Справа № 500/9/23
23 березня 2023 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача податкового боргу на загальну суму боргу 155830,15 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач має заборгованість перед бюджетом та державними цільовими фондами зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі - 155830,15 грн, з яких: основний платіж - 64826,76 грн, штрафна санкція - 17054,89 грн та пеня - 73948,50 грн.
Позивач зазначає, що вказана сума податкового боргу фізичної особи, - виникла в результаті несплати узгоджених за результатом судового оскарження грошових зобов'язань, нарахованих податковим органом відповідно до податкового повідомлення-рішення №0001750709 від 21.10.2020 на суму - 85274,44 грн, винесеного з врахуванням постанови Верховного Суду від 08.05.2018 №К/9901/25547/18 та на підставі акта перевірки від 08.09.2016 №3529/19-18-13-02-23/ НОМЕР_1 . Також позивач вказує, враховуючи наявну у відповідача переплату в розмірі 3392,79 грн, заборгованість з податку становить 81881,65 грн.
Податковий орган зазначає, що на виявлені суми заниження податкових зобов'язань згідно податкового повідомлення-рішення №0001750709 від 21.10.2020, - на суму 68219,55 грн нараховано пеню в розмірі 73948,50 грн за період з 20.02.2015 по 29.02.2020.
Також позивач вказує, що відповідачу виставлено та надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкову вимогу №0032433-1303-1915 від 14.12.2021, яку він, (як і вказане податкове повідомлення-рішення №0001750709 від 21.10.2020), оскаржив у судовому порядку. За результатом судового оскарження податкову вимогу визнано судом правомірною.
Ухвалою суду від 09.01.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій встановлено строк подання відповідачу відзиву на позовну заяву, в тому числі клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
25.01.2023, на адресу суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву, зі змісту якого слідує, що він повністю заперечує проти задоволення позовних вимог податкового органу, мотивуючи свою позицію тим, що Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Тернопільській області в період з 26.08.2016 по 01.09.2016 було проведено документальну позапланову перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб платника податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результати якої складено акт від 08.09.2016 №3529/19-18-13-02-23/ НОМЕР_1 . На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0047221302 від 29.09.2016, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування, у розмірі 89667,04 грн, в тому числі 71733,63 грн основного платежу та 17933,41 грн. штрафних (фінансових) санкції. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 у справі №819/1443/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 08.05.2018, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0047221302 від 29.09.2016 в частині визначення ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 4392,60 грн (основний платіж - 3514,08 грн, штрафна санкція - 878,52 грн). Згідно податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області №0001750709 від 21.10.2020 ОСОБА_1 було повідомлено про те, що на підставі акта №3529/19-18- 13-02-23/ НОМЕР_1 від 08.09.2016, з врахуванням постанови Верховного Суду від 08.05.2018 К/9901/25547/18, було встановлено порушення абз. «д» пп.164.2.17 п. 164.2 ст.164, п. п. «в» п.176.1 ст.176, п.177.11 ст.177, ст.179 Податкового кодексу України та застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.
Відповідач вважає, що податковий борг за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, 11010500» в сумі 85274,44 грн у позивача виник 04 лютого 2018 року. У зв'язку із тим, що на протязі 1095 днів, тобто, до 04 лютого 2021 року вказаний податковий борг не був стягнутий, 05 лютого 2021 року вказаний податковий борг став безнадійним податковим боргом, який відповідно до вимог пункту 101.1. статті 101 Податкового кодексу України підлягав списанню разом з пенею, нарахованою на такий податковий борг.
Крім цього, відповідач що нарахування пені за період з 20.02.2015 по 29.02.2020 (1836 календарних днів) на суму 73948,50 грн, є таким що відбулось з істотним порушенням вимог статті 129 Податкового кодексу України (арк. справи 50-63).
21.02.2023, на адресу суду представником позивача подано відповідь на відзив, у якій представником податкового органу вказано, окрім іншого, що в межах судової справи №500/771/22, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №0032433-1303-1915 від 14.12.2021, і судом першої і судом апеляційної інстанції встановлено, що податковий борг у позивача (який стягується у межах вже даної судової справи), - виник у зв'язку з винесенням відповідачем 21.10.2020 податкового повідомлення-рішення №0001750709, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування», правомірність якого підтверджене судовим рішенням, яке набрало законної сили, зокрема, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі №500/3634/20. Тобто, податковий борг стягується за рішенням суду, яке набрало законної сили та в силу приписів статті 129-1 Конституції України є обов'язковим до виконання.
