Справа № 420/2117/23
27 березня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» (код ЄДРПОУ 37439444, місцезнаходження: 68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Шевченка, 7А, офіс 44) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-А) про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару,-
До Одеського окружного адміністративного суду 02 лютого 2023 року через підсистему Електронний суд (сформовано 02.02.2023) надійшла позовна заява Приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» (код ЄДРПОУ 37439444, місцезнаходження: 68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Шевченка, 7А, офіс 44) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-А), в якій позивач просить:
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500500/2023/000012 від 03.01.2023 року;
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000005/2 від 03.01.2023 року.
Також у позовній заяві позивач просить стягнути з Одеської митниці на його користь судові витрати у розмірі 17368 грн, в тому числі: судовий збір у розмірі 5368 грн та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 12 000 грн.
Ухвалою від 08 лютого 2023 року прийнято до провадження та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи на підставі ч. 5 ст. 262 КАС України.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 07.09.2015 між ARC INTERNATIONAL FRANCE (Франція) та ПП «ГЕЛІОС-ВАН» (далі - позивач) укладено контракт №09-15-148447, відповідно до якого продавець - ARC INTERNATIONAL FRANCE зобов'язується поставити, а покупець - ПП «ГЕЛІОС ВАН» прийняти та оплатити товар, виготовлений продавцем на своїх заводах і філіалах.
Відповідно до п. 1.2 контракту №09-15-148447 від 07.09.2015 року ціна, тип, кількість товару, умови передплати і оплати, термінами поставки визначаються сторонами для кожної партії товару і зазначаються у проформі.
З метою митного оформлення товару, поставленого за проформою від 14.12.2022 року №1104037354: посуд столовий із зміцненого скла в асортименті, позивач, керуючись ч.1 ст.49, ч.2 ст.53 МК України, подав до Одеської митниці електронну митну декларацію № 23UA500500000079U7 від 03.01.2023 року та документи, що підтверджують митну вартість товарів за ціною 38 684,18 євро і обраний перший (основний) метод її визначення (далі - ЕМД).
За результатами митного оформлення ЕМД відповідачем прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/000012 від 03.01.2023 року (далі - картка відмови) та рішення про коригування митної вартості №UA500500/2023/000005/2 від 03.01.2023 року.
Позивач не погоджується з прийнятими рішенням та вважає їх такими, що підлягають скасуванню, адже до митної декларації було надано повний перелік необхідних документів на підтвердження митної вартості, а саме:
1. Пакувальний лист № 81436880 від 23.12.2022.
2. Інвойс №7001622605 від 23.12.2022.
3. Проформа №1104037354 від 14.12.2022.
4. Автотранспортна накладна № 549702-01 від 23.12.2022.
5. Сертифікат про походження товару № 323 від 29.12.2022.
6. Сертифікат про походження товару № 324 від 29.12.2022
7. Платіжне доручення в іноземній валюті № 33 від 15.12.2022.
8. Рахунок на оплату №1 від 03.01.2023.
9. Довідка про транспортні витрати №03.01.23-1 від 03.01.2023.
10. Контракт №09-15-148447 від 07.09.2015.
11. Додаткова угода № 1 від 01.10.2015.
12. Додаткова угода № 2 від 09.03.2016.
13. Додаткова угода № 3 від 01.05.2016.
14. Додаткова угода № 4 від 01.10.2016.
15. Додаткова угода № 4/1 від 01.11.2016.
16. Додаткова угода № 5 від 17.11.2016.
17. Додаткова угода № 7 від 01.05.2018.
18. Додаткова угода № 8 від 01.11.2019.
19. Додаткова угода № 9 від 18.08.2022.
20. Договір про транспортно-експедиторське обслуговування у сфері міжнародних та внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом № 0801-14 від 08.01.2014.
21. Експортна митна декларація № MRN22FRD5620121955818 від 23.12.2022.
