Справа № 572/301/22
01 березня 2023 року Сарненський районний суд Рівненської області
в складі : головуючого судді - ВЕДЯНІНОЇ Т.О.
при секретарі - ШЕВНІ І.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м.Сарни в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення відсотків за порушення грошового зобов'язання,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача суму індексу інфляції в розмірі 32485,98 грн. за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2021 року, а також 3 проценти річних від простроченої суми за період з 31 січня 2019 року по 31 січня 2022 року в розмірі 14471,62 грн, а всього 46957,6 грн. за невиконання нею грошового зобов'язання, а також стягнути судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем в позовній заяві вказано, що відповідно до рішення Сарненського районного суду Рівненської області з відповідачки на його користь стягнуто 169623 грн. Був виданий виконавчий лист, який перебуває на виконанні в Сарненському відділі державної виконавчої служби у Сарненському районі. Відповідач свої зобов'язання не виконує, в зв'язку, заборгованість не сплатила, тому відповідно до довідки станом на 10.01.2022 року заборгованість становить 160503,85 грн.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань по виконанню умов договору, позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму індексу інфляції, три проценти річних від простроченої суми та також понесені судові витрати за сплату ним судового збору та надання правової допомоги.
Відповідно до вимог ч.5 ст.279 ЦПК України сторони в судове засідання не викликались, проте відповідачу було встановлено строк в п'ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.
Заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.4 ст.277 ЦПК України відповідачем суду не подано.
Відповідно до ч.7 ст.178 ЦПК України, відповідачем не подано до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що відповідає вимогам ч.8 ст. 178 ЦПК України.
Суд дослідивши надані докази, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
Заяв та клопотань сторонами заявлено не було.
Правовідносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання зобов'язань.
Вказані правовідносини регулюються нормами ЦК України.
Відповідно до ст.509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, пунктом 1 частини 2 якої визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Факт неналежного виконання відповідачем ОСОБА_2 грошового зобов'язання, доводиться дослідженими судом копіями рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 16 серпня 22017 року та виконавчого листа виданого 04 вересня 2017 року.
Відповідно до вказаних вище доказів - з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто грошові кошти в сумі 169623 грн.
Відповідно до довідки виданої Сарненським відділом державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), що згідно виконавчого провадження АСВП №54797835 відповідно до виконавчого листа №572/1456/17 від 04.09.2017 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 169623 грн. заборгованість станом на 10.01.2022 року становить 160503,85 грн.
Позивач просив стягнути з відповідача 3 відсотка річних та суму інфляційних витрат.
Згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України - підставою застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Як передбачено ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Згідно зі статтями 251, 253 ЦК України - строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Статтею 530 ЦК визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.
Згідно розрахунку трьох відсотків річних та втрат на інфляційних процесах, який наведений в позовній заяві і з яким суд погоджується, відповідач за прострочення грошового зобов'язання за період з 01.01.2019 року по 31.12.2021 року зобов'язана сплатити позивачу інфляційні втрати, що складають 32485,98 грн. та три процента річних за період з 31 .01. 2019 ро по 31.01.2022, що складає 14471,62 , разом становить 46957,6 грн.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми підлягає до задоволення в сумі, вказаній в позові.
Відповідно до ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем у відповідності до вказаної вище норми закону не надано доказів належного виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи наведене, позов ОСОБА_1 слід задоволити в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані із розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Оскільки суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог - слід стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат.
ОСОБА_1 на підставі угоди про оплату юридичних і інших послуг за договором про надання правової допомоги від 27 січня 2022 року сплачено 950 грн. за надання правової допомоги, що доведено актом прийняття-передачі наданих правових послуг від 01 лютого 2022 року та квитанцією від 01 лютого 2022 року.
Вказані судові витрати, є витратами, пов'язаними із розглядом справи в сенсі ст.133 ЦПК України.
Оплата позивачем судових витрат - судового збору на суму 992,40 гривень документально доводиться наявною в матеріалах справи квитанцією №16 від 01.02.2022 року.
Отже, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню відповідно до ст. 141 ЦПК України сума документально підтверджених судових витрат у розмірі 992,40 гривень судового збору та 950 грн. на послуги адвоката.
На підставі наведеного, ст.ст.625, 629, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, керуючись ст.ст.81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення відсотків за порушення грошового зобов'язання- задоволити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму індексу інфляції в розмірі 32485,98 (тридцять дві тисячі чотириста вісімдесят п'ять) грн. 98 коп. за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2021 року, а також три проценти річних від простроченої суми за період з 31 січня 2019 року по 31 січня 2022 року в розмірі 14471,62 (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят одна) грн. 62 коп., а всього 46957,6 (сорок шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім ) грн. 60 коп. за невиконання нею грошового зобов'язання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок судового збору та 950 (дев'ятсот п'ятдесят) гривень за послуги адвоката.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя: