ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/4231/22
провадження № 2/753/40/23
10 березня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Гусак О.С.,
з секретарем Уляницькою М.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1 , її представника - адвоката Якимчука С.М.,
відповідача ОСОБА_2 , його представника - адвоката Барабаша Б.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Шістнадцята Київська державна нотаріальна контора, про розірвання договору довічного утримання, скасування заборони відчуження майна,
у травні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд до ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 , відповідач), третя особа: Шістнадцята Київська державна нотаріальна контора, про розірвання договору довічного утримання, скасування заборони відчуження майна, та повернення їй у власність будинку шляхом реєстрації права власності за нею.
Позовну заяву мотивовано тим, що 11 вересня 2009 року між нею та ОСОБА_2 укладено договір довічного утримання, згідно з пунктом 1 якого вона передала, а відповідач отримав у власність житловий будинок АДРЕСА_1 , а відповідач взяті за договором зобов'язання не виконує, не звертає уваги на потреби та стан здоров'я позивача, не забезпечує харчуванням, медикаментами, не надає відповідного догляду та допомоги, вартість якої визначена у розмірі 500 грн.
Відповідач у 2020 році здійснив нове будівництво поруч з будинком позивача, який перейшов йому за договором, встановив паркан, повністю відгородившись від позивача і взагалі перестав з нею спілкуватися. Посилаючись на те, що вона людина похилого віку, часто потребує догляду та медичної допомоги, а відповідач умови договору не виконує, ніякого утримання, допомоги і догляду позивачу не надає, просила розірвати договір довічного утримання, укладений 11 вересня 2009 року між нею та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Браславською О.Г. зареєстрований в реєстрі за № 5-232 та скасувати заборону на відчудження вказаного житлового будинку, та повернути їй у власність вказаний будинок.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 5 травня 2022 року позовну заяву залишено без руху, оскільки позивачем було не зазначено у позовній заяві дійсну вартість спірного нерухомого майна станом на 2022 рік та не сплачено судовий збір за вимогу майнового характеру.
13 червня 2022 року від представника позивача адвоката Якимчука С.М. надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач відмовилась від вимоги майнового характеру та адвокатом було зазначено орієнтовний розрахунок судових витрат.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 14 червня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.
2 вересня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити, вказував на те, що доказів щодо невиконання або неналежного виконання договору з боку відповідача позивач не надає, зі змісту позовної заяви неможливо встановити з якого ж часу умови договору, на думку позивача перестали виконуватись. Зазначена в позові дата - 2020 рік, як дата будівництва нового будівництва не відповідає дійсності, адже вказаний будинок був введений в експлуатацію ще 6 листопада 2017 року, та як це впливало на виконання договору не зрозуміло, сторони договору пов'язані не лише договірними відносинами, а й родинними, оскільки відповідач є сином позивача, вони є сусідами, проживають поруч на одній земельній ділянці площею 0,0618 га, тому звісно зміст договору не передбачав повної документальної фіксації його виконання. При цьому, з метою додаткового фінансового забезпечення, з боку відповідача було узгоджено пропозицію позивача, щодо здачі в оренду частини будинку, який є предметом договору, тому майже протягом десяти років, разом з позивачем у даному будинку проживали орендарі, які щомісяця сплачували безпосередньо позивачу кошти за проживання, тобто, позивач, за рахунок фактичного власника майна мала додатковий дохід значно більший, ніж це передбачено договором, приблизно з листопада 2021 року. Позивач з незрозумілих причин почала створювати перепони в спілкуванні, відмовлялась від отримання допомоги, демонстративно не забирала продукти, які відповідач або його дружина купляли для позивача щонеділі. В подальшому, позивач почала погрожувати, що незважаючи на сумлінне виконання відповідачем своїх договірних відносин та родинних обов'язків, звернеться до суду і «все у Відповідача відбере». Розуміючи, що дані погрози, незважаючи на їх необгрунтованість та безпідставність можуть мати місце, відповідач 1 лютого 2022 року звернувся до позивача з листом в якому вимагав від позивача не створювати штучні перешкоди та відкрити банківський рахунок, на який він зможе перераховувати кошти, передбачені договором. Пообіцявши це здійснити, позивач замість банківської установи звернулась до суду. Відтак, у відповідача дійсно виникла заборгованість за договором, за 10 місяців, але виключно внаслідок перешкоджання з боку позивача в тому числі внаслідок відсутності в неї банківського рахунку та небажання його відкрити. За таких обставин, 31 липня 2022 року позивач вимушений був здійснити платіж, скориставшись послугами поштового відділення та погасити існуючу заборгованість. Таким чином, умови договору виконані в повному обсязі і будуть виконуватись в подальшому. Крім того, враховуючи інфляційні економічні процеси, відповідач постійно пропонував позивачу документально закріпити збільшення суми щомісячного платежу, про що також не отримав відповіді, відповідач виконує умови п. 10 договору, несе витрати по утриманню будинку, про що свідчать платіжні документи за споживання та транспортування газу та споживання електроенергії.
