей які проживають з колишньою дружиною та тещею за адресою АДРЕСА_2 . Коли він прийшов до їх домоволодіння теща та дружина розпочали конфлікт та викликали поліцію. ОСОБА_2 (теща) та ОСОБА_3 (колишня дружина) не є членами його сім'ї, вони проживають окремо та не ведуть спільне господарство. Крім того, саме вони ініціюють конфлікти та перешкоджають побаченням з дітьми. Просив взяти викладене до уваги при винесенні рішення та розглянути справу без його участі. Зазначив, що ознайомився з положеннями ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цьогоКодексута інших законів України. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 1 і ч. 2 ст.7 КУпАП).
Як вбачається з положень ст. 1, завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержанняКонституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством, а згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
З матеріалів справи, зокрема з протоколу про адміністративне правопорушення, поясненень потерпілої ОСОБА_3 , протоколу про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу дію від 21.03.2023, рапорта працівника поліції випливає, що 21.03.2023 біля 19 години громадянин ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 вчинив психологічне домашнє насильство відносно колишньої дружини та її матері, а саме: ображав їх нецензурними словами на зауваження не реагував.
Згідно з диспозицією ч. 2 ст. 173-2 КУпАП відповідальність за даною нормою настає у разі вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису які вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Для того, щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов'язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство. Насильство - це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій. Якщо у вказаних діях відсутня хоча б одна з наведених ознак, такі дії не є насильством.
Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби. Під час конфлікту часто відсутні одна чи кілька вищеперераховані ознаки. Ескалація конфлікту може привести до насильства, та не обов'язково завжди приводить.
З матеріалів справи випливає, що 21.03.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відбувся конфлікт.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Таким чином Законом встановлено, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією частини першої статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи реальне настання фізичної або психологічної шкоди.
Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі.
Із змісту протоколу вбачається, що суть адміністративного правопорушення, вчинення якого ставиться у вину ОСОБА_1 не розкрита відповідно до диспозиції ч.2 ст. 173-2 КУпАП, а саме: відсутні відомості щодо суб'єктивної сторони правопорушення, зокрема, форми вини; не зазначено, чи внаслідок дій ОСОБА_1 могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Також в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості щодо свідків та потерпілих.
Дослідивши матеріали справи, судом не встановлено достеменних відомостей, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно ОСОБА_3 чи ОСОБА_4 .
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не проживають за однією адресою, а також мають колишні родинні зв'язки. Вони не ведуть спільне господарство, та не пов'язані спільним побутом. Відтак вони не проживають однією сім'єю.
Враховуючи наведене, суду не надано жодних доказів, які б підтвердили наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення передбаченого саме ч.2 ст.173-2 КУпАП, що стало підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
При цьому, стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав і основних свобод людини для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 252 КУпАП та ст. 94 КПК України, оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив рішення (вирок, постанову, ухвалу).
Приписами ст.62 Конституції України унормовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Лавенте проти Латвії" від 07.11.2002 неодноразово вказував, що, оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву".
З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення будь-якого виду насильства в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення не доведена, оскільки по справі немає беззаперечних та безсумнівних доказів на підтвердження «поза розумним сумнівом» обставин, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення щодо вчинення домашнього насильства.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, з урахуванням зазначеного вище, суд дійшов до переконання, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП потрібно закрити.
Керуючись ст. ст. 173-2, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки визначені Кодексом України про адміністративне правопорушення, з урахуванням норм статей 287-291 даного Кодексу, і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя О. Г. Борейко