ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.03.2023Справа № 910/14651/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіа Оіл»
до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція»
про стягнення 166 760,52 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіа Оіл» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» (далі - відповідач) про стягнення 166 760,52 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 53-123-01-21-07158 від 29.09.2021 в частині оплати поставленого товару у встановлений таким договором строк.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) та встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, ухвала суду від 28.12.2022 була отримана позивачем 04.01.2023, а відповідачем - 03.01.2023, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, які долучені до матеріалів справи.
16.01.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не заперечує щодо існування заборгованості за договором та зазначає, що станом на 28.11.2022 у бухгалтерському обліку ВП ПАЕС обліковується кредиторська заборгованість за Договором перед позивачем на суму 166 760,52 грн з ПДВ, однак порушення строків оплати є наслідком настання кризової економічної ситуації як у відповідача, так і на ринку електроенергетики України в цілому. Крім того, неналежне виконання зобов'язань за договором сталося внаслідок введення 24.02.2022 воєнного стану на території України, у зв'язку з чим ринок електричної енергії України перебуває у кризовому стані. Також відповідач вказав, що у зв'язку зі значним зростанням простроченої заборгованості ДП «Гарантований покупець» перед ДП "НАЕК "Енергоатом" у відповідача, відповідно, виникла заборгованість перед власними контрагентами, у тому числі, й позивачем, проте відповідач здійснює усі можливі заходи для погашення наявної у нього заборгованості, у зв'язку з чим відповідач листом від 09.03.2022 № 07/3609 повідомив позивача про те, що виконання зобов'язань по Договору є неможливим через настання форс-мажорних обставин, підтвердженням чого є Лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Також заявник посилається на постанову КМУ від 3 березня 2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації» і зазначає, що з метою дотримання вимог Закону про санкції, для захисту економічних інтересів ДП НАЕК «Енергоатом» та недопущення ведення господарської діяльності з учасниками/контрагентами, до яких застосовано обмежувальні заходи (санкції), наказом ДП «НАЕК «Енергоатом» від 09.09.2022 № 01-608-н прийнято рішення здійснювати постійний моніторинг та аналіз контрагентів Компанії щодо наявності серед них юридичних і фізичних осіб, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до закону. Відповідно до ярлика на придатну продукцію від 05.10.2021 № 3-3816 за Договором визначені виробники товару ОАО «Нафтан, Республіка Білорусь, АТ «Орлен летува» Литовська Республіка, ТОВ «ABIA ОЛ» Україна. Відповідно до специфікації № 1 до Договору ОАО «Нафтан Республіка Білорусь» є виробником бензину розчинника Нефрас С2-80/120 на суму 22107,60 грн. Згідно з п. 5 протоколу №6 від 29.08.2022 засідання комісії ДП «НАЕК «Енергоатом» щодо ризиків співпраці з учасниками/контрагентами в умовах воєнного стану прийнято рішення зупинити здійснення видаткових операцій за договорами, укладеними з ТОВ «ABIA ОІЛ» в частині товару, країною походження якого є РФ та РБ.
20.01.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідно до якої позивач заперечує щодо доводів, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
29.09.2021 між ТОВ «Авіа Оіл» (постачальник) та ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЮУАЕС (нова назва - ВП ПАЕС) було укладено Договір № 53-123-01-21-07158 на постачання товару (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язуються передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти і сплатити товар-код CPV 09130000-9 по ДК021:2015 - Нафта і дистиляти (Гас, бензин розчинник, керосин), надалі - Товар, у кількості, асортименті і за цінам, зазначеним у Специфікації № 1 (Додаток до Договору №1), що є невід?ємною частиною цього Договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2021 року.
Відповідно до п. 2.1 Договору та Специфікації № 1 до нього загальна вартість товару є твердою та складає: разом: 139 599,90 грн без ПДВ; крім того ПДВ 20 % : 27919,98 грн; всього з ПДВ: 167 519,88 грн (Сто шістдесят сім тисяч п?ятсот дев?ятнадцять гривень 88 копійок) гривень.
Згідно з пунктом 2.2 Договору оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно зі Специфікацією № 1 (Додаток до договору № 1) та виконання Постачальником умов п.п. 3.2, 6.1 цього Договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.
Відповідно до п. 3.1, п. 3.2 та п. 3.3 Договору постачання здійснюються з дати публікації Договору в системі ProZorro, але не пізніше 30.09.2021, на умовах DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП «Складське господарство», або ВП ЮУАЕС відповідно до правил Інкотермс-2010, з обов'язковою присутністю представника постачальника.