15 вересня 2022 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначав, що саме відповідач має доводити відсутність факту порушення зобов'язань, позивач свої обов'язки за договором виконала, у власність відповідача передала житловий будинок, а зобов'язання відповідача носять триваючий характер, тому саме він має слідкувати за належним його виконанням, та виконувати його протягом всього строку його дії, додані відповідачем документи сплати за газопостачання та електроенергію не доводять факту утримання будинку, та й сплата таких витрат на відповідача договором не покладалась, сторони договору є сусідами, проживають поруч на одній земельній ділянці, відповідачем побудований новий будинок, електропостачання та газопостачання до свого нового будинку відповідач провів приєднавшись до мережі старого будинку, здача позивачем в оренду будинку без згоди відповідача, жодними належними та допустимими доказами не підтверджена, позивач договорів оренди не укладала. У листі від 1 лютого 2022 року відповідач звертається до позивача як до третьої особи, а не як до матері, з якою він має тісні родинні зв'язки, платіж у розмірі 5 000 грн відповідач здійснив на рахунок, відкритий на ім'я позивача вже після звернення нею до суду в рахунок погашення заборгованості за 10 місяців.
Протокольною ухвалою суду від 16 листопада 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
24 січня 2023 року до суду від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення.
У судовому засіданні під час розгляду справи по суті, ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити. Зазначила, що відповідач не виконує умови договору довічного утримання, не забезпечує її, не доглядає, погано до неї ставиться, коли вона перебувала в лікарні до неї приїхав на другий день, ліків не купує, вона часто хворіє та викликає швидку, він до неї ніколи не заходив та не запитував чому швидка приїздила, 500 грн, які передбачені договором довічного утримання з 2009 року не сплачує, вона проживає зі своїм співмешканцем, який її утримує, літню кухню здавала в оренду на деякий час, щоб погасити комунальні платежі.
Представник позивача Якимчук С.В. просив задовольнити позовні вимоги, оскільки позивач виконала свої обов'язки за договором довічного утримання, а відповідач не виконує свої обов'язки, належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача не надав.
Відповідач ОСОБА_2 зазначає що він виконував обов'язки за договором довічного утримання, купував ліки, харчі, меблі, одяг матері разом з дружиною, він своїх обов'язків не відмовляється, бажає далі утримувати матір, оскільки зміст договору довічного утримання не передбачав повної документальної фіксації його виконання пропонував його умови уточнити, прописати чітко умови виконання, збільшити суму щомісячного платежу, та зазначити в ньому номер банківського рахунку, куди він міг би перераховувати кошти, з останній рік відносини із матір'ю погіршились, тому 31 серпня 2022 року він скористався послугами пошти і перерахував суму, за останні 10 місяців, позивач створює йому перешкоди у виконанні договору. Крім того, зазначив, що він син позивача, він не збирав доказів, щоб підтвердити умови виконання договору.