А також додатково було надано повідомлення № 2 від 03.01.2023 року, у якому позивач надав пояснення, з обґрунтуванням відсутності розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, а також: оборотно-сальдову відомість по рахунку № 632 за період 01.01.2022 - 20.12.2022 року; прайс-лист №2022/12-2 від 10.12.2022 року; переклад українською мовою стор. 2 інвойсу № 7001622605 від 03.01.2023 року та виписку по рахунку від 15.12.2022 року.
Підставами для прийняття відповідачем оскаржуваних рішень стали такі розбіжності:
1. У наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо вартості упаковки, пакувальних матеріалів та робіт.
2. До митного оформлення надано лише довідку про транспортні витрати та платіжне доручення, в яких не зазначені витрати на завантаження вантажу та розвантаження товарів під час транспортування.
3. Згідно з інвойсу № 7001622605 від 23.12.2022 року передбачена знижка, але згідно з умов контракту № 09-15-148477 від 07.09.2022 року не передбачені умови за яких продавець може надавати знижку покупцю.
Так, стосовно включення до митної вартості такої складової, як вартість упаковки, представник позивача зазначає, що Товар - посуд столовий із зміцненого скла в асортименті - може транспортуватись виключно у тарі та упаковці, яка забезпечує його збереження при транспортуванні. Тобто цей вид товару не може транспортуватись навалом, без тари і упаковки, що саме по собі виключає необхідність у контрактах купівлі-продажу подібного товару виокремлювати умови щодо тари і упаковки. Так як подібний товар може поставлятись виключно у звичайній для нього тарі та упаковці, її вартість за замовчуванням є складовою вартості товару.
Також, відповідно до п. 2.1 контракту № 09-15-148447 від 07.09.2015 року поставка товару здійснюється на умовах FCA м. Арк, Франція відповідно до Інкотермс 2010.
Згідно з ст. А9 Правил Інкотермс 2010 щодо FCA продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити упаковку товару, за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі зазвичай прийнято відвантажувати вказаний у договорі товар без упаковки. Продавець може упакувати товар таким чином, як це необхідно для його перевезення, якщо тільки покупець до укладення договору не повідомить продавця про специфічні вимоги до упаковки.
Відповідно до п. 2.2 контракту №09-15-148447 від 07.09.2015 року продавець несе ризики пошкодження/знищення товару до моменту передачі його належному перевізнику відповідно до умов цього контракту.
Також, у наданому на вимогу контролюючого органу повідомленні № 2 від 03.01.2023 року позивач звернув увагу відповідача, що на другій сторінці інвойсу № 7001622605 від 23.12.2022 року зазначено, що вартість упаковки входить до ціни товару. Зокрема, у п. 6.1 умов продажу, зазначених на сторінці 2 інвойсу № 7001622605 від 23.12.2022 зазначено: відповідно до наданого перекладу «Ціни та термін їх дії Компанія повідомляє Клієнтам перед будь-яким замовленням на купівлю. Ціни, які будуть застосовані, будуть дійсними на вказану дату доставки Товарів. Ціни встановлюються в євро, включають упаковку, відправлення з заводу Компанії, не включають податки, якщо інше не погоджено в письмовій формі та заздалегідь між Компанією та Клієнтом».
Таким чином, твердження відповідача не відповідають дійсності.
По-друге, стосовно надання довідки про транспортні витрати і платіжного доручення, в яких не зазначені витрати на завантаження вантажу та розвантаження товарів під час транспортування, представник позивача зазначає, що позивачем на підтвердження такої складової митної вартості, як витрати на транспортування, крім контракту № 09-15-148447 від 07.09.2015 року, були надані: автотранспортна накладна № 549702-01 від 23.12.2022 року; договір про транспортно-експедиторське обслуговування у сфері міжнародних та внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом № 0801-14 від 08.01.2014 року; рахунок на оплату № 1 від 03.01.2023 року; довідка про транспортні витрати № 03.01.23-1 від 03.01.2023 року.
Контрактом № 09-15-148447 від 07.09.2015 року та встановленими ним умовами поставки FCA передбачено, що витрати на навантаження/розвантаження несе продавець, позивач не несе будь-які витрати, а тому така складова митної вартості товару, що був поставлений, як витрати на навантаження/розвантаження у даному конкретному випадку не потребує додаткового підтвердження.
Таким чином, твердження відповідача про те, що позивачем документально не підтверджено таку складову митної вартості як витрати на навантаження/ розвантаження, є безпідставним.
Стосовно твердження відповідача, що згідно з інвойсу № 7001622605 від 23.12.2022 року передбачена знижка, але згідно з умов контракту № 09-15-148477 від 07.09.2022 року не передбачені умови за яких продавець може надавати знижку покупцю, представник позивача зазначає, що п.1.2. контракту № 09-15-148447 від 07.09.2015 року визначено, що «ціна, тип, кількість товару, умови передоплати та оплати, терміни поставки визначаються Сторонами для кожної партії та вказуються у Проформі».
Відповідно до п.3.4 вищевказаного контракту ціна за одиницю товару встановлюється в інвойсі на кожне окреме постачання.
У поданому до митного оформлення разом з митною декларацією інвойсі № 7001622605 від 23.12.2022 року зазначена знижка у розмірі 589,09 євро, що складає 1.5% від суми товару.
Вказана знижка надається ПП «ГЕЛІОС-ВАН», як офіційному дистриб'ютору виробника на кожну поставку товару протягом тривалого часу. З наведеного слідує, що за умовами контракту надання позивачу знижки на товар в розмірі 1,5 % від суми товару визначається інвойсом щодо поставки кожної партії товару та позивачем до митного оформлення був наданий інвойс, який передбачає надання ПП «ГЕЛІОС-ВАН» знижки за товар.
Отже, ПП «ГЕЛІОС-ВАН» не приховало тієї обставини, що існуючий зв'язок між позивачем і продавцем дає позивачу певну вигоду, а документи, які позивач подав для митного оформлення товару і які стосуються надання знижки на товар, не містили розбіжностей чи ознак підробки.
Також, додатково представник позивача звертає увагу, що з метою завершення митного оформлення та випуску товарів у вільний обіг позивач подав відповідачу митну декларацію № 23UA500500000137U8 від 03.01.2023 року (замість ЕМД), до якої додано ті ж документи, що і до декларації ЕМД.
Отже, враховуючи, що під час митного оформлення позивачем були заявлені повні та достовірні відомості про митну вартість товарів, то у відповідача відсутні підстави для її коригування і відмови у митному оформлені товару, а також у застосуванні другорядного методу визначення митної вартості товарів.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви надіслана до електронного кабінету Одеської митниці через підсистему Електронний суд 08.02.2023 року, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа від 10.02.2023 року.
Станом на 27 березня 2023 року відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.
07 вересня 2015 року між ПП «Геліос Ван» (Україна) (покупець) та ARC INTERNATIONAL FRANCE (Франція) (продавець) було укладено контракт № 09-15-148447 (далі- Контракт), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити товар, виготовлений продавцем на своїх заводах та філіалах (п.1.1 Контракту).
Ціна, тип, кількість товару, умови передплати та оплати, строки поставки визначаються сторонами для кожної партії та вказуються у Проформі. (п.1.2 Контракту)
Відповідно до п. 2.1 Контракту поставка товару здійснюється на умовах FCА м. Арк, Франція згідно Інкотермс 2010. Пункт відправки - м. Арк (Франція), буде вказаний в інвойсі. Кінцевий пункт призначення товару є м. Одеса або м. Іллічевськ, Україна.
Покупець надає всю інформацію, необхідну для транспортування товару. Продавець несе ризик пошкодження/знищення товару до моменту його передачі належному перевізнику відповідно до умов даного контракту (п.2.2 Контракту).
Згідно з п. 2.4. Контракту Покупцю надаються наступні товаро супроводжуючі документи на англійській мові: товарнотранспортна накладна, коносамент, інвойс, пакувальний лист, сертифікат походження та копія електронної декларації.
Відповідно до п. 3.1 Контракту, валюта платежу - євро.
Покупець здійснює передоплату на підставі проформи і оплату після отримання товару. Розмір передоплати обговорюється сторонами по кожній поставці окремо. (п. 3.2 Контракту)
Ціна за одиницю товару встановлюється в інвойсі на кожну окрему поставку. (п.3.4 Контракту)
Також судом встановлено, що між ПП «Геліос Ван» (замовник) та ТОВ «ПРАЙМ ФОРВАРДИНГ» (Експедитор) 08.01.2014 року було укладено договір № 0801-14 про транспортне-експедиторське обслуговування у сфері міжнародних та внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, відповідно до умов якого даний договір визначає порядок відносин між сторонами при організації, здійсненні і розрахунках за транспортно-експедиторські послуги, що надаються Експедитором Замовникові, і пов'язані з перевезенням вантажів в міжнародному та внутрішньому автомобільному сполученні. Для виконання своїх зобов'язань за даним договором експедитор має право залучати третіх осіб. (п.1.1 Договору)
Відповідно до умов договору замовник доручає і надає для перевезення вантаж, а Експедитор зобов'язується здійснити організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному або внутрішньому сполученні згідно до умов заявок замовника, а замовник зобов'язується сплатити погоджену сторонами провізну плату.
Відповідно до наданого перекладу починаючи з другої сторінки інвойсу № №7001622605 від 23.12.2022 року передбачено, п. 6.1 ціни та термін їх дії Компанія повідомляє Клієнтам перед будь-яким замовленням на купівлю. Ціни, які будуть застосовані, будуть дійсними на вказану дату поставки продуктів. Ціни встановлюються в євро, включаючи упаковку, відправлення компанії з заводу, без податків, якщо інше не погоджено в письмові формі та заздалегідь між компанією та клієнтом.
А також, відповідно до ст. 7 «Знижки» Умов продажу, пункту 7.1., 7.3. знижки, незалежно від їх розміру, не вважаються назавжди наданими на користь клієнта, навіть якщо клієнт раніше отримував від них вимогу. Будь яка знижка або знижка, надана при покупці товару, вважається остаточно наданою після повної оплати продукту.
Так, судом встановлено, що на виконання вказаного Контракту, та з метою митного оформлення товару поставленого за проформою від 14.12.2022 року №1104037354: «посуд столовий із зміцненого скла: тарілки, салатники, блюда, бульонниці, сервізи столові - 27276 шт, торгівельна марка «Luminarc», тарілки, салатники, набори блюд - 8068 шт, торгівельна марка «Arcoroc», тарілки - 7296 шт, торгівельна марка «Acropal». Всього 42640 шт. виробник «ARC FRANCE» Країна виробництва FR.», позивачем до митного оформлення було подано електронну митну декларацію № 23UA500500000079U7 від 03.01.2023 року, до якої було додано відповідний перелік документів на підтвердження митної вартості заявленого товару, а саме:
1. Пакувальний лист № 81436880 від 23.12.2022.
2. Інвойс №7001622605 від 23.12.2022.
3. Проформа №1104037354 від 14.12.2022.
4. Автотранспортна накладна № 549702-01 від 23.12.2022.
5. Сертифікат про походження товару № 323 від 29.12.2022.
6. Сертифікат про походження товару № 324 від 29.12.2022
7. Платіжне доручення в іноземній валюті № 33 від 15.12.2022.
8. Рахунок на оплату №1 від 03.01.2023.
9. Довідка про транспортні витрати №03.01.23-1 від 03.01.2023.
