22.03.2023
Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/652/22
Провадження № 2-а/553/7/2023
21 березня 2023 року м. Полтава
Ленінський районний суд м.Полтави у складі головуючого судді Високих М.С., з участю секретаря судового засідання Кір'якової Я.Г., позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Полтаві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернігівській області, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду із згаданим адміністративним позовом, в якому прохає скасувати постанову інспектора взводу №1 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області серії БАБ № 114499 від 12.01.2022, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Заявлені вимоги мотивує тим, що вказаною постановою його притягнуто до відповідальності за те, що 12.01.2022 о 19 год. 00 хв. у м. Чернігів по вул. Любецька, 187, керував транспортним засобом та не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на даний транспортний засіб та полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п.п.2.1А, п.п.2.1Б, п.п.2.1Г ПДР України.
Вказану постанову позивач вважає незаконною, посилаючись на те, що під час винесення постанови відповідач належним чином не дослідив всіх обставин, порушив вимоги ст.ст.245,280 КУпАП, повідомив, що транспортний засіб зупинено згідно п.1 ч.1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію», тобто не довів законність зупинки та його вимога щодо пред'явлення документів не мала правових підстав. Розглянувши справу на місці зупинки поліцейський не дав йому можливості скористатись правами, передбаченими ст.268 КУпАП, проігнорував вимоги ч.2 ст.33 КУпАП. Вважає, що відповідачем було порушено порядок розгляду справи, а винесена постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП.
Провадження у справі відкрито за ухвалою суду від 29.04.2022 з призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
За ухвалою суду від 28.02.2023 до участі у справі в якості співвідповідача залучено Департамент патрульної поліції.
Управлінням патрульної поліції в Чернігівській області подано відзив на позовну заяву з проханням залишити вимоги позивача без задоволення. Департамент патрульної поліції правом подання відзиву не скористався.
В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав повністю, посилаючись на викладені в позові обставини. Зазначив, що 12.01.2022 він рухався у м. Чернігові, транспортний засіб було зупинено поліцейським, який повідомив, про те, що не працює габарит та попросив надати документи. Надати документи позивач відмовився, оскільки не вбачав законних підстав їх надавати, з огляду на положення ст.32 Закону України «Про національну поліцію».
Будучи належно повідомленими про дату час і місце розгляду справи, відповідачі в судове засідання не прибули.
З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення позивача та дослідивши надані докази в їх сукупності, суд вказує про наступне.
Згідно з вимогами ст.55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Предметом оскарження у справі, що розглядається, є постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №114499 від 12.01.2022, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Згідно із ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено (ч.3 ст.286 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (ч.1 ст.78 КАС України).
За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведеним конституційним положенням кореспондує ч.1 ст.8 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, що узгоджується із п.1.3 Правил, згідно з яким учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Судом встановлено, що 12.01.2022 о 19 год. 40 хв. у м. Чернігів, по вул. Любецька, 187, поліцейським взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Чернігівській області ДПП лейтенантом поліції Федченко В.С. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №114499, якою застосовано до позивача адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн за те, що ОСОБА_1 12.01.2022 о 19 год. 20 хв. в м. Чернігів, по вул. Любецькій, 187, керував транспортним засобом Volkswagen Caddy, д.н.з. НОМЕР_1 , та не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документу на транспортний засіб, поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.п.2.1а, п.п.2.1б, п.п.2.1г ПДР України.
Позивач не погодився з даною постановою та звернувся із заявою від 12.01.2022 про скасування постанови до т.в.о. начальника Управління патрульної поліції в Чернігівській області.
Листом УПП в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції від 22.01.2022 ОСОБА_1 відмовлено у скасуванні постанови.
Згідно із ст.288 КУпАП, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. і оскаржив її до суду.
Частиною 1 та 2 ст. 293 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідні положення закріплені також і в статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Аналіз викладених норм свідчить, що постанови про накладення адміністративного стягнення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (крім випадків фіксації порушень в автоматичному режимі) повноважні виносити працівники підрозділів Національної поліції.