З товаром постачальник надає покупцю:
- видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТЗЕД попозиційно;
- електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про довірчі послуги» у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН;
- зареєстровану акцизну накладну в адресу відповідного акцизного складу відокремленого підрозділу ДП «НАЕК «Енергоатом» - Вантажу отримувача вказаного пального за договором, в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про довірчі послуги» у строки, визначені для реєстрації акцизною накладної;
- паспорт якості або їх копії, завірені належним чином;
- паспорт безпеки речовини (копія, завірена печаткою Постачальника).
Датою постачання є дата отримання товару на складі Вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.
Відповідно до п. 6.1 Договору приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до Інструкції № П-6 «Про порядок приймання продукції по кількості» і № П-7 «Про порядок приймання продукції по якості», та відповідно до вимог Стандарту державного підприємства НАЕК «Енергоатом»: «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції АЕС» СОУ НАЕК 038:2021 (даний Стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді і знаходиться на офіційному сайті ДП НАЕК «Енергоатом» в розділі Стандарти НАЕК «Енергоатом» за адресою: http://www.energoatom.com.ua/ua/about-6/company_standards-82).
Згідно з п. 8.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим Договором унаслідок настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили, такі, як: повені, землетруси, пожежі, інші стихійні лиха, а також війни, воєнні дії), а також дій органів законодавчої, виконавчої влади і підлеглих їм органів, що вступили в силу після укладення даного Договору.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим ТПП України/регіональною ТПП або іншим уповноваженим органом, відповідно до законодавства України (п. 8.2 Договору).
Відповідно до п. 8.3 Договору сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань за Договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документа. Про закінчення дії форс-мажорних обставин сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5-денний строк повідомляє другу сторону. Якщо форс-мажорні обставини діють більше 3 місяців, сторони мають право розірвати Договір, уклавши про це відповідну угоду.
Пунктом 8.4 Договору узгоджено, що наявність форс-мажорних обставин звільняє сторони від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов'язань за Договором.
Договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою покупця та діє до 31.12.2022 включно, а в частині виконання сторонами гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання. Продовження строку дії Договору можливе до його закінчення шляхом укладення відповідної Додаткової угоди (п. 13.1 Договору).
Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено Специфікацію № 1.
Сторонами у справі не надано до матеріалів справи доказів розірвання або припинення договорів, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що він є чинними.
Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного правочину позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 166 760,52 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № РН-354 від 30.09.2021 та № РН-355 від 30.09.2021, які підписані уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.
Проте відповідач свої зобов'язання за Договором в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару не виконав.
Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 166 760,52 грн основного боргу.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодекс України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, згідно з п. 2.2 Договору оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно Специфікації № 1 та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 6.1 цього Договору.
З наданого відповідачем ярлика на придатну продукцію № 3-3816 від 05.10.2021 вбачається, що вхідний контроль товару за видатковими накладними № РН-354 та № РН-355 від 30.09.2021 було здійснено 05.10.2021.
Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру податкових накладних № 22 податкова накладна № 372 від 30.09.2021 та № 373 від 30.09.2021 зареєстровані 11.10.2021.
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 1 ст. 251 ЦК України).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України).
Таким чином, враховуючи умови п. 2.2 Договору та дату реєстрації податкових накладних, суд дійшов висновку, що за видатковими накладними № РН-354 та № РН-355 від 30.09.2021 датою, з якої починається відлік строку оплати товару, є 12.10.2021, а відповідно, гранична дата, до якої товар мав бути оплачений відповідачем, - 14.12.2021 включно.
Суд дійшов висновку, що з 15.12.2021 у відповідача виникло прострочення виконання грошового зобов'язання щодо оплати поставленого товару на суму 166 760,52 грн.
З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що останній, всупереч умовам Договору та приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не сплатив вартість поставленого товару, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в загальному розмірі 166 760,52 грн.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів на підтвердження оплати вартості поставленого товару у повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.
Відповідач, у свою чергу, не заперечує щодо існування заборгованості за договором та зазначає, що станом на 28.11.2022 у бухгалтерському обліку ВП ПАЕС обліковується кредиторська заборгованість за Договором перед позивачем на суму 166 760,52 грн з ПДВ, однак, порушення строків оплати є наслідком настання кризової економічної ситуації як у відповідача, так і на ринку електроенергетики України в цілому. Крім того, неналежне виконання зобов'язань за договором з його сторони сталося внаслідок введення 24.02.2022 воєнного стану на території України, у зв'язку з чим ринок електричної енергії України перебуває у кризовому стані. Відповідач листом від 09.03.2022 № 07/3609 повідомив позивача про те, що виконання зобов'язань по Договору є неможливим через настання форс-мажорних обставин, підтвердженням чого є Лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Стосовно даних аргументів відповідача суд зазначає наступне.