10. Контракт №09-15-148447 від 07.09.2015.
11. Додаткова угода № 1 від 01.10.2015.
12. Додаткова угода № 2 від 09.03.2016.
13. Додаткова угода № 3 від 01.05.2016.
14. Додаткова угода № 4 від 01.10.2016.
15. Додаткова угода № 4/1 від 01.11.2016.
16. Додаткова угода № 5 від 17.11.2016.
17. Додаткова угода № 7 від 01.05.2018.
18. Додаткова угода № 8 від 01.11.2019.
19. Додаткова угода № 9 від 18.08.2022.
20. Договір про транспортно-експедиторське обслуговування у сфері міжнародних та внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом № 0801-14 від 08.01.2014.
21. Експортна митна декларація № MRN22FRD5620121955818 від 23.12.2022.
На запит відповідача про надання додаткових документів позивачем було надано повідомлення № 2 від 03.01.2023 року із поясненнями специфіки роботи, умов контракту та надано додаткові докази: оборотно-сальдову відомість по рахунку № 632 за період 01.01.2022 - 20.12.2022 роки; прайс-лист №2022/12-2 від 10.12.2022 року; переклад українською мовою стор. 2 інвойсу № 7001622605 від 03.01.2023 року та виписку по рахунку від 15.12.2022 року.
Суд встановив, що Одеською митницею 03.01.2023 року за результатами розгляду поданих документів прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2023/000005/2 та винесено картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/000012.
Підставами для коригування митної вартості зазначено:
1. відповідно до пп. в) п.1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2. для підтвердження витрат на транспортування відповідно до ч.2 ст. 53 МКУ подаються транспорті (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно з наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури, калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру товару за 1 кілометр маршруту. Проте до митного оформлення надано лише довідку про транспортні витрати та платіжне доручення, в яких не зазначені витрати на завантаження вантажу та розвантаження товарів під час транспортування;
3. згідно з інвойса № 7001622605 від 23.12.2022 року передбачена знижка, але згідно умов контракту № 09-15-1484477 від 07.09.2015 року не передбачені умови за яких продавець може надавати знижку покупцю.
Також відповідачем зазначено, що у додатково наданому перекладі інвойса № 7001622605 зазначено, що знижки повинні бути узгоджені Компанією в письмовій формі. Але з поданих документів не відомо чи були знижки узгоджені із Компанією в письмовій формі.
Не погодившись з прийнятими рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Перевіряючи правомірність заявлених позовних вимог, проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю, з огляду на таке.
Спірні правовідносини регулюються Митним кодексом України.
Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.
До митної справи, відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п. 23, 24 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно з положеннями Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до п. 2 ч. 2 зазначеної статті Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 цієї статті Кодексу передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.
Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткові документи при наявності визначених законом підстав, визначених ч. 3 ст. 53 МК України.
Частиною першою статті 337 МК України визначено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Частиною 4 ст. 337 МК України визначено, що контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Суд встановив, та матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог ст. 54 Митного кодексу України при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача митним органом було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 рішення про корегування митної вартості товарів № UA500500/2023/000005/2 від 03.01.2023, а саме:
1. відповідно до пп. в) п.1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2. для підтвердження витрат на транспортування відповідно до ч.2 ст. 53 МКУ подаються транспорті (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури, калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру товару за 1 кілометр маршруту. Проте до митного оформлення надано лише довідку про транспортні витрати та платіжне доручення, в яких не зазначені витрати на завантаження вантажу та розвантаження товарів під час транспортування;
3. згідно інвойса № 7001622605 від 23.12.2022 року передбачена знижка, але згідно умов контракту № 09-15-1484477 від 07.09.2015 не передбачені умови за яких продавець може надавати знижку покупцю. Та з поданих документів не відомо чи були знижки узгоджені з Компанією в письмовій формі.
Таким чином, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч.1 ст. 54 МК України та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості.