Крім того позивач вказує, що судовими рішеннями у вказаній вище справі про оскарження податкової вимоги - суди також вказали, що оскільки встановлено, що відсутні правові підстави для списання податкового боргу, оскільки такий не є безнадійним, а тому, на думку суду апеляційної інстанції, покликання позивача, на те, що нарахована пеня в розмірі 73772,91 грн також підлягає списанню, - є безпідставними (арк. справи 64-67).
10.03.2023, на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску позивачем процесуального строку на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу (арк. справи 72-74).
21.03.2023, на адресу суду представником позивача подано заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (арк. справи 75-78).
Ухвалою від 23.03.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання про розгляд справи з повідомленням викликом сторін.
Ухвалою від 23.03.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Як слідує з матеріалів судової справи та не спростовується сторонами, - позивач, ОСОБА_1 , є фізичною особою - платником подаьків та перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Тернопільській області.
У ОСОБА_1 наявний податковий борг перед держаним бюджетом на загальну суму 155830,15 грн, який включає заборгованість зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 155830,15 грн, з них: 64826,76 грн - податкових зобов'язань, 17054,89 - грн штрафних санкцій та 73948,50 грн - пені.
Заявлена в позовних вимогах сума податкового боргу ОСОБА_1 підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: довідкою про наявність податкового боргу (арк. справи 9), розрахунком суми позовних вимог з податкового боргу (арк. справи 10), податковим повідомленням - рішенням №0001750709 від 21.10.2020 (арк. справи 15), розрахунками пені (арк. справи 18-20), актом перевірки №3529/19-18-13-02-23/ НОМЕР_1 (арк. справи 27-33), постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі №500/771/22 (арк. справи 24-26), постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі №500/3634/20 (арк. справи 34-37), світлокопіями інтегрованої картки платника податку з платежу «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» (арк. справи 21-23), рішенням про збільшення пені від 31.08.2022 №200/19-00-24-05 (арк. справи 38).
Так, судом встановлено, що Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Тернопільській області в період з 26.08.2016 по 01.09.2016 проведено документальну позапланову перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб платника податків - громадянина ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, результати якої оформлено актом від 08.09.2016 № 3529/19-18-13-02-23/ НОМЕР_1 .
На підставі вказаного акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 29.09.2016 № 0047221302, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування у розмірі 89667,04 грн, в тому числі 71733,63 грн - основного платежу та 17933,41 грн - штрафних (фінансових) санкції.
Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням від 29.09.2016 № 0047221302 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 у справі №819/1443/17 відмовлено у задоволенні позову.
Львівським апеляційним адміністративним судом 24.01.2018 у справі №876/11377/17 прийнято постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 29.09.2016 № 0047221302 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 4392 гривні 60 коп. (основний платіж - 3514 гривень 08 коп., штрафна санкція - 878 гривень 52 коп.), а в задоволенні решти позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 08.05.2018 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 - без змін.
Відповідач, 21.10.2020 виніс податкове повідомлення-рішення № 0001750709 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем “податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування” на загальну суму 85274,44 грн та в якості підстави такого збільшення грошового зобов'язання в податковому повідомленні рішенні відповідачем зроблено посилання на акт перевірки від 08.09.2016 №3529/19-18-13-02-23/ НОМЕР_1 та постанову Верховного Суду від 08.05.2018 № К/9901/25547/18.
Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням від 21.10.2020 №0001750709 позивач оскаржив його в судовому порядку.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.04.2021 у справі №500/3634/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.10.2020 № 0001750709.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі №500/3634/20 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області задоволено, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.04.2021 у справі №500/3634/20 скасовано та прийнято постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.
Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, 14.12.2021 винесено оскаржувану у цій справі податкову вимогу від 14.12.2021 №0032433-1303-1915.
Позивач звернувся до контролюючого органу з заявою від 18.12.2021 в якій просив списати безнадійний податковий борг за платежем “Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, 11010500” в сумі 85274,44 грн, який виник 04 лютого 2018 року, а також нараховану пеню на цей податковий борг в сумі 73772,91 грн.
Листом Головного управління ДПС у Тернопільській області від 21.01.2022 № 826/6/19-00-07-08-13/1705 позивачу відмовлено у списанні вказаного податкового боргу з посиланням на те, що податкове повідомлення-рішення від 21.10.2020 № 0001750709 згідно ІКП узгоджено 26.11.2021, тому сума боргу не підлягає списанню.
Не погодившись з відмовою відповідача у списанні податкового боргу та вважаючи протиправною податкову вимогу від 14 грудня 2021 року № 0032433-1303-1915 позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив суд: визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 14 грудня 2021 року № 0032433-1303-1915; зобов'язати Головне управління ДПС у Тернопільській області списати безнадійний податковий борг за платежем “Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, 11010500” в сумі 85274,44 грн, який виник 04 лютого 2018 року, а також нараховану пеню на цей податковий борг в сумі 73772,91 грн, про що внести відповідні зміни до інтегрованої картки платника податків та облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів відносно платника податків ОСОБА_1 .
