Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
27.03.2023 р. справа №2040/6275/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)
до Головного управління ДФС у Харківській області (далі за текстом - відповідач, владний суб'єкт, орган публічної адміністрації)
провизнання протиправними та скасування рішень контролюючого органу, -
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №2038-50/1303 від 14.03.2017р. по транспортному податку з фізичних осіб за 2017 рік в розмірі 25.000,00грн. та податкового повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області №0018401309 від 06.06.2018р. по транспортному податку з фізичних осіб за 2018 рік - 25.000,00грн.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що автомобіль марки МЕRСЕDЕS-ВЕNZ, модель S 500L 4МАТ1С, з об'ємом циліндрів двигуна 4663 куб.см., тип пального - бензин, 2014 року випуску, д.р.н.з. НОМЕР_1 не є об'єктом справляння транспортного податку ані станом на 01.01.2017р., ані станом на 01.01.2018р.
Відповідач із поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що власний легковий автомобіль громадянина за усіма критеріями є об'єктом справляння транспортного податку і станом на 01.01.2017р., і станом на 01.01.2018р.
Суд, надавши оцінку доводам усіх наявних у справі процесуальних документів, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник є власником транспортного засобу - автомобіля марки МЕRСЕDЕS-ВЕNZ, модель S 500L 4МАТ1С, з об'ємом циліндрів двигуна 4663 куб.см., тип пального - бензин, 2014 року випуску, д.р.н.з. НОМЕР_1 .
Ця обставина учасниками спору фактично визнається та додатково підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
14.03.2017р. ГУ ДФС у Харківській області відносно заявника було прийнято податкове повідомлення-рішення №2038-50/1303 про визначення податкового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб за 2017 рік в розмірі 25.000,00грн.
06.06.2018р. ГУ ДФС у Харківській області відносно заявника було прийнято податкове повідомлення-рішення №0018401309 про визначення податкового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб за 2018 рік в розмірі 25.000,00грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 у справі №2040/6275/18 були визнані протиправними і скасовані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №2038-50/1303 від 14.03.2017р. та №0018401309 від 06.06.2018р.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019р. рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2018р. у справі №2040/6275/18 було залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 03.11.2022р. рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2018р. у справі №2040/6275/18 і постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019р. у справі №2040/6275/18 були скасовані в частині податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №0018401309 від 06.06.2018р., справа в цій частині була спрямована на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Податковий обов'язок з оплати суб'єктами права транспортного податку був запроваджений вперше ст.256 Податкового кодексу України у редакції Закону України у редакції Закону України від 28.12.2014р. №71-VIII та ст.267 Податкового кодексу України у редакції Закону України у редакції Закону України від 28.12.2014р. №71-VIII.
01.01.2017 набрали чинності норми Закону України від 21.12.2016р. №1797-VIII (далі за текстом - Закон №1797-VIII) та Закону України від 20.12.2016р. №1791-VIII (далі за текстом - Закон №1791-VIII), якими, зокрема, були внесені зміни до ст.267 Податкового кодексу України.
Підпунктом 267.1.1 ст.267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до кола платників транспортного податку були віднесені фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
За приписами абз.1 п.п.267.2.1 ст.267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відтак, з 01.01.2017р. платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів, котрі одночасно задовольняють критеріям вікового цензу та цінового цензу, а саме: за віковим цензом є не старішими за п'ять років, а за ціновим цензом - середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати.
Звідси слідує, що об'єктом справляння транспортного податку є легкові автомобілі, віковий ценз яких не перевищив показник у 5 років з дати випуску, а ціновий ценз яких перевищив показник середньоринкової вартості понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати.
Абзацом 2 п.п.267.2.1 ст.267 Податкового кодексу України передбачено, що така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального У силу абз.3 п.п.267.2.1 ст.267 Податкового кодексу України щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Зі змісту наведених ном кодексу витікає, що перелік легкових автомобілів, які є об'єктом оподаткування у 2017 році (з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.
Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладений законодавцем на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.
Тому межі повноважень (обсяг компетенції) податкового органу полягає виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році.