Суд встановив, що на запит відповідача про надання додаткових документів позивачем було надано повідомлення № 2 від 03.01.2023 року із поясненнями специфіки роботи, умов контракту та надано додаткові докази: оборотно-сальдову відомість по рахунку № 632 за період 01.01.2022 - 20.12.2022 роки; прайс-лист №2022/12-2 від 10.12.2022 року; переклад українською мовою стор. 2 інвойсу № 7001622605 від 03.01.2023 року та виписку по рахунку від 15.12.2022 року, а також зазначено, що більше жодного документу надіслано не буде.
Однак ці документи не були враховані відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень.
Оцінивши докази, що надані сторонами в межах предмету доказування, проаналізувавши положення Митного кодексу України, суд дійшов такого висновку.
Стосовно твердження відповідача: відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд зазначає таке.
Відповідно до п.3.4 Контракту ціна за одиницю товару встановлюється в інвойсі на кожну окрему поставку.
Відповідно до наданого перекладу починаючи з другої сторінки інвойсу № №7001622605 від 23.12.2022, передбачено, п. 6.1 ціни та термін їх дії Компанія повідомляє Клієнтам перед будь-яким замовленням на купівлю. Ціни, які будуть застосовані, будуть дійсними на вказану дату поставки продуктів. Ціни встановлюються в євро, включаючи упаковку, відправлення компанії з заводу, без податків, якщо інше не погоджено в письмові формі та заздалегідь між компанією та клієнтом.
Покупець надає всю інформацію, необхідну для транспортування товару. Продавець несе ризик пошкодження/знищення товару до моменту його передачі належному перевізнику відповідно до умов даного контракту (п.2.2 Контракту).
Згідно з п. 2.4. Контракту Покупцю надаються наступні товаро супроводжуючі документи на англійській мові: товарнотранспортна накладна, коносамент, інвойс, пакувальний лист, сертифікат походження та копія електронної декларації.
А також, судом встановлено, що перевезення товару здійснюється на умовах FCA Інкотермс 2010, відповідно до яких всі витрати щодо маркування та пакування товару покладаються саме на продавця.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що умовами контракту передбачено включення вартості пакування та маркування до вартості товару та не передбачено понесення додаткових витрат Покупцем на пакування та маркування товару.
Тому твердження відповідача про відсутність таких документів відхиляється судом у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Стосовно твердження відповідача, що до митного оформлення надано лише довідку про транспортні витрати та платіжне доручення, в яких не зазначені витрати на завантаження вантажу та розвантаження товарів під час транспортування, суд зазначає, що крім контракту № 09-15-148447 від 07.09.2015 року до митного оформлення були надані: автотранспортна накладна № 549702-01 від 23.12.2022 року, договір про транспортно-експедиторське обслуговування у сфері міжнародних та внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом № 0801-14 від 08.01.2014 року, рахунок на оплату № 1 від 03.01.2023 року та довідка про транспортні витрати № 03.01.23-1 від 03.01.2023 року на підтвердження понесених витрат.
Також, Контрактом № 09-15-148447 від 07.09.2015 та встановленими ним умовами поставки FCA передбачено, що витрати на навантаження/розвантаження несе продавець, позивач не несе будь-яких витрат, а тому така складова митної вартості товару, що був поставлений, як витрати на навантаження/розвантаження у даному конкретному випадку не потребує додаткового підтвердження.
Таким чином, з урахуванням того, що саме на продавця покладені зобов'язання щодо навантаження та розвантаження товару, суд доходить висновку, що твердження митного органу є безпідставними.
Стосовно зауваження митного органу, що згідно з інвойса № 7001622605 від 23.12.2022 року передбачена знижка, але згідно з умов контракту № 09-15-1484477 від 07.09.2015 не передбачені умови за яких продавець може надавати знижку покупцю, позивач зазначив, що відповідно до п.1.2 контракту № 09-15-148447 від 07.09.2015 визначено, що «ціна, тип, кількість товару, умови передоплати та оплати, терміни поставки визначаються Сторонам для кожної партії та вказуються у Проформі».
