№ 755/4123/22
№ 1-кп/755/129/23
"22" березня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 та клопотання прокурора щодо розгляду питання доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100040000315 від 29.01.2022 року,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_3 ,
перекладача ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100040000315 від 29.01.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_3 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , мотивуючи його тим, що строк тримання під вартою його підзахисному неодноразово продовжувався, у тому числі, з порушеннями норм як національного законодавства, так і з численними порушеннями норм міжнародного права та практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Щодо ризику переховування від суду, то стороною обвинувачення не було доведено, що ОСОБА_4 під час досудового розслідування або під час судового слідства здійснював дії, спрямовані на переховування від органів досудового розслідування та суду, доказів існування зазначеного ризику в матеріалах, досліджених судом, відсутні. Щодо ризику знищення або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, то кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 вже знаходиться в суді, тобто, в ньому з точки зору органу досудового розслідування об'єктивна істина встановлена, всі докази винуватості останнього зібрані, а тому, вказана підстава не може бути використана для обрання чи продовження ОСОБА_4 будь-якого запобіжного заходу, у тому числі, тримання під вартою. Зокрема, сторона обвинувачення не ознайомила ОСОБА_4 з матеріалами досудового розслідування та із жодним доказом у них, при цьому, за весь час проведення досудового розслідування та під час судового розслідування жоден з потерпілих, свідків, інших можливих підозрюваних, обвинувачених, експертів, спеціалістів не звернувся із заявою про тиск відносно них з боку ОСОБА_4 , а тому, зазначена підстава також не може бути використана для обрання чи продовження останньому будь-якого запобіжного заходу, у тому числі, тримання під вартою. Крім того, щодо перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, то прокурор відповідно до статті 184 КПК України має обґрунтувати обставини та навести існуючі належні та допустимі докази, на підставі яких він дійшов висновку про наявність зазначеного ризику, і послатись на матеріали провадження, які підтверджують цю обставину, однак, доказів існування вказаного ризику не було встановлено. Також, щодо вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому обвинувачується його підзахисний, то стаття 372 частина 1 пункт 2 КПК України вимагає, щоб у мотивувальній частині ухвали було зазначено встановлені судом обставини із посиланням на докази. Крім цього, з урахуванням вимог ст. 331 КГІК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбуваються в порядку, передбаченому главою 18 КПК України, тобто, встановлення будь-яких обставин можливе лише із посиланням на докази. З урахуванням того, що в судовому засіданні будь-яких доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_4 готується вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, досліджено не було, а тому, зазначена підстава також не може бути використана для продовження останньому будь-якого запобіжного заходу, у тому числі, тримання під вартою. Таким чином, на даний час відсутні будь-які законні підстави утримувати ОСОБА_4 під вартою. Також, існують порушення під час досудового проведення процесуальних дій за участю ОСОБА_4 , а саме те, що останній у встановлений законом спосіб не був повідомлений про підозру, утримувався під вартою всупереч вимог чинного кримінального процесуального законодавства та норм міжнародного права, обвинувальний акт було вручено не на рідній мові, з матеріалами кримінального провадження ознайомлений не був. Стороні обвинувачення достеменно відомо про те, що ОСОБА_4 не розуміє української мови та бажав отримувати процесуальні документи саме рідною мовою, якою розмовляють його батьки, якою навчався у школі, а такою мовою є туркменська, а в обвинувальному акті та в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений є громадянином Туркменістану, за національністю туркмен, народився в Туркменістані. Посилання сторони обвинувачення на той факт, що ОСОБА_4 володіє російською мовою, не заслуговує уваги та не є виправданням порушення його права на захист, так як останній повідомив про те, що рідною для нього мовою є туркменська. Зокрема, ОСОБА_4 має постійне місце проживання в м. Києві, що підтверджується договором оренди квартири і після звільнення з-під варти матиме постійне місце роботи, раніше не судимий, докази існування будь-якого ризику в матеріалах кримінального провадження відсутні, і з точки зору практики Європейського суду з прав людини обвинувачений не має процесуального статусу у вказаному кримінальному провадженні.
Захисник ОСОБА_6 підтримав клопотання захисника ОСОБА_3 , зазначивши, що відсутній ризик переховування ОСОБА_4 від суду, оскільки в останнього було вилучено паспорт, а тому, зокрема, враховуючи воєнний стан, його підзахисний не зможе виїхати, а ні з м. Києва, а ні з України. Крім того, стороною обвинувачення жодного разу не було надано відповідних доказів ризиків, на які вони посилаються, а тому, прохав задовольнити клопотання та змінити його підзахисному запобіжний захід.