Згідно з п. 8.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим Договором унаслідок настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили, такі, як: повені, землетруси, пожежі, інші стихійні лиха, а також війни, воєнні дії), а також дій органів законодавчої, виконавчої влади і підлеглих їм органів, що вступили в силу після укладення даного Договору.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим ТПП України/регіональною ТПП або іншим уповноваженим органом, відповідно до законодавства України (п. 8.2 Договору).
Відповідно до п. 8.3 Договору сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань за Договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документа. Про закінчення дії форс-мажорних обставин сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5-денний строк повідомляє другу сторону. Якщо форс-мажорні обставини діють більше 3 місяців, сторони мають право розірвати Договір, уклавши про це відповідну угоду.
Пунктом 8.4 Договору узгоджено, що наявність форс-мажорних обставин звільняє сторони від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов'язань за Договором.
Такі умови договору кореспондуються з положеннями законодавства, згідно з якими підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 218 ГК України).
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За приписами ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України (ТПП), зокрема: засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").
За результатами розгляду документів ТПП України/регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом (п.п. 3.3, 6.11 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3)).
Зі змісту викладених положень договору та законодавства випливає, що належним доказом настання форс-мажорних обставин є виданий певному суб'єкту господарювання сертифікат ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили); при цьому для посилання на відповідні обставини відповідач мав повідомити іншу сторону про початок та кінець дії таких обставин, надавши відповідний доказ - сертифікат (довідку) ТПП.
При цьому Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (п. 75-77 постанови Об'єднаної палати КГС ВС від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17; п. 5.19-5.21 постанови КГС ВС від 21.09.2022 у справі № 911/589/21; п. 47 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 року у справі № 904/6463/14; п. 44 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).
Для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідач зобов'язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (п. 52 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).
У даному випадку відповідачем не подано суду доказів на підтвердження направлення позивачу повідомлення про настання обставин, передбачених пунктом 8.1 договору, зокрема, форс-мажорних обставин з відповідним доказом - сертифікатом ТПП.
Крім того, наданий відповідачем лист від 09.03.2022 № 07/3609 щодо повідомлення позивача про настання дії обставин форс-мажору, суд не приймає як належний доказ повідомлення позивача про настання таких обставин в порядку статті 8.3. Договору, оскільки відповідачем не надано докази надіслання/вручення даного листа позивачеві.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21, вказано, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що посилання на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1, де засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, а також настання строку виконання грошових зобов'язань відповідача вже під час дії воєнного стану в України, не є безумовними підставами для звільнення Відокремленого підрозділу Південноукраїнська атомна електрична станція Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом" від виконання зобов'язань за укладеним з позивачем договором в частині поставленого та прийнятого товару.
Відповідач не довів належними та допустимими доказами саме вплив вказаних обставин на реальну можливість виконання/невиконання зобов'язань з оплати поставленого товару за договором, оскільки, сам товар за спірними видатковими накладними відповідач прийняв ще в жовтні 2021 року.
Відповідно до ст. 617 ЦК України форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов'язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов'язання і не є підставою для припинення зобов'язань.
Предметом спору у даній справі є стягнення основної заборгованості за Договором щодо поставленого товару, строк оплати якої настав 14.12.2021, тобто до настання означених форс-мажорних обставин і, як слідує з положень ст.617 ЦК України, настання форс-мажорних обставин не звільняє відповідача від виконання зобов'язань за Договором.
Як унормовано частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Суд оцінюючи обставини справи суд враховує, що відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Суд звертає увагу, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому укладаючи спірний договір в період дії карантину, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов'язання зі здійснення розрахунків та відповідно об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання у вказаний строк.
Суд також відхиляє посилання відповідача на скрутне фінансове становище, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у зв'язку з відсутністю у боржника необхідних коштів.
Окрім того, відповідач у відзиві вказує, що відповідно до положень чинного законодавства України на даний час діє заборона на будь-які видаткові операції, як з контрагентами, які є резидентами країни-агресора, так і в частині розрахунків за товар країна походження якого є РФ, а тому у стягненні вартості товару, який постачався позивачем за видатковою накладною № РН-354 від 30.09.2021 за договором № 53-123-01-21-07158 від 29.09.2021 повинно бути відмовлено. Відповідач в обґрунтування посилається на дію положень Закону України "Про санкції" та Постанову Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022.
Стосовно вказаних доводів відповідача суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається та не спростовується сторонами по справі, що виробником товару - бензин розчинник Нефрас С-2-80/120, код УКТЗЕД 2710.12.25.00 - є ОАО «Нафтан» Республіка Білорусь, який поставлений позивачем за видатковою накладною № РН-354 від 30.09.2021 на суму 22 107,60 грн з ПДВ.