При цьому, закон передбачає два способи оскарження таких постанов, які є альтернативними: подання скарги до вищестоящого органу (посадової особи) поліції та подання відповідного позову до суду. При цьому, перший спосіб слід розуміти як досудовий порядок врегулювання спору, другий як судовий.
За результатами застосування першого чи другого способу оскарження, орган, який розглядає спір (вищестоящий орган (посадова особа) поліції або суд) розглядає скаргу (позов), надаючи оцінку постанові про притягнення особи до адміністративної відповідальності та приймає відповідне рішення.
Суд звертає увагу, що можливість оскарження рішення вищестоящого органу (посадової особи) за результатами розгляду скарги на постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності, норми чинного законодавства не містять.
При цьому, у даному випадку беззаперечним є факт наявності саме дискреційних повноважень відповідача щодо розгляду по суті скарги позивача на постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС критеріям, не втручається у дискреційні повноваження (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Таким чином, запроваджені КУпАП способи оскарження постанов у справах про притягнення до адміністративної відповідальності - адміністративний та судовий - повною мірою дають можливість особі захистити порушені права, при цьому за механізмом їх реалізації вони не є тотожними, з огляду на що суд відхиляє доводи відповідача, що позивач скористався правом на оскарження постанови при зверненні до вишестоящего органу.
Відповідно до ч.2 ст.222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п.4 розділу I Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого, в тому числі, ч.1 ст.126 КУпАП, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з п.2 розділу III зазначеної Інструкції постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Справа про адміністративне правопорушення, в якій винесена оскаржувана постанова, згідно тексту вищевказаної постанови, була розглянута уповноваженою на то особою безпосередньо на місці вчинення правопорушення без складення протоколу про адміністративне правопорушення, що відповідає вимогам ст.222, ч.ч.2,4,5 ст.258 КУпАП.
Підтримуючи заявлений позов в судовому засіданні ОСОБА_1 наполягав на тому, що не надав документи, оскільки поліцейський не мав законних підстав їх вимагати, проте поліцейський виніс постанову, від підпису у протоколі він не відмовлявся, сидячи в автомобілі він не погодився вийти з нього для підпису, тому поліцейські так зазначили.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.126 КУпАП, встановлена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Згідно із п.2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції, крім випадків встановлення проблискових маячків оранжевого кольору на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, на механічних транспортних засобах дорожньо-експлуатаційної служби, на транспортних засобах спеціального, спеціалізованого призначення та на транспортних засобах із розпізнавальним знаком “Діти”; г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог, встановлених Законами України “Про автомобільний транспорт”, “Про дорожній рух” та “Про перевезення небезпечних вантажів” (далі - спеціальні правила); ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка”) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення); д) у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака “Водій з інвалідністю” - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).
Згідно із ст.35 ЗУ «Про національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог Правил дорожнього руху, а також: а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю (п.2.4 ПДР України).
Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що згідно законодавства України на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов'язаний пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб.Право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи
В судовому засіданні позивач пояснив, що після зупинки транспортного засобу поліцейський повідомив підстави зупинення, а саме не працюючий габарит. Отже, виявивши очевидну технічну несправність поліцейський правомірно зупинив транспортний засіб та пред'явив вимогу надати документи, передбачені п.2.1 ПДР, чого водієм зроблено не було. Таким чином позивач керував транспортним засобом та не мав при собі документів, передбачених п.2.1 ПДР, відповідальність за що встановлена ч.1 ст.126 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху і оскаржуване рішення було прийнято правомірно, а від так суд приходить до висновку про необґрунтованість позиції позивача щодо скасування оскаржуваної постанови, тому у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2,5,6,9,72-78,241-246,250,286,293-295 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернігівській області, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Позивач:ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідачі:Управління патрульної поліції в Чернігівській області, адреса: 14037, м. Чернігів, вул. Громадська, 66. Департамент патрульної поліції, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста,3.
Суддя
Ленінського районного суду м. Полтави М.С. Високих