Справа №:755/1351/23
"27" березня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді Виниченко Л.М.,
при секретарі Ганжа Д.О.,
за участі
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Коваля О.П.,
представника відповідача Хоржевського Д.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу № 755/1351/23 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни,-
ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із адміністративним позовом у якому просить скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 13.01.2023 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 32-38).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 являється громадянином Республіки Іран.
Зазначено, що позивач з 2007 року майже постійно проживає на території України. На територію України приїхав для навчання в Національному медичному університеті імені О.О.Богомольця та отримання вищої медичної освіти. Позивач навчався в університеті по 2018 рік та отримав диплом лікаря-терапевта. За період навчання через університет оформлював довідки про тимчасове проживання на території України.
З 2018 року по теперішній час ОСОБА_1 проживає в цивільному шлюбі з громадянкою України ОСОБА_3 та проживають разом у м. Києві.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 народився син ОСОБА_4 . Оформлюючи документи після народження сина позивач встановив, що втратив закордонний паспорт, де також стояла відмітка про дію посвідки на тимчасове проживання в Україні.
11 травня 2021 року позивач отримав новий закордонний паспорт НОМЕР_1 . Враховуючи громадські протести, режим влади в Республіці Іран, постійні заворушення, карантинні обмеження, військову агресію та воєнний стан в Україні, позивач не мав змоги повернутися в країну Іран для оформлення візи.
13 січня 2023 року позивач, маючи бажання оформити посвідку на постійне проживання в Україні, разом зі своєю сім'єю, звернувся до ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області про оформлення відповідних дозвільних документів. В управлінні на прийомі працівники міграційної служби склали рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Ірану ОСОБА_5 , також протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ 012461 та постанову серії ПН МКМ 012424 за порушення правил перебування іноземців на території України. Постанова про адміністративне правопорушення була сплачена в десятиденний термін.
Рішення відповідача про примусове повернення з України позивач вважає незаконним та таким, що винесене з порушенням законодавства, і підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не було взято до уваги те, що позивач понад 12 років проживає в Україні, здобув вищу освіту, має родину та постійне місце проживання на території України. Син позивача ОСОБА_4 є уродженцем м. Біла Церква, Київської області, а тому залишення в силі рішення відповідача може призвести до погіршення усталеного способу життя позивача та розриву його сімейних відносин.
Також підставою для скасування рішення позивач вважає порушення працівниками відповідача вимог інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців і осіб без громадянства, затвердженої Наказом МВС № 353/271/150 від 23.04.2012, оскільки рішення було винесено у відсутності перекладача, рішення не містить відмітки про те, що позивач відмовився від перекладача, а також відсутня відмітка про те, що позивач ознайомлений з рішенням.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23.02.2023 відкрите провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання (а.с. 50-51 зв.).
01 березня 2023 року Дніпровським районним судом м. Києва з ініціативи суду постановлено ухвалу про витребування від Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області копії всіх наявних документів та матеріалів, що були враховані від час винесення головним спеціалістом відділу адміністративної діяльності управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Шерепо С. спірного рішення від 13.01.2023 та копію рішення (а.с. 58-58 зв.).
03 березня 2023 року на адресу Дніпровського районного суду м. Києва через систему «Електронний суд» на виконання вимог ухвали суду від Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби в м. Києві та Київській області надійшли витребувані судом документи (а.с. 64-107).
В судовому засіданні позивач та представник позивача Коваль О.П. просили задовольнити позов, надали пояснення, вкладені у позовній заяві.
Позивач додатково пояснив, що він навчався у Національному медичному університеті імені О.О.Богомольця до 2018 року, час дії виданої йому посвідки на тимчасове проживання на території України він не пам'ятає.
Представник відповідача Хоржевський Д.Е. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його безпідставність.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно вимог ч. 1 ст. 288 КАС України, позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Судом встановлено, що 13.01.2023 головним спеціалістом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Шерепо С.С. відносно громадянина Ірану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ № 012461, відповідно до якого 13.01.2023 о 11 год. 50 хв. за адресою: м. Київ, вул. Ольгинська, 3, виявлено громадянина Ірану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування іноземців на території України, а саме: проживання без документів на право проживання в Україні. Місце скоєння правопорушення: АДРЕСА_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП (а.с. 42, 42 зв.).
На підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 13.01.2023 заступником начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Петровим Д.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МКМ № 012424 відносно громадянина Ірану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій зазначено, що 13.01.2023 о 11 год. 50 хв. за адресою: м. Київ, вул. Ольгинська, 3, виявлено громадянина Ірану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування іноземців на території України, а саме: проживання без документів на право проживання в Україні. Місце скоєння правопорушення: АДРЕСА_1 , чим порушив ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП (а.с. 44, 44 зв.).
Вказаною постановою на громадянина ОСОБА_6 накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 5 100,00 грн.
13 січня 2023 року головним спеціалістом відділу адміністративної діяльності управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Світланою Шерепо за результатами розгляду матеріалів щодо громадянина Ірану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалено рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Ірану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов'язано покинути територію України у термін до 23.01.2023 (далі - рішення, а.с. 84, 85).
Як убачається зі змісту спірного рішення, 13.01.2023 співробітниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області виявлено громадянина Ірану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме проживання без документів на право проживання в Україні. У ході опитування громадянину Ірану ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пояснив, що в Україну прибув 17.03.2019 через ПП «Славутич» з метою навчання в Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця на факультеті підготовки іноземних громадян, за спеціальністю лікар-терапевт. На території України проживає син громадянин України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після закінчення законного терміну перебування не виїхав і цим самим порушив вимоги Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». З метою оформлення дозволу на імміграцію в Україну, продовження строків перебування, набуття статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні до компетентних органів не звертався. Усвідомлював, що своїми діями умисно порушує законодавство України. Встановлені обставини, а саме: нелегальне становище громадянина Ірану ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідчать про те, що ним порушені вимоги ст. ст. 4, 9, 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Вказаним рішенням громадянина Ірану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов'язано покинути територію України у термін до 23.01.2023.
За вимогами ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 № 353/271/150 (далі - Інструкція).
Згідно з пунктом 4 розділу 1 Інструкції іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусово видворенні на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення.
Відповідно до п. 5 розділу 1 Інструкції, підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є: дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.
За змістом ст. ст. 6, 7 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземця або особу без громадянства може бути визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або їм може бути надано тимчасовий захист у порядку, встановленому законом. Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.
Іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку (ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
В'їзд в Україну та виїзд з України здійснюється: іноземців та осіб без громадянства - за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України (ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
Реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону. Правила щодо реєстрації іноземців та осіб без громадянства не поширюються на осіб, які з наміром визнання їх біженцями в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні чи отримання притулку або тимчасового захисту, незаконно перетнули державний кордон України. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції здійснює реєстрацію іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія закону про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту в Україні, лише за наявності одного з документів, що видаються таким особам відповідно до зазначеного закону (ст. 16 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в радакції закону, що діяла на час ухвалення спірного рішення визначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки.
Нормою ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено вичерпний перелік обставин, за яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворенні або видані чи передані до країн, зокрема: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки. Також забороняється колективне примусове видворення іноземців та осіб без громадянства.