Представник відповідача адвокат Барабаш Б.В. просив у задоволені позову відмовити, вказував на те, відповідач із самого першого судового засідання вимагав змінити та доповнити договір довічного утримання, прописавши більш чіткі умови його виконання, збільшивши розмір щомісячного утримання (допомоги). Крім того, зазначив, що здаючи в оренду літню кухню без згоди на те власника майна, позивач отримувала кошти які в 5 разів перевищували розмір щомісячного платежу, позивач створює умови, які унеможливлюють виконання договору.
Третя особа Шістнадцята Київська державна нотаріальна контора просила розгляд справи здійснювати за відсутності їх представника.
Суд, вислухавши пояснення позивача, її представника, відповідача та його представника, показання свідків, дослідивши письмові докази та оцінивши надані докази в їх сукупності, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 744 Цивільного кодексу України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (Відчужувач) передає другій стороні (Набувачеві)у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Згідно з ч. 1 ст. 745 ЦК України договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Судом встановлено, що 11 вересня 2009 року між ОСОБА_1 (відчужувач) та ОСОБА_2 (набувач) укладено договір довічного утримання (догляду) - (далі договір), який посвідчений державним нотаріусом 16-ої Київської державної нотаріальної контори Браславською О.Г. зареєстрований в реєстрі за № 5-232.
За змістом п. 1 договору ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1
Відповідно до договору довічного утримання нотаріусом накладено заборону на відчудження житлового будинку АДРЕСА_1 .
Згідно ч. 1 ст. 748 ЦК України набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до ст. 334 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої ст. 749 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок набувача за договором довічного утримання та передбачено, що у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечити відчужувача.
У відповідності до п. 6 договору набувач зобов'язується: залишити в безкоштовне довічне користування відчужувачу зазначений житловий будинок; повністю утримувати відчужувача, забезпечувати йому необхідне харчування, одяг, забезпечувати необхідний догляд і медичну допомогу; вартість необхідної допомогу визначається у сумі 500 грн щомісяця.
За змістом п. 10 договору всі витрати по утриманню вказаного в договорі будинку сплачує набувач.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивачем умови договору довічного утримання виконані у повному обсязі.
Як зазначила у судовому засіданні позивач, після укладення договору довічного утримання, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань по виконанню вказаного договору, не виконував свої обов'язки належним чином.
У судовому засіданні бувдопитанийсвідок за клопотанням позивача, ОСОБА_4 , є співмешканцем позивача ОСОБА_1 цивільним чоловіком з 2001 року, пояснив, що йому відомо,що між сторонами у 2009 році було укладено договір довічного утримання, який відповідачем не виконується, вінніякої допомоги не надає, все лежить на його плечах, вони живуть на його зарплату, ліки для позивача купує він, у лікарню з нею їздить він, тільки після подання позову до суду син тільки зараз хоче їй допомогти.
Допитана у судовому засіданні за клопотання відповідача, свідок ОСОБА_5 , повідомила, що вона є дружиною відповідача - ОСОБА_2 . Зазначила, що відносини з позивачем завжди були нормальні, вони завжди ставились до неї чудово. Вважає, що вони виконували договір довічного утримання в повному обсязі, купували їй ліки, возили до лікарів, забезпечували речами та харчуванням, також зазначила, що вони оплачували більшу половину комунальних платежів позивача.
Допитана у судовому засіданні за клопотання відповідача свідок ОСОБА_6 , яка є сестрою ОСОБА_5 , повідомила, що здебільшого вона знає про відносини між позивачем та відповідачем зі слів сестри, зазначила, що спочатку їх відносини були нормальні, проте в подальшому вони погіршились. Повідомила, що декілька разів бачила,як позивачці передавали продукти харчування, також вона була свідком того, як її сестра викликала швидку для ОСОБА_1 .
Згідно із ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, а істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друге сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
В силу ч. ч. 2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору в судовому порядку зобов'язання сторін припиняються з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Із системного аналізу положень вказаних норм та умов договору вбачається, що підставою для розірвання договору довічного утримання є: як повне невиконання набувачем взятих на себе обов'язків, так і їх неналежне виконання у порівнянні з умовами договору незалежно від вини набувача. При цьому, обов'язок з доведення факту належного щ, покладається саме на відповідача, який надає це утримання.