Обвинувачений ОСОБА_4 , за участю перекладача, підтримав думку своїх захисників.
Прокурор у судовому засіданні щодо заявленого захисником клопотання заперечив, зазначивши, що стороною захисту не надано жодного доказу для спростування вказаних ризиків та у свою чергу, заявив клопотання про продовження застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились та продовжують існувати. Обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, обізнаний із санкцією статті, яка йому інкримінується, а тому, може переховуватись від суду, може незаконно впливати на свідків та потерпілу, оскільки обізнаний про місце проживання останньої, може вчиняти нові кримінальні правопорушення, пов'язані з тими засобами вчинення кримінального правопорушення, які він застосовував проти потерпілої, може перешкоджати судовому розгляду іншим чином, а тому, більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.
Захисник ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , оскільки клопотання має містити фактичний виклад обставин, на підставі яких прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, з посиланням на матеріали, що підтверджують такі обставини. Клопотання повинно бути обґрунтованим про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, зокрема, повинно бути викладено обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися.
Захисник ОСОБА_6 підтримав думку захисника ОСОБА_3 та прохав відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_4 , за участю перекладача, підтримав думку своїх захисників.
Заслухавши учасників судового провадження, вивчивши заявлені клопотання, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового засідання зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
За змістом положень глави 18 КПК України, у взаємозв'язку з вимогами ст. 331 КПК України, підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно із ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
Частиною 5 статті 9 КПК України, визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинуваченому під вартою та заявлених сторонами клопотань судом також враховано положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України та враховано судом при вирішенні клопотань учасників судового провадження.
Вислухавши думки учасників судового провадження, вивчивши надані клопотання, суд приходить до висновку про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою , оскільки, на думку суду, продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, ступінь яких не зменшився та інші більш м'які запобіжні заходи на даний час не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, виходячи з наступного.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, а тому, при вирішенні питання про доцільність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винним. Зокрема, існує ризик впливу обвинуваченого на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні, які на даний час судом не допитані. Також, стан його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
Таким чином, зазначене свідчить про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також дає підстави для збереження обраного обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Зокрема, на даний час, докази, передбачені ст. 84 КПК України, у цей період, не досліджені, тому з урахуванням наведених даних, суд вважає, що обставини, регламентовані ст. 177, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України, є дійсними.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93).
Зокрема, відповідно до ст. 29 КПК України, кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою. Особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Так, під час підготовчого судового засідання та під час судового розгляду зав участі захисника неодноразово з'ясовувалось в обвинуваченого ОСОБА_4 питання щодо розуміння ним української мови. Під час встановлення у підготовчому судовому особи обвинуваченого, останній зазначив, що проживає на території України з 2018 року, навчався у Харківському політехнічному університеті, працював на території України та розуміє і читає українською мовою і взагалі не потребував перекладача, на всі поставлені судом питання надавав відповіді. У подальшому, обвинувачений зазначив, що розуміє українську мову, однак, для зручності прохав надати йому можливість скористатися послугами перекладача з української на російську, що і було зроблено та наступні судові засіданні проводилися за участі перекладача. Суд звертає увагу, що жодного разу, у тому числі за участі захисника ОСОБА_6 , який продовжує приймати участь у розгляді кримінального провадження, обвинувачений не зазначав про необхідність перекладача саме на туркменську мову, так як вказував, що йому все зрозуміло. Крім того, під час підготовчого судового засідання прокурором було надано розписку від обвинуваченого, про те, що останній не потребує перекладача. У подальшому, ОСОБА_4 було вручено обвинувальний акт з перекладом на російську мову та останнім було власноруч написано російською мовою, що він обвинувальний акт отримав без будь-яких зауважень. Зокрема, обвинувачений сам зазначав, що вміє писати та читати російською й українською мовами. Крім того, під час судового засідання обвинувачений на запитання суду зазначив, що навчаючись в Україні у м. Харкові, весь навчальний процес здійснювався українською мовою тривалий час проживає на території Укураїни.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 331, 369 КПК України, суд,-
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченому ОСОБА_4 під вартою - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком не більше двох місяців - до 19 травня 2023 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України для виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя