справа № 380/12144/22
24 березня 2023 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сакалоша В.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.06.2021 року № 0739422-2407-1305 на суму 160 262,02 грн. повністю;
- стягнути з ГУ ДПС у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати - сплачений судовий збір в розмірі 1602,70 грн.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що спірним податковим повідомленням рішенням від 07.06.2021 року № 0739422-2407-1305 було визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, однак на думку позивача вказане рішення є протиправним.
Ухвалою від 09.09.2022 суд відкрив спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначив справу до розгляду без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами справи.
Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що позивач є власником столярного цеху та з урахуванням основного виду діяльності по КВЕД (46.73) секція G згідно ДК 009:2010 не здійснює діяльність з промислового виробництва (виготовлення промислової продукції), тому зазначена будівля є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та відсутні підстави для застосування вимог підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України при нарахуванні податку на зазначену будівлю.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ГУ ДПС у Львівській області винесено податкове повідомлення - рішення від 07.06.2021 року № 0739422-2407-1305, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості за 2020 рік на суму 160 262,02 грн.
18.09.2021 року Позивачем - ОСОБА_2 було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 07.06.2021 року № 0739422-2407-1305, але рішенням ДПС України від 18.07.2022 року № 5549/М/99-00-06-06-04-09, скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення від 07.06.2021 року № 0739422-2407-1305 без змін.
Рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 18.07.2022 року № 5549/М/99-00-06-06-04-09 було отримано 01 серпня 2022 року.
Позивач - ОСОБА_1 та ще троє фізичних осіб - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є співвласниками на праві спільної сумісної власності об'єкту нерухомості - столярного цеху загальною площею 3701,7 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно Інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно столярний цех складається з громадської будівлі «Г-1» навісу для сировини - 235,4 кв. м., громадської будівлі « 3-1» навісу для сировини - 500,1 кв. м., громадської будівлі «Б-1» навісу для сировини - 428,0 кв. м., громадської будівлі «В-1» сортувальної дільниці - 524,3 кв. м., громадської будівлі «Д-1» котельні, сушильні камери - 300,6 кв. м., громадської будівлі «Е-1» дільниця вторинної переробки сировини - 742,0 кв. м., громадської будівлі «Ж-1» майстерні - 67,2 кв. м., громадської будівлі «А-1» виробничого цеху - 904,1 кв. м.
Столярний цех використовується Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (одним із співвласників столярного цеху) у підприємницькій діяльності (коди КВЕД: 16.10. Лісопильне та стругальне виробництво, 16.29. Виробництво інших виробів з деревини, 43.32 Установлення столярних виробів, 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін, 46.13. Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами, 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами тощо), що підтверджується Випискою з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27.08.2013 р. та Свідоцтвом платника єдиного податку серії Б №713614 від 01.09.2013 року.
Головним управлінням ДПС у Львівській області згідно з п.п.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п.п.266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.06.2021 року № 0739422-2407-1305, згідно з яким позивачу за податковий період 2020 року визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості" у розмірі 160 262,02 грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що суперечить податковому законодавству, позивач звернувся з даним позовом до суду.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств (норма наведена у редакції спірного періоду).
В силу вимог підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі промислові та склади.
Судом встановлено, що належне позивачу на праві спільної сумісної власності нерухоме майно (столярний цех загальною площею 3701,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ) використовується позивачем для виготовлення столярної продукції та є будівлею промисловості.
Отже, відповідно до приписів пп. «є» пп. 266.2.2 п.266.2 статті 266 Податкового кодексу України, вказаний столярний цех не є об'єктом оподаткування і податок на нерухоме майно на столярний цех не повинен нараховуватись.
Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, що норма підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України розповсюджується лише на підприємства та не поширюється на фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, норма підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України в розрізі основоположного принципу єдиного підходу до встановлення податків і зборів, передбаченого підпунктом 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, і принципу нейтральності оподаткування, встановленого у підпункті 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, не містить жодних виключень, обмежень чи застережень щодо включення будівель промисловості, що належать на праві приватної власності фізичним особам, до об'єктів, які не оподатковуються в силу закону за умови використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду) /Постанова Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №810/1011/18/.
Застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду) /Правова позиція Верховного суду висловлена у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17/.
Отже, враховуючи приписи підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України та наведене вище, контролюючим органом помилково віднесено належну позивачу нежитлову будівлю (столярний цех) до категорії об'єктів оподаткування, що не мають пільг із сплати податку, а відтак, оскаржуване рішення відповідача є протиправним.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, позов слід задоволити повністю, скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 07.06.2021 року № 0739422-2407-1305.
Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1602,70 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 14, 77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задоволити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.06.2021 року № 0739422-2407-1305 на суму 160 262,02 грн.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (ідентифікаційний код - 43968090, вул. Стрийська, 35 м. Львів, 79026) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) 1602,70 грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Сакалош В.М.