Верховний суд у своїх постановах у справах, де предметом позову є розірвання договору довічного утримання, звертав увагу судів, що з огляду на предмет доказування, правове регулювання спірних правовідносин та умов договору судам, у разі визнання певних обставин позивачем необхідно було з'ясувати, які саме послуги/витрати надані/понесені відповідачем та у які періоди позивач визнає, після чого з урахуванням визнаних сторонами обставин та наданих ними доказів робити висновки про наявність або відсутність підстав для задоволення позову, у тому числі щодо невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків за договором довічного утримання.
Позивач ОСОБА_1 пояснювала те, що з перших років від 2009 року відповідач позивачу нічим не допомагав, вона часто хворіла, викликала швидку, оскільки в неї хвороба суглобів. Відповідач до неї ніколи не приходив не запитував чому швидка була, що з нею трапилось, як вона почувається. Одного разу позивач прийшла до нього і пожалілась, що купила ліки на 1500 грн, що вся пенсія витрачається на ліки, а він зробив вигляд що нічого не чує.Відповідач ніколи не возив її на капельниці, ніколи не забирав з лікарні. Приходила з лікарні він ніколи до неї не приходив не цікавився, може щось потрібно якісь ліки купити тощо. Він завжди себе вів так, що ніби то його це не стосується.У травні 2020 року позивач потрапила в Олександрівську лікарню (МКЛ № 17 м. Київ, вул.Шовковична, 39/1) з підозрою на коронавірус. Два дні їй ставили капельниці безкоштовно, ана третій день треба було вже купувати. Позивач зателефонувала невістці ОСОБА_7 і попросила привезти ліки бо їй було зле, вона задихалась. Невістка відповіла, що вони не приїдуть. Цього ж дня увечері позивачу зателефонував відповідач і дорікнув її, чого вона мов паніку пускає. Позивач була дуже пригнічена такою поведінкою свого сина.Після виписки з лікарні приїхала додому і попросила його купити їй ліки. Він купив і сказав, що з неї 1200 грн. Позивач гроші віддала.Одного разу позивачу прийшло смс - повідомлення про заборгованість за газ. Вона попросила відповідача щоб той поїхав розібрався. Він приїхав і повідомив, що там заборгованість 5000 грн, але не заплатив. Потім у вересні 2021 року за світло теж прийшло смс - повідомлення про заборгованість. Він поїхав дізнався, приїхав і каже, що 200 грн вона заборгувала, вона його запитала чого ж не заплатив. Відповідач промовчав.Колись попросила його купити телефон. Він привіз і сказав що з неї 700 грн. Колись зайшла до них, а він з ресторану їжу привіз. Вона запитала, скільки воно коштує, а він відповів, що не скаже бо вона буде в шоці. А матері на ліки у нього грошей немає. І так стільки років нічого доброго вона від свого сина не бачила.У 2008 році позивач зі своїм цивільним чоловіком - ОСОБА_8 провели газ у будинок і в літнюкухню, а відповідач коли побудував собі поруч новий будинок провів собі світло і газ від їїлічильників. За світло і за газ позивач сплачує самостійно власним коштом, що підтверджується квитанціями, рахунками і чеками, де стоїть її підпис. Відповідач дорікає, що позивач здавала в оренду будинок. Але нічого вона не здавала. Позивачне заперечує, що інколи жили люди в літній кухні, а не в будинку. Але у позивача дужемаленька пенсія а комунальні дуже дорогі. Особливо взимку доводилось за газ по 4000 - 5000грн в місяць платить, а квартиранти платили десь 2000-2500 грн на місяць. Крім того, перебування влікарні, капельниці, ліки дорогі. Оскільки відповідач їй нічим не допомагає, позивач постійно намагається якось викручуватись, а тому й пускала інколи людей пожити в літній кухні, аби хоч якось звести кінці з кінцями.
