Справа №:755/18095/21
Провадження №: 1-в/755/164/23
"10" березня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в м. Києві клопотання провідного інспектора Вінницького міського відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області ОСОБА_3 про застосування покарання за наявності кількох вироків щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , засудженого вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
провідний інспектор Вінницького міського відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про застосування покарання за наявності кількох вироків щодо ОСОБА_4 .
Прокурор у судовому засіданні вказував на те, що дане клопотання має бути подане згідно п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України, тобто до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання як розгляд іншого питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Засуджений та представник органу пробації в судове засідання не з'явилися, повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Крім того, відповідно п. 11 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд має право вирішувати питання щодо застосування покарання за наявності кількох вироків.
Згідно з п. 2 ч. 2ст.539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених, зокрема п. 11 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Судом встановлено, що вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 28.02.2020 ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.06.2021 замінено несплачену ОСОБА_4 суму штрафу на покарання у виді громадський робіт строком на 50 год. Вказані вирок і ухвала набрали законної сили.
У той же час, вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 19.11.2021 ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено з у рахуванням ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 16.09.2021, покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, а вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 14.04.2021, яким ОСОБА_4 призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 грн ухвалено виконувати самостійно. Вказаний вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19.11.2021 набрав законної сили.
Однак, при винесенні вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 19.11.2021 судом не було приєднано невідбуту частину покарання за ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.06.2021, оскільки суду на момент винесення вироку не було відомо про наявність цієї ухвали.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що як вбачається з тексту вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 16.09.2021, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначено покарання у вигляді арешту на строк 3 (три) місяці, а вирок Солом'янського районного суду м.Києва від 14.04.2021, яким ОСОБА_4 призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн виконувати самостійно, при винесенні вказаного вироку суду також не було відомо про наявність ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 17.06.2021, та не було приєднано невідбуту частину покарання.
Як вбачається з п. 25 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» питання визначення порядку застосування покарання за наявності декількох вироків можуть вирішуватись на стадії виконання вироку у випадках, якщо стосовно засудженого є незвернений до виконання вирок, про який було невідомо суду, що постановив останній за часом вирок.
Крім того, суд звертає увагу на роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке він дав в п. 12 Постанови №11 від 21 грудня 1990 року «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних із виконанням вироків», з якого вбачається, що не підлягають розгляду в порядку, передбаченому ст. 539 КПК України, питання, які порушують суть вироку і погіршують становище засудженого; звужують або розширюють обсяг обвинувачення; стосуються прогалин і недоліків вироків у частині кваліфікації злочинів, призначення покарання, вирішення цивільного позову, а тому визначити покарання за сукупністю вказаних вироків можливо лише за результатами нового судового розгляду та винесення нового вироку.
Застосувати ст.ст. 70,71 КК України у даному випадку не можливо, оскільки таким чином суд повинен погіршити становище засудженого. Будь-яка зміна правового становища особи, на погіршення такого стану, може відбутись лише шляхом ухвалення юридично найважливішого судового акту вироку. Постановлення ухвали, яка змінить правове становище засудженого, погіршивши його, буде порушенням принципів кримінального процесуального права, в тому числі призведе до зміни змісту обох вироків, що за кримінальним процесуальним законом може мати місце лише під час ухвалення вироку та/або під час перегляду судового рішення вищою інстанцією. Самостійна зміна вироку, судом першої інстанції, кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Суд не вбачає перешкод для самостійного виконання двох вищезазначених вироків суду щодо засудженого ОСОБА_4 , оскільки призначені засудженому покарання не пересікаються і не виключають один одне. Жодних перешкод для самостійного виконання вироків у даному випадку не має.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19.11.2021, вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 28.02.2020 та ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 17.06.2021 набрали законної сили, а отже в силу вимог ст. 533 КПК України є обов'язковими для виконання, суд приходить до висновку про те, що застосування вимог ст. 71 КК України змінить суть вищезазначених вироків, а тому є недопустимим.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що з огляду на те, що остаточне покарання засудженому ОСОБА_4 не було призначене за правилами ст. 71 КК України, у даному випадку кожен з вироків має виконуватись самостійно.
Відтак, у задоволенні клопотання провідного інспектора Вінницького міського відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області ОСОБА_6 слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. 537, 539 КПК України, суд,
у задоволенні клопотання провідного інспектора Вінницького міського відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області ОСОБА_6 про застосування покарання за наявності кількох вироків щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом 7 днів з дня оголошення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя : ОСОБА_1