Справа №:755/2314/23
"27" березня 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Арапіної Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -
позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання дитини. Свої вимоги мотивувала тим, що з 07 березня 2009 року позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 липня 2018 року було розірвано. 17 серпня 2018 року рішенням Дніпровського районного суду м. Києва позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів про стягнення аліментів задоволено: стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання малолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 14 червня 2018 року та до досягнення дітьми повноліття. Від шлюбу мають малолітню дитину - доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає разом з позивачем. Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно.
Згідно вимог ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
З 07 березня 2009 року позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 липня 2018 року було розірвано (а.с. 8-9).
17 серпня 2018 року рішенням Дніпровського районного суду м. Києва позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів про стягнення аліментів задоволено: стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання малолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 14 червня 2018 року та до досягнення дітьми повноліття (а.с. 10-12).
Від шлюбу мають малолітню дитину - доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає разом з позивачем (а.с. 13).
Між сторонами виникли аліментні правовідносини щодо зобов'язання батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Предметом доказування є стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, а також доказів, які могли бути враховані при визначенні розміру аліментів, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 1 статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 с. 182 Сімейного кодексу України).
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (ч. 3 с. 182 Сімейного кодексу України).
Суд приймає до уваги те, що відповідач є особою працездатного віку, має можливість працевлаштування.
Відповідачем суду не надано будь-яких доказів наявності аліментних зобов'язань перед іншими особами та соціальних зобов'язань, які могли бути враховані при визначенні розміру аліментів.
Малолітня дитина проживає разом з позивачем та потребує матеріальної допомоги.
Відповідач повинен у відповідності до вимог закону утримувати дитину, відчувати відповідальність за неї, забезпечувати їй добрі умови для проживання та виховання, у тому числі, забезпечувати матеріально, однак відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання в добровільному порядку.
При визначені розміру аліментів судом враховуються обставини, що передбачені ст. 182 Сімейного кодексу України, а саме, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, норми статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", якою встановлений прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні, а тому суд вважає можливим вимоги про стягнення аліментів задовольнити частково: стягнути аліменти з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серія НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , на утримання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 лютого 2023 року і до досягнення повноліття. В решті позовних вимог відмовити.
Згідно ст. 430 ч.1 п.1 ЦПК України рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
На підставі п.3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 1 073 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст. 180, 181, 182 Сімейного кодексу України, Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273, 353, 430, п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити частково.
Стягнути аліменти з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серія НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , на утримання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 лютого 2023 року і до досягнення повноліття.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серія НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.Є.Арапіна