Справа № 420/5404/23
22 березня 2023 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Попов В.Ф., перевіривши виконання вимог статей 160-168 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Саратської селищної ради, третя особа ОСОБА_2 , про визнання недійсним рішення та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Саратської селищної ради, третя особа ОСОБА_2 , в якому просить:
- визнати протиправним рішення Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області від 17 січня 2020 року №957-У11 про передачу у власність ОСОБА_2 земельну ділянку (кадастровий номер земельної ділянки 5124581100:02:001:0917) загальною площею 0,1479 га у тому числі ріллі - 0,1479 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із земель житлової та громадської забудови, раніше на даних у користування, на території Зорянської сільської ради (в межах населеного пункту) Саратського району Одеської області за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_2 у Єдиному державному реєстрі земельної ділянки (кадастровий номер 5124581100:02:001:0917) загальною площею 0,1479 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
За приписами п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на підставі рішення Виконавчого комітету Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області від 24.12.1991 року йому було виділено земельну ділянку для будівництва особистого житлового будинку. На вказану земельну ділянку був виготовлений будівельний паспорт на забудову та виділено земельну ділянку в натурі із виставленням межових знаків. На підставі цих документів позивач користувався земельною ділянкою. У червні 2019 року позивачеві стало відомо що сільською радою скасовано рішення, яким йому виділили у користування земельну ділянку, та припинено право користування. 17.01.2020 року Зорянською сільською радою Саратського району Одеської області прийнято рішення про передачу у власність цієї земельної ділянки ОСОБА_2 . На підставі цього рішення за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на цю земельну ділянку.
Виходячи з наведеного, спірні правовідносини виникли внаслідок державної реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 , право користування якою до цього мав позивач.
Аналізуючи приписи статті 19 КАС України, суд дійшов висновку, що на цей спір не поширюється юрисдикція адміністративних судів, оскільки існує спір про право, який зачіпає зареєстровані права на спірну земельну ділянку іншою особою.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Разом з тим участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.
З тексту позовної заяви та доданих до неї документів, судом установлено, що на земельну ділянку, яка перебувала у користуванні позивача, зареєстровано право власності за іншою особою.
У зв'язку з наявністю суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 зазначеної статті).
Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, які мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Таким чином, на підставі оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, у третьої особи виникло речове право, правомірність набуття якого оспорюється позивачем, тому цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Беручи до уваги суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки ця справа має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм процесуального права висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 802/233/16-а, від 27.06.2018 року у справі № 814/104/17, від 04.09.2018 року у справі №823/2042/16, від 23.01.2019 року у справі № 826/4277/16.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" (серед іншого) сплачена сума судового збору повертається особі, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції.
Керуючись ст. 170, 243, 248 КАС України, -
ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Саратської селищної ради, третя особа ОСОБА_2 , про визнання недійсним рішення та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку.
Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три грн 60 коп.) за квитанцією № 7 від 14.03.2023 року.
Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Позовну заяву разом із усіма доданими до неї документами повернути позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що цей спір віднесено до суду загальної юрисдикції.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.Ф. Попов