З 24.07.2017р. згадана вище методика в частині пунктів 13 і 14 була приведена у відповідність 267.2.1 ст.267 Податкового кодексу України постановою КМУ від № 428 від 21.06.2017р. про внесення змін до постанови КМУ від 18.02.2016р. №66.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 20.06.2022 у справі №826/15940/18 при віднесенні певної моделі до визначених Мінекономрозвитку об'єктів для оподаткування транспортним податком виправданим є застосування загальноприйнятого позначення об'єму двигуна у літрах, а не його детальних характеристик у кубічних сантиметрах, оскільки цього достатньо для ідентифікації автомобіля. Такий підхід є цілком достатнім та зрозумілим для застосування податковими органами, він повністю відображає економічні характеристики автомобіля і відхилення від застосовного Мінекономрозвитку показника в літрах об'єму двигуна не вказує на те, що відповідний автомобіль не є об'єктом оподаткування, оскільки це не впливає на його ринкову вартість.
Учасниками спору не заперечується обставина включення автомобіля заявника до розміщеного на офіційному сайті Мінекономрозвитку Переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2018 році (автомобіль марки МЕRСЕDЕS-ВЕNZ, модель S 500L 4МАТIС, з бензиновим двигуном).
Доказів втрати чинності цим нормативно-правовим актом учасники спору до матеріалів справи подано не було.
Таким чином, за ціновим цензом автомобіль заявника підпадає під ознаки об'єкту справляння транспортного податку станом на 01.01.2018р.
Згідно з наявними у справі копіями документів за віковим цензом автомобіль заявника також підпадає під ознаки об'єкту справляння транспортного податку станом на 01.01.2018р.
Обставина відхилення d арифметичному значенні показника об'єму циліндрів двигуна автомобіля заявника (4.663 куб. см згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу порівняно з 4.700 куб. см згідно із розміщеним на офіційному сайті Мінекономрозвитку Переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2018 році) з урахуванням правового висновку постанови Верховного Суду від 20.06.2022 у справі №826/15940/18 об'єктивно не здатна звільнити заявника від виконання податкового обов'язку з оплати транспортного податку.
Розглядаючи справу, суд зважає, що відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) Європейським судом з прав людини фактично надане тлумачення змісту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та змісту верховенства права, згідно з яким національне законодавство має бути чітким та узгодженим, відповідати вимозі «якості» закону, забезпечувати адекватний захист осіб від свавільного втручання у права заявника, а у разі протилежного (тобто у разі неоднозначного трактування норми права) підлягає застосуванню найбільш сприятливий для заявника підхід.
Проте, з матеріалів справи судом не встановлено існування об'єктивних даних для поширення на спірні відносини п.п.4.1.4 ст.4 та п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України і тлумачення змісту ст.267 Податкового кодексу України на користь заявника.
За приписами п.55.1 ст.55 Податкового кодексу України та ч.2 ст.2 КАС України рішення контролюючого органу підлягає скасуванню у разі встановлення невідповідності актам законодавства.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Оцінивши приєднані до справи докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, надавши вичерпну юридичну оцінку доводам сторін, забезпечивши виконання ч.4 ст.9 КАС України, суд доходить до переконання про те, що владний суб'єкт у спірних правовідносинах забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк обставини фактичної дійсності з'ясував з достатньою повнотою, дав вірну оцінку істотним юридично значимим факторам, правильно кваліфікував автомобіль заявника у якості об'єкту справляння транспортного податку станом на 01.01.2018р., помилки у тлумаченні належної норми закону не припустився, унаслідок чого вчинене управлінське волевиявлення цілком узгоджується як і з нормативним регламентуванням, так і із змістом та характером спірних відносин.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”), вичерпно реалізував діючі механізми з'ясування об'єктивної істини; надав розгорнуту оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; у достатньому поза розумним сумнівом обсязі виклав власні міркування та мотиви з приводу тлумачення змісту норм права, оцінки обставин спору та доводів сторін.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області №0018401309 від 06.06.2018р. - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).
Суддя А.В. Сліденко