За приписами п.п.5) та 10) ч.1 ст.4 Закону України "Про санкції", в редакції зі змінами, внесеними згідно з Законами № 114-IX від 19.09.2019 та № 808-IX від 17.07.2020, видами санкцій згідно з цим Законом є, зокрема, зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань; заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб'єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом.
Судом взято до уваги, що особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022, яка набрала чинності 19.10.2022.
Пунктом 2 такої постанови Уряду встановлено, що:
- замовникам забороняється здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь державної форми власності, юридичних осіб, створених та/або зареєстрованих відповідно до законодавства Російської Федерації/Республіки Білорусь, та юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками (власниками) яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, та/або у фізичних осіб (фізичних осіб-підприємців) - резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, а також публічні закупівлі в інших суб'єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт і послуг походженням з Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком товарів, робіт і послуг, необхідних для ремонту та обслуговування товарів, придбаних до набрання чинності цією постановою;
- звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 169 "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану" (Офіційний вісник України, 2022, № 25, ст. 1254), а також договір про закупівлю, всі додатки та зміни до нього оприлюднюються замовником протягом 90 днів з дня припинення або скасування правового режиму воєнного стану в Україні, якщо замовником не оприлюднено такий звіт, договір про закупівлю, всі додатки та зміни до нього до набрання чинності цією постановою;
- закупівлі товарів, робіт і послуг, що розпочаті до набрання чинності цією постановою, завершуються в порядку, що діяв до набрання чинності цією постановою.
Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір було укладено між сторонами 29.09.2021, тобто до початку введення правового режиму воєнного стану в Україні та до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022, а тому положення такої постанови та п.п. 5), 10) ч.1 ст.4 Закону України "Про санкції" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації" №187 від 03.03.2022 встановлено, що для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на:
1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов'язані з державою-агресором):
громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;
юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації;
юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.
Судом встановлено, що відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіа Оіл» (код ЄДРПОУ 36852220) є юридичною особою, створеною та зареєстрованою відповідно до законодавства України, кінцевими бенефіціарним власником є громадяни України - ОСОБА_1 .
За таких обставин, мораторій, передбачений положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022, не підлягає до застосування до спірних правовідносин та до позивача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що посилання відповідача на вказані нормативні акти не спростовують його обов'язку зі сплати грошових коштів за придбаний у позивача товар за видатковою накладною № РН-354 від 28.05.2021.
Щодо наданого відповідачем протоколу від 29.08.2022 № 6 засідання комісії ДП "НАЕК "Енергоатом" щодо ризиків співпраці з учасниками/контрагентами в умовах воєнного стану, суд зазначає, що даний документ є внутрішнім документом відповідача та не може бути визнаним таким, що змінює або скасовує зобов'язання сторін, передбачені укладеним між ними договором та положеннями чинного законодавства України.
З урахуванням викладеного, суд визнає, що позивачем доведено порушення відповідачем обов'язку щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого товару, а тому вимога про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 166 760,52 грн підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заборгованість за поставлений товар.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог та ненадання відповідачем суду більш вірогідних доказів ніж ті, які надані позивачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судового збору за наслідками розгляду справи суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За змістом п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах:
- майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У поданій до суду позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіа Оіл» заявлено вимогу майнового характеру про стягнення коштів у загальному розмірі 166 760,52 грн.
Отже, за подання до господарського суду даної позовної заяви про стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» коштів у розмірі 166 760, 52 грн позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 501,41 грн.
У той же час, як вбачається з платіжного доручення № 6068 від 26.12.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіа Оіл» сплачено судовий збір за звернення до Господарського суду міста Києва з даним позовом у розмірі 2 684,00 грн.
Тобто позивачем при зверненні до суду з даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 182,59 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на судовий збір у розмірі 2 501,41 грн, який підлягав сплаті за звернення до господарського суду з вимогою про стягнення коштів у розмірі 166 760,52 грн, покладаються на відповідача у зв'язку з задоволенням позову повністю, у той час, як судовий збір в розмірі 182,59 грн. підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «Авіа Оіл» з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» (55001, Миколаївська обл., місто Южноукраїнськ, промзона, код 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіа Оіл» (01004, м. Київ, вул. Басейна, 9, кім. 3, код 36852220) заборгованість в розмірі 166 760 (сто шістдесят шість тисяч сімсот шістдесят) грн 52 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2501 (дві тисячі п'ятсот одна) грн 41 коп.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Авіа Оіл» (01004, м. Київ, вул. Басейна, 9, кім. 3, код 36852220) з Державного бюджету України частину судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 59 коп., сплаченого платіжним дорученням № 6068 від 26.12.2022.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 27.03.2023.
Суддя О.Г. Удалова