Згідно норми ч. 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Мотивуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує, що він являється громадянином Республіки Іран, з 2007 року він майже постійно проживає на території України; на територію України приїхав для навчання в Національному медичному університеті імені О.О.Богомольця. Навчався в університеті по 2018 рік та отримав диплом лікаря-терапевта. За період навчання через університет оформлював довідки про тимчасове проживання на території України. З 2018 року по теперішній час він проживає в цивільному шлюбі з громадянкою України ОСОБА_3 та мешкають разом у м. Києві. ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього народився син ОСОБА_4 . Оформлюючи документи після народження сина він встановив, що втратив закордонний паспорт, де також стояла відмітка про дію посвідки на тимчасове проживання в Україні. 13 січня 2023 року, маючи бажання оформити посвідку на постійне проживання в Україні, він звернувся до ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області для оформлення відповідних дозвільних документів. В управлінні на прийомі працівники міграційної служби склали рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, а також протокол про адміністративне правопорушення та постанову за порушення правил перебування іноземців на території України.
Позивач вважає спірне рішення незаконним, оскільки відповідачем не було взято до уваги те, що він понад 12 років проживає в Україні, здобув вищу освіту, має родину та постійне місце проживання на території України, його син ОСОБА_4 є уродженцем м. Біла Церква, Київської області, а тому залишення в силі рішення відповідача може призвести до погіршення його усталеного способу життя та розриву сімейних відносин.
Також позивач підставою для скасування рішення вважає порушення працівниками відповідача вимог Інструкції, оскільки рішення було винесено у відсутності перекладача, рішення не містить відмітки про те, що він відмовився від перекладача, а також відсутня відмітка, що він ознайомлений з рішенням.
Надаючи оцінку наведеним доводам, як на підставу для скасування спірного рішення, суд приходить до наступного.
Відповідно до положень п. 2 розділу ІІ Інструкції, рішення про примусове повернення оголошується іноземцю протягом 72 годин з дати його ухвалення, за винятком випадків, коли місцезнаходження іноземця не встановлено, в присутності перекладача та/або законного представника (на вимогу особи) під підпис та обліковується посадовою особою органу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ, яка уповноважена складати документи для примусового повернення, у журналі обліку прийнятих рішень про примусове повернення та видворення з України іноземців та осіб без громадянства. У разі відмови іноземця від особистого підпису в рішенні про примусове повернення посадова особа робить про це запис у рішенні про примусове повернення в присутності двох свідків.
Як убачається зі змісту наданих на ухвалу суду відповідачем копій матеріалів справи про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Ірану ОСОБА_5 , копію спірного рішення позивач отримав під підпис 13.01.2023, також наявний підпис перекладача (а.с. 86).
Таким чином встановлено, що рішення виносилось у присутності позивача та перекладача, копію рішення позивач отримав, що в свою чергу свідчить про те, що позивач усвідомлював зміст вказаного рішення, виходячи з наданих ним пояснень погодився із допущеним ним порушенням законодавства та погодився з покладеним на нього обов'язком щодо виїзду за межі України у строк до 23.01.2023.
Ухвалення вищевказаного рішення у присутності перекладача свідчить про дотримання працівниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області вимог п. 2 розділу ІІ Інструкції та спростовує викладені у позові обставини щодо допущення співробітниками відповідача порушень при ухваленні спірного рішення.
Крім цього, вирішуючи наявний між сторонами спір, суд зазначає, що мотиви позивача щодо необхідності скасування спірного рішення через можливе погіршення його усталеного способу життя та розриву сімейних відносин не заслуговують на увагу, оскільки чинним законодавством не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України і не звільняють позивача від необхідності дотримання міграційного законодавства України, а факт батьківства позивача не спростовує встановлені відповідачем порушення в його діях.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 по справі № 263/14519/20.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки судом встановлено, а відповідачем доведено, що позивач фактично без належних на те законних підстав протягом тривалого часу перебуває на території України. Доказів, які б підтверджували обставини, настання яких передбачає застосування положень частини першої статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», позивачем не надано. Також, відсутні підстави стверджувати, що позивач підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Керуючись ст. ст. 3, 19 Конституції України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 № 353/271/150, ст. ст. 1, 2, 5, 8-10, 77, 139, 241-246, 250, 268, 269, 271, 286, 288 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, місцезнаходження: м. Київ, вул. Березняківська, 4-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42552598.
Суддя