Справа № 380/18564/22
27 березня 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Желік О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що під час укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна позивач сплатив 17430,00 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від його вартості, хоча був звільнений від його сплати на підставі п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, однак відповідачем відмовлено у задоволенні таких вимог.
Ухвалою від 27.12.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зазначив, що 26.09.2020 набрала чинності Постанова №866 від 23.09.2020, якою внесено зміни до Порядку №1740 від 03.11.1998. Пунктом 15-3 Порядку №1740 зі змінами передбачено, що саме на нотаріусів покладено обов'язок щодо звільнення громадян від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу майна. Позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування оскільки нотаріус вчинив дії, які суперечать чинному законодавству, адже громадяни, які придбавають житло вперше звільнені від сплати судового збору на підставі Закону, а не за рішенням органу Пенсійного фонду. Питання звільнення від сплати збору повинно було з'ясовуватися при нотаріальному оформленні договору.
Окрім цього представник відповідача зауважив, що позивач до заяви про повернення помилково сплаченого збору за обов'язкове державне пенсійне страхування долучив наступні документи: договір купівлі-продажу квартири від 13.10.2022, копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, копію квитанції про сплату збору на збору за обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1%. Інших документів, визначених п. п. «в» і «г» п. 15-2 Порядку №1740 позивачем надано не було.
Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 13.10.2022 придбав квартиру АДРЕСА_1 .
При нотаріальному посвідчені зазначеного договору позивачем сплачено збір на державне обов'язкове пенсійне страхування в сумі 17430,00 грн. - 1% від вартості придбаного нерухомого майна, що підтверджується квитанцією №Н291405 від 13.10.2022.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, в якій просив повернути безпідставно сплачений ним збір у розмірі 1% від вартості квартири, але Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило листом від 01.12.2022 в задоволенні заяви, та повідомлено про підстави такої відмови. Зокрема зазначено, що із долученої заяви копії Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №312352161 від 13.10.2022 вбачається, що ОСОБА_1 окрім придбаної квартири є власником іншого житла.
Вирішуючи спір суд керується наступним.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з абзацом 1 пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
За змістом абзацу 2 пункту 9 статті 1 цього Закону нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Абзацом 3 пункту 9 статті 1 вищевказаного Закону передбачає, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Аналогічні положення містяться у пункті 151 та абзаці 1 пункту 153 Порядку №1740.
Відповідно до абзацу 2 пункту 153 Порядку №1740 документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Згідно з підпунктом «б» пункту 152 Порядку №1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо: б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (далі Постанова №866) внесено зміни до Порядку №1740, зокрема, доповнено пункт 152 вказаного Порядку підпунктами «в» і «г» такого змісту:
«в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов».
Крім того, пункт 153 доповнено абзацом такого змісту:
«Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 152 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказана Постанова №866 набрала чинності 26.09.2020.
З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що з 26.09.2020 держава конкретизувала та деталізувала законодавство, яке регламентувало підстави та процедуру звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, держава чітко визначила коло осіб, які у розумінні Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» вважаються такими, що придбавають житло вперше (до придбання житла особа не набувала права власності на інше житло в будь-який із перелічених способів: не приватизувала державний житловий фонд, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя); перелік документів, котрі особа повинна зібрати та надати для підтвердження того, що вона вперше придбаває житло.
Таким чином, починаючи з 26.09.2020 в рамках чинного законодавства держава створила цілком дієвий механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу. Для цього фізична особа подає нотаріусу:
- заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло,
- дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абзаці 4 пункту 15-3 Порядку №1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Якщо ж особа помилково сплатила збір при посвідченні договору купівлі-продажу майна, то вона може подати заяву до пенсійного органу про повернення помилково сплачених коштів з бюджету.
До такої заяви особа має додати пакет документів, визначений підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку № 1740 на підтвердження того, що житло придбавається вперше.
Тобто, законодавець, у випадку помилкової сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, покладає на особу подання певного пакету документів, встановленого Порядком №1740 для виникнення у пенсійного органу обов'язку формування подання про повернення помилково сплачених коштів.
Суд з матеріалів адміністративної справи встановив, що 11.11.2022 позивач звертався до відповідача із заявою про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 17430,00 грн.
З доданих до матеріалів справи документів суд позбавлений можливості переконатись в тому, що на виконання умов пункту 15-2 Порядку №1740 позивачем було долучено до заяви усі необхідні документи, які підтверджують факт придбання ним зазначеної квартири вперше. Так само позивачем у позовній заяві не зазначено переліку документів, долучених ним до заяви від 11.11.2022, як і не додано копії такої заяви.
Однак, як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, позивач до заяви про повернення помилково сплаченого збору за обов'язкове державне пенсійне страхування долучив наступні документи: договір купівлі-продажу квартири від 13.10.2022, копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно та квитанцію про сплату збору на збору за обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1%.
Копію відзиву на позовну заяву відповідачем було надіслано позивачу засобами поштового зв'язку, що підтверджується фіскальним чеком від 11.01.2023.
Разом з тим, відповідного твердження представника пенсійного органу не було спростовано позивачем шляхом подачі відповіді на відзив на позовну заяву.
Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем усіх необхідних документів, визначених пунктом 15-2 Порядку №1740, на підтвердження того, що житло придбане позивачем вперше, надано не було.
Окрім цього, згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
Відповідно до наявної у матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №312352161 від 13.10.2022, у власності позивача перебувають два об'єкти житлової нерухомості, а саме:
- квартира АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу №1919 від 13.10.2022;
- квартира АДРЕСА_2 , підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 01.09.2015.
З наведеного слідує, що до укладення договору купівлі-продажу квартири від 13.10.2022 позивач 07.10.2015 отримав у власність квартиру АДРЕСА_2 .
Тому з урахуванням положень пункту 15-2 Порядку № 1740, квартира АДРЕСА_1 не може вважатися вперше придбаним житлом позивача.
При цьому законодавець не ототожнює поняття «придбання» та «купівля-продаж», позаяк купівля-продаж є лише одним із способів придбання (житла), якими можуть бути також приватизація, спадкування, отримання в дар, купівля частки в спільному майні подружжя. Адже це прямо вказано у підпункті «в» пункту 15-2 Порядку № 1740 (в редакції Постанови № 866), який був чинним на момент укладення позивачем договору купівлі-продажу квартири 13.10.2022 та сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, в силу вимог пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 15-1 Порядку № 1740 відсутні підстави для звільнення позивача від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 132, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Желік О.М.