печерський районний суд міста києва
Справа № 757/380/23-ц
23 березня 2023 року Печерський районний суд м. Києва
суддя Волкова С.Я.
секретар судового засідання Топал А.І.
справа № 757/380/23-ц
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,
установив:
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про стягнення 2 000 000,00 грн моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету. Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує процесуальними діями та рішеннями судів першої та апеляційної інстанції у цивільній справі № 490/1357/21 за її позовом до Держави Україна в особі Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: Державна казначейська служба України, Центральний районний суд м. Миколаєва, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про відшкодування шкоди.
Ухвалою суду від 06.01.2023 р. у справі відкрито провадження.
Відповідачем Державою Україна в особі Державної казначейської служби України відзив на позовну заяву не подано.
Дослідивши матеріали справи, надані в справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Суду надано документи, які свідчить, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.01.2022 р. частково задоволено позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: Державна казначейська служба України, Центральний районний суд м. Миколаєва, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про відшкодування шкоди (справа № 490/1357/21); постановою Миколаївського апеляційного суду від 08.12.2022 р. залишено без задоволення апеляційну скаргу Державної казначейської служби України, залишено без змін рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.01.2022 р.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (пункт третій постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Згідно статті 2 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до вимог статті 56 Конституції України, статей 1173, 1174 ЦК України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень незалежно від вини цих органів чи посадових осіб.
Означеною вище постановою Пленуму Верховного Суду України визначено, що відповідно до положень Конституції України фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів, та роз'яснено, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, з яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставин, що мають значення для вирішення спору (пункти, третій, четвертий постанови).
Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вимогами до відповідача про відшкодування 2 000 000,00 грн моральної шкоди, в позовній заяві стверджує, що в результаті незаконних дій Заводського районного суду м. Миколаєва та Миколаївського апеляційного суду при розгляді справи № 490/1357/21 їй було завдано моральної шкоди. На підтвердження заявлених позовних вимог ОСОБА_1 надано суду в якості письмових доказів копії зазначених вище процесуальних рішень судів першої та апеляційної інстанції у справі № 490/1357/21, копію апеляційної скарги ОСОБА_1 від 02.12.2022 р. до Миколаївського апеляційного суду на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.01.2022 р. у справі № 490/1357/21, сторінок свого паспорту, картки платника податків, водночас місцевий суд під час розгляду справи у порядку цивільного судочинства позбавлений можливості перевіряти законність дій та рішень суддів суду першої інстанції, апеляційної інстанції, зокрема, прийнятих, вчинених під час розгляду справи № 490/1357/21.
Натомість стаття 17 ЦПК України гарантує, що учасники справи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно частин першої-третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Постановами Верховного Суду від 29.08.2018 р. у справі № 686/16161/16-ц, від 04.07.2018 р. у справі № 641/2328/17, від 22.03.2018 р. у справі № 638/13100/14-ц висловлено правову позицію про неможливість відшкодування шкоди у разі відсутності судового рішення про визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності державного органу чи конкретної посадової (службової) особи державного органу (заподіювача шкоди). Верховним Судом наголошується на тому, що відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої лише незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Належними доказами протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є відповідне судове рішення, що набрало законної сили.
За таких обставин, вбачається, що вимоги позивача про стягнення 2 000 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди не знайшли свого підтвердження належними доказами. З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 1, 3, 9, 19, 22, 55, 68, 129 Конституції України, статтями 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач: Держава Україна в особі Державної казначейської служби (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ЄДРПОУ: 37567646).
Суддя Волкова С.Я.