На підтвердження доказів перебування в лікарні та наявність хвороби ОСОБА_1 надала виписки медичної картки стаціонарного хворого, виписки з історії хвороби (а. с. 6-13), докази викликів екстреної медичної допомоги та квитанції на придбання ліків (а. с. 160-162).
Відповідач не надав суду жодного доказу, щодо виконання ним умов договору довічного утримання від 11 вересня 2009 року.
Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що, доказом виконання умов договору відповідача є той факт, що відповідач сплачував комунальні послуги за користування будинком, який є предметом оспорюваного договору, зокрема за газ і електроенергію. Потреби позивача завжди задовольнялись відповідачем на достатньому для нормального проживання рівні, надавались кошти, купувались продукти та ліки, здійснювався щоденний догляд. Враховуючи, тісні стосунки між сторонами, відповідач не збирав докази (чеки) надання такої допомоги.
Проте зазначені обставини не узгоджуються з встановленими обставинами, зокрема поясненнями позивача про те, що вона повністю утримувала житло за свої кошти, інколи, у зв'язку з відсутністю достатніх коштів для проживання, лікування та утримання житла їй доводилося пускати для проживання у надвірну будівлю, у літню кухню людей для проживання і отримати від цього додатковий дохід для покриття заборгованості та придбання продуктів харчування та ліків (щоб якось звести кінці з кінцями). Ще до укладення спірного договору та у період дії договору їй матеріально та фізично постійно допомагав її співмешканець.
Як судом встановлено, із доданих до відзиву квитанцій про сплату комунальних платежів вбачається, що вони сплачені ОСОБА_5 за період 2021-2022 роки, яка є невісткою позивача, за послуги з використання газу, енергетичні послуги, що за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 49-60).
Разом з тим, як повідомили сторони за вказаною адресою поряд із будинком позивача, побудовано новий будинок її сином відповідачем, електропостачання та газопостачання він не провів до свого будинку, а приєднався до будинку позивача. Вказані будинку мають однаковий номер 16-в.
На спростування вказаних доводів позивачем надані свої квитанції оригінали яких були надані позивачем суду та оглянуті в судовому засіданні, про сплату послуг газопостачання та електропостачання за період 2021-2022 роки за тією ж адресою де платником зазначений набувач за договором довічного утримання ОСОБА_2 , хоча оплачувала за надані послуги вона (а.с. 108-137).
Таким чином, зазначені доводи свідчать про те, що кожна із сторін спору оплачувала комунальні послуги за свій будинок, а не за утримання будинку позивача. Не спростовані відповідачем і доводи позивача про те, що відповідач підключив побудований новий будинок до електромережі її будинку та про те, що позивачем оплачувались послуги за електропостачання і період такого підключення. Отже, зазначені обставини свідчать про невиконання відповідачем обов'язків пункту 6 договору довічного утримання повністю утримувати відчужувача.
Щодо доводів відповідача, що позивачем без його відома та згоди здавала літню кухню, та отримувала за це кошти у розмірі 2 500 грн щомісяця, то суд до уваги не бере, оскільки орендні відносини належними та допустимими доказами не підтверджені, та спростовані наданими поясненнями позивача про те, що інколи у літній кухні, тобто в іншому підсобному приміщенні, а не у будинку позивача проживали люди, і це було пов'язано з її незначною пенсією і нестачею у неї коштів на проживання та утримання житла, тобто з невиконанням відповідачем обов'язків за договором по її утриманню.
Крім того, зазначені доводи та обставини, не мають нічого спільного із обов'язком відповідача сплачувати позивачу вартість допомоги на її утримання відповідно до умов договору у розмірі 500 грн, які відповідач не виконував і доказів на спростування вказаних обставин відповідачем не надано.
Відповідач пояснював в судовому засіданні що він виконував умови договору довічного утримання, купував продукти харчування, ліки, одяг та меблі.
Разом із тим, обмежившись вказаними загальними висновками, та передбачену договором від 11 вересня 2009 року грошову оцінку матеріального забезпечення відчужувача, не навів, які конкретно послуги надавалися, ним, та із наявністю яких погоджувалася позивач, як це співвідносяться із ціною матеріального забезпечення встановленою у договорі.