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.05.2022 у справі №500/771/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі №500/771/22 (арк. справи 24-26), - в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Відповідно до приписів пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо:
дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (підпункту 54.3.2.).
Згідно пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3 статті 57 Податкового кодексу України).
При цьому частиною другою пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи те, що рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі №500/3634/20 встановлено, що відповідач правомірно виніс податкове повідомлення-рішення №0001750709 від 21.10.2020 (арк. справи 34-37), донарахування по яких складають частину заявлених позивачем у цій справі сум податкового боргу (всю суму крім пені), а також те, що зазначене рішення суду набрало законної сили, суд дійшов висновку, що ці обставини не підлягають доказуванню.
Таким чином, суми податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 68219,55 грн - основного платежу та 17054,89 - грн штрафних санкцій, - є узгодженими за результатами судового оскарження.
Сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, визнається згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є податковим боргом.
Таким чином, зважаючи на наявну у відповідача згідно ІКП переплату в сумі 3392,79 грн, - заборгованість відповідача перед бюджетами та державними цільовими фондами з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 81881,65 грн (основний платіж - 64 826,76 грн, штрафна санкція - 17 054,89 грн), є податковим боргом.
Як підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з несплатою податкового боргу, згідно статті 59 Податкового кодексу України, відповідачу була надіслана податкова вимога форми "Ф" № 0032433-1303-1915 від 14.12.2021 (арк. справи 12), у якій, окрім узгодженої за результатами судового оскарження суми боргу з податку на доходи фізичних осіб та військового збору в розмірі 81881,65 грн, - платнику податків нараховано пеню в розмірі 73772,91 грн.
Правомірність вказаної вимоги, встановлено рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.05.2022 у справі №500/771/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі №500/771/22 (арк. справи 24-26), а тому суд дійшов висновку, що в силу приписів статті 78 КАС України, такі обставини також не підлягають доказуванню.
Відповідно до норм підпункту 14.1.162 п. 14.1 статті 4 Податкового кодексу України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов'язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Нарахування пені здійснюється у порядку, встановленому статтею 129 Податкового кодексу України.
При нарахуванні контролюючим органом податкового зобов'язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов'язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов'язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом (пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України).
При нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов'язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). (пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України).
Нарахування пені, передбаченої підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, закінчується в день настання строку погашення грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами перевірки. Така пеня нараховується в день закінчення її нарахування за весь період заниження податкового зобов'язання, починаючи з дня, визначеного підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, по день закінчення (пп. 129.3.4-1 п. 129.3 ст. 129 Податкового кодексу України).
На суми заниження податкового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.2 та 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті, нараховується пеня за кожний календарний день заниження податкового зобов'язання, включаючи день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (абз/ 2 п. 129.4 ст. 129 ПК України).
Відповідно до абз. 11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” ПК України, протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.
Проаналізувавши вищенаведені правові норми, суд дійшов висновку, що оскільки платник весь період, коли він не декларував та не сплачував податки, користувався коштами, які він повинен був сплатити до бюджету, а тому нарахування пені повинно здійснюватися за весь період заниження податкового зобов'язання на суму цього заниження. Отже, за встановлених обставин справи, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, оскільки згідно розрахунків пені, така нарахована у розмірі 73772,91 грн, зокрема, на суму заниженого податкового зобов'язання в розмірі 68219,55 грн (податок на доходи фізичних осіб), правомірність збільшення яких підтверджена у судовому порядку в межах судової справи №500/3634/20, суд вважає, що дії позивача, відповідають правовому регулюванню, встановленому підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 та пунктом 129.2 статті 129 Податкового кодексу України.
Суд встановив та не заперечується відповідачем, що з дати отримання податкової вимоги, відповідач податковий борг не погашав у повному обсязі, а отже, відповідно до статті 60 Податкового кодексу України зазначена податкова вимога не відкликалася.
На час розгляду справи судом, доказів погашення податкового боргу в сумі 155830,15 грн відповідач не надав, а суд не здобув.
Пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу України визначено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Відповідно до пунктів 95.3, 95.4 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі - 155830 (сто п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот тридцять) гривень 15 коп. на р/р UA318999980333119341000019769, код одержувача 37977599, МФО 899998, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), отримувач ГУК у Терн.обл./тг смт.В.Бір./11010500, код бюджетної класифікації 11010500.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 23 березня 2023 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ: 44143637);
відповідач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Головуючий суддя Мірінович У.А.