Відповідно до п.3.4 контракту ціна за одиницю товару встановлюється в інвойсі на кожне окреме постачання.
У поданому до митного оформлення разом з митною декларацією інвойсі № 7001622605 від 23.12.2022 зазначена знижка у розмірі 589,09 євро, що складає 1.5% від суми товару.
Як зазначив представник позивача, вказана знижка надається ПП «ГЕЛІОС-ВАН», як офіційному дистриб'ютору виробника на кожну поставку товару протягом тривалого часу.
З наведеного вбачається, що за умовами контракту надання позивачу знижки на товар в розмірі 1,5 % від суми товару визначається інвойсом, щодо поставки кожної партії товару та позивачем до митного оформлення був наданий інвойс, який передбачає надання ПП «ГЕЛІОС-ВАН» знижки за товар.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності;
Сторони є вільними в укладенні зовнішньоекономічного договору, а тому відсутність прямо зазначеної статті щодо надання знижки покупцю у контракті або відсутність узгодження у письмовій формі наданої знижки, яка чітко передбачена інвойсом, не може вплинути на митну вартість імпортованого товару та свідчити про недостовірність наданих позивачем документів на підтвердження митної вартості товару.
Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем було надано всі наявні документи на підтвердження можливості отримання знижки від продавця товару на підставі наданих документів.
З урахуванням наведених та встановлених судом обставин, вказані в рішенні доводи відповідача є безпідставними та відхиляються судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Суд вважає, що надані позивачем документи та дані, які в них містяться є достатніми для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
В частині 10 статті 58 Митного кодексу України наведені витрати (складові митної вартості), які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, до яких зокрема, віднесені витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Пунктами 2, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що до документів, які підтверджують митну вартість товарів, відносяться зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
В пункті 21 розділу VII Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі" (ЕСЕ/TRADE/148) (Женева, вересень 1983 року) зазначено, що точний зміст переліку витрат залежить від застосовуваних умов поставки.
В пункті 22 розділу VII Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі" (ЕСЕ/RADE/148) (Женева, вересень 1983 року) показано, у якому порядку можуть зазначатися суми по рахунку, додаткові витрати та вирахування (в тому числі зазначаються витрати на навантаження товарів, пов'язані з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України та інші витрати).
Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Вище викладені встановлені судом обставини, підтверджені застосованими нормами матеріального права спростовують доводи відповідача щодо недостатності поданих митниці документів для визначення митної вартості товару за основним методом.
Відповідно до частини 5 статті 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.
Також, згідно з ч.4 статті 57 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Частиною першою статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів: в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи викладене, а також те, що позивачем надано достатньо належним чином оформлених документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом, суд вважає, що позовні вимоги належать задоволенню повністю.
Відповідно до чч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, оцінюючі встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач під час здійснення контролю митної вартості, приймаючи рішення не довів правомірності своїх дій.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню в повному обсязі.
Також у позовній заяві представником позивача було заявлено про стягнення судових витрат в розмірі 17368,00 грн, з яких 12000,00 грн - витрати на оплату професійної правничої допомоги та 5368 грн - судовий збір.
У зв'язку з тим, що позов задоволено, керуючись приписами ст. 139 КАС України судовий збір належить стягненню з відповідача на користь позивача.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: договір № 24 про надання правової допомоги від 21.10.2021 року, додаткову угоду № 10 від 17.01.2023 року, рахунок на оплату № 11 від 17.01.2023 року, виписку з банківського рахунку від 02.02.2023 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, суд встановив та матеріалами справи підтверджено, що 21.10.2021 року між ПП «ГЕЛІОС-ВАН» (замовник) та Адвокатським об'єднанням «ЕДВАЙЗЕРС» (виконавець) укладено договір № 24 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу на умовах, передбачених даним договором. Обсяг необхідної правової допомоги та її вартість узгоджуються сторонами у додаткових угодах до даного договору (п.1.1 Договору).
