27 березня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/1204/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ПрАТ «Гідросила АПМ» (код ЄДРПОУ 36119987; адреса: вул. Братиславська, 5-б, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006)
до Кропивницької митниці Держмитслужби (адреса: вул. Лавандова, 27-Б, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25030)
про визнання протиправними та скасування картки відмови, та рішення.
Приватне акціонерне товариство «Гідросила АПМ» звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправними та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації № UA901020/2021/00076.
- визнати протиправним, та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA 9010000/2021/000011/1 від 12.08.2021 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що надані товариством документи для митного оформлення товару - чавунних відливок, який ввозиться на митну територію України, містять достатньо відомостей, які визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товару, з урахуванням визначених сторонами умов поставки, а відповідачем всупереч вимог законодавства, не враховано надані до митного оформлення документи, які чітко підтверджують ціну товару. Отже визначення митної вартості товару за другорядним методом (резервний метод) було застосовано відповідачем без достатніх на те підстав, а тому рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та підлягають скасуванню. Також позивач звернувся до ДП «Держзовнішінформ» щодо проведення цінової експертизи визначення вартості даної партії товару, та 27.07.2021 року отримали відповідь за № 123/243 (додається), якою була підтверджена та митна вартість, яка нижча тієї, що була визначена митнецею в своєму рішенні, та співпадає з тою вартістю, яка була заявлена позивачем
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу в задоволені позову, обґрунтовуючи це тим, що за результатами перевірки всіх документів та відомостей, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості виявлено що заявлений рівень митної вартості товару нижчий, ніж вартості та їх рівні по митним оформленням проведеним митницями України в митному режимі «імпорт» в максимально наближені терміни. Також відповідач зазначив що не надалися додаткові документи письмова заявка клієнта, яка є частиною договору, інформацію щодо вартості навантаження, перевантаження, перевантаження, розвантаження, експедеційних послуг, доставки товару.
Позивач своїм правом на подання відовіді на відзив не скористався.
Судом вчинені такі процесуальні дії та розглянуті заяви і клопотання сторін у справі:
- ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року адміністративний позов залишено без руху;
- ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду про відкриття провадження в адміністративній справі справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, додані до них документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ПрАТ Гідросила АПМ (Покупець) та TRAKYA DOKUM SANAYI VE TICARET A.S.(Туреччина) (Продавець) укладено контракт №02-1/86 від 22.04.2020 року, відповідно до умов якого позивачем придбано чавунні відливки згідно з кресленнями в кількості і за цінами відповідно до специфікацій до цього контракту, які є його невід'ємною частиною.
Пунктом 3 вказаного контракту передбачено, що розрахунки за товар здійснюються покупцем в доларах США наступним чином: 30% загальної вартості партії товару покупець виплачує продавцю після отримання покупцем рахунків-проформ та 70% загальної суми вартості партії товарів покупець виплачує продавцю перед відвантаженням після отримання покупцем повідомлення про готовність товару до відвантаження.
Пунктом 4.1 контракту встановлено, що товар буде поставлятися партіями на умовах FCA Люлебургаз протягом 30 календарних днів з дня перерахування попередньої оплати покупцем на рахунок продавця.
18.03.2021 підприємствами узгоджено та підписано специфікації № 10, 11 до контракту №02-1/86 від 22.04.2020 року.
Для митного оформлення товару в режимі імпорту до Кропивницької митниці позивачем 11.08.2021 року подано митну декларацію №UA901020/2021/001163, у якій декларантом визначено митну вартість товару за основним методом ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (чавунні відливки), у розмірі 2,45 доларів США за кілограм .
Відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України на підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією позивачем було надано наступні документи: копія контракту №02-1/86 від 22.04.2020; копія специфікації №10,11 від 18.03.2021 року; рахунку-проформи 2021/07 та 2021/07REV1 від 18/03/2021 та від 11/06/2021; платіжні доручення №69 від 22.03.2021 року та від 159 від 27.07.2021 року; рахунок-фактура ND2021000002014 від 29.07.2021 року; пакувальний лист б/н, сертифікат походження №0504763 від 29.07.2021 року; Експортна декларація EХ1 від 30.07.2021 року, коносамент №2021/07/EXP/003996; рахунок щодо вартості морского перевезення №1224 від 07.08.2021 року; акт здачі прийому виконаних робіт з перевезення №1224 від 07.08.2021 року; платіжне доручення про оплату перевезення №6587 від 21.05.2021 року; CMR №10726/1 від 10.08.2021 року; попереднє повідомлення UA 9010000/2021/900159 dsl 06/08/2021 року, фінансова довідка про вартість морського перевезення вантажу №10/08/1 від 10.08.2021 року.
Надання позивачем вказаних документів не заперечується відповідачем.
Під час здійснення митного контролю у посадових осіб Кропивницької митниці виник сумнів щодо достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни товару. Як наслідок, для підтвердження заявленої митної вартості у відповідності до частин 2, 3 статті 53 Митного кодексу України, декларанту було повідомлено, що протягом 10 календарних днів необхідно надати (за наявності) такі додаткові документи, а у відповідності до частини 4 статті 57 МКУ в рамках процедури консультування митниця та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо ці платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації виробника товару; копію митної декларації країни відправлення.
Декларантом - ПрАТ «Гідросила АПМ» у відповідь на запит митного органу було повідомлено, що для підтвердження митної вартості товарів, митному органу надано всі необхідні достовірні відомості. Також повідомив, про відсутність інших додаткових документів або відомостей, додаткових документів надавати не будуть.
Відповідач, за результатами розгляду поданої позивачем митної декларації та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні товару та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA901000/2021/000011/1 від 12.08.2021 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA901020/2021/00076 .
Обґрунтовуючи збільшення митної вартості, відповідачем вказано, що митна вартість товару визначена митницею за другорядним методом резервним на рівні 3,78 доларів .США/кг, згідно положення статті 64 МК України.
Позивач, враховуючи те, що товар, який ввозився, був необхідний у виробництві продукції підприємства, подав 11.08.2021 року до митного оформлення вантажну митну декларацію №UA901020/2021/001163.
Не погоджуючись із висновками митниці щодо коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права, шляхом скасування прийнятих відповідачем рішень.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (надалі - МК України).
За приписами частини 1статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію..
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 МК України).
Відповідно до частин 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч астина 5 статті 58 МК України).
За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 МК України).
У відповідності до частини 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Разом з тим, відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Коригування митної вартості імпортованого позивачем товару відповідачем проведено у зв'язку з неможливістю надати запропоновані у запиті митного органу додаткових документів.
Отже, вказаними нормами права визначено повноваження митного органу щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, митний орган зобов'язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено випадки коли митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Так, відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як свідчать встановлені обставини справи, фактично підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості стали висновки митниці про те, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, а також ненадання декларантом витребуваних додаткових документів.
Визначивши повноваження митного органу, підстави прийняття оскаржуваних рішень, суд виходить з того, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у відповідача обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Як встановлено судом, митну вартість імпортованого позивачем товару, що вказана позивачем у митній декларації №UA901020/2021/001163 від 11.08.2021 року, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України. Вищевказані документи не містять жодних розбіжностей щодо кількості, найменування, якості, ціни задекларованого позивачем товару, а тому суд дійшов висновку, що такі документи містять всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаного позивачем товару та його ціни.
Також, позивачем додатково подано висновок щодо експертного аналізу відповідності рівня цін ДП Держзовнішінформвід 27.06.2021 року, в якому вказано, що приймаючи до уваги специфіку товару, наявну інформації щодо рівнів цін на ринку сировинних матеріалів для виробництва чавунних відливок деталей до сільськогосподарських і будівельних машин, загальні тенденції на всіх сировинних ринках та ринках готової продукції, кон'юнктуру самої продукції, якісні показники та споживчі властивості товару (країна походження Туреччина, матеріал ливарний чавун), умови постачання (FСА Люлебургаз, Туреччина) і контрактні умови оплати, інформацію про те, що товар купується безпосередньо у виробника TRAKYA DOKUM SANAYI VE TICARET A.S. по індивідуальному замовленню (кресленнях), аналіз свідчить про те, що контрактний рівень цін на чавунні відливки, які постачаються по специфікації №10,11 від 18.03.2021 до контракту №02-1/86 від 22.04.2020 р., відповідає ціновій політиці виробника, а отже не суперечить кон'юнктурі ринку, що спростовує доводи відповідача.
Більше того, зазначене не є підставою для невизнання митної вартості, заявленої позивачем, оскільки відповідач не має законодавчих повноважень контролювати роботу ДП "Держзовнішінформ", яке здійснює моніторинг цін на зовнішньому та внутрішньому товарних ринках, досліджує динаміку цінових процесів на зовнішньому та внутрішньому товарних ринках, відповідність контрактних (зовнішньоторговельних) цін кон'юнктурі світового ринку відповідно до наказу Мінекономрозвитку від 02.05.2018 № 608. Відповідно листа Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 07.10.1996 №25-28/215 експертні висновки ДП "Держзовнішінформ" мають чинність офіційних експертиз стосовно умов виконання імпортно-експортних контрактів, рівнів цін за цими контрактами та повинні братися до уваги митними органами при здійсненні цінового контролю.
Отже, суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товарів на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості на підставі положень контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого статтею 53 Митного кодексу України, а тому суд не може погодитися з висновками відповідача, що використані декларантом відомості при визначенні митної вартості товару не підтверджені документально або не визначені кількісно і недостовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою, оскільки даний висновок спростовано наявними у справі письмовими доказами.
До того ж, суд звертає увагу, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов'язковою при відповідному обчисленні митної вартості.
Також, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення позивачем митної вартості товару.
Крім того, відповідачем ні під час декларування спірного товару, ні під час судового розгляду справи не надано документів, вказаних у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні товару, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за товар.
При цьому, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 року по справі №1140/3242/18.
Отже, суд не приймає посилання відповідача на неможливість підтвердження митної вартості придбаних позивачем чавунних відливків.
Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що декларантом (позивачем) подано усі документи згідно з переліком (частина 2 статті 53 МК України) та у поданих документах наявні усі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена готівкою за такий товар.
З'ясувавши обставини, з якими відповідач пов'язує наявність обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення митної вартості товару, суд приходить до висновку про те, що за наведених митним органом обставин не можливо стверджувати про правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідача та картки відмови.
Щодо доводів відповідача на підтвердження правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачем товару, суд зазначає.
Згідно частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини 2 коментованої статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частин 4 статті 57 МК України).
Згідно частини 5 вказаної статті МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 МК України).
За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно частин 2, 3 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (частини 2 статті 64 МКУ).
Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення вказав, що митну вартість товару визначено згідно статті 64 МК України резервний метод.
Крім того, суд зауважує, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень, суд дійшов висновку, що, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування другорядних методів можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування основного.
Суд зазначає, що у відповідності до статті 53 МК України у відповідача є право витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості товару не за першим методом за ціною договору, тільки тоді коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 по справі №826/5868/16.
Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/17: наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильності її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Водночас, судом встановлено, що вказана митна декларація подавалися позивачем за результатами коригування митними органами митної вартості товарів за резервним методом, де товариство скористалося своїм правом та застосували положення ч астини 7 статті 55 Митного кодексу України.
З урахуванням наведеного, дослідивши надані сторонами документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товару, який імпортується позивачем. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.
Отже, висновки Кропивницької митниці про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною контракту є помилковими.
Щодо доводів відповідача з приводу оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів, суд зазначає, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Суд вважає, що позивачем доведено факт подання достатніх відомостей для застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а відповідачем безпідставно обрано другорядний (резервний) метод.
Таким чином, проаналізувавши підстави прийняття відповідачем рішень про коригування митної вартості та картки відмови, суд дійшов висновку про те, що зазначені відповідачем обставини не можуть бути правовою підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. У свою чергу, надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.
Враховуючи викладене, з огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України, позов належить задовольнити повністю.
Частина перша статті 143 КАС України зобов'язує суд вирішити питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача 4962,00 грн сплаченого ним судового збору з бюджетних асигнувань відповідача.
Виходячиз викладеного та керуючись статтями 77-79, 90, 132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ПрАТ «Гідросила АПМ» (код ЄДРПОУ 36119987; адреса: вул. Братиславська, 5-б, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006) до Кропивницької митниці Держмитслужби (адреса: вул. Лавандова, 27-Б, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25030) про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Кропивницької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA901000/2021/000011/1 від 12.08.2021 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA901020/2021/00076.
Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Гідросила АПМ" (ЄДРПОУ 36119987) за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької митниці Держмитслужби судові (ЄДРПОУ ВП 44005631) судовий збір у розмірі 4962,00 грн (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві грн).
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд (а у разі початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - безпосередньо до суду апеляційної інстанції).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. Кравчук