При цьому зазначив, що ним не вівся облік надання матеріального забезпечення позивачу за договором від 11 вересня 2009 року, які матеріальні витрати ним понесені, які послуги надавались ним позивачу щомісячно та який грошовий еквівалент цих послуг не надав.
Проте, зазначені доводи не узгоджуються з судовою практикою Верховного Суду.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що відчужувачу за договором довічного утримання законом надано право ініціювати питання розірвання такого правочину у судовому порядку у випадку невиконання набувачем його умов, при цьому саме відповідач мав би убезпечити себе від подальших претензій відчужувача шляхом ведення відповідного обліку та на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України повинен надати суду докази відсутності цих обставин, на які посилається позивач.
Такі висновки щодо застосування положень статей 755, 756 ЦК України узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 509/513/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 755/1226/17-ц та від 06 травня 2020 року у справі № 755/1750/19.
Посилання відповідача на наявність сімейних відносин між учасниками справи не впливають на обов'язки щодо виконання договору довічного утримання.
Щодо поданої до відзиву квитанції про сплату 5000 грн через АТ «Укрпошта» за останні 10 місяців, як сплату по договору довічного утримання (а.с 60), де одержувачем вказана ОСОБА_1 , то суд ставиться до неї критично до уваги її не бере, та як платіж здійснений ОСОБА_2 31 серпня 2022 року, вже після звернення позивача до суду.
Покази свідків, зі сторони позивача та відповідача, які дали суперечливі покази, суд до уваги не бере, посилання учасників справи як на підтвердження своїх вимог та заперечень не можуть грунтуватися лише на показах свідків.
Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначені доводи відповідача про належне виконання ним обов'язків по договору довічного утримання не узгоджуються з встановленими судом обставинами та наведеною вище судовою практикою Верховного Суду про те, що саме відповідач мав би убезпечити себе від подальших претензій відчужувача шляхом ведення відповідного обліку та на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України повинен надати суду докази відсутності цих обставин, на які посилається позивач. Проте таких доказів відповідач не надав та не довів належне виконання ним взятих на себе обов'язків по договору довічного утримання по утриманню та догляду позивача.
Отже, встановлені обставини беззаперечно свідчать про невиконання та неналежне виконання умов договору довічного утримання по утриманню та догляду позивача, що є безумовною підставою, передбаченою договором та законом для розірвання спірного договору.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, оскільки відсутні докази, щодо належного виконання відповідачем своїх обов'язків.
15 лютого 2023 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Якимчука С.М. до закінчення судових дебатів надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а згідно п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Судом встановлено, що в уточненій позовній заяві представником позивача зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на правову допомогу витрат, які вона очікує понести в зв'язку з розглядом справи, що складає 8 000 грн.
Норма частини 8 статті 141 ЦПК України визначає, що докази щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази.
У матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги від 6 червня 2022 року № 10/06/06/22, додаткова угода № 1 договору, акт приймання-передачі наданої допомоги згідно договору від 6 червня 2022 року, та довідка про оплату послуг у розмірі 10 000 грн, ордер на надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Якимчуком С.М. (а.с. 25, 26, 192-196).
Детальний опис наданих адвокатами позивачу правових послуг, а саме: підготовка нової редакції позову, та представництво інтересів клієнта в суді, зазначений в акті приймання-передачі наданої правової допомоги (а. с. 195).
Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1984 грн за подання позову (а. с. 1).
Оскільки позов задоволено повністю, суд покладає на відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн та 1984 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 80, 81, 133, 141, 264, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Розірвати договір довічного утримання, укладений 11 вересня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом 16-ої Київської державної нотаріальної контори Браславською О.Г. зареєстрований в реєстрі за № 5-232.
Скасувати заборону на відчудження житлового будинку АДРЕСА_1 зареєстровану в реєстрі за № 5-233 після набрання чинності даним рішенням.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в у розмірі 1984 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Третя особа: Шістнадцята Київська державна нотаріальна контора (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 172).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Гусак О.С.
Повний текст рішення складено 27 березня 2023 року.