Згідно з п. 6.1. цього Договору даний Договір укладений на строк до 31.12.2022 року та відповідно до п. 6.4. Договору після закінчення строку дії договору, якщо жодна із сторін письмово не повідомила іншу сторону про розірвання договору, договір вважається продовжений на невизначений строк.
Суд встановив, що між ПП «ГЕЛІОС-ВАН» (замовник) та Адвокатським об'єднанням «ЕДВАЙЗЕРС» (виконавець) укладено додаткову угоду № 10 до Договору про надання правової допомоги № 24 від 21.10.2021 року.
Відповідно до п.1 цієї Додаткової угоди Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу по представництву інтересів Замовника у судах першої та апеляційної інстанції у справі про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500500/2023/000012 від 03.01.2023 року та рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000005/2 від 03.01.2023 року.
Згідно з п. 2 Додаткової угоди № 10 до Договору від 17.01.2023 року сторони домовились, що вартість послуг виконавця за даною додатковою угодою складає, зокрема, п.2.1 за представництво інтересів замовника в суді першої інстанції - 12000,00 грн.
Вказану в п. 2.1 суму замовник сплачує виконавцеві шляхом перерахування грошових коштів на розрахункових рахунок виконавця на підставі виставленого рахунку-фактури на умовах 100 % передоплати (п. 3 Додаткової угоди).
Суд встановив, що виконавцем було сформовано та надано рахунок на оплату № 11 від 17.01.2023 року, за яким надана послуга: оскарження рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товару від 03.01.2023 року, картки відмови від 03.01.2023 року, за додатковою угодою № 10 від 17.01.2023 року та договором № 24 від 21.10.2021 року, складає 12000,00 грн.
На підтвердження оплати позивачем за договором АО надано виписку з банківського рахунку за період з 30.01.2023 року по 30.01.2023 року про надходження від ПП «НЕЛІОС-ВАН» 12000,00 грн за послуги з надання правової допомоги за договором № 24, рахунок № 11 від 17.01.2023 року.
Оцінивши надані документи на підтвердження понесених витрат, суд зазначає таке.
Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до п.п. 1-2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Однак, суд звертає увагу, що надання таких послуг має бути необхідним.
Суд наголошує на тому, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд зазначає, що з боку позивача не надано детального опису наданих послуг, з наявних документів не вбачається переліку наданих послуг та не можливо визначити які саме види послуг було надано замовнику та скільки часу використано адвокатом на загальну суму 12000,00 грн.
З урахуванням того, що розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України, адвокатом було підготовлено один процесуальний документ - позовну заяву, суд вважає, що зазначені витрати є неминучими, але вони є необґрунтовано завищеними, з урахуванням категорії даної справи, ця справа є типовою, невеликої кількості застосованого законодавства та доказів по справі, а тому належать зменшенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку, що фактичними та неминучими витратами на виконання вказаних робіт є сума 2000 грн, а тому, суд доходить висновку про необхідність зменшення розміру витрат на надання правничої допомоги до 2000,00 гривень на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а тому заява представника позивача належить задоволенню частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд
Позовну заяву Приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» (код ЄДРПОУ 37439444, місцезнаходження: 68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Шевченка, 7А, офіс 44) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-А) про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару, - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Юрія та Івана Лип, буд. 21А) про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000005/2 від 03.01.2023 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмову Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Юрія та Івана Лип, буд. 21А) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/000012 від 03.01.2023 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Юрія та Івана Лип, буд. 21А), на користь Приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» (код ЄДРПОУ 37439444, місцезнаходження: 68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Шевченка, 7А, офіс 44) судовий збір в розмірі 5368,00 грн. (п'ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 розділу УІ Прикінцевих положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко