27 березня 2023 року № 320/5797/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити пенсію за віком відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження
В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що відповідач безпідставно відмовив в призначенні пенсії за віком із зменшенням віку, встановленого для одержання державної пенсії на 8 років. Стверджує, що вона з 10 червня 1987 року по 10 липня 1987 року працювала в зоні відчуження, тому має право на пенсію зі зниженням пенсійного віку. Факт перебування нею у зазначений період в зоні відчуження встановлено рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20.10.2021 по справі №357/3150/21.
Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги щодо призначення пенсії із зниженням пенсійного віку не підлягають задоволенню, у зв'язку з ненаданням документів на підтвердження того, що саме в зоні відчуження вона працювала у 1987 році.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАСЕ у 1987 році, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , категорії 2, виданим Київською обласної державною адміністрацією.
18.06.2021 позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії із зменшенням на 8 років, додавши про цьому довідки №20 від 04.02.1998, №06-07/6 від 22.01.2018.
Рішенням від 24.06.2021 позивачці відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку, оскільки с. Зелений Мис відсутнє в переліку населених пунктів, віднесених до зони відчуження.
Оскільки підприємство на якому працювала позивачка ліквідовано, довідки за формою №122 надати у неї немає можливості, то вона надала архівні документи.
Довідкою Обухівської районної державної адміністрації згідно листа №6359 від 14.01.1998 підтверджено, що з 10.06.1987 по 10.07.1987 позивачка перебувала в м. Чорнобиль.
Довідкою Комунальної установи Обухівської районної державної адміністрації «Обухівський районний трудовий архів» від 06.08.2021 підтверджено на підставі Наказу №56-П від 09.05.1987, що позивачку відряджено з 10.06.1987 по 10.07.1987 для обслуговування об'єктів побутового призначення в м. Чорнобиль, с. Зелений Мис та інші населені пункти району . ОСОБА_2 відряджено саме в м. Чорнобиль.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20.10.2021 по справі №357/3150/21 встановлено факт перебування ОСОБА_1 в період з 10 червня 1987 року по 10 липня 1987 року у відрядження в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
14.12.2021 позивачка повторно звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку та врахування рішення Обухівського районного суду Київської області від 20.10.2021.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 09.12.2021 №101650002613 відмовлено у призначенні пенсії, оскільки в довідці від 04.02.1988 №20 зазначено, що позивачка з 10.06.1987 по 10.07.1987 була направлена в с. Зелений Мис.
Вважаючи відмову протиправною, позивачка звернулася з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно дост.1 Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII(далі - Закон №1788-XII), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Основні положення щодо реалізації соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Зокрема, ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, пенсії за віком призначаються із зменшенням такого пенсійного віку на 8 років.
Суд враховує, що наявність у позивача загального страхового стажу понад 29 років для призначення пенсії відповідачам не оспорюється.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до п.2.1 Порядку №22-1, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Аналіз вказаної норми п.2.1 Порядку №22-1 дає підстави для висновку, що перш за все до заяви про призначення пенсії за віком додаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122.
При цьому, пенсіонер додатково може надавати органу Пенсійного фонду України й інші довідки або ж первинні документи, в який міститься інформація щодо періоду роботи, населеного пункту чи об'єкту, в якому особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
З матеріалів справи вбачається, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, що підтверджується посвідченням серії А, категорії 2.
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 65 Закону №796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади. Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року №51 (далі - Порядок №51, в редакції, чинній станом на дату видачі мені дубліката посвідчення від 28.04.1998), передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.
Таким чином, що єдиним документом, що підтверджує статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС". Довідка про період участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Вказане повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленого у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17, від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 18.06.2020 у справі №591/4104/16-а, від 02.03.2021 у справі № 345/1831/17.
Абзацом третім пункту 5 Порядку №51 встановлено, що інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А.
В пункті 10 Порядку №51 уточнюється на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).
Відтак, суд дійшов висновку, що видавши позивачу посвідчення серії А категорії 2 (учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987), держава в особі Київської обласної державної адміністрації визнала, що вона працювала саме в зоні відчуження у 1987 році.
Таким чином, суд враховує, що факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС впродовж вказаного періоду вже встановлений відповідним уповноваженим державою органом та не може бути переоцінений Пенсійним управлінням, до дискреційних повноважень якого у спірних правовідносинах належить виключно прийняття рішення про призначення пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі поданих документів.
Відтак, з урахуванням того, що саме Київською обласною державної адміністрацією проводилася перевірка поданих документів та з'ясовувалося у межах своєї компетенції питання щодо наявності підстав для встановлення такого статусу, відповідно провина у випадку помилковості покладається на державний орган, який проводив таку перевірку.
Аналогічної правової позиції дотримується Європейський суд, що знайшло своє відображення у п.п.30-36 рішення по справі Бігаєва проти Греції від 28 травня 2009 року, скарга №26713/05.
Вказане рішення Європейського суду судом застосоване як джерело права відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини.
В оскаржуваному рішенні про відмову у призначенні пенсії відповідачем зазначено, що наданими документами не підтверджено, де саме позивачка перебувала у 1987 році в зоні відчуження, а в довідці від 04.02.1988 №20 зазначено, що вона направлена в с. Зелений Мис.
Однак суд зауважує, що доказів визнання посвідчення категорії 2 серії НОМЕР_1 від 04.02.2010 чи доказів видачі безпідставно, відповідачем до суду не надано.
Крім того, відповідачем не надано належного обґрунтування наявності у нього повноважень встановлювати факт участі особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Поміж тим, на нього покладено винятково обов'язок у спірних правовідносинах встановлювати наявність або відсутність підстав для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Суд зауважує, що Обухівським районним судом Київської області в справі №357/3150/21 встановлено факт перебування ОСОБА_1 , в період з 10 червня 1987 року по 10 липня 1987 року у відрядження в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Так, згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Загальноприйнято вважати, що преюдиційність (лат. praejudicialis - те, що стосується попереднього судового рішення це можливість прийняття судом як беззаперечними обставин (юридичних фактів), що були встановленні іншим судом в іншій справі та містяться у мотивувальній частині рішення, яке набрало законної сили. У такій попередній справі повинні брати участь ті ж самі сторони або їх правонаступники.
Преюдиціальність дає певний привілей стороні у справі не доказувати знову вже встановлені судом обставини (юридичні факти).
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови:
- ці обставини встановлені судовим рішенням лише у господарській, цивільній або адміністративній справі;
- ці обставини оцінені судом саме як обставина (юридичний факт) преюдиційного характеру та не є правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту);
- ці обставини міститься у мотивувальній частині рішення та відповідають вимогам пункту першого частини четвертої статті 246 КАС України, згідно з яким у мотивувальній частині рішення, серед іншого, зазначаються обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;
- судове рішення набрало законної сили;
- у справі беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини (наприклад, особа може посилатися на преюдиційні факти, що містяться в судовому рішенні, ухваленому відповідно до глава 6 Цивільного процесуального кодексу України "Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення").
Вказане повністю узгоджується із правовим висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висловленим у постанові від 02.11.2022 по справі №140/6115/21.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що факт перебування ОСОБА_1 , в період з 10 червня 1987 року по 10 липня 1987 року у відрядженні в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є преюдицією та не потребує повторного доказування.
Щодо твердження відповідача про те, що довідкою від 04.02.1988 №20 підтверджено її перебування в с. Зелений Мис, яке не відноситься до зони відчуження, суд зазначає таке.
Частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV врегульовано, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Пунктом 2 частини 1 статті 64 Закону №1058-IV встановлено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: проводити планові та позапланові перевірки у порядку, передбаченому законом.
Згідно із частиною 1 статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Таким чином, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву у наданих для призначення пенсії документів, зокрема й участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідач має право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Суд зауважує, що адміністративний суд не встановлює юридичних фактів та не вирішує питання про дійсність/недійсність документів, разом з тим, Обухівським районним судом Київської області встановлено факт перебування ОСОБА_1 , в період з 10 червня 1987 року по 10 липня 1987 року у відрядженні в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку з підстав відсутності довідки форми №122 та підтвердження факту перебування у 1987 році у зоні відчуження є протиправною.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 24.06.2021 №101650002613.
Щодо вимоги позивачки про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Таким чином, оскільки позивачка досягнула пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 8 років, 30.05.2021, тримісячний строк для подання заяви про таке призначення почав свій перебіг з 30.05.2021.
Крім цього, суд зауважує, що рішення Головного управління Пенсійного фонду у Київській області від 14.06.2021 №101650002613 позивачка не оскаржувала.
З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує відмову відповідача у призначенні пенсії та неврахування відповідачем рішення Обухівського районного суду Київської області від 20.10.2021 за результатами її звернення від 15.12.2021, яке подано з пропуском трьохмісячного строку, передбаченого для подання заяви про призначення пенсії, внаслідок чого пенсія має бути призначена з дня її звернення з відповідною заявою, тобто з 15.12.2021.
Відповідно до ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував, на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір", тому підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255, 291 КАС України, суд,-
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 24.06.2021 №101650002613 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 8 років, ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 8 років відповідно до статті 55 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення із заявою, а саме з 15.12.2021.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.